Ухвала

від 11.04.2024 по справі 127/1189/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/1189/21

Провадження № 22-ц/801/770/2024

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Панасюк О. С.

УХВАЛА

11 квітня 2024 рокуСправа № 127/1189/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглядаючи увідкритому судовомузасіданні клопотання ОСОБА_1 продолучення доказів,виклик свідківта призначенняповторної посмертноїсудово-психіатричноїекспертизи уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В. Б., приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Рудик В. В., про визнання заповіту недійсним ,

встановив:

В провадженні Вінницького апеляційного суду перебуває ця цивільна справа.

Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала з клопотання про:

- долучення доказів: копії довідки Громадської організації «Рестарт+» від 02 травня 2023 року; копії листа Громадської організації «Рестарт+» від 10 травня 2023 року; копії виписки Комунального некомерційного підприємства «Могилів-Подільський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Могилів-Подільської міської ради (далі КНП «Могилів-Подільський МЦ ПМСД) від 11 травня 2023 року;

- виклик свідків: лікаря КНП «Могилів-Подільський МЦ ПМСД Вижги В. С.; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ;

- призначення у справі повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, на вирішення, якої поставити питання: чи усвідомлював ОСОБА_6 значення своїх дій та чи міг керувати ними на час складання заповіту 22 липня 2020 року?

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, думку учасників справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Частинами першою четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, четвертою, восьмою статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 909/722/14, від 27 червня 2023 року у справі № 910/161/181/18 та інші).

Якщо позивач має об`єктивні труднощі щодо збирання або подання відповідних доказів процесуальне законодавство установлює відповідний порядок забезпечення доказів до подання позовної заяви (частина перша статті 116 ЦПК України).

Таким порядком скористалася ОСОБА_1 шляхом подання заяви про забезпечення доказів від 18 січня 2021 року, яка була задоволена ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 січня 2021 року.

Ні у заяві про забезпечення доказів, ні у позовній заяві ОСОБА_1 не вимагала витребувати з КНП «Могилів-Подільський МЦ ПМСД» медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_6 , ні інформації про проходження ОСОБА_6 реабілітації з Громадської організації «Рестарт+». Не було й посилання на обставини проходження лікування та реабілітації померлим ОСОБА_6 у цих закладах і у позовній заяві. Натомість у позовній заяві було зазначено про необхідність допиту свідків, але обґрунтування неможливості подання клопотання про виклик свідків із зазначенням їх імен, місць проживання (перебування) або місць роботи, обставин, які вони можуть підтвердити, як то передбачено у частині другій статті 91 ЦПК України, позивачкою не наведено.

Щодо призначення у справі повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, то апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Ні в суді першої інстанції, заявляючи клопотання про призначення повторної експертизи, ні у клопотанні до суду апеляційної інстанції позивачка не зазначала в чому полягає необґрунтованість висновку експерта (не дослідження усіх наданих об`єктів, незастосування відповідних методик дослідження, відсутність мотивів, з яких експерт прийшов до відповідного висновку тощо), як і не вказувала яким саме матеріалам справи, які були на час призначення експертизи, суперечить цей висновок. Як в суді першої, так і апеляційної інстанції необхідність проведення повторної експертизи позивачка пов`язувала виключно з новими доказами, які не були предметом дослідження експертів.

Однак згідно з приписами пункту 1.2.14 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 від, з подальшими змінами та доповненнями, під час проведення повторної експертизи досліджуються ті самі об`єкти.

Тобто при призначенні повторної експертизи суд не вправі надавати експертам для дослідження інші об`єкти, ніж ті, що були предметом дослідження первісної експертизи.

Керуючись статтею 367 ЦПК України апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенніклопотань ОСОБА_1 про долучення доказів, виклик свідків та призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи

відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

(Повний текст судового рішення виготовлено 16 квітня 2024 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета