Ухвала

від 25.03.2024 по справі 160/22628/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 160/22628/23

адміністративне провадження № К/990/10195/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Прокопенка О.Б., перевірив касаційну скаргу представника Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради - Сушко Ксенії Анатоліївни, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №160/22628/23 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпрокомунтранс» (далі - Товариство) до Дніпровської міської ради, третя особа на стороні відповідача Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з позовом до Дніпровської міської ради, треті особи: Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради та Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якому просило суд:

- визнати рішення сесії Дніпровської міської ради VІІІ скликання від 24 листопада 2021 року №19/12 «Про затвердження Бюджетної програми «Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпровською міською радою та її виконавчими органами на 2022-2026 роки» неправомірним та скасувати.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, позов задоволено.

15 березня 2024 року представник Товариства подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема, як убачається зі змісту касаційної скарги, її автор, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував норми права, викладені в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі №806/1637/17, а саме: неправильно застосував пункт 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Скаржник не обґрунтував подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, предметом спору у цій справі є ухвалене на сесії Дніпровської міської ради VІІІ скликання рішення від 24 листопада 2021 року №19/12 «Про затвердження Бюджетної програми «Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпровською міською радою та її виконавчими органами на 2022-2026 роки». Проте, предметом спору у справі №806/1637/17, у якій Верховний Суд ухвалив постанову від 24 квітня 2020 року, є правомірність припинення органом державної казначейської служби проведення платежів Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради за всіма кодами видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України через невиконання боржником судового рішення.

Отже, посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права не є належним обґрунтуванням пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, щодо правильного застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

В порушення зазначених вимог, скаржник лише указав норми права щодо застосування яких, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду, а саме: стаття 19 Конституції України, частина друга статті 2, стаття 4, частина перша статті 10, частина перша статті 25, пункт 22 статті 26, частина перша статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», пункти 3 та 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845. Проте, касаційна скарга не містить обґрунтувань, у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як, на думку скаржника, такі норми повинні застосовуватися.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради - Сушко Ксенії Анатоліївни, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №160/22628/23 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпрокомунтранс» до Дніпровської міської ради, третя особа на стороні відповідача Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.Б. Прокопенко