Ухвала

від 01.07.2024 по справі 160/22628/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 липня 2024 року

м. Київ

справа № 160/22628/23

адміністративне провадження № К/990/21490/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №160/22628/23 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпрокомунтранс» до Дніпровської міської ради, за участю третіх осіб - Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Дніпрокомунтранс» (далі - позивач, ТОВ «Дніпрокомунтранс») звернулося до суду з позовом до Дніпровської міської ради (далі - відповідач), за участю третіх осіб - Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати неправомірним та скасувати рішення сесії Дніпровської міської ради VІІІ скликання від 24 листопада 2021 року №19/12 «Про затвердження Бюджетної програми «Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпровською міською радою та її виконавчими органами на 2022-2026 роки».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення сесії Дніпровської міської ради VІІІ скликання від 24 листопада 2021 року №19/12 «Про затвердження Бюджетної програми «Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпровською міською радою та її виконавчими органами на 2022-2026 роки».

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради подав через підсистему «Електронний Суд» касаційну скаргу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи; клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

Одночасно скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута, а у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 20 червня 2024 року) доставлена в Електронний кабінет скаржника 20 червня 2024 року о 21 год 05 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

26 червня 2024 року від скаржника через підсистему "Електронний Суд" на виконання ухвали про залишення без руху надійшло клопотання про усунення недоліків шляхом, визначеним зазначеною ухвалою Верховного Суду.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте, ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року вказану касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, роз`яснивши, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Вказану ухвалу отримано скаржником 25 березня 2024 року. Вдруге подану касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року також повернуто скаржнику з тих самих підстав. Вказану ухвалу отримано скаржником 25 квітня 2024 року. Враховуючи, що повторну касаційну скаргу подано без зайвих зволікань просить поновити строк на касаційне оскарження. Також скаржник зазначає, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в державі запроваджено правовий режим воєнного стану. Скаржник звертає увагу на те, що пропуск строку на подання касаційної скарги в цій справі спричинений запровадження на території України воєнного стану, введенням органами місцевого самоврядування режиму простою та дистанційної роботи у зв`язку із збільшенням, зокрема, в місті Дніпро повітряних тривог та ракетних обстрілів. Враховуючи вищенаведене скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поряд з цим суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Так, Судом установлено, що вперше подану через підсистему "Електронний Суд» 18 березня 2024 року касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 25 березня 2024 року) доставлена в Електронний кабінет скаржника 25 березня 2024 року о 14 год 02 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Вдруге подану 12 квітня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 25 квітня 2024 року повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 25 квітня 2024 року) доставлена в Електронний кабінет скаржника 25 квітня 2024 року о 20 год 55 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Так, отримавши 25 квітня 2024 року ухвалу Верховного Суду від 25 квітня 2024 року, касаційну скаргу направлено через підсистему «Електронний Суд» лише 03 червня 2024 року, і обставин, які перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції без зайвих зволікань у період з 25 квітня 2024 року по 03 червня 2024 року, скаржник не наводить.

Звертаючись втретє з касаційною скаргою, скаржник просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що ухвалами від 25 березня 2024 року та 25 квітня 2024 року про повернення касаційних скарг роз`яснено право скаржника на повторне звернення до суду касаційної інстанції із цією касаційною скаргою.

Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що належними доказами.

При попередньому зверненні із касаційною скаргою скаржником не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.

Водночас наявність права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою не є безумовною підставою для поновлення строку. Окрім реалізації такого права без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Щодо посилання скаржника як на поважну причину пропуску строку звернення до суду на обставини введення воєнного стану та обстрілів міста Дніпро, то необхідно зазначити, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із обстрілами будь-якого населеного пункту України, включаючи місто Дніпро, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи із доводів, наведених у клопотанні про поновлення такого строку та наданих на їх підтвердження доказів.

Поряд із цим сам факт запровадження на території України воєнного стану, на які посилається скаржник у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків, а отже підставою для їх поновлення можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Суд враховує, що вище вказана обставина могла унеможливити дотримання такого строку скаржником за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на пропуск строку звернення до суду, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку, однак обґрунтованих доводів та доказів на їх підтвердження представник заявника до суду не надав.

Щодо зазначених скаржником обставин стосовно відключення світла та повітряних тривог, починаючи з жовтня 2022 року у місті Дніпро, то такі не носили постійного та безперервного характеру.

Отже, враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка подає клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Також колегія суддів зазначає, що питання внутрішньої організації роботи органу місцевого самоврядування є суб`єктивним чинником, який не вказує на наявність об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судових рішень у цій справі, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з його наявністю, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.

При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку - майже чотири місяців з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено.

Колегія суддів враховує, що право на повторне звернення із касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Суд зазначає, що повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження, а та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.

Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №160/22628/23.

Відмовити у задоволенні клопотання Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №160/22628/23.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №160/22628/23 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпрокомунтранс» до Дніпровської міської ради, за участю третіх осіб - Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк