Постанова

від 27.03.2024 по справі 554/8729/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

справа № 554/8729/21

провадження № 61-12234св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: департамент освіти Полтавської міської ради, комунальний заклад «Полтавський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 47 «Золота рибка» Полтавської міської ради Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2022 року у складі судді Гольник Л. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до департаменту освіти Полтавської міської ради (далі - департамент), комунального закладу «Полтавський дошкільний навчальний заклад

(ясла-садок) № 47 «Золота рибка» Полтавської міської ради Полтавської області (далі - КЗ «ПДНЗ» № 47 «Золота рибка») про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований, тим що наказом управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради від 29 серпня 2008 року

№ 805-к вона була призначена завідувачем Полтавського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 47 «Золота рибка» строком на 5 років до 09 вересня 2013 року згідно з контрактом б/н від 29 серпня 2008 року. Наказом від 06 вересня 2013 року № 861-к та надалі додатковими угодами контракт з нею було продовжено.

3. Так, відповідно до додаткової угоди від 19 квітня 2019 року строк дії контракту продовжено до 18 червня 2021 року, внесено зміни в підпункт 3.1.2 пункту 3.1. розділу 3 контракту. Інші умови контракту залишені без змін.

4. У зв`язку із закінченням 18 червня 2021 року строку дії контракту,

у травні позивачка звернулася до роботодавця з питанням щодо продовження трудових відносин. Оскільки рішення не було прийнято, їй було запропоновано розділити відпустку на частини і вийти на роботу в останній день дії контракту - 18 червня 2021 року для юридичного оформлення трудових відносин. Погодившись на таку пропозицію, вона написала відповідну заяву. Наказом від 17 травня 2021 року № 126-в ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки з 01 до 17 червня 2021 року.

5. 18 червня 2021 року з`явившись до департаменту та ознайомившись

із проєктом наказу про звільнення у зв`язку із закінченням строку дії контракту, повідомила про бажання отримати іншу частину відпустки.

18 червня 2021 року їй було надано на ознайомлення проєкт наказу про внесення змін до наказу про звільнення, згідно з яким їй було надано іншу частину відпустки до 13 серпня 2021 року із подальшим звільненням

в останній день відпустки.

6. Своїм наказом від 18 червня 2021 року № 113-к/тр вона поклала

виконання обов`язків завідувача на період з 18 до 30 червня 2021 року на ОСОБА_2 , а наказом № 114-к/тр від 30 червня 2021 року доручила виконання обов`язків завідувача з 01 липня 2021 року до 13 серпня 2021 року ОСОБА_3 .

7. За період перебування у відпустці підтримувала зв`язок із закладом, контролювала робочі та організаційні процеси.

8. За цей період їй не надходило жодних наказів про звільнення або про необхідність передачі документації виконуючому обов`язки завідувача.

9. Оскільки закінчення відпустки припадало на п`ятницю 13 серпня

2021 року, то до роботи вона стала у понеділок 16 серпня 2021 року. В цей день вирішувала кадрові питання, видавала накази, погоджувала та підписувала організаційно-розпорядчі документи.

10. Вважає, що її звільнення 17 серпня 2021 року на підставі пункту 2 частини першої статі 36 КЗпП України було незаконним.

11. Наказ про звільнення від 27 травня 2021 року № 108-к, яким було передбачено її звільнення 18 червня 2021 року, було вручено їй 17 серпня 2021 року. Проте 18 червня 2021 року звільнення не відбулося, наказ не вручено, трудова книжка не видавалася, остаточний розрахунок не проводився, але була надана частина щорічної відпустки до 13 серпня

2021 року.

12. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним наказ від 18 червня 2021 року № 131-к про звільнення; визнати її звільнення незаконним; поновити її на посаді завідувача КЗ «ПДНЗ» № 47 «Золота рибка» з 18 серпня 2021 року; стягнути з департаменту на її користь заборгованість із заробітної плати за 16 та 17 серпня 2021 року; компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 17 серпня 2021 року; середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2021 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

13. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня

2022 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, у позові відмовлено.

14. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення позивачки проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, оспорюваний нею наказ від 18 червня 2021 року № 131-к відповідає вимогам закону. Оскільки трудові відносини між ОСОБА_1 і департаментом припинилися без порушення прав позивачки і в межах законодавства, тому не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги.

15. Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави

від 02 січня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір

в розмірі 2 497,23 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. 14 серпня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 липня 2023 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які

у листопаді 2023 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року

у справі № 761/36556/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Вважає, що суд першої інстанції не встановив обставини справи, а саме те, що відпустка була надана після закінчення строку дії трудового договору та безпідставно не застосував частину другу статті 3 Закону України «Про відпустки». Апеляційний суд вказані порушення не усунув та взагалі не дослідив дату завершення строку дії контракту та дату, з якої було надано відпустку.

21. Вказує, що відповідачі не заперечували факт продовження виконання нею трудових обов`язків після 18 червня 2021 року, а зміна дати її звільнення та надання відпустки із подальшим звільненням відбулося без її згоди та поза межами строку дії контракту, що є незаконним.

22. Судом першої інстанції помилково застосовано принципи та доктрини цивільного права для вирішення трудового спору, проте не застосовано принцип тлумачення всіх суперечностей у трудовому законодавстві на користь працівника.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

23. У вересні 2023 року представник департаменту- адвокат Бибик В. А. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

24. Доводи касаційної скарги щодо наміру департаменту продовжити

з позивачкою трудові відносини після закінчення строкового трудового договору вважає помилковими.

25. Позиція відповідача щодо припинення трудових правовідносин

із позивачкою є чіткою, послідовною і однозначною у розумінні дій департаменту.

26. Відповідно до пункту 5.5 трудового контракту за два місяці до закінчення строку його дії він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий строк, однак таких дій сторони не вчиняли.

27. У наказі департаменту від 27 травня 2021 року № 108-к чітко вказано про закінчення строку дії контракту з 18 червня 2021 року.

28. Твердження позивачки в апеляційній і касаційній скаргах, що вказаний наказ був лише проєктом і велися переговори щодо продовження строку дії контракту є припущенням з метою введення суду в оману.

29. Позивачка, знаючи, що 18 червня 2021 року є її останнім робочим днем

і роботодавець вніс запис про звільнення до її трудової книжки, належним чином провівши з нею розрахунок, зловживаючи своїми правами, подала заяву про надання їй відпустку у цей же день.

30. Згідно з наказом від 18 червня 2021 року № 131-к «Проперенесення дати звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку із наданням їй невикористаної частини щорічної відпустки з 18 червня 2021 року до 13 серпня 2021 року, було внесено зміни до наказу департаменту від 27 травня 2021 року № 108-к

в частині дати звільнення, а саме в пункт 1 цього наказу дату звільнення

«18 червня 2021 року» замінено датою та словами «13 серпня 2021 року останній день відпустки», з яким позивачка також була ознайомлена.

31. 17 серпня 2021 року позивачка отримала трудову книжку, про що зроблено відповідний запис.

32. Посилання позивачки на те, що 16, 17 серпня 2021 року було постановлено значну кількість розпорядчих актів за її підписом, спростовано дослідженими судом першої інстанціями доказами, згідно з якими документи підписувалися виконуючою обов`язки завідувача ОСОБА_4 .

33. Винесення наказу № 127-аг саме 17 серпня 2021 року зумовлене тим, що 14 та 15 серпня 2021 року є вихідними днями, 16 серпня 2021 року позивачка добровільно не передала документи і не звільнила приміщення, тому 17 серпня 2021 року департаментом було видано наказ про створення відповідної комісії і її прибуття до КЗ «ПДНЗ» № 47 «Золота рибка».

Фактичні обставини справи встановлені судами

34. Наказом управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради від 29 серпня 2008 року № 805-к ОСОБА_1 була призначена завідувачем Полтавського дошкільного навчального закладу (ясла-садок)

№ 47 «Золота рибка» за переведенням з управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради, на умовах контракту, на 5 років

з 09 вересня 2008 року до 09 вересня 2013 року.

35. 06 вересня 2013 року між управлінням освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради та ОСОБА_1 укладено контракт про продовження її роботи на посаді завідувача Полтавського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 47 «Золота рибка» зі строком дії

до 15 червня 2015 року.

36. Додатковими угодами дія контракту із позивачкою продовжувалася, востаннє 19 квітня 2019 року на строк до 18 червня 2021 року.

37. Правонаступником управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради є департамент.

38. Згідно з пунктом 1 наказу департаменту від 27 травня 2021року № 108-к «Про звільнення ОСОБА_1 » передбачено звільнити ОСОБА_1 з посади завідувача КЗ «ПДНЗ» № 47 «Золота рибка» у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України

18 червня 2021 року.

39. Відповідно до пункту 2 вказаного наказу покладено обов`язки

завідувача КЗ «ПДНЗ» № 47 «Золота рибка» на ОСОБА_2 , пунктом 3 наказу зобов`язано ОСОБА_1 передати, а ОСОБА_2 прийняти ділову документацію, печатку та штамп закладу згідно з актом приймання-передавання.

40. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ознайомлені із вказаним наказом під підпис.

41. Наказом департаменту від 18 червня 2021 року № 265-в «Про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_1 » позивачці надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 55 календарних днів з 18 червня

2021 до 13 серпня 2021 року на підставі її заяви.

42. Наказом департаменту від 18 червня 2021 року № 131-к «Про перенесення дати звільнення ОСОБА_1 » внесено зміни до наказу

від 27 травня 2021року № 108-к «Про звільнення ОСОБА_1 » щодо дати звільнення, а саме в пункт 1 цього наказу дату «18 червня 2021 року» замінено датою та словами «13 серпня 2021 року в останній день відпустки», підстава: наказ департаменту освіти від 18 червня 2021 року № 265-в «Про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_1 ». Зобов`язано централізовану бухгалтерію управління освіти департаменту освіти Полтавської міської ради провести відповідні розрахунки з урахуванням зазначених змін. Із цим наказом ОСОБА_1 ознайомлена 18 червня

2021 року, що підтверджено її підписом.

43. 13 серпня 2021 року департаментом складено акт щодо неприбуття

ОСОБА_1 для отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення.

44. 13 серпня 2021 року департамент направив на адресу проживання

ОСОБА_1 лист № 01-09-01.3-08/3394 із пропозицією отримати копію наказу про звільнення та трудову книжку особисто, а в разі подання відповідної заяви поштовим зв`язком.

45. 17 серпня 2021 року наказом департаменту «Про створення комісії

з приймання-передавання печатки, штампу та ділової документації закладу» № 127-аг у зв`язку з виробничою необхідністю та звільненням 13 серпня

2021 року ОСОБА_1 створена комісія з приймання-передавання печатки, штампу та ділової документації КЗ «ПДНЗ» № 47 «Золота рибка», які ж того дня передані.

46. Трудову книжку та копію наказу про звільнення ОСОБА_1 отримала

17 серпня 2021 року.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

47. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

48. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

49. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційноїінстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

50. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

51. Предметом спору у розглядуваній справі є визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі позивачки, яку звільнено згідно

з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

52. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

53. Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року

№ 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядав як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

54. Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові

і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості,

а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

55. Відповідно до частин першої, третьої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою,

а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату

і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

56. Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається

у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

57. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна

з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

58. У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту

є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.

59. Відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу.

60. Однак, якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила частини другої

статті 39-1 КЗпП України.

61. Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не

є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку

із закінченням строку його дії.

62. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

63. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив у заяві про прийняття на роботу за строковим трудовим договором та шляхом підписання самого строкового трудового договору (контракту).

64. Закінчення строку дії трудового договору і видання у зв`язку із цим наказу про звільнення не є ініціативою щодо розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи та наміру роботодавця переукласти або продовжити трудовий договір, трудові відносини.

65. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 29 квітня 2021 року у справі № 266/3163/16-ц, від 13 листопада 2019 року

у справі № 522/7888/16-ц, від 07 квітня 2022 року у справі № 727/4112/18,

від 27 березня 2023 року у справі № 428/2992/20, від 02 лютого 2024 року

у справі № 757/21376/22-ц.

66. Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

67. Трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40 КЗпП України заборона звільнення працівника

в період перебування у відпустці.

68. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або

з порушенням установленого законом порядку свідчить про порушення зазначених гарантій, застосовуваних під час реалізації процедури звільнення працівника та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

69. У рішенні Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року

у справі № 6-р(ІІ)/2019, Другий сенат Конституційного Суду України визнав положення частини третьої статті 40 КЗпП України такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).

70. Рішення Конституційного Суду України мотивовано тим, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці.

71. Нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно інших категорій.

72. Отже, положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

73. Згідно зі статтею 3 закону України «Про відпустки» (у редакції, чинній, на час виникнення спірних правовідносин) за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

74. Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені

в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

75. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

76. Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,

а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

77. Враховуючи розподіл обов`язків доказування у трудових спорах, роботодавець має довести законність звільнення працівника з роботи.

78. Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала завідувачем КЗ «ПДНЗ» № 47 «Золота рибка» за контрактом, строк дії якого визначено сторонами до 18 червня 2021 року.

79. Уклавши строковий трудовий договір ОСОБА_1 мала усвідомлювати строковий характер трудових відносин, а також їх можливе припинення в разі не продовження дії контракту.

80. Роботодавець не виявив наміру продовжувати контракт

із ОСОБА_1 , у зв`язку із чим прийняв наказ від 27 травня 2021року

№ 108-к яким було передбачено звільнити ОСОБА_1 з посади завідувача КЗ «ПДНЗ» № 47 «Золота рибка» у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України 18 червня

2021 року.

81. Однак зважаючи на положення статті 3 Закону України «Про відпустки» та бажання позивачки використати наявні дні відпустки, департамент надав ОСОБА_1 частину щорічної відпустки з 18 червня до 13 серпня 2021 року, у зв`язку із чим обгрунтовано вніс зміни до наказу від 27 травня 2021року

№ 108-к, визначивши датою звільнення 13 серпня 2021 року.

82. Оскільки 13 серпня 2021 року позивачка для отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення не з`явилася, печатки, штамп та ділову документацію закладу не передала, наказом департаменту від 17 серпня

2021 року була створена комісія з приймання-передавання печатки, штампу та ділової документації КЗ «ПДНЗ» № 47 «Золота рибка».

83. Встановивши, що департамент не мав наміру продовжувати трудові відносини з позивачкою, зміна дати звільнення викликана виключно бажанням ОСОБА_1 використати дні відпустки, звільнення відбулося

з дотриманням норм КЗпП України, а оспорюваний наказ відповідає вимогам трудового законодавства, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові.

84. Підстави вважати, що на момент звільнення ОСОБА_1 працювала на умовах безстрокового трудового договору відсутні.

85. Трудове законодавство України ґрунтується зокрема і на балансі прав та обов`язків працівника і роботодавця, які мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

86. Суд першої інстанції встановив, що позивачка будучи обізнаною про прийняте роботодавцем рішення щодо припинення контракту, вчиняла дії спрямовані на створення враження продовження трудових відносин, уникаючи при цьому передання печатки, штампів та документації.

87. З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження

й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано відхилив, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

88. Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що суди в оскаржених судових рішеннях не застосували висновки Верховного Суду у постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 761/36556/15-ц.

89. Однак у справі № 761/36556/15-ц, на відміну від обставин розглядуваної справи, суди встановили, що після закінчення строку дії, трудові відносини фактично тривали і жодна із сторін не вимагала їх припинення.

90. Натомість у розглядуваній справі, департамент, ще 27 травня 2021 року, тобто до закінчення контракту, прийняв наказ № 108-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та, до моменту її звільнення, свого рішення про припинення трудових відносин із позивачкою не змінив.

91. Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, зокрема щодо неналежного дослідження доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскількисуди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотрималися вимог

статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

92. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

93. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

94. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення

із неправильним застосуванням норм матеріального права або

із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 серпня

2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 липня

2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. В. Білоконь О. М. Осіян