Постанова

від 07.03.2024 по справі 369/14266/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369/14266/21

провадження № 22-ц/824/3516/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Колесніченко М. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», Броварського відділення Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», третя особа ОСОБА_2 , про захист прав споживача, відновлення становища, що існувало до порушення права, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2023 року в складі судді Волчко А. Я.

встановив:

12.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати акт про виявлені порушення №1700 від 03.03.2020 незаконним;

- визнати акт про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи від 03.03.2020 незаконним;

- визнати акт про проведення експертизи лічильника газу №1627е від 0104.2020 так висновки комісії незаконними;

- визнати акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 17.07.2020 на суму 28 306 грн 94 коп. незаконним;

- визнати рахунок про сплату за експертизі на суму 4 641 грн 77 коп. незаконним;

- визнати протиправним дії відповідачів і порушення ними прав споживачів щодо позивача на належну якість послуг з газопостачання, що полягають у порушенні вимог чинного законодавства щодо повірки лічильника, вимоги про сплату необлікованого об`єму (обсягу) природного газу, вимоги про сплату за експертизу при втручанні, погрозах про відключення від послуг з газопостачання;

- стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача завдану моральну шкоду в сумі 50 000 грн;

- стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь третьої особи ОСОБА_2 вартість послуг згідно з договором про надання юридичних послуг між фізичним особами від 19.08.2021 в сумі 10 000 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2023 року вказану позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Судове рішення мотивоване тим, що дана цивільна справа тривалий час перебуває в провадженні суду, позивач та його представник неодноразово у судові засідання, призначені на 22.02.2023, 11.05.2023, 07.09.2023 не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, заяви про розгляд справи за відсутності позивача не подавали. Надані суду клопотання позивача про розгляд справи після закінчення в країні воєнного стану не передбачено чинним законодавством, відомості про перебування його представника у зоні бойових дій нічим не підтверджено.

03.11.2023 ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2023 року подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити рішення про задоволення позову.

Свої доводи обґрунтовує тим, що 03 вересня 2023 року він вкотре на офіційну електронну адресу суду першої інстанції надіслав клопотання про розгляд справи після закінчення війни, так як кожного дня обстрілюють місто Київ. Дане клопотання судом розглянуто не було.

05 вересня 2023 року третя особа та представник позивача - ОСОБА_2 на офіційну електронну адресу суду першої інстанції надіслав клопотання про перенесення розгляду справи та її розгляд після закінчення війни. Дане клопотання судом не розглянуто. Станом на цей час ОСОБА_2 є військовим ЗСУ, доброволець з 24.02.2022, після тяжкого поранення в березні 2023 року перебуває на лікуванні.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались.

В судове засідання учасники справи повторно не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені апеляційним судом належним чином.

Так, 02.02.2024 ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 06.02.2024, на інший день, оскільки він за станом здоров`я у зв`язку з інвалідністю другої групи з`явитися не може. Його законний представник ОСОБА_2 , будучи військовим ЗСУ, знаходиться в Донецькій області (а. с. 37 т.2).

Справу було відкладено на 06.03.2024, 16.45 год.

06.03.2024 ОСОБА_1 повторно надіслав на електронну адресу суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 06.03.2024, з аналогічних підстав.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення вказаного клопотання з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності відповідача та його представника, які були належно повідомлені про час та місце розгляду справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2021 року відкрито провадження у цій справі та призначено підготовче провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання на 11 листопада 2022 року о 12:15 год. (а. с. 161, 162 т.1).

11.11.2022 року справу відкладено на 22.02.2023 11:15 год.

У судове засідання 22 лютого 2023 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 04.02.2023 (а. с. 189 т.1). 21.02.2023 ОСОБА_1 надіслав клопотання про відкладення судового засідання. Зазначив, що у зв`язку з активною фазою бойових дій РФ проти України його представник ОСОБА_2 знаходиться в зоні бойових дій, а представник ОСОБА_3 - за кордоном (а.с.185 т.1).

В зв`язку з неявкою учасників справи справу відкладено на 11.05.2023 10: 30 год.

В судове засідання 11 травня 2023 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 01.04.2023 (а. с. 100 т.1). 09.05.2023 ОСОБА_1 надіслав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з війною та повсякденними обстрілами столиці. Просив розглядати дану справу після закінчення війни (а.с.197 т.1).

В зв`язку з неявкою учасників справи справу відкладено на 07.09.2023 11:30 год.

В судове засідання 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 01.04.2023 (а. с. 200 т.1). 04.09.2023 ОСОБА_1 надіслав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з постійними обстрілами столиці. Зазначив, що у зв`язку з проведенням бойових дій РФ проти України його представник ОСОБА_2 знаходиться в зоні бойових дій, представник ОСОБА_3 - за кордоном (а.с.212 т.1).

Отже, в жодне з судових засідань позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з того, що клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення війни позивач подавав неодноразово, у зв`язку з чим судові засідання судом першої інстанції неодноразово відкладалися.

Верховний Суд у постанові від 14 липня 2022 року справа № 260/4504/20 (провадження № К/990/11829/22) вказував, що за загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості) та інших обставин має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства. При цьому врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість залишення вказаного позову без розгляду, оскільки позивач не надав суду доказів, що він не мав змоги взяти участь в судових засіданнях ні особисто, ні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. При цьому місце перебування позивача згідно зазначеної ним адреси не знаходиться в районі активних бойових дій. Доказів перебування представника позивача в зоні активних бойових дій матеріали справи не містять і таких суду також надано не було. При цьому матеріали справи не містять заяв (клопотань) позивача про розгляд справи без його участі.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).

У рішенні від 06 вересня 2007 року у справі «Цихановський проти України», заява № 3572/03, ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Залишення позову без розгляду не перешкоджає особі після усунення умов, що були підставою залишення позову без розгляду, звернутися до суду повторно.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції встановивши, що позивач, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді першої інстанції на 22.02.2023, 11.05.2023, 07.09.2023, не з`явився у ці судові засідання, не надіслав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, правильно застосувавши положення статей 223, 257 ЦПК України.

Судом першої інстанції надано належну оцінку поведінці позивача, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачу достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд визнає апеляційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норм права в оскаржуваному судовому рішенні є очевидним.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 березня 2024 року.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук