Рішення

від 05.04.2024 по справі 136/1205/23

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1205/23

провадження № 2/136/249/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2024 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

представника позивача - адвоката Рудич І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у загальному позовному провадженні, цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "Приватбанк" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №б/н від 22.10.2008 в розмірі 29776,71 грн.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 22.10.2008. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач був ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви. Того ж дня відповідачем була підписана довідка про умови кредитування з використання кредитки "Універсальна 55 днів пільгового періоду" і відповідач власним підписом підтвердив, що ознайомлений з умовами надання банківських послуг. Банком відкрито рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, зазначеному в довідці про змуну умов кредитування. Розмір кредитного ліміну був змінений до 50000,00 грн. Однак свої зобов`язання за договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим станом на 19.06.2023 за ним утворилася заборгованість в розмірі 60316,71 грн, однак, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №б/н від 22.10.2008 в розмірі 29776,71 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Ухвалою суду від 10.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 08.09.2023 витребувано від позивача всі докази в оригіналі.

Ухвалою суду від 17.10.2023 тимчасово вилучено від позивача оригінали всіх доказів, що додані до позовної заяви, а також застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу.

Позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 07.12.2023, на задоволення клопотання представника позивача, перейдено до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, а в судове засідання викликано сторін.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав, однак у своїй заяві просив про розгляд справи без його участі, а позов не визнає.

Сторонами не врегульовано спір до судового розгляду.

Ухвалою суду від 08.01.2024 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити з наведених у ньому підстав.

Суд зауважує, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови повідомлення його належним чином про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд проводить розгляд справи у даному судовому засіданні, за наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи фіксацію судового засідання.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як визначено в ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом було встановлено, що анкета-заява яка підписана відповідачем №б/н від 22.10.2008, містить анкетні дані відповідача, вказівка на тип послуги - "Універсальна 55 днів пільгового періоду" та бажаний кредитний ліміт 500,00 грн.

Суд вважає таку анкету-заяву неналежним доказом про отримання кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі. При цьому передумовою надання кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника є надання останнім інформації про банківський картковий рахунок, на який кредитодавець має перерахувати необхідні позичальнику кошти.

Також наявний паспорт відповідача, копія якого ним була посвідчена значно пізніше після анкети-заяви.

Представником позивача надано суду довідку про зміну умов кредитування де зазначалося, що відповідачу 21 раз змінювали кредитний ліміт за картковим рахунком. Згідно з довідкою про видачу кредитних карток відповідачу видавали 5 різних карткок.

Суд вважає довідки про зміну кредитного ліміту та про видачу карток неналежними та недопустимими доказами існування заборгованості в заявленому представником позивача до стягнення розмірі, оскільки вони не містять обов`язкових реквізитів таких документів (вихідного номера та дати створення) у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що ці довідки стосуються саме кредитного договору, за яким представник позивача просив стягнути заборгованість з відповідача.

Суду не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі та розміру наданого кредиту, а також належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача за кредитним договором саме у зазначеному в позовній заяві розмірі, а тому суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу.

Суд вважає неналежним доказом наданий представником позивача витяг з Умов та Правила надання банківських послуг, оскільки він не містять підпису відповідача, отож не доведено, що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника (правова позиція Верховного Суду від 03.07.2019, у справі № 342/180/17/14-131цс19, Великої Палати). Оскільки «Умови та правила надання банківських послуг», на які посилається позивач не містять підпису позичальника, такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору №б/н від 22.10.2008. Це положення узгоджується також із правовою позицією у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 по справі №6-16цс-15.

Окрім того, розміри процентної ставки, що визначені у паспорті споживчого кредитування та заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг суттєво не узгоджується з розмірами процентної ставки, що зазначена у витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Разом з тим, з наданого банком розрахунку не можливо встановити, з якої саме процентної ставки банк виходив, визначаючи розмір заборгованості за нарахованими та простроченими процентами. Як убачається з розрахунку заборгованості за договором, позивачем самостійно здійснювалось нарахування процентів.

Суд зауважує, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача не може бути підтвердженням існування його заборгованості перед позивачем, оскільки цей розрахунок не є первинним документом, він не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також п. 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ №75 від 04.07.2018.

На підтвердження заборгованості за кредитним договором мають бути подані первинні документи, які відповідають вимогам вказаних норм Закону і Положенням.

Так, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На витребування суду позивачем не надано виписку з рахунку відповідача, яка б містила всі необхідні реквізити та відомості за ними. У виписці мають бути зазначені такі реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, де відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом/кредитом); суму оборотів за дебетом/кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Також, суд вважає неналежним та недопустимим доказом виписку, яка надано до позовної заяви, оскільки крім відсутності в ній обов`язкових реквізитів, у ній ще й відсутня інформація про те, яка саме картка є кредитною карткою, за якою позивач нарахував заявлену до стягнення заборгованість, з виписки вбачається, що операції здійснювалися за кількома картками.

Суд зауважує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх неналежними та недостатніми, оскільки вони не підтверджують існування обставин на які посилається позивач і на їх основі не можна встановити заборгованість відповідача.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовна вимога, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №б/н від 22.10.2008 в розмірі 29776,71 грн, не є обґрунтованою та задоволенню не підлягає. Заявлена сума 29776,71 грн взагалі нічим не підтверджена, що підтверджує неможливість визначити розмір боргу.

Взагалі дивним є факт, що позивач, за відсутності жодних дій зі сторони відповідача зменшив розмір розмір позовних вимог, що в свою чергу ставить під сумнів всі розрахунки здійснені позивачем, а відсутність виписки по рахунку, встановленої форми, позбавляє суд можливості самостійно встановити наявність чи відсутність заборгованості.

Суд, вирішуючи питання судових витрат керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України в разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Отже, з огляду на те, що у задоволенні позову відмовлено, суд відносить судові витрати понесені позивачем на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1, м. Київ, ЄДРПОУ - 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 15.04.2024.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО