Ухвала

від 11.04.2024 по справі 932/3641/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 932/3641/22

провадження № 61-4174ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: ОСОБА_1 , Обласне комунальне підприємство «Софійське бюро технічної інвентаризації», про скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до АТ «Сенс Банк» про скасування державної реєстрації.

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 04 серпня 2023 року позовні вимоги задовольнив частково. Скасував рішення державного реєстратора обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області Волос О. В. про державну реєстрацію прав та її обтяжень, індексний номер: 47620260 від 04 липня 2019 року щодо реєстрації права власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1864694712101, номер запису про право власності: 32247015 від 01 липня 2019 року. Скасував рішення державного реєстратора обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області Волос О. В. про державну реєстрацію прав та її обтяжень, індексний номер: 47620260 від 04 липня 2019 року щодо реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:02:329:0046 за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1864667412101, номер запису про право власності: 32246486 від 01 липня 2019 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його у апеляційному порядку.

Ухвалою від 19 січня 2024 року Дніпровський апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, залишив апеляційну скаргу без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме для надання доказів сплати судового збору.

27 лютого 2024 року Дніпровський апеляційний суд своєю ухвалою відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала.

18 березня 2024 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норму процесуального права, оскільки дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки відповідно до довідки типу ОК-7 за попередній календарний рік відсутні дані про її доходи.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на такі обставини.

Повертаючи касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що заявник не довела наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, заявник оскаржує результат вирішення процедурного питання щодо звільнення від сплати судового збору та повернення апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Учасники справи мають право, зокрема, оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках (пункт 5 частини першої статті 43 ЦПК України).

Відповідно до частин першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, скарги.

Ухвалою від 19 січня 2024 року апеляційна скарга залишена без руху з підстав несплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 надала клопотання про звільнення від сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції встановив, що в обґрунтування клопотання заявник посилалася на скрутний матеріальний стан, на підтвердження чого надала довідку з Пенсійного фонду за період з 1999 року до 2007 року, що на переконання суду не стало достатнім доказом на підтвердження скрутного матеріального стану.

Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Більш розкритий зміст вказаної норми у статті 8 Закону України «Про судовий збір», за змістом якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

У касаційній скарзі особа зазначає, що предметом позову є захист її житлових прав. Крім того, на її переконання поданий до суду витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 від 24 січня 2024 року, відомості в якому про застраховану особу зазначені за період з 1999 року до 2007 року, є достатнім доказом ї скрутного матеріального становища.

Аналіз статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору суд має право за клопотанням особи звільнити її від сплати судового збору, зокрема, за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Згідно з приписами статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог и заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 ЦПК України).

Отже, суд зобов`язаний приймати рішення, зокрема, щодо звільнення від сплати судового збору, лише на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши подані заявником відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 від 24 січня 2024 року, дійшов висновку про те, що вказаний доказ не доводить її скрутного становища.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення).

Це Положення відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до Розділу V Положення інформація з Реєстру застрахованих осіб використовується з додержанням вимог Законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних» виключно для потреб, визначених статтею 17 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Інформація з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру також може надаватися центральним органам виконавчої влади та державним підприємствам, що належать до сфери їх управління, роботодавцям, банкам, підприємствам, установам та організаціям з метою її використання для обслуговування громадян (за їхньою згодою або у випадках, встановлених законом щодо захисту персональних даних) у порядку, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Інформація з Реєстру застрахованих осіб формується за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру на підставі відомостей, що містяться у ньому, з присвоєнням індексного номера документу та фіксацією дати та часу його формування.

Сформований програмним способом документ про інформацію з Реєстру застрахованих осіб включає обов`язкові атрибути - перевірочні коди (цифровий та QR) та засвідчується електронним цифровим підписом, що є аналогом електронної печатки Пенсійного фонду України.

Інформація з Реєстру застрахованих осіб містить актуальні на дату та час її формування відомості, що обробляються в Реєстрі, або відомості про відсутність інформації за визначеними параметрами пошуку.

Інформація з Реєстру застрахованих осіб формується програмним способом, зокрема, за такими параметрами: суб`єктом - застрахованою особою чи страхувальником (групою застрахованих осіб чи страхувальників) із зазначенням: для застрахованої особи - номера облікової картки та реєстраційного номера облікової картки платника податків; для страхувальника - коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків; обсягом інформації - у повному обсязі чи за окремий період.

Відповідно до пункту 6 Розділу V Положення у разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб інформації про застраховану особу за визначеними параметрами формується та надається довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу за формою згідно з додатком 15 до цього Положення.

Таким чином, сформований за допомогою електронного сервісу витяг з Реєстру застрахованих осіб є належним підтвердженням достовірності зазначеної в ньому інформації.

Під час вирішення питання про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції мав надати оцінку доказам, поданим заявником, на предмет наявності інформації щодо скрутного майнового становища, наявності чи відсутності інформації щодо застрахованої особи-заявника за попередній календарний рік в силу вимог закону.

Аналізуючи докази на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції не встановив, що заявник подала докази на підтвердження відсутності у неї доходів за попередній календарний рік, а касаційна скарга не містить доводів на спростування такої обставини. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Крім того, Верховний Суд наголошує на тому, що вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року).

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору внаслідок надання заявником недостатніх доказів для підтвердження скрутного матеріального стану. Подібні висновки неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 02 лютого 2022 року у справі № 697/2951/19, від 17 січня 2024 року у справі № 760/6626/20 тощо.

Крім того, у постанові від 14 січня 2023 року у справі № 0940/2276/18 Верховний Суд, формулюючи питання про застосування приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір», зазначив, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши приписи статті 8 Закону України «Про судовий збір», а також статті 136 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору і такий результат розгляду процесуального питання знаходиться в межах використання судом права на задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору. Правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення і таке застосування не суперечить правовим .

Відповідно до приписів статей 185, 357 ЦПК України якщо заявник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, встановивши, що заявник не усунула недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк, оскільки не надала доказів сплати судового збору чи доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують та зводяться до незгоди з оцінкою судом апеляційної інстанції доказів та результатом розгляду клопотання, натомість не спростовують відповідність висновку апеляційного суду правовому висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. За таких обставин мотиви касаційної скарги не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а доводи касаційної скарги такого застосування не спростовують.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: ОСОБА_1 , Обласне комунальне підприємство «Софійське бюро технічної інвентаризації», про скасування державної реєстрації.

Копії ухвали разом з доданими до скарг матеріалами направити особам, які подали касаційні скарги.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров