Ухвала

від 12.03.2024 по справі 369/9135/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 березня 2024 року

м. Київ

справа № 369/9135/17

провадження № 61-15015ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та 10 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 24 червня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 1 957 246,00 грн, інфляційні втрати у розмірі

299 422,92 грн, 8% річних у розмірі 288 572,46 грн, пеню у розмірі

300 000,00 грн та судові витрати у розмірі 23 452,26 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 24 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 17 лютого 2017 року у загальному розмірі

3 499 507,98 грн, з яких: заборгованість за договором позики у розмірі

1 957 246,00 грн, інфляційній втрати у розмірі 267 359,80 грн, вісім процентів річних у розмірі 205 913,00 грн та пеня у розмірі 1 068 989,18 грн.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати

у розмірі 39 205,05 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено.

Після закінчення апеляційного розгляду справи третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в частині скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 1 957 246,00 грн та в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в загальному розмірі 3 499 507,98 грн скасовано, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 24 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 1 957 246,00 грн залишено без змін.

У цій справі ОСОБА_1 неодноразово звертався до Верховного Суду із касаційними скаргами.

У червні 2023 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Верховного Суду

із касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2023 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, відмовлено.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 знову звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та 10 лютого 2022 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

У справі «Дія 97» проти України»(Заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії» (), заява № 55782/00, п. 36, ECHR 2002-VIII; «Гору проти Греції» (№ 3) (Gorou v. Greece (no. 3)), заява № 21845/03, п. 27, від 22 червня 2006 року; «Михолапа проти Латвії» (Miholapa v. Latvia), зава № 61655/00, п. 24, від 31 травня 2007 року, та «Андрєєва проти Латвії» (Andrejeva v. Latvia) [ВП], заява № 5707/00, п. 99, ECHR 2009-...) (пункт 47).

Верховний Суд зазначає, що процесуальні правила (пункт 3 частини другої статті 394 ЦПК України) не дозволяють відкрити касаційне провадження, якщо особі вже відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення.

Враховуючи те, що касаційна скарга заявника щодо оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року вже була предметом касаційного перегляду, підстав для повторного розгляду касаційної скарги немає.

Постанова Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року не може бути предметом перегляду в касаційній інстанції, оскільки була скасована постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року.

Керуючись статтею 394, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року та постанов Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та 10 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська