Ухвала

від 20.05.2024 по справі 286/314/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 травня 2024 року

м. Київ

справа № 286/314/22

провадження № 61-6669ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу Природного заповідника «Древлянський» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Природного заповідника «Древлянський» про визнання незаконним наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просив визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Природного заповідника «Древлянський» Шелюка М. І. від 21 січня 2022 року № 6-к про притягнення його до дисциплінарної відповідальності; визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Природного заповідника «Древлянський» Шелюка М. І. від 31 січня 2022 року № 13-к про звільнення його з роботи з 01 лютого 2022 року у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин покладених на нього службових обов`язків і правил внутрішнього трудового розпорядку за пунктом 3 статті 40 КЗпП України; поновити його на роботі на посаді заступника директора - головного природознавця Природного заповідника «Древлянський» з 02 лютого 2022 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 лютого 2022 року до дня поновлення на роботі, виходячи із середньоденного заробітку 618,96 грн, у розмірі 300 814,56 грн, моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн та судовий збір у розмірі 992,40 грн; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за один місяць.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 13 грудня 2023 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ в.о. директора Природного заповідника «Древлянський» Шелюка М. І. від 21 січня 2022 року № 6-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 Визнав незаконним та скасував наказ в.о. директора Природного заповідника «Древлянський» Шелюка М. І. від 31 січня 2022 року № 13-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 01 лютого 2022 року у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин покладених на нього службових обов`язків і правил внутрішнього трудового розпорядку за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника директора - головного природознавця Природного заповідника «Древлянський» з 02 лютого 2022 року. Стягнув з Природного заповідника «Древлянський» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 лютого 2022 року до 13 грудня 2023 року в сумі 300 814,56 грн. Стягнув з Природного заповідника «Древлянський» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку (618,96 грн) за один місяць.

Житомирський апеляційний суд постановою від 28 березня 2024 року апеляційну скаргу Природного заповідника «Древлянський» залишив без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року - без змін.

04 травня 2024 року Природний заповідник «Древлянський» подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

В касаційній скарзі заявник зазначає, що копію постанови апеляційного суду від 28 березня 2024 року отримано 28 березня 2024 року, що підтверджується копією поштового конверта з трек-номером 0600258964206 . Однак в касаційній скарзі заявник не порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу.

Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповноважними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Отже, заявнику необхідно подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, в порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України заявником в касаційній скарзі не зазначено, зокрема відомостей про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.

Відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Також, у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявником у касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Верховний Суд роз`яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.

Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та в якій зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у заявника; згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Також, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» заявнику необхідно сплатити судовий збір за ставками, встановленими за подання касаційної скарги на рішення суду, яким вирішено позовну заяву майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позовну заяву подано у 2022 році, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви немайнового характеру фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2 481,00 грн, підпункти 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позову у цій справі).

Судовий збір за подання касаційної скарги за дві немайнові вимоги в даному випадку становить 3 968,00 грн (992,40 грн х 2 х 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги за вимогу майнового характеру в даному випадку становить 6 216,29 грн (310 814,56 грн х 1 % х 200 %).

Отже, судовий збір за подання касаційної скарги в даному випадку становить 10 184,29 грн (3 968,00 грн + 6 216,29 грн).

Згідно з наданою квитанцією від 04 травня 2024 року № ПН 215600426655 Природний заповідник «Древлянський» сплатив судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 984,80 грн.

Враховуючи наведене, Природному заповіднику «Древлянський» необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 8 199,49 грн (10 184,29 грн - 1 984,80 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 8 199,49 грн має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Природного заповідника «Древлянський» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2024 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев