Ухвала

від 11.04.2024 по справі 753/14305/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 753/14305/17

провадження № 61-16417ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року у справі за об`єднаними позовами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «КК Пріоритет», Комунальне підприємство Київської обласної ради «Готово», Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анди», ОСОБА_4 про знесення об`єкту самовільного будівництва, визнання недійсним технічного паспорту на квартиру та визнання недійсним реєстрації права власності

та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово», ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «КК Пріорітет», про визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до ОСОБА_1 з позовом про знесення об`єкту самовільного будівництва, визнання недійсним технічного паспорту на квартиру та визнання недійсним реєстрації права власності.

Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 17 липня 2018 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 14 лютого 2019 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Верховний Суд постановою від 22 січня 2020 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 здійснити знесення збудованого нерухомого майна - терас загальною площею 14,9 кв. м на АДРЕСА_1 , скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 18 березня 2020 року Дарницький районний суд м. Києва об`єднав позов в одне провадження із вимогами ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , КП Київської обласної ради «Готово», ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «КК Пріорітет» про визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року позовні вимоги за об`єднаними позовами залишено без задоволення.

Постановою від 25 травня 2021 року Київський апеляційний суд скасував рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року, ухвалив нове судове рішення, яким зобов`язав ОСОБА_1 здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас загальною площею 14,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Скасував рішення державного реєстратора філії КП Київської обласної ради «Готово» Петришина В. М. про державну реєстрацію права власності від 10 липня 2017 року за ОСОБА_1 об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_2 . Скасував запис за номером 213233281, який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 62,2 кв.м., за ОСОБА_1 . Зобов`язав ОСОБА_1 привести квартиру АДРЕСА_2 , до попереднього стану відповідно до технічного паспорту КП «Київськек міське бюро технічної інвентаризації» та поверхневого плану приміщень ІІ поверху з інвентаризаційної справи за адресою АДРЕСА_3 , шляхом демонтажу добудованих приміщень (лоджій) за рахунок власних коштів. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою від 18 січня 2024 року Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, а вказану постанову залишив без змін.

26 лютого 2024 року Київський апеляційний суд додатковою ухвалою стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, по 1 500,00 грн на користь кожного.

19 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року у вказаній вище справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність нововиявлених обставин, оскільки у справі № 753/20662/17 за одні й ті ж наслідки залиття тих самих приміщень вина покладалася на ОСОБА_8 . Такі обставини на переконання заявника мали ключове значення для правильного вирішення справи, оскільки спростовують її вину у завданні шкоди позивачам, проте станом на час розгляду справи не були відомі відповідачу. Також на думку заявника суд апеляційної інстанції протиправно не надав оцінку висновку судової будівельно-технічної експертизи № 68 від 28 грудня 2018 року, зміст якого підтверджував вину третьої особи у завданні шкоди позивачам. Такі обставини на переконання заявника спростовують її вину у завданні шкоди позивачам, проте такі обставини були залишені судом апеляційної інстанції поза увагою. Щодо підстав для скасування додаткової ухвали заявник зазначає, що заявники не підтвердили належним чином понесені витрати на правову допомогу, оскільки сплачували кошти за реквізитами фізичної особи - підприємця, серед видів діяльності якого відсутнє надання юридичних послуг/

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Щодо ухвали Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року суд керується такими міркуваннями.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вказані заявником обставини не є нововиявленими в розумінні процесуального закону, внаслідок чого відмовив у задоволенні заяви.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії»).

Діяльність суду при здійсненні судочинства в цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України.

Перегляд рішень, постанов або ухвал за нововиявленими або виключними обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто перегляд справи за нововиявленими або виключними обставинами має на меті не лише усунення судових помилок, а й перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами

у цивільних справах регулюється главою 3 розділу 5 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Такий узагальнений правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах сформульований у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 520/15324/19.

Вирішення питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами щонайперше залежить від безпосереднього аналізу судом обставин, на які посилається заявник як на нововиявлені, шляхом співставлення з обставинами, які були покладені в основу судового рішення, яке заявник просить переглянути, з врахуванням узагальнених правових категорій та юридичних догм, сформульованих Верховним Судом у своїх постановах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 дійшла висновку про те, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).

Постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, яку просила переглянути за нововиявленими обставинами заявник, зобов`язано ОСОБА_1 здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас загальною площею 14,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора філії КП Київської обласної ради «Готово» Петришина В. М. про державну реєстрацію права власності від 10 липня 2017 року за ОСОБА_1 об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_2 . Скасовано запис за номером 213233281, який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 62,2 кв.м., за ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 привести квартиру АДРЕСА_2 , до попереднього стану відповідно до технічного паспорту КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та поверхневого плану приміщень ІІ поверху з інвентаризаційної справи за адресою АДРЕСА_3 , шляхом демонтажу добудованих приміщень (лоджій) за рахунок власних коштів.

Київський апеляційний суд встановив, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 є спадкоємицею майна ОСОБА_9 , яке складається з квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 51,7 кв. м.

Відповідно до плану квартири згідно з технічною характеристикою, складеною у березні 2000 року, наданою КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», квартира АДРЕСА_2 не обладнана лоджіями або балконами. Крім того, відсутність лоджій та балконів підтверджується планом поверху.

Таким чином у власності ОСОБА_9 перебувала квартира АДРЕСА_2 загальною площею 51,7 кв. м, яка не була обладнана лоджіями чи балконами, в подальшому вказану квартиру успадкувала ОСОБА_1 , яка в установленому законом порядку не погоджувала документацію на перепланування та переобладнання вказаної квартири.

Державний реєстратор філії КП Київської обласної ради «Готово» Петришин В. М. під час державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 62,2 кв. м помилково дійшов до висновку про включення до загальної площі квартири АДРЕСА_4 площі самовільно збудованих лоджій.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь ОСОБА_5 у розмірі 12 680,67 грн, на користь ОСОБА_3 - 12 580,87 грн, ОСОБА_10 - 12 196,67 грн, ОСОБА_2 - 11 450,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року касаційні скарги ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_11 , залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року залишено без змін.

Приймаючи постанову, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснила розширення площі власної квартири шляхом будівництва на даху належних позивачам нежитлових приміщень перегородок та металевих конструкцій без виготовлення проектної документації та отримання на це відповідних дозволів, відтак Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції.

Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 01 грудня 2021 року у справі № 753/20662/17 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до ОСОБА_8 задоволено частково. Скасував рішення про реєстрацію за ОСОБА_8 права власності на квартиру загальною площею 53,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166363180000), прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антроповим О. Ю., індексний номер 33751148 від 07 лютого 2017 року. Скасував рішення про реєстрацію за ОСОБА_8 права власності на квартиру загальною площею 47,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166369780000), прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антроповим О. Ю., індексний номер 33751246 від 07 лютого 2017 року. Скасував державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності ОСОБА_8 на квартиру загальною площею 53,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166363180000) з виключенням запису про право власності номер 18914029. Скасував державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності ОСОБА_8 на квартиру загальною площею 47,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1166369780000) з виключенням запису про право власності номер 18914736. Зобов`язав ОСОБА_8 за власний рахунок здійснити знесення самочинно збудованого нерухомого майна - терас, добудованих до квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_5 , та демонтувати у даних квартирах додаткові дверні прорізи для виходу на дах.

Відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до ТОВ «БК М.П.К.» та державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антропова О. Ю.

Постановою від 18 травня 2023 року Київський апеляційний суд рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 серпня 2022 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, вказавши, що доводи заяви щодо відсутності вини ОСОБА_1 та наявність вини ОСОБА_8 як власника квартири АДРЕСА_6 в завданні шкоди майну позивачів шляхом залиття не були відомі ОСОБА_1 на час розгляду справи Київським апеляційним судом в травні 2021 року і не могли бути відомі, оскільки установлені рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року, яке набрало законної сили згідно постанови Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, бо не спростовують факти, які покладені в основу судового рішення.

Суд зауважив, що ухвалюючи постанову від 25 травня 2021 року, Київський апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 здійснила розширення площі власної квартири шляхом будівництва на даху належних позивачам нежитлових приміщень перегородок та металевих конструкцій без виготовлення проектної документації та отримання на це відповідних дозволів, відтак зробив висновок про наявність правових підстав для зобов`язання ОСОБА_1 здійснити знесення самочинно збудованих терас та привести квартиру АДРЕСА_2 до попереднього стану.

На підставі доказів в матеріалах справи апеляційний суд встановив також, що КП «Житло сервіс» 23 липня 2015 року склало акт про обстеження за заявою власника покрівлі нежитлового приміщення АДРЕСА_7 . На покрівлі нежитлового приміщення АДРЕСА_7 установлено дві металеві загорожі з хвірткою, які належать власникам квартири АДРЕСА_2 . За загорожею власники квартири АДРЕСА_4 зберігають будівельне та побутове сміття. Відповідно до поверхового плану вищевказана квартира не облаштована лоджіями, балконами та виходом на покрівлю нежитлового приміщення № 310. У місцях кріплення і всередині встановлених загорож накопичується вода від опадів та руйнується покрівля нежитлового приміщення, що призводить до потрапляння вологи у середину приміщення, в результаті чого пошкоджено стелю з гіпсокартону.

Задовольняючи вимоги позивачів до ОСОБА_8 у справі № 753/20662/17, суд визнав установленим факт перепланування (реконструкції) ОСОБА_8 належної йому квартири, в тому числі і шляхом будівництва терас (лоджій) на даху належного позивачам нежитлового приміщення, влаштування у зовнішній (несучій) стіні квартири АДРЕСА_8 дверних прорізів для виходу на дах, без затвердження проектної документації та без отримання на це відповідних дозволів, що відноситься до самочинного будівництва.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що вина ОСОБА_1 не була єдиною підставою для задоволення позовних вимог, а отже не впливає на встановлені судом обставини у постанові від 25 травня 2021 року, які покладені в основу вирішення спірних правовідносин. Водночас на спростування встановлених судами обставин стосовно здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва жодних доводів заява не містить.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши приписи статті 423 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими, оскільки не спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, зводяться до незгоди з судовим рішенням та до бажання добитися скасування судового рішення, яке набрало законної сили, що не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року необґрунтована.

Щодо додаткової ухвали Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року, колегія суддів керується таким.

Задовольняючи заяву про стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивачі понесли витрати на правову допомогу, сплативши послуги за надання представником правової допомоги на стадії виконавчого провадження. Шляхом аналізу доказів у справі суд дійшов висновку про те, що вказані позивачами судові витрати частково підтверджені у визначений законом спосіб, а відповідач ОСОБА_1 не довела наявність підстав для відмови у стягненні витрат на юридичну допомогу.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травні 2020 року у справі № 904/4507/18.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Процесуальний закон не містить вичерпного переліку відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним (частина третя статті 137 ЦПК України).

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 137 ЦПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Суд апеляційної інстанції встановив, що між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги, згідно умов з яким адвокат прийняв на себе зобов`язання здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнтів в порядку та на умовах, визначених цим договором, а також домовленості сторін.

Надання правової допомоги може здійснюватися адвокатом на підставі окремих доручень/вказівок клієнта або клієнтів надісланих на електронну адресу адвоката або в інший спосіб (пункт 1.2).

Згідно з пунктом 4.1 договору сторони домовились, що клієнти сплачують адвокату кошти за отриману правову допомогу по даному договору погодинно із розрахунку вартості однієї години роботи. Остаточна сума визначається у акті прийому-передачі виконаних робіт.

Базова погодинна ставка складає 800,00 гривень (пункт 4.2).

Оплата послуг по даному договору здійснюється на вибір клієнта у готівковій формі, шляхом передачі коштів адвокату або у безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок адвоката за реквізитами, які зазначені у пункту 4.5 договору.

