Ухвала

від 18.03.2024 по справі 522/2670/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/461/24

Справа № 522/2670/23 1-кс/522/564/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

власників майна: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника власника майна ТОВ «САУТА» - адвоката ОСОБА_9 ,

представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами власника майна ОСОБА_7 та представника власника майна ТОВ «САУТА» - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2024 рокув кримінальному провадженні №22022160000000369 від 17.11.2022 року,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_11 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно в кримінальному провадженні № 22022160000000369 від 17.11.2022, яке було вилучене 03.11.2023 року в ході проведення обшуку нежитлового приміщення, яким користується ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 101 а саме: Акт № ОУ - 0000048 здачі - прийняття робіт, на 1 арк; Акт № ОУ - 0000048 здачі - прийняття робіт, на 1 арк; -Акт № ОУ - 0000038 здачі - прийняття робіт, на 1 арк; «Дополнительное соглашение № 3 к договору аренды № 401-14 от «01» декабря 2016 года», на 1 арк.; чорнові записи на аркушах (у верхньому правому куті текст «GOL GLOBAL OCEAN LIN», на 8 арк; прозорий поліетиленовий файл, у середині якого знаходиться документ на першому аркуші якого прикріплено зелений стікер з текстом «Уничтожить», на 17 арк.; прозорий поліетиленовий файл, у середині якого знаходиться документи на першому аркуші якого прикріплено зелений стікер з текстом «44 АРК», на 44 арк.; швидкозшивач рожевого кольору, з написом «САУТА ТРАНСФЛОТ», у середині якого знаходяться документи, на 24 арк.; папка синього кольору на якій наявний текст «ТОВ ТРАНСФЛОТ сервіс уставные документы», у середині якого знаходяться документи, на 181 арк.; швидкозшивач зеленого кольору на якому наявний підпис «Саута», у середині якого знаходяться документи, на 151 арк.; паперовий пакунок з наявним текстом «мои», у середині якого знаходяться предмети схожі на грошові кошти, а саме купюри: номіналом 100 доларів США, у кількості 21 шт.; номіналом 50 доларів США, у кількості 2 шт.; номіналом 1000 гривень, у кількості 13 шт.; номіналом 500 гривень, у кількості 41 шт.; номіналом 200 гривень, у кількості 8 шт.; номіналом 100 гривень, у кількості 2 шт.; паперовий пакунок з наявним текстом «КНЯЗЬ» у середині якого знаходяться предмети зовні схожі на грошові кошти, а саме купюри: номіналом 500 гривень, у кількості 4 шт.; номіналом 200 гривень, у кількості 65 шт.; печатка з відтиском «ТРАНСФЛОТ СЕРВІС» - 1 шт.; печатка з відтиском «Саута 37872274» - 1 шт.; прозорий поліетиленовий файл в середині якого знаходяться документи, а саме: договір оренди №1/23 нежитлового приміщення, на 5 арк.; номіналом 500 гривень, у кількості 59 шт.; номіналом 100 гривень, у кількості 38 шт.; номіналом 50 гривень, у кількості 16 шт.; мобільний телефон марки «ГУГЛ ПІКСЕЛЬ», IMEI НОМЕР_1 білого кольору; ICCID: НОМЕР_2 ; серійний номер - НОМЕР_3 - 1 шт.; прозорий поліетиленовий файл у середині якого знаходяться документи перший аркуш має наявний текст «Додаткова угода про заміну сторони в Договорі оренди нежитлового приміщення від 09.06.2020 року» та подальший текст, на 41 арк.; ноутбук чорного кольору марки «ACER» S/N: НОМЕР_4 .

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що органом досудового розслідування надано достатньо доказів для висновку, що вилучені речі містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, а тому існують підстави для забезпечення збереження вказаних речових доказів.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді ОСОБА_7 та директор ТОВ «САУТА» ОСОБА_8 , кожен окремо, звернулися з апеляційними скаргами.

ОСОБА_7 просила скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на належне їй майно, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали та постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на: прозорий поліетиленовий файл в середині якого знаходяться документи, а саме: договір оренди №1/23 нежитлового приміщення, на 5 арк.; гроші номіналом 500 гривень, у кількості 59 шт.; номіналом 100 гривень, у кількості 38 шт.; номіналом 50 гривень, у кількості 16 шт.; мобільний телефон марки «ГУГЛ ПІКСЕЛЬ», IMEI НОМЕР_1 білого кольору; ICCID: НОМЕР_2 ; серійний номер - НОМЕР_3 - 1 шт.; ноутбук чорного кольору марки «ACER» S/N: НОМЕР_4 ; паперовий пакунок з наявним текстом «мои», у середині якого знаходяться предмети схожі на грошові кошти, а саме купюри: номіналом 100 доларів США, у кількості 21 шт.; номіналом 50 доларів США, у кількості 2 шт.; номіналом 1000 гривень, у кількості 13 шт.; номіналом 500 гривень, у кількості 41 шт.; номіналом 200 гривень, у кількості 8 шт.; номіналом 100 гривень, у кількості 2 шт.; паперовий пакунок з наявним текстом «КНЯЗЬ» у середині якого знаходяться предмети зовні схожі на грошові кошти, а саме купюри: номіналом 500 гривень, у кількості 4 шт.; номіналом 200 гривень, у кількості 65 шт. Вказані речі ОСОБА_7 просить повернути їй.

ОСОБА_7 посилається на те, що мобільний телефон та ноутбук належать їй на праві приватної власності, про що вона зазначила під час обшуку та на підтвердження долучала у суді першої інстанції квитанцію про придбання технічного пристрою. Зазначає, що телефон «ГУГЛ ПІКСЕЛЬ» та ноутбук «ACER» вона була змушена під тиском видати співробітникам СБУ. Таким же чином, під тиском, вона була змушена надати зі своєї жіночої сумки поліетиленовий файл в середині якого знаходився договір оренди №1/23 нежитлового приміщення з ТОВ «Профомед», з грошима різними купюрами на загальну суму 34600 грн, що належать вказаному підприємству та перебували у неї на зберіганні. Гроші в паперових пакунках на яких написано «мои» та «князь», у загальній сумі 50300 гривень та 2200 доларів США, є заощадженнями та накопиченнями з отриманого її чоловіком ОСОБА_13 грошового забезпечення за проходження військової служби в Національній Гвардії України, які зберігались нею у сейфі на роботі, оскільки їх житло було пошкоджено в результаті одної з ракетних атак.

Клопотання про накладення арешту на майно, будь-яких доказів на підтвердження доводів стосовно відповідності вилучених у неї предметів, речей та грошових коштів критерію речових доказів не містить, а рішення про накладення арешту на майно була винесена 27.11.2023 року, тобто через 20 днів після звернення вперше з клопотанням про накладення арешту на майно, а наведені в ній підстави є формальними.

Представник ТОВ «САУТА» адвокат ОСОБА_9 також просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, яке було вилучене за адресою: АДРЕСА_2 , яке в рівних частинах належить ТОВ «САУТА» та ТОВ «ТРАНСФЛОТ СЕРВІС», а вилучене майно повернути його законним власникам.

Представник зазначає, що слідчим суддею порушено строки розгляду клопотання визначені ч.6 ст.173 КПК України, в саму клопотанні не зазначено мети накладення арешту на майно, відомостей стосовно того, яким критеріям, передбаченим ст.98 КПК України воно відповідає. Директор ТОВ «САУТА» та його представник не були присутніми під час проведення обшуку, про зазначено в запереченнях до протоколу обшуку, а у ОСОБА_7 вилучено особисті речі з її жіночої сумки, та цим обставинам не надана оцінка слідчим суддею.

Представник вважає, що слідчим суддею залишено поза увагою відсутність відомостей про те, що вилучене майно використовувалось ОСОБА_12 , оскільки вказане приміщення належить в рівних частинах ТОВ «САУТА» та ТОВ «ТРАНСФЛОТ СЕРВІС», а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є його керівниками, які як і ТОВ «САУТА» та ТОВ «ТРАНСФЛОТ СЕРВІС» не мають відношення до кримінального провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, директора ТОВ «САУТА» ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_10 , які просили задовольнити апеляційні скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційних скарг; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Положення ст. 2 КПК визначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.

Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Приписами ст. 3 КПК передбачено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження по справі на стадії досудового розслідування. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінально-процесуальної функції, а саме: забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на стадії досудового розслідування кримінального провадження.

При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми КПК узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, КПК не встановлено чіткого переліку осіб - суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, але п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК регламентовано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.

Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).

Статтею ст. 64-2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Водночас в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

За таких обставин, власник майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.

Згідно матеріалів судового провадження та долучених до апеляційної скарги документів вбачається, що відповідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , належить юридичній особі, зокрема ТОВ «САУТА», керівником якого є ОСОБА_8 . Крім того, ОСОБА_7 , в якої під час обшуку було вилучено майно, підтвердила наявність права власності на таке майно.

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених в ст.41 Конституції України, ст.ст. 24, 64-2, 173, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК, представник власника майна ТОВ «САУТА» - адвокат ОСОБА_9 та власник майна ОСОБА_7 є особами, яка вправі звернутися з апеляційними скаргами на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Перевіривши доводи апеляційних скарг щодо незаконності ухвали слідчого судді про накладення арешту на документи, вилучені під час проведення обшуку, колегія суддів приходить до висновку про таке.

Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя не звернув уваги на необґрунтованість та невідповідність клопотання вимогам ст.171 КПК, та дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для накладення арешту на вилучене майно, безпідставно задовольнивши клопотання слідчого в цій частині.

Дане рішення слідчого судді колегія суддів не може визнати законним та обґрунтованим, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 173 КПК визначено, що слідчий суддя вправі відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК.

Ініціювання прокурором питання про накладення арешту на вказані в клопотанні документи, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.171 КПК з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Клопотання прокурора про арешт документів, які належать ТОВ «САУТА» та ОСОБА_7 , вилучені в приміщенні, яке належить зазначеним юридичній та фізичній особам не відповідає вимогам ч.2 ст.171 КПК, оскільки в ньому відсутнє належне обґрунтування підстав та мети необхідності арешту цього майна (ст.170 КПК).

В порушення абз.2 ч.2 ст.171 КПК до клопотання не додано відповідних оригіналів або копій документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

З представлених апеляційному суду матеріалів вбачається, що в провадженні СВ УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22022160000000369 від 17.11.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється відділом Одеської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Управлінням СБ України в Одеській області в рамках контррозвідувального забезпечення транспортного комплексу на території Одеської області, отримано інформацію щодо вчинення мешканцями м. Одеси дій, спрямованих на допомогу окупаційним адміністраціям держави агресора, з метою завдання шкоди Україні, а також переходу останніх на бік ворога в умовах воєнного стану.

Під час розслідування даного кримінального провадження, з метою з`ясування всіх обставин вчинення зазначеного злочину, а також встановлення інших осіб, причетних до їх вчинення, до оперативного відділу Управління СБ України в Одеській області направлене доручення, щодо проведення заходів, спрямованих на встановлення зазначених фактичних даних.

Під час проведення відповідних слідчих дій встановлено, що ОСОБА_14 , причетний до вчинення дій, спрямованих на допомогу окупаційним адміністраціям держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні, а також переходу останніх на бік ворога в умовах воєнного стану.

Морські оператори компаній ОСОБА_14 за вказівкою останнього організовують роботу морських суден в напрямку вивезення з Російської Федерації до Республіки Туреччина та Грузії викраденої зернової продукції українського походження, яка була вивезена залізничним транспортом з окупованих територій. Кінцевою метою вказаних дій є отримання прибутків, а також надання допомоги окупаційним адміністраціям держави-агресора та органам влади Російської Федерації, з метою завдання шкоди Україні.

Згідно відповіді на доручення з ГВ ЗНД Управління СБ України в Одеській області за вх. №65/16/47414 від 06.10.2023 року отримано інформацію, що до осіб, що можуть бути причетні до антиукраїнської діяльності ОСОБА_14 , може бути причетний його колишнього бізнес партнер - депутат Одеської міської ради ОСОБА_12 .

Крім того, ГВ ЗНД Управління СБ України в Одеській області, встановлено інформацію щодо місць зберігання доказів, що можуть стати доказовою базою при встановленні винних осіб, зокрема приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , належить ТОВ «САУТА», код ЄДРПОУ: 37872274 (1/2) та ТОВ «ТРАНСФЛОТ СЕРВІС» код ЄДРПОУ: 37804049 (1/2).

В поданому слідчому судді клопотанні прокурор вказує, що 03.11.2023 року, слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області, на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 30.10.2023 року, проведено обшук житлового приміщення, яким користується ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено: Акт № ОУ - 0000048 здачі - прийняття робіт, на 1 арк; Акт № ОУ - 0000048 здачі - прийняття робіт, на 1 арк; -Акт № ОУ - 0000038 здачі - прийняття робіт, на 1 арк; «Дополнительное соглашение № 3 к договору аренды № 401-14 от «01» декабря 2016 года», на 1 арк.; чорнові записи на аркушах (у верхньому правому куті текст «GOL GLOBAL OCEAN LIN», на 8 арк; прозорий поліетиленовий файл, у середині якого знаходиться документ на першому аркуші якого прикріплено зелений стікер з текстом «Уничтожить», на 17 арк.; прозорий поліетиленовий файл, у середині якого знаходиться документи на першому аркуші якого прикріплено зелений стікер з текстом «44 АРК», на 44 арк.; швидкозшивач рожевого кольору, з написом «САУТА ТРАНСФЛОТ», у середині якого знаходяться документи, на 24 арк.; папка синього кольору на якій наявний текст «ТОВ ТРАНСФЛОТ сервіс уставные документы», у середині якого знаходяться документи, на 181 арк.; швидкозшивач зеленого кольору на якому наявний підпис «Саута», у середині якого знаходяться документи, на 151 арк.; паперовий пакунок з наявним текстом «мои», у середині якого знаходяться предмети схожі на грошові кошти, а саме купюри: номіналом 100 доларів США, у кількості 21 шт.; номіналом 50 доларів США, у кількості 2 шт.; номіналом 1000 гривень, у кількості 13 шт.; номіналом 500 гривень, у кількості 41 шт.; номіналом 200 гривень, у кількості 8 шт.; номіналом 100 гривень, у кількості 2 шт.; паперовий пакунок з наявним текстом «КНЯЗЬ» у середині якого знаходяться предмети зовні схожі на грошові кошти, а саме купюри: номіналом 500 гривень, у кількості 4 шт.; номіналом 200 гривень, у кількості 65 шт.; печатка з відтиском «ТРАНСФЛОТ СЕРВІС» - 1 шт.; печатка з відтиском «Саута 37872274» - 1 шт.; прозорий поліетиленовий файл в середині якого знаходяться документи, а саме: договір оренди №1/23 нежитлового приміщення, на 5 арк.; номіналом 500 гривень, у кількості 59 шт.; номіналом 100 гривень, у кількості 38 шт.; номіналом 50 гривень, у кількості 16 шт.; мобільний телефон марки «ГУГЛ ПІКСЕЛЬ», IMEI НОМЕР_1 білого кольору; ICCID: НОМЕР_2 ; серійний номер - НОМЕР_3 - 1 шт.; прозорий поліетиленовий файл у середині якого знаходяться документи перший аркуш має наявний текст «Додаткова угода про заміну сторони в Договорі оренди нежитлового приміщення від 09.06.2020 року» та подальший текст, на 41 арк.; ноутбук чорного кольору марки «ACER» S/N: НОМЕР_4 .

Прокурор також зазначив у клопотанні, що обставини кримінального провадження містять достатні підстави вважати, що без вилучення і арешту у встановленому законом порядку перелічених речей, предметів та документів, вони можуть бути приховані для унеможливлення їх використання в якості речових доказів у кримінальному провадженні. Вилучені речі, предмети та документи, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.

Апеляційним судом встановлено, що в поданому слідчому судді клопотанні прокурор лише зазначив, що вилучені під обшуку документи можуть мати значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки можуть бути використані як докази. При цьому, жодного рішення про те, що вилучені документи в рамках даного кримінального провадження визнані речовими доказами матеріали справи, долучені до клопотання, не містять. Під час апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_6 також не надав суду постанови про визнання вилучених речей речовими доказами.

Апеляційний суд вважає, що посилання в клопотанні про накладення арешту на те, що вилучене під обшуку майте може мати значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, без прийняття відповідних рішень про визнання вилученого майна речовими доказами, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки прокурором не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що вилучені речі, є речовими доказами та мають доказове значення у даному кримінальному провадженні.

Колегією суддів встановлено, що матеріали додані до клопотання про накладення арешту на майно не містять жодного доказу відносно того, що вказане майно містить на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, є засобом чи предметом вказаного кримінально караного діяння.

Колегія суддів звертає увагу, що клопотання прокурора не містить належного обґрунтування підстав та мети накладення арешту на зазначене майно, крім посилання на загальні норми кримінального процесуального законодавства, які регламентують застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Однак, із викладу встановлених органом досудового розслідування обставин кримінального провадження та мотивувальної частини клопотання прокурора не вбачається встановлення правоохоронними органами існування обставин причетності ТОВ «САУТА» та ТОВ «ТРАНСФЛОТ СЕРВІС», або будь-кого з посадових осіб підприємства до можливих протиправних дій, які є предметом дослідження в даному кримінальному проваджені.

Вказані обставини також не були доведені прокурором у судовому засіданні апеляційного суду, зокрема прокурором не надано жодного документу, які можливо є в розпорядженні органу досудового розслідування.

Відтак, апеляційний суд констатує, що прокурором не доведено, що діяльність ТОВ «САУТА» і майно, яке вилучене в приміщенні зазначеної юридичної особи мають будь-яке відношення до обставин, які розслідуються в рамках кримінального провадження №22022160000000369 від 17.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

Крім того, прокурором не спростовано, що грошові кошти, які вилучені у ОСОБА_7 не є такими, що належать її родині, або мають відношення до обставин даного кримінального провадження.

За таких обставин, ініціювання прокурором питання про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Апеляційний суд вважає, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, поза увагою слідчого судді залишилось те, що для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, суд повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону. Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності, володіння повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин, колегія суддів констатує, що на день розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про накладення арешту на майно та апеляційного розгляду, відсутні підстави для застосування обмежувальних заходів щодо майна, власником якого є ТОВ «САУТА» та ТОВ «ТРАНСФЛОТ СЕРВІС», а також ОСОБА_7 , оскільки прокурор не довів перед судом, що вилучене майно дійсно має значення для кримінального провадження.

З урахуванням наведених обставин, оскаржена ухвала слідчого судді про накладення арешту є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги положення п.2 ч.3 ст.407 КПК, згідно з якими апеляційний суд, має право скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржену увалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вказане майно.

Керуючись ст.ст. 132, 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги директора ТОВ «САУТА» ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2024 року, якою накладено арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №22022160000000369 від 17.11.2022, а саме предмети, які були вилучені 03.11.2023 в ході проведення обшуку нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , перелік якого міститься в ухвалі - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_11 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в кримінальному провадженні № 22022160000000369 від 17.11.2022 року, яке було вилучене 03.11.2023 року в ході проведення обшуку приміщення, яким користується ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , перелік якого міститься в клопотанні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4