Постанова

від 19.03.2024 по справі 480/12287/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Савицька Н.В.

19 березня 2024 р. Справа № 480/12287/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача фермерського господарства «АПІС» адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року по справі за адміністративним позовом фермерського господарства «АПІС» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

24.11.2021 Фермерське господарство «АПІС» (далі - ФГ «АПІС», підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека, відповідач1, контролюючий орган), Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі відповідач2), в якому просить суд :

- скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.11.2021 № 235212.

Вимоги мотивував тим, що вважає вказану постанову протиправною, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів не передбачена. Позивач зазначив, що вимірювання ваги транспортного засобу здійсненні без застосування відповідної методики, яка б враховувала особливості вантажу, що в свою чергу свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.

Також посилається на порушення контролюючим органом Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритновагового контролю на автомобільних ваг дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255, в частині невідповідності автомобільних ваг вимозі забезпечення поосьового зважування в русі, для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Посилається на те, що в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.10.2021 зафіксовано параметри зважування окремо по напівосям, тобто встановлення навантаження на здвоєну вісь було здійснено шляхом сумування напівосьових навантажень.

Також зазначає, що в процедурних документах перевірки : акті про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів та довідці про результати здійснення габаритновагового контролю вбачається, відсутність будь-яких ідентифікуючих реквізитів приладу, на якому відбувалось зважування, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки ваг і чи враховувалась.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснено посадовими особами відповідача без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема, не дотримано правила зважування здвоєної осі транспортного засобу у русі, не враховано особливості вантажу, що перевозився, що в свою чергу свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на осі транспортного засобу.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що 08.10.2021 державним інспектором Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на ділянці дороги Н-07 Київ-Суми-Юнаківка 292 км + 490 м, на підставі направлення на перевірку від 05.10.2021 № 008572 було проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт суб`єктами господарювання та складено Акт № 314040 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - Акт №314040). В Акті № 314040 зазначено, що перевірка проводилась відносно транспортного засобу МАЗ реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , транспортний засіб належить на праві власності ФГ «АПІС» та здійснював перевезення вантажу - добриво азотно-фосфорно-калійного «Діамофоска» згідно ТТН № 1 від 08.10.2021. Зазначив, що довідка № 0020817 від 08.10.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю містить дані щодо типу транспортного засобу та осьові навантаження, які становлять :5.4 т та 29.8 т.

Таким чином, було виявлено, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР габаритно-вагових норм на 86.3%, оскільки, транспортний засіб рухався з навантаженням на здвоєну ось 29.8 т, при нормі навантаження 16 т, чим порушено норми ч. 4 ст. 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт», з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Посилається на те, що на підставі Акта № 314040 Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову № 235212 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 51 000.00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Окремо звертає увагу, що позивачем, ані до Укртрансбезпеки, ані до суду не надано дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, відповідно до вимог ст. 48 Закону № 2344-III.

Відповідач вважає посилання позивача на те, що зважування проведено без дотримання часу необхідного для врівноваження подільного вантажу необґрунтованим, оскільки відсутній будь-який нормативно-правовий акт, який передбачав би такий спосіб зважування.

Щодо посилання позивача на відсутність Методики зважування транспортних засобів з рідким вантажем, або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу у русі, відповідач зазначив, що відсутність такої методики, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Також зазначив, що посилання позивача на той факт, що ним здійснювалося перевезення подільного вантажу, а тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, не спростовує вини позивача у порушенні законодавства, а навпаки, підтверджує той факт, що позивач, знаючи про пряму заборону такого перевезення законодавством України свідомо здійснив таке перевезення всупереч заборони, встановленій нормами чинного законодавства.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відмовлено у задоволенні позову ФГ «АПІС».

Рішення вмотивовано тим, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, у зв`язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд зазначив, що в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на здвоєну вісь, а саме: замість 16 тон навантаження становило 29.8 тон.

Посилався на те, що надані до суду довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт за формою та змістом відповідають вимогам Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою КМ України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі представника позивача ФГ «АПІС» адвокат Кузченко Т.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити.

Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу Укртрансбезпека, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами, які по сутті аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що 08.10.2021 посадовими особами відповідача був складений акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 029157, в якому зафіксовано, що габаритно-ваговий контроль проводиться Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки; місце проведення : а/д Н-07 Київ-Суми-Юнаківка 29 км + 490 км; автомобіль МАЗ, модель : 551608-236, реєстраційний номер : НОМЕР_1 ; суб`єкт, що перевіряється ФМ «АПІС»; найменування та вид вантажу, в тому числі небезпечного : добриво азотне фосфорно-калійне Діамофоска 10:26:26; маршрут руху із зазначення пройденої відстані дорогами загального користування, кілометрів : Сумська обл., Сумський р-н., смт. Степанівка Сумська обл., В-Писарівський р-н., с. Іванівка ; повна маса тонн: нормативно допустима 40, фактична 35.2; відстань між осями, метрів : /4.6/1.4/; осьові навантаження, тонн: нормативне допустиме /11.0/16.0/ фактичне /5.4/29.8/. Вказаний акт підписаний, як посадовими особами відповідача, так і водієм (а.с.11).

За результатами проведення зважування складено довідку від 08.10.2021 № 0020817 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, у який зазначено автомобіль марки МАЗ реєстраційній номер НОМЕР_1 , тип транспорту - 3 осі, результати вагового контролю навантаження на осі: 1) 5.4 т, 2) 15.05 т, 3) 14.75 т, повна маса транспортного засобу 35.2 т (а.с.12).

Також відповідачем складено Акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 314040 від 08.10.2021, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення : перевезення вантажу - добриво азотне фосфорно-калійне Діамофоска, згідно ТТН № 1 від 08.10.2021 з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР габаритно вагових норм на 86.3 % без відповідного дозволу. Навантаження на здвоєну вісь становить 29.8 т. при нормі 16.0 т. чим порушив п. 4 ст. 48 Закону № 2344-III. В графі пояснення водія про причини порушень зазначено : «Згоден». Вказаний акт, також, підписаний, як посадовими особами відповідача, так і водієм (а.с.13).

08.11.2021 заступником начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальником відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Сумській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 235212 (а.с.15).

Вказаною постановою на підставі абз. 17 ст. 60 Закону № 2344-III на ФГ «АПІС» накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 000.00 грн. за порушення п. 4 ст. 48 Закону № 2344-III.

Відповідно до положень ч.1, 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно із цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) цей Порядок визначає, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в Акті з посиланням на порушену норму.

Згідно до статті 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Підстави та порядок отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень визначені Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, які затверджені постановою КМУ від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30).

Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР) визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою КМУ від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).

За змістом пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно із методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно із вимогами п.18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Згідно з абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, яким передбачено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу встановлюється штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, наслідком перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів є притягнення автомобільного перевізника до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

При цьому, дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі.

Згідно товарно-транспортної накладної № 1 від 08.10.2021 транспортними засобами марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , автомобільний перевізник ФГ «АПІС» під керуванням водія ОСОБА_1 здійснювалось перевезення вантажу, а саме : добриво азотно-фосфорно-калійне Діамофоска 10:26:26, вагою 20 тонни.

Отже, позивач є автомобільним перевізником в розумінні Закону № 2344-III та у разі недотримання законодавства про автомобільний транспорт несе адміністративно-господарську відповідальність.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не заперечується, що ФГ «АПІС» є належним автомобільним перевізником.

Предметом спору у даній справі є постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу на ФГ «АПІС» за перевищення вагових параметрів згідно із абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Підставою для прийняття спірної постанови про застосування до ФГ «АПІС» адміністративно-господарського штрафу слугував факт перевищення транспортним засобом перевізника нормативних вагових параметрів щодо осьового навантаження, зафіксований в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 08.10.2021 № 029157 та довідці № 0020817 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.10.2021.

Як вбачається з акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 029157 від 08.10.2021, ним зафіксовано, що габаритно-ваговий контроль проводиться Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки; місце проведення: а/д Н-07 Київ-Суми-Юнаківка 29 км + 490 км; автомобіль МАЗ, модель : 551608-236, реєстраційний номер : НОМЕР_1 ; суб`єкт, що перевіряється ФМ «АПІС»; найменування та вид вантажу, в тому числі небезпечного : добриво азотне фосфорно-калійне Діамофоска 10:26:26; маршрут руху із зазначення пройденої відстані дорогами загального користування, кілометрів : Сумська обл., Сумський р-н., смт. Степанівка Сумська обл., В-Писарівський р-н., с. Іванівка ; повна маса тонн: нормативно допустима 40, фактична 35.2; відстань між осями, метрів : /4.6/1.4/; осьові навантаження, тонн: нормативне допустиме /11.0/16.0/ фактичне /5.4/29.8/. Вказаний акт підписаний, як посадовими особами відповідача, так і водієм.