08 грудня 2022 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №3 до договору №01-08/2020 від 11 серпня 2020 року про надання юридичних послуг відповідно до змісту якої сторони домовились про додатковий обсяг правової допомоги, а саме клієнти доручають адвокату:

- представляти їх інтереси на стадії виконання судового рішення у об`єднаній цивільній справі за № 753/14305/17, у тому числі у виконавчих провадженнях за номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_8, а також інших провадження за якими Клієнти є сторонами;

- підготовку, складання та направлення пояснень, заперечень та інших документів на заяви та/або скарги ОСОБА_1 , які подані до суду в порядку виконання судового рішення;

- підготовку, складання та направлення пояснень, заперечень, відзивів та інших документів на апеляційні та/або касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвали суду першої та апеляційної інстанцій, які прийняті за результатами розгляду скарг та заяв ОСОБА_1 , які були подані до суду в порядку виконання судового рішення.

- підготовку, складання та направлення скарг, заяв та інших процесуальних документів в інтересах Клієнтів до суду в порядку виконання судового рішення.

- вчинення інших дій направлених на виконання доручення Клієнтів (ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень; підготовка додатків до заяв, поштове направлення примірників заяв іншим учасникам; безпосередня -здача до суду; забезпечення участі у судових засідання; а також інші дії).

Згідно з пунктом 2.1 сторони домовились, що клієнти сплачують адвокату кошти за правову допомогу (юридичні послуги), які зазначені у пункті Додаткової угоди № 3 до Договору № 01-08/2020 від 11 серпня 2020 року, погодинно із розрахунку вартості однієї години роботи, яка складає 800 гривень, та із розрахунку 2 000 грн за необхідність забезпечення участі адвоката у судовому засіданні. Остаточна сума визначається у Акті прийому-передачі виконаних робіт.

30 листопада 2023 року ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 укладено акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно з яким адвокат надав клієнтам таку правову допомогу:

- ознайомлення у Київському апеляційному суді з матеріалами справи;

- ознайомлення із змістом заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у справі №753/14305/17;

- підготовка та направлення заперечень на заяву.

Витрачений час 13 годин/вартість 10 400,00 грн.

30 листопада 2023 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 укладено акт прийому-передачі грошових коштів, згідно з даними якого клієнти передали, а адвокат отримав грошові кошти у сумі 10 400,00 грн.

19 січня 2024 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 укладено акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно якого адвокат надав клієнтам наступну правову допомогу:

- забезпечення участі у судовому засіданні під час розгляду Київським апеляційним судом заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у справі №753/14305/17/2 000,00 грн.

19 січня 2024 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 укладено акт прийому-передачі грошових коштів, згідно даних якого клієнти передали, а адвокат отримав грошові кошти у сумі 2 000,00 гривень

Суд апеляційної інстанції врахував також доводи ОСОБА_1 щодо зменшення витрат на правову допомогу, зменшивши суму витрат на правову допомогу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивачів про стягнення витрат на правову допомогу і такий висновок не суперечить правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди ОСОБА_1 з висновком суду про обґрунтованість витрат на правову допомогу та до надання суб`єктивної оцінки обставинам та доказам у справі, що не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки не доводить порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питань процедурного характеру чи суперечність висновку суду апеляційної інстанції правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

В той же час Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Отже, суб`єктивна оцінка заявником доказів та обставин, які були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки не входить до кола повноважень суду касаційної інстанції.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо відсутності повноважень ОСОБА_12 представляти інтереси позивачів. З цього приводу суд апеляційної інстанції на підставі налізу матеріалів справи встановив, що доводи відповідача стосовно того, що ОСОБА_12 не має права представляти позивачів є помилковими, оскільки повноваження адвоката підтверджено належним чином, зокрема ордерами, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, доводи касаційної скарги такого висновку суду не спростовують, натомість зводяться до незгоди та переоцінки обставин і доказів у справі, які були предметом аналізу суду апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга в частині оскарження додаткової ухвали Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року є необґрунтованою.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а доводи касаційної скарги такого застосування не спростовують.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року у справі за об`єднаними позовами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «КК Пріоритет», Комунальне підприємство Київської обласної ради «Готово», Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анди», ОСОБА_4 про знесення об`єкту самовільного будівництва, визнання недійсним технічного паспорту на квартиру та визнання недійсним реєстрації права власності та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово», ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «КК Пріорітет», про визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров