Рішення

від 14.03.2024 по справі 922/4584/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024м. ХарківСправа № 922/4584/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом 3 - ї особи, яка не Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект", м. Харків не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: 1. Харківська міська територіальна громада в особі Харківської міської ради, м. Харків; 2. Харківська обласна військова адміністрація, м. Харків, 3. Державна інспекція архітектури та містобудування України, м.Київ, 4. Державна податкова служба України, м. Київ, 5. Акціонерного товариства «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», м.Харків, 6. Приватне акціонерне товариство "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ", м.Харків 7. Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ „ХАРКІВГАЗ», м.Харків, 8. Акціонерне товариство «ХАРКІВМІСЬКГАЗ», м. Харків, 9. Державний архів Харківської області, м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта-4", м. Харків , 2. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків; 3. Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків; 4. Фізичної особи ОСОБА_3 , м. Харків; 5. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЙЧЕШТІЛЬ», м.Київ про витребування документів

за участю представників:

не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 30 жовтня 2023 року із позовною заявою про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта-4" (ЄДРПОУ 44505782) (надалі - Відповідач) передати Позивачу щодо будинку № 93 по вул. Клочківська у м. Харків технічну документацію (технічний паспорт на багатоквартирний будинок, паспорт об`єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем, проектну документація зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем, документу, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, технічну документація обладнання котелень, технічну документацію на ліфти, план земельної ділянки, акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок, паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку), а також інші документи, що велася ТОВ «Формула Комфорта 4» як управителем (актів технічних оглядів будинку; журналів аварійних заявок співвласників; протоколів вимірювань опору електромереж (за наявності); актів огляду, актів виконаних робіт). Також Позивач просить суд покласти на Відповідача судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 07.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/4584/23, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 23 листопада 2023 року о 12:00.

Суд повідомив учасників справи, що підготовче засідання у справі відбудеться 14 грудня 2023 року о(б) 11:45, про що постановлено ухвалу від 23.11.2023.

Ухвалою суду від 18.01.2024 було задоволено клопотання (вх. №33930 від 11.12.2023) про залучення співвідповідачів по справі №922/4584/23 та задоволено клопотання (вх. №33928 від 11.12.2023) про залучення по справі №922/4584/23 у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача. Також відкладено підготовче засідання на 06 лютого 2024 року о 11:30.

Своєю ухвалою від 06.02.2024 року суд постанови про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 29 лютого 2024 року о 11:45. Відповідною ухвалою від 29.02.2024 суд постановлено про наступне: 1) прийнято та долучено до матеріалів справи:

- пояснення (вх. № 3913 від 12.02.2024) АТ "Харківобленерго" з додатком;

- пояснення (вх. №4965 від 22.02.2024) ТОВ "Формула Комфорта-4" з додатком;

- пояснення (вх. № 4891 від 22.02.2024) ДПС України з додатком;

2) задоволено заяву (вх. №5542 від 29.02.2024) про проведення засідання без участі представника позивача. А також було зазначено, що судове засідання у справі відбудеться 14 березня 2024 року о(б) 12:00год.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився, у наданій заяві (вх. № 7086 від 14.03.2024) просив суд провести засідання без уповноваженого представника. У додаткових поясненнях (вх. №3307), які містяться в матеріалах справи, зазначено, що позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх. Позивач посилаючись на практику Верховного Суду, ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" , ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Правила управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зазначає, що обов`язок передати документацію на будинок об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку виникає з дня державної реєстрації об`єднання і підлягає виконанню без будь-яких інших додаткових умов, оскільки жодних інших підстав, крім державної реєстрації об`єднання, для передачі документації особою, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком.

Представник Відповідача до суду не зя`вився. Суд зазначає, що у поданому відзив (вх. №32136 від 23.11.2023) проти позовних вимог заперечує, вважає доводи Позивача необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що з боку Позивача недоведено факту наявності у Відповідача документації на яку посилається Позивач у позові.

У своєму відзиві Відповідач посилається на те, що ОСББ «Німецький проект» створено 17.01.2020, проте лише у 09.12.2022 ТОВ «ФОРМУЛА КОМФОРТА - 4», (далі - Управитель) в особі директора Логозяк А.В., та ОСББ «Німецький проект», в особі голови правління Носа Юрія Миколайовича уклали Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, тобто управління будинком здійснювалось без уповноваженої на те особи. Так, згідно умов Договору (п.1 Договору) Управитель зобов`язується надавати співвласникам послуги з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 93, а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком встановлені умови щодо прав та обов`язків сторін (пункти 4 - 7), щодо ціни та порядку оплати послуги з управління (пункти 9 - 11), щодо порядку доступу управителя до приміщень будинку (пункти 12 - 13), щодо порядку взаємного інформування (пункти 14 - 16), щодо відповідальності сторін (пункти 17 -19), щодо порядку внесення зміни до договору. Відповідно до умов пункту 30 договору, у разі припинення дії договору не пізніше дня, що настає за днем припинення дії договору, управитель передає новому управителю будинку чи особі, уповноваженій співвласниками будинку: наявну технічну документацію на такий будинок, якщо вона передавала та майно, що передане управителю будинку за рішенням співвласників.

Відповідач посилається на те, що управитель будинку не приймав жодної документації, з урахуванням тієї, на яку посилається Позивач у позові. Відношення до забудовника Відповідач не має, не приймав від забудовника будинок, не отримував з боку позивача документації: технічний паспорт на багатоквартирний будинок, паспорт об`єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем, проектну документація зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем, документу, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, технічну документація обладнання котельнь, технічну документацію на ліфти, план земельної ділянки, акти приймання- передавання технічної документації на багатоквартирний будинок, паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку.

Так, Відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до умов Договору управителю було надано лише «Відомості про будинок» (Додаток № 1 до договору від 09.12.2023 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком), та Додатком № 2 до договору від 09.12.2023 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком сторони узгодили кошторис на обслуговування будинку за відповідним тарифом, та визначили послуги, які входять у управління будинком. Тобто, Відповідачу була надана лише інформація, яка необхідна для здійснення розрахунку тарифу. В пункті 32 договору зазначено, що договір складено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник договору зберігається в управителя (тобто відповідача), а другий у голови правління ОСББ «Німецький проект» ОСОБА_1 , копія якого долучена позивачем до позову. Отже, якби відповідачу ТОВ «Формула комфорта - 4» була передана документація, про яку зазначається в позові, чому не надано доказів обґрунтованості таких вимог у вигляді акту приймання передачі документації і т. ін. Будинок було взято саме на обслуговування, і все що було потрібно для цього, відповідач, як управитель отримав, відповідно до Додатку № 1 та № 2 договору. Як вказує Відповідач, іншого Позивачем не доведено та відповідних доказів не надано.

Відповідачем посилається на те, що Позивачем було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.01.2020 року, відповідно до протоколу № 1 установчих зборів ОСББ «Німецький проект» від 13 січня 2020 року. Відповідача ТОВ «ФОРМУЛА КОМФОРТА - 4» зазначає, що виходячи з даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, тобто менш ніж за три з половиною роки у Позивача змінилось 4 керівника.

Представник 4-го Відповідача -ФО ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. В матеріалах справи містяться пояснення (вх. № 4965/24 від 22.02.2024) у яких проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на наступне. Відповідач обіймав посаду голови ОСББ «Німецький проект» з 13.01.2020 до 22.02.2022 року. Вся документація, яка має відношення до діяльності ОСББ та про яку заявлено в вимогах позовної заяви, зберігалась безпосередньо за місцем знаходження ОСББ (м. Харків, вулиця Клочківська, буд. 93), що було доцільним, необхідним та відповідало меті його діяльності. Жодних претензій та вимог щодо документації до неї не пред`являлось. Відповідач зазначає, що з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України саме відбулась зміна керівництва в ОСББ, де змінено ОСОБА_3 головою новим головою, яким став ОСОБА_2 . Таким чином, відношення до діяльності ОСББ у Відповідача (ФО ОСОБА_3 ) відсутні, тому вимоги до неї стосовно надання будь-якої документації зараз є безпідставними. Крім того, Відповідач зазначає, що 08.12.22 змінився керівник з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ; 04.05.2023 змінився керівник з ОСОБА_1 на ОСОБА_4 , який діє на теперішній час, та весь цей час діючі керівники ОСББ здійснювали свої повноваження, у них була наявна вся необхідна документація для виконання покладених повноважень протягом тривалого часу. Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивачем до позовної заяви долучено протоколи загальних зборів ОСББ «Німецький проект» № 1 від 13.01.2020, № 2 від 14.12.2022, що свідчить про наявність установчої та статутної документації у Позивача, зокрема тієї яка формувалась і під час її повноважень на посаді голови ОСББ. При цьому, Господарським судом Харківської області вже розглядалась справа № 922/3374/23 за позовом ОСББ «Німецький проект» до ТОВ «ФОРМУЛА КОМФОРТА» про скасування державної реєстрації на нежитлові приміщення, що знаходяться у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцезнаходження ОСББ (позивача). До позовної заяви за цією справою позивач ОСББ «Німецький проект» долучив проектно-технічну документацію на багатоповерховий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; технічний паспорт на будинок; акт готовності об`єкта до експлуатації від 16.06.2019 за адресою Харківська обл., м. Харків, вулиця Клочківська, будинок 93. Суд на підставі цих письмових доказів встановлював фактичні данні по справі під час винесення рішення. Відповідачем було надано до суду копію Висновку експерта ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса від 28.06.2023 № 20104 за результатами проведення будівельного технічного дослідження, яка проводилась Позивачем під час підготовки звернення до суду з позовом по справі №922/3374/23. Відповідно до тексту висновку, він проводився за заявою Голови Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІМЕЦЬКИЙ ПРОЕКТ» Середи О.В. від 08.06.2023 про дослідження приміщень, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 93. (сторінка 1 висновку). На сторінці 2 висновку зазначено, що «На дослідження надано і використано: 1. Заява ОСОБА_4 від 08.06.2023 на 2 арк. 2. Додаткові матеріали в 1 пакунку (Акт готовності об`єкта до експлуатації від 19.06.2019 р. на 9 арк., Акт приймання-передачі на котельні № l та котельні № 2 у власність від 17.04.2020. Робоча документація Том. 4 Книга.1 Секція 1.2.3. Опалення і вентиляція (116/10-ОВ) на об`єкт «Новое строительство многоквартирного жилого дома со сносом нежилого строения лит. «Б-А-1» по ул. Клочковской. 93» (проектувальник ТОВ «CITI- ДИЗАЙН», замовник ТОВ «Дойче Штиль»): Робоча документація Том .4 Книга .2 Секція 4,5,6. Опалення i вентиляція (116/16-OB) об`єкт «Новое строительство многоквартирного жилого дома со сносом нежилого строения «b-A-I» ул. Клочковской, 93» (проектувальник ТОВ «СІТІ-ДИЗАЙН», замовник ТОВ «Дойче Штиль»); робочий проект котельня секції № 1. Тепломеханічна частина (3-17-TM1) на об`єкт «Новое строительство многоквартирного жилого дома со сносом нежилого строения лит. «Б-А-1» по ул. Клочковской. 93» (проектувальник ТОВ «Інженерна компанія «Барса»): робочий проект котельня секції № 7. Тепломеханічна частина (3-17-ТМ2) на об`єкт «Новое строительство многоквартирного жилого дома со сносом нежилого строения «Б-Л-1» но ул. Клочковской, 93» (проектувальник ТОВ «Інженерна компанія «Барса»); копія технічного паспорту на групу приміщень поверху надбудови № l I, I в Житловому будинку літ. «A-9-12», розташований за адресою: м. Харків. вул. Клочківська. 93, складений ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «ТРИУМФ», інвентаризаційна справа № 2022/109: копія технічного паспорту на групу приміщень поверху надбудови № IV-VIII в житловому будинку літ. «Л-9-12». що розташований аз адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 93, складений ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «ТРИУМФ», інвентаризаційна справа № 2022/110)». Копія висновку експертного дослідження із справи № 922/3374/23 додано до пояснень. Отже, Відповідач посилається на ті обставини, що на час звернення до суду з позовом та розгляду справи № 922/3374/23 та проведення експертизи вся необхідна проектно-технічна документація була у наявності у Позивача. Навіть якщо і надавались певні витяги з цієї документації до матеріалів справи та для проведення експертизи, це свідчить про те, що документація наявна була у заявника експертизи в цілому, з якої робились витяги.

Представник третьої особи - ГУ ДПС у Харківській області у судове засідання не з`явився. У наданому поясненні (вх. №4891/24 від 22.02.2024) зазначив, що не має відношення до викладених у позові питань, а отже зазначена заява про витребування технічної документації не стосується інтересів державної податкової служби України.

Представник третьої особи - АТ Харківобленерго у судове засідання не з`явився. У наданому поясненні (вх. №3913 від 12.02.2024) зазначив, що у відповідності до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446 Про видачу АТ Харківобленерго ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом АТ Харківобленерго (надалі - Товариство) з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на закріпленій території як оператор системи розподілу. Згідно з ч. 3 п. 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ) постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії ; про постачання електричної енергії споживачу; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії . ТОВ Формула комфорта-4, відповідно до п. 4 Постанови НКРЕКП Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії від 14.03.2018 № 312 (надалі - Постанова № 312), приєдналась до публічного договору АТ Харківобленерго - договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір) (розміщений на офіційному сайті АТ Харківобленерго: www.oblenergo.kharkov.ua.) з додатками. Вказаний факт підтверджується заявою - приєднанням до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №737/1121 від 09.12.2022. В подальшому, у зв`язку зі зміною управителя багатоквартирного будинку № 93 по вул. Клочківська в м. Харків, укладений новий договір споживача про розподіл електричної енергії №737/1122 від 06.04.2023. Відповідно до встановлених норм чинного законодавства оператор системи розподілу - Товариство адмініструє точки комерційного обліку електроенергії об`єкта споживача за адресою вул. Клочківська, 93, м. Харків, на підставі заяви голови ОСББ Німецький проект, яка була підписана 06.04.2023 Нос Ю.М. Всі наявні додатки, які є в АТ Харківобленерго, складені в 2-х примірниках, один з яких знаходиться в ОСББ Німецький проект. АТ Харківобленерго зазначає, що спірні правовідносини, що розглядаються судом, жодним чином не впливають на інтереси АТ Харківобленерго.

Представник третьої особи - АТ "ОГС "Харківгаз" у судове засідання не з`явився. У наданому поясненні (вх. №3271 від 05.02.2024) зазначив, що у відповідності до Постанов НКРЕКП інформації щодо території провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, зазначена Позивачем адреса багатоквартирного будинку, документи по якому стали предметом спору, - м. Харків, вул. Клочківська, 93, ніколи не відносилась до території провадження АТ «Харківгаз» ведення господарської діяльності з розподілу природного газу, останнім не отримано ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу за вказаною адресою. Жодних документів щодо приєднання багатоквартирного будинку №93 по вул. Клочківській у м. Харків до газорозподільних мереж та інформації про суб`єктів звернення до газорозподільного підприємства з цього чи будь-якого іншого приводу АТ «Харківгаз» не має та мати не може.

Від інших учасників справи заяв, клопотань, пояснень, заперечень не надходило.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.6, 120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання пояснень, доказів, заперечень на позов та участь у судовому засіданні.

Суд констатує, що з боку інших Відповідачів не вчинені дії по пред`явленню до суду своїх позицій, заяв, клопотань, пояснень, заперечень, відзиву.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення Відповідача стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень проти позову (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

А також судом повідомлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України).

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносини, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» замовник будівництва або попередній власник будинку зобов`язаний передати один примірник технічної документації на будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, співвласникам в особі їх об`єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку. У разі, якщо об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не створено та уповноважену особу не визначено, примірник технічної документації на будинок передається управителю, якщо його обрано відповідно до закону. У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком особа, яка здійснювала управління, повинна передати наявну в неї технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок особі, визначеній співвласниками такого будинку. У разі зміни управителя попередній управитель повинен передати наявну в нього технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок новому управителю.

Приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Частинами першою, другою статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем є одним із повноважень зборів співвласників, яке здійснюється у спосіб прийняття рішень.

Відповідно до обставин справи, ОСББ "Німецький проект" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.01.2020 року, відповідно до протоколу № 1 установчих зборів ОСББ «Німецький проект» від 13 січня 2020 року.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За змістом статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Частиною 14статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»визначено, що державна реєстрація об`єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.

Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж. У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, протягом півроку з дня державної реєстрації об`єднання відновлює її за власний рахунок (ч. 18, ч. 19 ст. 6).

Таким чином, положеннями частини вісімнадцятої статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачений обов`язок попереднього балансоутримувача будинку з передачі документації на будинок об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку виникає у нього з дня державної реєстрації об`єднання та підлягає виконанню без будь-яких інших додаткових умов, оскільки жодних інших підстав, крім державної реєстрації об`єднання, для передачі документації від попереднього балансоутримувача Законом не визначено (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/6167/18, постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 917/1208/18, від 16.01.2020 у справі № 910/3215/19, від 12.03.2020 у справі № 904/1878/19).

У підтвердження своїх вимог позивач надав до позовної заяви копію протоколу № 1 установчих зборів ОСББ "Німецький проект" від 13 січня 2020 року, копію статуту ОСББ «Німецький проект», витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копію протоколу загальних зборів ОСББ «Німецький проект» від 04.12.2022 р., копію договору N б/н про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 09.12.2022 року, укладеного між ТОВ «Формула комфорта 4» та Позивачем.

Предметом розгляду в цій справі є вимоги створеного 13.01.2020 та зареєстрованого у визначеному законом порядку ОСББ "Німецький проект" про передачу йому управителем багатоквартирного будинку технічної та іншої документації на будинок у зв`язку із створенням цього ОСББ.

Виходячи з положень Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», законодавство пов`язує обов`язок передачі документації саме колишнього балансоутримувача багатоквартирного будинку або особу, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання, або замовника будівництва передати один примірник технічної документації на будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, співвласникам в особі їх об`єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачі є особами, які відповідно до вимог ч. ч. 5, 6 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», та ч. 18, ч.19 ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» повинні забезпечити передачу технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок. У позивача виникло право витребування відповідної документації на будинок з моменту державної реєстрації, яку протягом трьох місяців з дня реєстрації об`єднання колишній балансоутримувач, або замовник будівництва повинен був передати. Позивач обрав невірний спосіб захисту, заявивши вимоги до осіб, які ніколи не були балансоутримувачами чи управителями та не здійснювали управління відповідним багатоквартирним будинком до державної реєстрації об`єднання.

У силу імперативних приписів частини вісімнадцятої статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" з дня державної реєстрації ОСББ "Німецький проект" набуло права вимагати передачі документації на будинок від попереднього балансоутримувача будинку або замовника будівництва, або особи, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання. Ці особи позивачем не визначені та не встановлені, виходячи з обставин справи.

За змістом цих приписів Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено безальтернативний обов`язок замовника будівництва або попереднього власника будинку передати документацію на будинок управителю, якщо об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не створено та уповноважену особу не визначено. Отже, презюмується, що особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення ОСББ отримала передбачену законодавством документацію на будинок, адже у випадку зворотного мала право вимагати її передачі або правомірно відмовитися від виконання відповідних зобов`язань.

Судом встановлено, що 04 грудня 2022 року відбулись загальні збори ОСББ «Німецький проект» до порядку денного яких було віднесено питання визначення порядку переходу управління багатоквартирним будинком до керуючої компанії ТОВ «Формула Комфорта - 4», надання повноважень голові правління підписати договір з кошторисом на обслуговування будинку, та постачання ресурсів (газ, вода, електропостачання, водовідведення) з ТОВ «Формула Комфорту-4» за які, відповідно до зазначеного у Протоколі загальних зборів ОСББ "Німецький проект" від 04.12.2022 р., копія якого додається до позову. 09.12.2022 між ТОВ «Формула Комфорту-4» та ОСББ «Німецький проект», в особі голови правління Носа Юрія Миколайовича було укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Отже, ОСББ «Німецький проект» створено 17.01.2020 та управління будинком здійснювалось майже три роки самостійно, а з відповідачем було укладено договір про управління тільки через три роки 09.12.2022.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.1 договору Управитель зобов`язується надавати співвласникам послуги з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м. Харків, вул.Клочківська, буд. 93, а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Відповідно до умов пункту 30 договору, у разі припинення дії договору не пізніше дня, що настає за днем припинення дії договору, управитель передає новому управителю будинку чи особі, уповноваженій співвласниками будинку: наявну технічну документацію на такий будинок, якщо вона передавалась та майно, що передане управителю будинку за рішенням співвласників.

Як підтверджується матеріалами справи, управитель будинку, в особі ТОВ «Формула комфорта - 4» не приймало жодної документації, зокрема більше тієї, яку вимагає позивач. ТОВ «Формула комфорта - 4» не було забудовником, не приймало від забудовника будинок, не було замовником будівництва, не отримувало від керівника позивача такої документації як: технічний паспорт на багатоквартирний будинок, паспорт об`єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем, проектну документація зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем, документу, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, технічну документація обладнання котельнь, технічну документацію на ліфти, план земельної ділянки, акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок, паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку. Суд звертає увагу, що відповідно до умов договору управителю було надано лише «Відомості про будинок» (Додаток № 1 до договору від 09.12.2023 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком), та Додатком № 2 до договору від 09.12.2023 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком сторони узгодили кошторис на обслуговування будинку за відповідним тарифом, та визначили послуги, які входять у управління будинком. Таким чином, відповідачу була надана лише інформація, яка необхідна для здійснення розрахунку тарифу. В пункті 32 договору зазначено, що договір складено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник договору зберігається в управителя (тобто відповідача), а другий у голови правління ОСББ «Німецький проект» Носа Ю.М., копія якого і була долучена Позивачем до позову.

До того ж, виходячи з тексу пояснень, які надані третіми особами по справі документи які стали предметом спору у даній справі, - м. Харків, вул. Клочківська, 93 ніколи не відносилась до території провадження АТ «Харківгаз» господарської діяльності з розподілу природного газу, останнім не отримувано ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу за вказаною адресою. Жодних документів щодо приєднання багатоквартирного будинку №93 по вул. Клочківській у м. Харків до газорозподільних мереж та інформації про суб`єктів звернення до газорозподільного підприємства з цього чи будь-якого іншого приводу АТ «Харківгаз» не має та мати не може; АТ «Харківобленерго» зазначало, що товариство адмініструє точки комерційного обліку електроенергії об`єкта споживача за адресою вул.Клочківська, 93, м. Харків, на підставі заяви голови ОСББ Німецькиий проект, яка була підписана 06.04.2023 Нос Ю.М. Всі наявні додатки, які є в АТ Харківобленерго, складені в 2-х примірниках, один з яких знаходиться в ОСББ Німецький проект.

Враховуючи наведені учасниками справи та доводи, суд дослідив процесуальні документи по справі №922/3374/23 за позовом ОСББ «Німецький проект» до ТОВ «Формула комфорта» про скасування державної реєстрації на нежитлові приміщення, що знаходяться у житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 93 (за місцезнаходження ОСББ (позивача), суд вважає за доцільне зазначити наступне.

В рішенні Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/3374/23 та в постанові Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі №922/3374/23 було встановлено та зазначено, що ОСББ "Німецький проект", доводячи правомірність заявлених ним вимог, на підтвердження обставин належності спірного нежитлового приміщення до допоміжних НАДАЛО СУДУ зокрема:

- Акт приймання-передачі на котельні №1 та котельні №2 у власність від 17.04.2020 з балансу ТОВ "Дойче Штиль" у власність (на баланс) ТОВ "Формула комфорта";

- проектну та технічну документацією (витягами з неї) на будинок за адресою: Харківська область, м.Харків, вул.Клочківська, 93, з яких вбачається, що вказані приміщення проектувались та будувались, а відповідно обладнання виділялось саме як котельні, які мали забезпечувати теплопостачання усім співвласникам багатоквартирного будинку, обслуговуючи їх потреби, а також технічний паспорт на будинок;

- висновок експерта ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса №20104 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 28.06.2023.

Як вбачається з проектної та технічної документації на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, - для забезпечення теплопостачання багатоквартирного будинку, а також здійснення багатьох інших питань, пов`язаних з експлуатацією та обслуговуванням мереж теплотрас, сантехнічного трубопроводу, теплового та іншого обладнання, спрямованого на забезпечення належної експлуатації багатоквартирного будинку за адресою: м.Харків, вул.Клочківська, 93 та побутового обслуговування його мешканців, відповідно до вимог проектної та технічної документації щодо будинку за вказаною адресою, були передбачені та побудовані у вказаному житловому будинку котельня № 1 площею 57,2 кв.м (приміщення котельної № 1 у секції № 1) та котельня № 2 площею 106,7 кв.м (приміщення котельної № 2 у секції № 7)."

Отже вбачається, що до вищезазначеної позовної заяви Позивачем ОСББ «Німецький проект» було надано для долучення проектно-технічної документації на багатоповерховий будинок за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 93; технічний паспорт на будинок; акт готовності об`єкта до експлуатації від 16.06.2019 за адресою Харківська обл., м. Харків, вулиця Клочківська, будинок 93. Судами у справі №922/3374/23 на підставі цих письмових доказів було встановлено фактичні данні по справі під час винесення рішення. Також предметом дослідження по цій справи був висновок експерта ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса від 28.06.2023 № 20104 за результатами проведення будівельного технічного дослідження, відповідно до тексту якого, він проводився за заявою Голови Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Німецький проект» Середи О.В. від 08.06.2023 про дослідження приміщень, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 93, та на дослідження надавалась відповідна технічна документація, що є предметом спору у справі.

Суд зауважує, що добросовісність це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 496/1561/16-ц), що зумовлює, зокрема, сувору заборону використання цивільно-правового інструментарію всупереч його призначенню, у тому числі «використання права на зло» (така позиція висловлена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 904/5693/20 (904/4523/21) та від 17.01.2023 у справі №29/5005/6325/2011 (904/8849/21)).

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що коли особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, то це є зловживанням правом (така правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 та від 09.02.2021 у справі № 910/5251/20).

Так, принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом це свого роду спотворення права, якому за жодних умов не можна потурати.

КЦС у постанові від 5 грудня 2019 року зазначив, що принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист (постанова КГС по справі № 910/19581/16-ц від 19.06.20019 року).

Принцип диспозитивності, реалізований при здійсненні суб`єктивних прав, рівною мірою може бути застосований і до вибору способу захисту, а це означає можливість вибору заінтересованою особою способу захисту на її власний розсуд. Подібні твердження можуть викликати ілюзію можливості використання для захисту порушеного права будь-якого з існуючих способів захисту, що насправді не відповідає дійсності (постанова ВС КЦС по справі 705/3869/18 від 05.12.2019 року).

Суд наголошує, в когнетивності обраних Позивачем способів захисту, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим: (а) застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається;

(б) обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення;

(в) застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства;

(г) застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Належним та ефективним способом захисту є лише той, який спрямований саме на ті правові наслідки, які захищають право.

Системний аналіз ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 5 ГПК України дає підстави для висновку, що вимога про застосування судом ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного приватного права та інтересу, який не суперечить закону, має бути викладена у позовній заяві, а саме має бути відображена (конкретно сформульована) у змісті позовних вимог, саме це є первинною підставою для застосування судом матеріально-процесуального інструментарію закону. Інакше суд позбавляється процесуальної можливості застосувати його та визначити ефективний спосіб захисту порушеного, невизнаного або оспореного приватного права та інтересу, який не суперечить закону.

Практика ВС щодо способів захисту базується на двох основних взаємопов`язаних принципах: (а) спосіб захисту має бути належним та ефективним; (б) має дотримуватися принцип процесуальної економії.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (Постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (п. 98).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та п. 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02), п. 8.40. Постанови ВП ВС від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).

Підставою для застосування визначення судом ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного приватного права чи інтересу є обов`язкова умова, що предмет та підстави позову визначаються тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу. Адже неухильне дотримання одного з основних принципів господарського судочинства - принципу диспозитивності (п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України) при визначенні підстав та предмету позову є підставою для правильного визначення судом ефективного способу захисту порушеного приватного права чи інтересу. І саме принцип диспозитивності пов`язаний з ефективним способом захисту приватного права.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 17 квітня 2018 року висловила тези, у яких чітко розмежовує правомочності носіїв суб`єктивних прав та суду. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Однак встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (165 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/73469613).

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на власний розсуд. Через цю норму закону, також, реалізується ще один з основних принципів цивільного права - принцип свободи вибору поведінки особи при реалізації свого права на захист.

Особа вільна у виборі механізму здійснення свого права на захист, а також у змозі відмовитися від реалізації цього права. Це свідчить про те, що особа вільна у застосуванні будь-яких способів захисту, які передбачені чинним законодавством. Однак перш ніж застосувати той чи інший спосіб захисту, особа, права якої порушено, не визнано чи оспорено, постає перед проблемою вибору того чи іншого способу захисту, який оптимально забезпечить відновлення її порушеного права.

У контексті визначення процесуальних ініціатив сторони процесу КГС у постанові від 19.06.2019 року вказав наступне. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, котрі не мають процесуальної дієздатності. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2019 У справі № 910/19581/16-ц. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82599569).

Оскільки окреслені питання в межах предмета спору є надто важливими в контексті визначення умов застосування процесуальних механізмів визначення судом ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного приватного права та інтересу варто проілюструвати таку судову справу.

На думку ВС у складі палати КГС, процесуально-правовий аспект захисту права включає в себе не лише правильність обрання передбаченого законом або договором способу захисту, але й необхідність належного правового обґрунтування вимог відповідними нормами права (Постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі №917/1739/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/84454017).

ВС в Ухвалі від 23 вересня 2019 року, обґрунтовуючи передачу справи до ВП ВС, зазначив, що встановлення способу захисту, а саме з`ясування позовних вимог, обґрунтування позову певними правовими нормами, як і посилання на фактичні обставини справи та визначення предмета спору, процесуальним законом покладено саме на позивача, у зв`язку з чим у відповідача у справі виникають певні правомірні очікування, оскільки реалізація його прав на захист проти позову перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з правовими вимогами та підставами, викладеними саме позивачем.

Керуючись з аксіомою цивільного судочинства jura novit curia (суд знає закон), при розгляді справи суд дійсно повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, яка, проте, не може бути застосована судом для вирішення спору по суті за відсутності відповідних позовних вимог позивача у справі, оскільки інший підхід суду порушив би принцип диспозитивності судового процесу та правомірні очікування як позивача (який звертається саме з певним чином обґрунтованою в правовому аспекті вимогою), так і відповідача (який, заперечуючи проти позову, наводить доводи саме щодо тих підстав та обґрунтувань, які наводяться позивачем у справі) (Постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі №917/1739/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/84454017).

ВП ВС у Постанові від 4 грудня 2019 року зазначила, що суди, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального й процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом слід керуватися під час вирішення спору.

ВП ВС зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти, встановлені під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не приводить до зміни предмета позову та/або вибраного позивачем способу захисту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86310237).

Щодо оцінки судом належності обґрунтованого позивачем способу захисту, тобто суди мають визначити, чи є такий спосіб ефективний.

Відповідно до правових висновків ВП ВС, висловлених у постанові від 12.12.2018, абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом (із 15.12.2017 цей абзац викладено в іншій редакції, згідно якою суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках). У разі якщо закон або договір не визначать ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК у редакції, чинній на час розгляду справи ВП ВС). Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суди мають визначити, чи є такий спосіб ефективним: вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та забезпечувати його поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (Постанова ВП ВС від 12.12.2018 року по справі № 339/142/16-ц).

З початком дії ч. 2 ст. 5 ГПК України остання зобов`язує суд займати активну позицію, тобто обирати між конкуруючими способами захисту, де привілеї у виборі тепер будуть мати самі ти способи захисту порушеного права чи інтересу особи, які відповідатимуть критерію ефективності.

Здійснення таких активних дій полягають у аналізі (перевірці, тестуванню) викладених у позові вимог на предмет їх ефективності в аспекті спірних правовідносин, відповідності змісту порушеного права та характеру його порушення.

Наведене цілком узгоджується з теорією судового розсуду або судової дискреції, які на нашу думку, можуть бути застосовані як орієнтири у підходах до розуміння судової ролі або ж з огляду на завдання господарського судочинства навіть можуть певною мірою розглядатися як обов`язок суду.

У випадку заявлення позивачем декількох позовних вимог суд у межах процесуального обов`язку здійснює пошук саме ефективного способу захисту буде обирати один із шляхів правомірної поведінки: зупинитися на застосованості у конкретній справі як ефективного способу захисту, передбаченого законом чи договором, або ж визначити ефективний спосіб захисту, порушеного приватного права чи інтересу, який не суперечить закону. Тобто, обираючи ефективний спосіб захисту суддя виходить із наявних у нього дискреційних повноважень.

Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлено у ч. 2 ст. 16 ЦК. Законом N 2147-VIII було змінено абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК. Так, починаючи з 15.12.2017, суд вправі захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що буде встановлений судом у визначених законом випадках. У свою чергу КУ не містить положень, які б зводились до обмеження осіб у праві на судовий захист їхніх цивільних прав, свобод чи інтересів. Навпаки, у ч. 5 ст. 55 Основного Закону України міститься загальне правило про те, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави є основною метою при вирішенні судом господарських справ та виконанні завдань господарського судочинства.

Суд встановлює способи захисту цивільних прав або інтересів визначені цим же Законом № 2147-VIII, де ч. 2 ст. 5 ГПК доповнено новелою господарського судочинства відповідно визначення судом ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, а саме: у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зазначена новела у процесуальній нормі, є по суті спробою імплементації у національному процесуальному законодавстві усталеної практики ЄСПЛ, відповідно до якої конвенційні права мають бути практичними та ефективними, а справедливий судовий розгляд не закінчується ухваленням рішення, оскільки судове рішення також має бути виконане належним чином. Зазначена норма запроваджена законодавцем насамперед з метою ефективного захисту приватного права або інтересу, що визначається у спосіб, встановлений самим же судом, створює нові можливості для судового захисту.

Особливістю захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів є можливість вибору різних порядків визнання порушення прав та правового впливу на порушника, що не обмежується способами, встановленими ст. 16 ЦК України.

Вирізняють ознаки поняття способів захисту цивільних прав: 1) підставою їх застосування є закон чи договір; 2) реалізується суб`єктом у рамках матеріального правовідношення; 3) виникає із факту об`єктивно-протиправного діяння (порушення, невизнання чи оспорювання права) Наведене поняття способів захисту цивільних прав та його ознаки, на нашу думку, необхідно застосовувати також і до судових способів захисту приватних прав.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. (Постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі N° 6-55Ц15. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43675421.).

Повертаючись до конвенційних провідників нової норми ст. 5 ГПК України, ст. 13 ЄСПЛ передбачено право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі конвенційних прав і свобод.

ЄСПЛ неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання ст. 13 СКПЛ, вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення у справі Гуренка проти України (Gurepka v.т Ukraine, №.61406/00, §59, 6.09.2005); ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey, №.21987/93, § 95, 18.12.1996); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі Кудла проти Польші (Kudla v. Poland, №.30210/96, §158, 26.10.2000), рішення у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine, №.20390/07, $29, 16.05.2013) - Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №339/142/16-ц. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79298376.

3 аналізу наведеної судової практики можна дійти висновку, що ЄСПЛ виділяє декілька конвенційних процесуальних вимог до ефективного національного засобу юридичного захисту: засіб є ефективним якщо він доступний і достатній: має бути достатнім не тільки в теорії, а й на практиці: повинен бути ефективним на практиці й по закону з урахуванням індивідуальних обставин справи. У той же час важливою ремаркою щодо змісту правової категорії ефективний спосіб судового захисту у приватному праві України правової категорії ефективний національний засіб юридичного захисту буде те, що його ефективність не залежить від впевненості в успішному результаті для заявника. У цьому випадку мета позитивного зобов`язання держави Україна за ст. 13 ЄСПЛ обмежується утворенням ефективного засобу юридичного захисту, що вступає у суперечність із головним завданням ефективного способу судового захисту для заявника - забезпечення реального результату. Тобто, ЄСПЛ не гарантує успішний результат для заявника, тому залишає широкий розсуд за національним судовим органом.

У справі N 339/142/16-ц, застосовуючи ч. 2 ст. 5 ЦПК (є тотожною за змістом ст. 5 ГПК України), ВП ВС висловила таку позицію. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суди мають визначити, чи є такий спосіб ефективним: вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та забезпечувати його поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

На думку суду, зазначена позиція ВП ВС не лише ґрунтується на практиці ЄСПЛ, а й ураховує останні наукові/доктринальні дослідження критерію ефективності в контексті обрання позивачем належного (адекватного) способу захисту приватного права та інтересу як категорії процесуального права, що є першим визначенням наукової категорії ефективний спосіб захисту, який міститься у практиці найвищого суду у системі судоустрою України (Визначення судом ефективного способу захисту приватного права та інтересу, який не суперечить закону: монографія /А.В. Потапенко/ За науковою редакцією д.ю.н., проф, І.Е. Берестової. Київ: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва ім. ак. Ф.Г. Бурчака НАПрН України, 2022. 248 с.).

Таким чином, ефективний спосіб судового захисту - це пред`явлена до суду вимога (матеріально-правовий захід примусового характеру) про захист приватного права чи інтересу, що відповідає змісту порушеного права чи інтересу та забезпечує його реальне поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

В свою чергу, застосування (визначення) судом ефективного способу судового захисту може бути обережне (пасивне) або хоробре (активне). У разі відсутності ефективного способу захисту, на думку суду, він не вправі вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 267 ГПК України). Це перше і основне легітимне обмеження суду у його праві визначати ефективний спосіб судового захисту.

Ефективний спосіб захисту не може бути сюрпризом для відповідача чи інших учасників процесу під час або після оголошення рішення суду.

Визначення (вибір) із альтернативних вимог можна розглядати як хоробре (активне) застосування судом процесуальної новели визначення судом ефективного способу захисту. Безумовно на суд буде впливати бюрократія процесу, але пасивна поведінка відповідача у процесі включає активність суду.

Спосіб захисту, який не суперечить закону - це пред`явлена до суду з метою ефективного захисту приватного права чи інтересу непоіменована вимога, яка не заборонена законом, ґрунтується на власному суб`єктивному уявленні позивача, що за технікою формулювання не вимагає дослівного відтворення тими словосполученнями, які застосовані у законі, однак йому не суперечить, відповідає змісту порушеного, невизнаного або оспорюваного приватного права чи інтересу та забезпечує його реальне поновлення.

У судовій практиці вже сформовано правові позиції застосовності новітніх норм щодо ефективного судового захисту до приватних прав чи інтересів різних галузей права.

Свого часу, змінюючи тенденції у судовій практиці ВС України виходив із того, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 КУ та Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, незаборонений законом.

Оскільки положення Конституції України а ЄСПЛ мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Обмежене тлумачення касаційним судом ст. 16 ЦК суперечить зазначеним положенням та призвело до неправомірної відмови позивачу в реалізації його права на судовий захист. (Постанова Верховного Суду України від 21.05.2012 у справі №6-20цс. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24704776. Аналогічних правових висновків ВСУ дійшов у справах №6-18цс11, №6-69цс11, №6-110цс12, №6-32цс13 та ін.).

У судовій практиці було удосконалено правові висновки щодо реалізації суб`єктивних прав через обрання ефективного судового способу захисту.

Так, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, ч. 1, 2 ст. 11,ч. 1 ст. 15,ч. 1 ст. 16 ЦК України, уразі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування певного (конкретного) способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у межах захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин які існують між позивачем та відповідачем (Окрема думка судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду Погрібного С.О. у справі N753/7390/16-ц. URL:http://reyestr.court. gov.ua/Review/81772841).

Обмеженого (вичерпного) переліку способів захисту права та інтересів, які можуть бути застосовані в судовому порядку, чинне цивільне законодавство не містить.

Стаття 5 ГПК України не обмежує суд у виборі способу захисту, прямо передбаченого законом, а дозволяє, керуючись принципом верховенства права, визначити не тільки прямо передбачений в нормативному акті спосіб захисту порушеного права особи, а й спосіб захисту, який не передбачений законом, але не суперечить йому. В аспекті переваг застосування судами новели слід неодмінно підкреслити нарешті відшуканий шлях законодавчого вирішення питання відкриття переліку способів захисту, що дозволяє позивачу з метою ефективного захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного приватного права чи інтересу сформулювати власну вимогу. Чинна модель відкритого переліку способів захисту створює можливості для позивача бути по суті творцем закону і сформулювати той спосіб захисту, який не буде передбачений у законі або договорі, однак насамперед не суперечитиме закону. У свою чергу суд, погодившись із запропонованим у позові формулюванням, закріпить його у резолютивній частині рішення, й у разі набрання таким рішенням законної сили ефективний спосіб судового захисту приватного права або інтересу набуде форми нового непоіменованого способу захисту (Лесько .А О. Захист цивільних прав та інтересів судом. ЦЕНЗОР.НЕТ. URL:https://censor.net.ua/blogs/3038431/zahist_tsivlnih_prav_ta_nteresv_sudom№v_aspekt., PotapenkoA . Effective method of judicial defence of private right and interest: advantages and risks of application ofshort story. Ефективний спосіб судового захисту приватного права та інтересу: переваги і ризики застосування новели. Visegradjournal on human rights. 2019. №6 . P. 160).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (див. рішення у справах існування ефективного засобу правового захисту є гарантування Джорджевич проти Хорватії (Djordjevic v Croatia, №.41526/10, конвенційних прав у рамках національного правопорядку. §101, 24.07.2012; Ван Остервійк проти Бельгії (Van Oosterwijck Суди застосовують при розгляді справ ЄКПЛ та протоколи до неї, v Belgium, №.7654/76, $36-40, 6.11.1980).

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 ЄСПЛ, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення у справі проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, Гурепка проти України (Gurepka v. Ukraine, №.61406/00, § 123, 59, 6.09.2005).

Статтею 8 Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної у резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948, визначено, що кожна людина має право на ефективне відновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення його основних прав, наданих йому конституцією або законом.

Пунктом 3 ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 16.12.1966, установлено, що кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні.

Міжнародним стандартом, що розкриває межі активності суду та надає відповідні рекомендації цивільним судам є висновок N 6 (2004) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо справедливого суду в розумний термін та ролі судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів. Коментуючи принцип з рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи, суд повинен (...) відігравати активну роль у забезпеченні швидкого ходу судового процесу при дотриманні прав сторін, у тому числі право на рівне ставлення. Зокрема, суд повинен мати повноваження proprio motu (з власної ініціативи) наказувати сторонам надавати такі пояснення, які є необхідними; наказувати сторонам з`являтися в суд особисто; піднімати питання права; вимагати надання доказів, принаймні в тих справах, де присутні інтереси не тільки сторін процесу; контролювати отримання доказів; виключати свідків, можливі свідчення яких не мають відношення до справи; обмежувати кількість свідків з певного факту там, де така кількість є надмірною (....). Такі повноваження мають здійснюватися в межах предмету судового провадження.

Тобто з наведеного переліку дій активної ролі суду, суд не вправі з власної ініціативи створювати нові ефективні способи захисту прав (зокрема, у цій справі, поєднувати взаємовиключні способи захисту права задля побудови нових правових конструкцій). Насамперед суд здійснює повноваження в межах предмету судового провадження, який за українською моделлю цивільного судочинства із зазначенням відповідного способу захисту права формує позивач у справі.

Відомий суддя, вчений Аарон Барак, визначаючи формальні джерела судового розсуду, зазначав, що суддя не може вирішити справу, поки не буде мати перед собою правову норму, відповідно до якої справа буде вирішуватися. Влада повинна визначати правову норму, відповідно до якої справа буде вирішуватися, а також межі застосування цієї правової норми. Зазначене визначення здійснюється для сторін, однак, керуючись принципом зобов`язального прецеденту, йому надається загальна нормативна сила у справах, у яких воно застосовується. Рішення стає актом правотворчості (Барак Аарон. Суддівський розсуд. Переклад з англійської., Видавництво HOPMA, 1999. C. 129.).

При цьому вимоги про застосування судом ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного приватного права чи інтересу, який не суперечить закону, насамперед будуть оцінюватися судом з точки зору відповідності його предмету і підставам позову.

У справі Ятрідіс проти Греції (latridis v. Greece, №. 31107/96, § 65, 25.03.1999) стосовно відмови органів державної влади повернути заявникам їхнє майно (кінотеатр), Суд встановив, що існує різниця в характері інтересів, захищених ст. 13 ЄСПЛ та ст. 1 П N 1: перша забезпечує процедурну гарантію, а саме право на ефективний засіб правового захисту, тоді як процедурна вимога, притаманна останній, є допоміжною для ширшої мети забезпечення поваги до права на мирне володіння майном. Проте поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу ЄСПЛ до тлумачення поняття спір про право (п. 1 ст. 6 ЄСПЛ). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу ЄСПЛ поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

3 початком дії ч. 2 ст. 5 ГПК зобов`язує суд займати активну позицію, тобто обирати між конкуруючими способами захисту, де привілеї у виборі тепер будуть мати саме ті способи захисту порушеного права чи інтересу особи, які відповідатимуть критерію ефективності.

Здійснення таких активних дій полягають у аналізі (перевірці, тестуванню) викладених у позові вимог на предмет їх ефективності в аспекті спірних правовідносин, відповідності змісту порушеного права та характеру його порушення.

Наступним елементом ланцюга алгоритму є визначення судом конкретного способу захисту цивільного права, адже право чи інтерес мають бути захищені судому конкретний спосіб захисту цивільного права, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

До подібних правових висновків ВП ВС дійшла у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17, зазначивши, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, не визнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019у справі №569/17272/15-Ц).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Позивачем не доведено наявності у інших осіб документацій, які заявлені останнім у вимогах, а також спростовуються такі твердження, оскільки фактом надання документації було встановлено у рішенні суду у справі №922/3374/23, а отже й обрано не належний та не ефективний спосіб захисту прав, оскільки останній обраний ним, фактично зводиться до зобов`язання судом Відповідачів здійснити певні дії, до яких Відповідачі не мають відношення.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на Прокурора.

З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на працездатність, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 14 березня 2024 року у справі №922/4584/23 складено за межами ст. 238 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено "26" березня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін