Ухвала

від 15.03.2024 по справі 369/9135/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 березня 2024 року

м. Київ

справа № 369/9135/17

провадження № 61-15015св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 1 957 246,00 грн, інфляційні втрати - 299 422,92 грн, 8 % річних - 288 572,46 грн, пеню - 300 000,00 грн та судові витрати - 23 452,26 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 17 лютого 2017 року у загальному розмірі 3 499 507,98 грн, з яких: заборгованість за договором позики - 1 957 246,00 грн, інфляційні втрати - 267 359,80 грн, 8 % річних - 205 913,00 грн, пеня - 1 068 989,18 грн та судові витрати - 39 205,05 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в частині скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у розмірі 1 957 246,00 грн та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в загальному розмірі 3 499 507,98 грн скасовано. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в розмірі 1 957 246,00 грн залишено без змін.

02 червня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного суду із заявою про роз`яснення мотивувальної та резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року.

Заява обґрунтована тим, що суд першої інстанції при видачі виконавчого листа від 23 листопада 2022 року вийшов за межі своїх повноважень, а саме: фактично розтлумачивши на свій розсуд резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, в якій чітко зазначено, що саме в розмірі 1 957 246,00 грн має відбуватися стягнення; збільшив суму стягнення та фактично змінив резолютивну частину постанови Київського апеляційного від 10 лютого 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 лише 1 957 246,00 грн та визначив суму стягнення в загальному розмірі 3 538 712,03 грн, яка не відповідає резолютивній частини постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року.

Оскільки ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 червня 2023 року у справі № 369/1256/22 ОСОБА_2 відмовлено у задоволені заяви про визнання виконавчого листа від 23 листопада 2022 року № 369/9135/17, що виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області, таким, що не підлягає виконанню з підстав неправильного та самостійного тлумачення мотивувальної та резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, виникла об`єктивна необхідність у роз`ясненні (тлумаченні) мотивувальної та резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, а саме: в якому загальному розмірі потрібно стягнути з ОСОБА_2 заборгованість: в розмірі 1 957 246,00 грн, як це зазначено в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року чи в загальному розмірі в сумі 3 538 712,03 грн на підставі трьох рішень судів - постанов Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та 10 лютого 2022 року та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення мотивувальної та резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 липня 2023 року про відмову у роз`ясненні мотивувальної та резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року відмовлено.

21 липня, 31 липня та 07 серпня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного суду із заявами про роз`яснення резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року.

Заяви обґрунтовані тим, що ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року у цій справі розглянуто касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року, якою було відмовлено у виправленні описки в постанові Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд зазначив, що погоджується із заявником, що наявність трьох судових рішень - рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року, постанов Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та від 10 лютого 2022 року, а також стилістичне формулювання резолютивної частини постанови апеляційного суду від 10 лютого 2022 року дійсно може викликати необхідність роз`яснення, в якому ж саме розмірі складові заборгованості за договором позики (сума позики, проценти, інфляційні втрати, пеня) за результатами остаточного вирішення справи апеляційним судом підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки.

Також Верховний Суд зазначив, що вирішення вказаного питання не потребує внесення виправлень у постанову суду, а може бути вирішене за результатами розгляду судом апеляційної інстанції заяви, зокрема позивача, про роз`яснення постанови від 10 лютого 2022 року в порядку, передбаченому статтею 271 ЦПК України.

В ухвалі Верховного Суду від 24 березня 2023 року за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року зазначено, що у прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати повністю рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, що не узгоджується з повноваженнями суду касаційної інстанції, оскільки постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року скасовано.

Заявниця просила роз`яснити резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року з підстав, викладених в заявах, зокрема: в якому ж саме розмірі складові заборгованості за договором позики (сума позики, проценти, інфляційні втрати, пеня) за результатами остаточного вирішення справи в суді апеляційної інстанції підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

25 липня та 18 вересня 2023 року ОСОБА_2 подала заяви про залишення без розгляду її заяв від 21 липня та 31 липня 2023 року про роз`яснення резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року у задоволенні заяв ОСОБА_2 від 21 липня, 31 липня та 07 серпня 2023 року про роз`яснення резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості відмовлено.

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року, витребувано матеріали справи.

У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційних скарг викликають необхідність перевірки матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не ухвалював рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З огляду на те, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, з урахуванням категорії і складності справи, справу розглянути колегією у складі п`яти суддів.

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості призначити до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному вебпорталі судової влади України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська