Постанова

від 09.04.2024 по справі 932/3641/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/489/24 Справа № 932/3641/22 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Макарова М.О., Ткаченко І.Ю.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційні скарги акціонерного товариства СЕНС Банк, ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства СЕНС Банк, треті особи ОСОБА_2 , обласне комунальне підприємство Софійське бюро технічної інвентаризації в особі державного реєстратора Волос О.В., про скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (далі- АТ «СЕНС БАНК»), треті особи - ОСОБА_2 , ОКП «Софійське БТІ» в особі державного реєстратора Волос О.В., про скасування державної реєстрації, мотивуючи його тим, що між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №79-144.

Зазначав, що у забезпечення належного виконання зобов`язання за вказаним договором було укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка та домоволодіння, розташовані по АДРЕСА_1 .

Вказував, що 01 липня 2019 року був внесений запис про реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк».

Посилаючись на те, що така реєстрація відбулась з порушенням діючого законодавства, оскільки він не отримував вимоги про дострокове погашення заборгованості. Домоволодіння, яке використовувалося як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнуте на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті». Процедура звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку порушена через відсутність оцінки предмета іпотеки. Також у банку був відсутній договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а тому була відсутня підстава для оформлення спірного майна, тому просив суд ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Дніпропетровської області Волос О.В. про державну реєстрацію прав та її обтяжень, індексний номер: 47620260 від 04 липня 2019 року щодо реєстрації права власності на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1864694712101, номер запису про право власності: 32247015 від 01 липня 2019 року; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Дніпропетровської області Волос О.В. про державну реєстрацію прав та її обтяжень, індексний номер: 47620260 від 04 липня 2019 року щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:02:329:0046, розташовану по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1864667412101,номер запису про право власності: 32246486 від 01 липня 2019 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2023 року позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Дніпропетровської області Волос О.В. про державну реєстрацію прав та її обтяжень, індексний номер: 47620260 від 04 липня 2019 року щодо реєстрації права власності на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1864694712101, номер запису про право власності: 32247015 від 01 липня 2019 року. Скасовано рішення державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Дніпропетровської області Волос О.В. про державну реєстрацію прав та її обтяжень, індексний номер: 47620260 від 04 липня 2019 року щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:02:329:0046, розташовану по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1864667412101,номер запису про право власності: 32246486 від 01 липня 2019 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач АТ «СЕНС БАНК» ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.

Апеляційна скарга мотивована тим, що підстав для застосування вимог закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті» не було. Позивач не зареєстрований у спірному будинку та має у власності інше нерухоме майно. Вони зареєстрували за собою право власності з дотримання норм законодавства. Крім того, позивачем обрано невірний спосіб захисту порушено права.

В апеляційнійскарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні його позову та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.

Апеляційна скарга мотивована тим, що його вимоги повинні бути задоволені повністю.

Відзив на апеляційні скарги надано не було.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача АТ «СЕНС БАНК» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалам справи, що 25 грудня 2007 року між банком та позичальником ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредитної лінії №79/144, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 610 000 грн. зі строком повернення до 24 грудня 2022 року.

У забезпечення виконання обов`язків за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 25 грудня 2007 року укладено іпотечний договір №1012, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., відповідно до якого остання передала в іпотеку земельну ділянку площею 0,0565 гектар (кадастровий номер 1210100000:02:329:0046), домоволодіння, розташовані у АДРЕСА_1 .

Умовами іпотечного договору №1012 від 25 грудня 2007 року передбачено, що задоволення вимог може здійснюватися шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, установленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку», у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.4.6.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Рішенням державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Дніпропетровської області Волос О.В., індексний номер: 47620260, від 04 липня 2019 року було зареєстровано право власності АТ «Укрсоцбанк» на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Дніпропетровської області Волос О.В., індексний номер: 47620260, від 04 липня 2019 року було зареєстровано право власності АТ «Укрсоцбанк» на земельну ділянку площею 0,0565 гектар (кадастровий номер 1210100000:02:329:0046, розташовану по АДРЕСА_1 ).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 серпня 2023 року, підставою для реєстрації/виникнення права власності відповідача була вимога/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості, серія та номер №USB/33, виданий 04 лютого 2019 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк», дублікат іпотечного договору, що має силу оригіналу №1012, серія та номер №6990, виданий 14 червня 2019 року, видавник приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М.; договір про надання відновлюваної кредитної лінії, серія та номер №79/114, виданий 25 грудня 2007 року, видавник: сторони: АКБСР «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 .

Із витягу також вбачається, що зареєстрованим іпотекодержателем є АТ «АЛЬФА БАНК».

Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків, є АТ «Альфа-банк» з дати затвердження передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року.

Відповідно до протоколу позачергових зборів загальних акціонерів АТ «Альфа-Банк» №2/2022 від 12 серпня 2022 року було прийнято рішення про перейменування банку на АТ «СЕНС БАНК», про що 30 листопада 2022 року в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців громадських формувань, внесений відповідний запис №1000681070177055612.

Із долученої довідки про склад сім`ї від 11 жовтня 2012 року ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що предметом оскарження у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб. Констатував, що таке звернення стягнення відбулося в супереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відтак є незаконним, таким чином, вважав наявними підстави для задоволення позову в частині скасування державної реєстрації права власності. Констатував,що визнання дій протиправними не спроможне відновити права позивача, а тому відповідна вимога на може бути задоволеною.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступним.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

25 грудня 2007 року між банком та позичальником ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредитної лінії №79/144, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 610 000 грн. зі строком повернення до 24 грудня 2022 року.

У забезпечення виконання обов`язків за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 25 грудня 2007 року укладено іпотечний договір №1012, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., відповідно до якого остання передала в іпотеку земельну ділянку площею 0,0565 гектар (кадастровий номер 1210100000:02:329:0046) домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Дніпропетровської області Волос О.В., індексний номер: 47620260, від 04 липня 2019 року було зареєстровано право власності АТ «Укрсоцбанк» на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Дніпропетровської області Волос О.В., індексний номер: 47620260, від 04 липня 2019 року було зареєстровано право власності АТ «Укрсоцбанк» на земельну ділянку площею 0,0565 гектар (кадастровий номер 1210100000:02:329:0046, розташована по АДРЕСА_1 ).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відповідно достатті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненимизакономзасобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15,16 ЦК України).

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог.

У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При зверненні до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19 лютого 2009 року у справі « ОСОБА_3 проти України», заява №4063/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

Наведені висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у ряді постанов, наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №199/8324/19, які відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України мають застосовуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З позовом у даній справі звернувся ОСОБА_1 , який є позичальником за договором про надання кредитної лінії №79/144 25 грудня 2007 року. В той час коли іпотекодавцем за іпотечним договором №1012 від 25 грудня 2007 року є ОСОБА_2 .

Такими чином права ОСОБА_1 оскаржуваним ним рішенням не порушуються, а тому суд дійшов помилково висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в частині наявності підстав для задоволення його позову відхиляються.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи;2)недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;3)невідповідність висновківвикладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;4)порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Зважаючи на результат розгляду справи, в порядку ч.13 ч.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 977 грн.22 коп. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства СЕНС Банк задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровськавід 04серпня 2023року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства СЕНС Банк, треті особи ОСОБА_2 , обласне комунальне підприємство Софійське бюро технічної інвентаризації в особі державного реєстратора Волос О.В., про скасування державної реєстрації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства СЕНС Банк судовий збір у розмірі 2 977 грн.22 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: М.О.Макаров

І.Ю.Ткаченко