Окрім того, відповідачем була складена довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.09.2022 № 0079011, в якій, окрім іншого, зазначено навантаження на осі тонн: 1) 5.4 т, 2) 15.05 т, 3) 14.75; повна маса транспортного засобу 35.2.

Вказаними документами підтверджується, що навантаження на здвоєні осі транспортного засобу склало 29.8 т (14.75 т +15.05 т), при дозволеному навантаженні - 16 т, внаслідок чого перевищено вагові параметри на 30 %.

Відтак, за результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, посадовими особами контролюючого органу зафіксовано факт перевищення нормативно вагових параметрів.

Колегія суддів звертає увагу, що в контексті п. 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Слід зазначити, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР (пункт 3 Правил № 30).

У відповідності до ч. 4 ст. 48 Закону № 2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Разом з цим, чинним законодавством України установлено, що перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР в межах 2% не потребує оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Вказані положення Закону є спеціальними для автомобільного перевізника та визначають обов`язок перевізника одержати відповідний дозвіл у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

У даному випадку, оскільки вагові параметри транспортного засобу позивача із урахуванням результатів їх зважування відповідачем перевищують нормативні більше, ніж на 2 % (що також не заперечується позивачем), то такі транспортний засіб ФГ «АПІС» вважається великоваговим та має здійснювати рух автомобільними дорогами на підставі дозволу.

Доказів наявності у позивача такого дозволу при перевезенні вантажу до суду надано не було.

Отже, на переконання колегії суддів, відповідач правомірно застосував до позивача санкцію, передбачену положеннями абзацу 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III у вигляді штрафу, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Стосовно доводів позивача про неврахування судом першої інстанції того, що автомобіль здійснював перевезення подільного вантажу, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Положеннями пункту 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім того, згідно до вимог чинного законодавства жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР (п. 2.3 а, 2.3 б; 12.1) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі, або фактичної маси транспортного засобу, відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

При цьому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення такого завантаження, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з додержанням вимог чинного законодавства України.

Слід зазначити, що приписи ст. 48 Закону № 2344-III не містять ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться.

В постанові від 24.07.2019 по справі № 803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на Товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Щодо доводів про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі та вказане є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, слід вказати на таке.

На момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою КМУ від 30.08.2017 № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21.

Таким чином, відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль, належного позивачу транспортного засобу.

Щодо посилань позивача на не відображення в оскаржуваній постанові даних про ваговий комплекс, за допомогою якого здійснювалось зважування, колегія суддів зазначає наступне.

Законодавчо не встановлено вимог щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю при проведенні габаритно-вагового контролю. Такі документи, складаються за затвердженою формою, і не містять графи, яка б визначала марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання тощо, що свідчить про відсутність у інспектора Укртрансбезпеки обов`язку вносити відповідні дані до довідки та акту, зокрема.

Аналогічний правовий висновок, висловлено Верховним Судом в постанові від 03.07.2019 по справі № 819/1381/16.

При цьому, колегія суддів зазначає, що водій, під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.

Разом з цим доказів звернення водія до інспекторів Укртрансбезпеки, які проводили зважування транспортного засобу, з проханням надати для ознайомлення вищезазначені документи та відповідно відмови останніх у видачі таких документів ані до суду першої ані апеляційної інстанції не надано.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта, позивача по справі, на позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16,оскільки касаційним судом у вказаній справі не зроблено жодного висновку щодо спірного питання, а справу у відповідній частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. До того ж у вказаній справі під час нового розгляду підлягали з`ясуванню обставини щодо способу перевезення вантажу, що суттєво відрізняється від обставин даної адміністративної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.11.2021 № 235212 відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже є правомірною, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача фермерського господарства «АПІС» адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова