Ухвала

від 05.04.2024 по справі 902/1309/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"05" квітня 2024 р. Справа № 902/1309/23

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Гудак А.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2024 у справі №902/1309/23 (суддя Маслій І.В., м.Вінниця, повний текст рішення складено 29.02.2024)

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія СТАМ" (вул.Академіка Янгеля, буд.4-С, м. Вінниця, 21007)

до: Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Соборна, 15а, м.Вінниця, 21050)

про: про стягнення 5085330,40 грн.

та

за зустрічним позовом: Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації (вул.Соборна, 15А, м. Вінниця, 21050)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СТАМ" (вул. Академіка Янгеля, буд. 4-С, м. Вінниця, 21007)

про визнання недійсним договору підряду

ВСТАНОВИВ:

Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2024 у справі №902/1309/23, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2024 повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, зустрічний позов задовольнити повністю.

Листом №902/1309/23/2040/24 від 25.03.2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

02 квітня 2024 року матеріали справи №902/1309/23 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що подана апелянтом апеляційна скарга не відповідає вимогам ст.258 ГПК України з огляду на таке.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст.258 ГПК України, відповідно до п.2 ч.3 якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п. 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 684,00 грн.

Згідно п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.02.2024 у справі №902/1309/23 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія СТАМ" 3 290 719,69 грн - основного боргу, 1 467 205,32 грн інфляційних втрат, 288 421,19 грн. 3% річних, 75695,21 грн - витрат пов`язаних із сплатою судового збору та 27 813,50 грн витрат на надання правової допомоги. У частині стягнення 38 951,32 грн - інфляційних втрат та 33,45 грн 3% річних відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

В прохальній частині апеляційної скарги Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2024 року у справі № 902/1309/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, зустрічний позов задовольнити повністю.

Таким чином, вбачається, що Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації оскаржує рішення господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2024 року у справі № 902/1309/23 щодо первісного позову в частині стягнення 3 290 719,69 грн - основного боргу, 1 467 205,32 грн інфляційних втрат, 288 421,19 грн. 3% річних, 75695,21 грн - витрат пов`язаних із сплатою судового збору та 27 813,50 грн витрат на надання правової допомоги.

Згідно ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Отже, Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія СТАМ" при поданні б позовної заяви про стягнення з Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації 3 290 719,69 грн - основного боргу, 1 467 205,32 грн інфляційних втрат, 288 421,19 грн. 3% річних, потрібно було б сплатити судовий збір в розмірі 75 695,21 грн.

Відтак, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2024 у справі №902/1309/23 апелянт повинен сплатити судовий збір в сумі 113 542,82 грн (150 % від 75 695,21 грн сума сплаченого судового збору за подання первісної позовної заяви), та 4026,00 грн (150% від 2684,00 грн сума сплаченого судового збору за подання зустрічної позовної заяви). Тобто, апелянт повинен сплатити всього 117 568,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Проте, до апеляційної скарги Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації не додано доказів сплати судового збору у встановлених законодавством порядку та розмірі.

Натомість скаржником подане письмове клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації є неспроможним сплатити судовий збір за подання вищезазначеної апеляційної скарги внаслідок свого майнового стану, а саме у зв`язку з відсутністю у затвердженому кошторисі Управління на 2024 рік коштів для сплати судового збору, що підтверджується довідкою про кошторисне призначення Управління на 2024 рік. Управління є органом виконавчої влади, фінансування якого здійснюється лише з державного бюджету та є неприбутковою організацією.

Зазначає, що згідно з статтею 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Таким чином майновий стан Управління не дозволяє сплатити повністю судовий збір на дату подачі до суду апеляційної скарги.

Таким чином, посилаючись на ст. 55 Конституції України, ст. 48 Бюджетного кодексу України, ст. 4, ГПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації просить суд відстрочити сплату судового збору за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2024 року до ухвалення судового рішення у справі № 902/1309/23.

Розглянувши подане Управлінням будівництва Вінницької обласної державної адміністрації клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує п`яти відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті зазначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 цього Закону вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує п`ять відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 (провадження №11-336апп20), що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (п.45 постанови).

Згідно ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаного правового висновку притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалах від 14.11.2022 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20), від 08.11.2022 у справі №923/508/21, від 07.11.2022 у справі №911/2862/20, від 17.10.2022 у справі №910/15201/21.

Отже, оскільки предметом спору у справі №902/1309/23 не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, тому й підстави для відстрочення сплати судового збору у справі №902/1309/23 відсутні.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Зазначений недолік апеляційної скарги має бути усунений шляхом направлення до Північно-західного апеляційного господарського суду - оригіналу платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату (доплату) судового збору на реквізити: отримувач коштів ГУК у Рівн.обл/Рiвнен.міс.тг/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012494, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Рахунок отримувача UA878999980313151206082017527, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), Північно-західний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа) - у розмірі 117 568,82 грн.

Крім того, відповідно до п.3 ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно приписів ст.259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 42 ГПК України встановлено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації, як докази надіслання копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СТАМ", додав поштову накладну від 20.03.2024 №2101201534940, яка не містить відомостей про надіслані документи. Доказів надіслання копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СТАМ" листом з описом вкладення скаржник не подав. Відтак додана до апеляційної скарги поштова накладна від 20.03.2024 не можна вважати належним доказом надсилання копії апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційна скарга Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2024 у справі №902/1309/23 не відповідає вимогам п.3 ч.3 ст.258 ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що за змістом ст. 41, 45 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони (позивач та відповідач) та треті особи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.

У статті 60 ГПК України визначено документи, що підтверджують повноваження представників.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

За змістом частини першої статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У порядку самопредставництва орган державної влади може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такого органу державної влади.

Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20 вказано, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

У вказаній ухвалі Велика Палата Верховного Суду також вказала, що зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що законодавець не пов`язує момент набуття повноважень посадової особи із внесенням інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не передбачає прямого обов`язку внесення відомостей про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, а тому відсутність таких даних не позбавляє особу його повноважень за посадою на підставі наказу. У цьому випадку основним є реалізація повноважень саме за фактом перебування особи на посаді, а не за фактом внесення відомостей про цю особу як про підписанта до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.02.2024 у справі №758/10170/20.

Отже, діяти від імені Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації у цій справі можуть: представник-адвокат або в порядку самопредставництва-керівник чи інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), повноваження якої на самопредставництво мають підтверджуватись документами, з яких вбачається належність такої особи до керівника або суб`єкта, якому надано право на самопредставництво положеннями закону або статутом, положенням, трудовим договором (контрактом).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Зокрема такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі №911/933/19, від 28 квітня 2020 року у справі №910/10553/18, від 09 червня 2020 року у справі №904/92/20, від 17 вересня 2020 року у справі №910/3850/19, від 08 грудня 2020 року у справі №905/2488/15.

Суд звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційну скаргу підписано від імені Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації заступником начальника управління - начальником відділу правового забезпечення, контролю та управління персоналом Сільницьким Андрієм Володимировичем. До апеляційної скарги додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації, в якому у відомостях про осіб, які поряд з керівником можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, зазначено зокрема ОСОБА_1 із повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі підписувати договори тощо (самопредставництво органу у судах України, з правом вчинення від імені Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації усіх процесуальних дій, передбачених для сторони по справі, з правом підпису усіх документів з цих питань).

Разом з цим, як вже зазначено вище, наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Крім того, довіреність юридичної особи самостійно не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Проте, долучений до апеляційної скарги витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не підтверджує право ОСОБА_1 здійснювати представництво (самопредставництво) Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації в судах відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України.

Таким чином, для усунення вказаного недоліку скаржнику слід надати суду докази, які підтверджують повноваження на здійснення самопредставництва Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації Сільницького Андрія Володимировича, а саме: Положення відділу правового забезпечення, контрою та управління персоналом Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації; посадову інструкцію, трудовий договір (контракт).

Відповідно до ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційних скарг, які оформлені з порушенням вимог, встановлених ст.258 ГПК України, застосовуються норми ст.174 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням норм ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог, встановлених ст.258 ГПК України, протягом п`яти днів з дати надходження до суду апеляційної скарги постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку на усунення недоліків.

Відповідно до ст.260 ГПК України якщо скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, яка звернулась із такою скаргою до апеляційного суду.

Враховуючи викладене, суддя-доповідач дійшов висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних вище недоліків, а саме, апелянт повинен надати суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучити: докази сплати судового збору в розмірі 117 568,82 грн; докази надіслання копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СТАМ" листом з описом вкладення; докази, які підтверждують повноваження на здійснення самопредставництва Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації Сільницького Андрія Володимировича, а саме: Положення відділу правового забезпечення, контрою та управління персоналом Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації; посадову інструкцію; трудовий договір (контракт).

Керуючись статтями 174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Управлінню будівництва Вінницької обласної державної адміністрації у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2024 у справі №902/1309/23.

2. Апеляційну скаргу Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2024 у справі №902/1309/23 - залишити без руху.

3. Запропонувати Управлінню будівництва Вінницької обласної державної адміністрації у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі, шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучити:

- докази сплати судового збору в розмірі 117 568,82 грн;

- докази надіслання копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СТАМ" листом з описом вкладення;

- докази, які підтверджують повноваження на здійснення самопредставництва Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації Сільницького Андрія Володимировича, а саме: Положення відділу правового забезпечення, контрою та управління персоналом Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації; посадову інструкцію; трудовий договір (контракт).

4. Роз`яснити Управлінню будівництва Вінницької обласної державної адміністрації, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвалу направити Управлінню будівництва Вінницької обласної державної адміністрації за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15А та до електронного кабінету Управління будівництва Вінницької обласної державної адміністрації.

Суддя (суддя-доповідач у справі) Гудак А.В.