Ухвала

від 18.03.2024 по справі 522/2670/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/468/24

Справа № 522/2670/23 1-кс/522/562/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши в письмовому провадженні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ «ПРІОРАТА»-адвоката ОСОБА_5 на ухвалуслідчого суддіПриморського районногосуду м.Одеси від22.02.2024рокув кримінальному провадженні №22022160000000369 від 17.11.2022 року,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 22022160000000369 від 17.11.2022, а саме предмети, які були вилучені 03.11.2023 року в ході проведення обшуку житлового приміщення, яким користується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: документ № Р-02239-01/2012/, який прошито та скріплено печаткою, на 17 арк.; документ № НОМЕР_1 , який прошито та скріплено печаткою, на 22 арк.; документ № НОМЕР_1 , який прошито та скріплено печаткою, на 2 арк.; документ № Р-02230-01/2012/, на 4 арк.; документ № Р-32312-12-13, який прошито та скріплено та скріплено печаткою, на 9 арк.; документ № НОМЕР_1 , який прошито та скріплено печаткою, на 22 арк.; документ № НОМЕР_1 , який прошито та скріплено печаткою, на 12 арк.; документ з назвою « Общие правила проведения сделок» у скріпленому вигляді, на 11 арк.; документ № Р-08936-03-14, який прошитому вигляді та скріплений печаткою, на 18 арк.; документ Р-04839/02/2017, який прошито та скріплено печаткою, на 7 арк.; документ з назвою «Протокол № 1 Загальних зборів Учасників ТОВ «Саута», на 1 арк.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що органом досудового розслідування надано достатньо доказів для висновку, що зазначені в клопотанні речі містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, які зазначені в клопотанні прокурора.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник власника майна звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат зазначає, що слідчим суддею порушено строки розгляду клопотання визначені ч.6 ст.173 КПК України. В клопотанні не зазначено мети накладення арешту на майно, а також відомостей стосовно того, яким саме критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, відповідає вилучене майно. До клопотання прокурора не додано доказів того, що вилучене майно використовувалось під час вчинення будь-якого кримінального правопорушення, оскільки приміщення, з якого вилучене майно, належить ТОВ «ПРІОРАТА», а ОСОБА_8 є його керівником та має 100% частки статутного капіталу. Крім того апелянт стверджує, що ТОВ «ПРІОРАТА» не має відношення до кримінального провадження, в рамках якого подано клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.406 КПК України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

За таких підстав, враховуючи положення ч.4 ст.107, ч.1 ст.406 КПК апеляційний розгляд проведено у письмовому провадженні за відсутності учасників провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.

Заслухавши суддю-доповідача; вивчивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів приходить до висновку про таке.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги, яка подана особою, яка в даному кримінальному проваджені не має процесуального статусу і не є стороною цього провадження, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України (далі КПК) визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, КПК не встановлено чіткого переліку осіб суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, але п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК регламентовано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.

Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).

Статтею ст. 64-2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Водночас в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

За таких обставин, власник майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.

Згідно матеріалів судового провадження та долучених до апеляційної скарги документів вбачається, що відповідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить юридичній особі ТОВ «ПРІОРАТА», керівником якого є ОСОБА_8 .

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених в ст.41 Конституції України, ст.ст. 24, 64-2, 173, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК, представник власника майна ТОВ «ПРІОРАТА» адвокат ОСОБА_5 є особою, яка вправі звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на документи, вилучені під час проведення обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді про накладення арешту на документи, вилучені під час проведення обшуку, колегія суддів приходить до висновку про таке.

Згідно вимог ст.370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що розглянувши клопотання слідчого, слідчий суддя, не звернув уваги на необґрунтованість та невідповідність клопотання вимогам ст.171 КПК, та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для накладення арешту на вилучені документи, безпідставно задовольнивши клопотання слідчого в цій частині.

Дане рішення слідчого судді колегія суддів не може визнати законним та обґрунтованим, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 173 КПК визначено, що слідчий суддя вправі відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК.

Ініціювання прокурором питання про накладення арешту на вказані в клопотанні документи, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.171 КПК з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

Клопотання прокурора про арешт документів, які належать ТОВ «ПРІОРАТА» та вилучені в житловому приміщенні, яке належить цій юридичній особі не відповідає вимогам ч.2 ст.171 КПК, оскільки в ньому відсутнє належне обґрунтування підстав та мети необхідності арешту цього майна (ст.170 КПК).

В порушення абз.2 ч.2 ст.171 КПК до клопотання не додано відповідних оригіналів або копій документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

З представлених апеляційному суду матеріалів вбачається, що в провадженні СВ УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22022160000000369 від 17.11.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється відділом Одеської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Управлінням СБ України в Одеській області в рамках контррозвідувального забезпечення транспортного комплексу на території Одеської області, отримано інформацію щодо вчинення мешканцями м. Одеси дій, спрямованих на допомогу окупаційним адміністраціям держави агресора, з метою завдання шкоди Україні, а також переходу останніх на бік ворога в умовах воєнного стану.

Під час розслідування даного кримінального провадження, з метою з`ясування всіх обставин вчинення зазначеного злочину, а також встановлення інших осіб, причетних до їх вчинення, до оперативного відділу Управління СБ України в Одеській області направлене доручення, щодо проведення заходів, спрямованих на встановлення зазначених фактичних даних.

Під час проведення відповідних слідчих дій встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , причетний до вчинення дій, спрямованих на допомогу окупаційним адміністраціям держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні, а також переходу останніх на бік ворога в умовах воєнного стану.

Морські оператори компаній ОСОБА_9 за вказівкою останнього організовують роботу морських суден в напрямку вивезення з Російської Федерації до Республіки Туреччина та Грузії викраденої зернової продукції українського походження, яка була вивезена залізничним транспортом з окупованих територій. Кінцевою метою вказаних дій є отримання прибутків, а також надання допомоги окупаційним адміністраціям держави-агресора та органам влади Російської Федерації, з метою завдання шкоди Україні.

Згідно відповіді на доручення з ГВ ЗНД Управління СБ України в Одеській області за вх. №65/16/4900 від 06.10.2023 року отримано інформацію, що до осіб, що можуть бути причетні до антиукраїнської діяльності ОСОБА_9 , може бути причетний його колишнього бізнес партнер депутат Одеської міської ради ОСОБА_7 .

Крім того, ГВ ЗНД Управління СБ України в Одеській області, встановлено інформацію щодо місць зберігання доказів, що можуть стати доказовою базою при встановленні винних осіб, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (місце фактичного проживання ОСОБА_7 ).

Відповідно до довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить ТОВ «ПРІОРАТА», код ЄДРПОУ: 43869662 (1/1).

В поданому слідчому судді клопотанні прокурор вказує, що 03.11.2023 року, слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області, на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 30.10.2023 року, проведено обшук житлового приміщення, яким користується ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: документ № Р-02239-01/2012/, який прошито та скріплено печаткою, на 17 арк.; документ № НОМЕР_1 , який прошито та скріплено печаткою, на 22 арк.; документ № НОМЕР_1 , який прошито та скріплено печаткою, на 2 арк.; документ № Р-02230-01/2012/, на 4 арк.; документ № Р-32312-12-13, який прошито та скріплено та скріплено печаткою, на 9 арк.; документ № НОМЕР_1 , який прошито та скріплено печаткою, на 22 арк.; документ № НОМЕР_1 , який прошито та скріплено печаткою, на 12 арк.; документ з назвою «Общие правила проведения сделок» у скріпленому вигляді, на 11 арк.; документ № Р-08936-03-14, який прошитому вигляді та скріплений печаткою, на 18 арк.; документ Р-04839/02/2017, який прошито та скріплено печаткою, на 7 арк.; документ з назвою «Протокол №1 Загальних зборів Учасників ТОВ «Сиута», на 1 арк.

Прокурор також зазначив у клопотанні, що обставини кримінального провадження містять достатні підстави вважати, що без вилучення і арешту у встановленому законом порядку перелічених речей, предметів та документів, вони можуть бути приховані для унеможливлення їх використання в якості речових доказів у кримінальному провадженні. Вилучені речі, предмети та документи, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.

Апеляційним судом встановлено, що в поданому слідчому судді клопотанні прокурор лише зазначив, що вилучені під обшуку документи можуть мати значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. При цьому, жодного рішення про те, що вилучені документи в рамках даного кримінального провадження визнані речовими доказами матеріали справи не містять. Під час апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_10 також не надав суду постанови про визнання вилучених речей речовими доказами.

Апеляційний суд вважає, що посилання в клопотанні про накладення арешту на те, що вилучені під обшуку документи можуть мати значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, без прийняття відповідних рішень про визнання вилучених документів речовими доказами, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки прокурором не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що вилучені речі, є речовими доказами та мають доказове значення у даному кримінальному провадженні.

Колегією суддів встановлено, що матеріали додані до клопотання про накладення арешту на майно не містять жодного доказу відносно того, що вказане майно містить на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, є засобом чи предметом вказаного кримінально караного діяння.

Колегія суддів звертає увагу, що клопотання прокурора не містить належного обґрунтування підстав та мети накладення арешту на зазначене майно, крім посилання прокурора на загальні норми кримінального процесуального законодавства, які регламентують застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Так, клопотання прокурора про накладення арешту на вказані документи подано в рамках розслідування кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, за яким орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_9 , причетний до вчинення дій, спрямованих на допомогу окупаційним адміністраціям держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні, а також переходу останніх на бік ворога в умовах воєнного стану, зокрема морські оператори компаній ОСОБА_9 за вказівкою останнього організовують роботу морських суден в напрямку вивезення з Російської Федерації до Республіки Туреччина та Грузії викраденої зернової продукції українського походження, яка була вивезена залізничним транспортом з окупованих територій. Кінцевою метою вказаних дій є отримання прибутків, а також надання допомоги окупаційним адміністраціям держави-агресора та органам влади Російської Федерації, з метою завдання шкоди Україні. Органом досудового розслідування отримано інформацію, щодо осіб, що можуть бути причетні до антиукраїнської діяльності ОСОБА_9 , а саме його колишнього бізнес партнера депутата Одеської міської ради ОСОБА_7 , фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 , де і вилучені документи, на які прокурор просив накласти арешт, та які належать ТОВ «ПРІОРАТА».

Однак, із викладу встановлених органом досудового розслідування обставин кримінального провадження та мотивувальної частини клопотання прокурора не вбачається встановлення правоохоронними органами існування обставин причетності ТОВ «ПРІОРАТА» або будь-кого з посадових осіб підприємства до можливих протиправних дій, які є предметом дослідження в даному кримінальному проваджені.

Вказані обставини також не були доведені прокурором у судовому засіданні апеляційного суду, зокрема прокурором не надано жодного документу, які є в розпорядженні органу досудового розслідування.

Відтак, апеляційний суд констатує, що прокурором не доведено, що діяльність ТОВ «ПРІОРАТА» і документи, які вилучені в приміщенні зазначеної юридичної особи мають будь-яке відношення до обставин, які розслідуються в рамках кримінального провадження №22022160000000369 від 17.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

За таких обставин, ініціювання прокурором питання про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Апеляційний суд вважає, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, поза увагою слідчого судді залишилось те, що для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, суд повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону. Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності, володіння повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин, колегія суддів констатує, що на день розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про накладення арешту на майно та апеляційного розгляду, відсутні підстави для застосування обмежувальних заходів щодо майна, власником якого є ТОВ «ПРІОРАТА», оскільки прокурор не довів перед судом, що вилучені документи юридичної особи дійсно мають значення для кримінального провадження.

З урахуванням наведених обставин, оскаржена ухвала слідчого судді про накладення арешту є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги положення п.2 ч.3 ст.407 КПК, згідно з якими апеляційний суд, має право скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, апеляційний судвважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржену увалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вказане майно.

Керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ПРІОРАТА» адвоката ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчогосудді Приморськогорайонного судум.Одеси від22.02.2024 року, якою накладено арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 22022160000000369 від 17.11.2022, на предмети, які були вилучені 03.11.2023 в ході проведення обшуку житлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого міститься в мотивувальній частині ухвали скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 22022160000000369 від 17.11.2022, а саме предмети, які були вилучені 03.11.2023 року в ході проведення обшуку житлового приміщення, яким користується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4