Ухвала

від 12.04.2024 по справі 309/922/18

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/922/18

Провадження №1-кп/307/69/21

УХВАЛА

12 квітня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження, внесене доЄдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070050000700 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 12 квітня 2024 року подав клопотання, в якому просив повторно дослідити наведені у даному клопотанні факти та обставини, надати їм належну оцінку, після чого повторно розглянути питання очевидної недопустимості висновку експертів № 70 та дати їм оцінку в нарадчій кімнаті; визнати в нарадчій кімнаті комісійну судово-медичну експертизу № 70 від 01.02.2018 року очевидно недопустимим доказом і припинити дослідження цього недопустимого доказу, якщо він був розпочатий; витребувати журнал реєстрації та видачі медичних документів Хустської райлікарні та оглянути його на предмет видачі історії пологів № 1416-539 з Хустської райлікарні та оглянути його; дослідити історію пологів № 1416-539 від 25.08.2014 року, надану ОСОБА_4 , яку він одержав як лікуючий лікар на законних підставах; дослідити експертизу № 83 судмедексперта про причини смерті потерпілої; допитати експертів, які давали експертний висновок № 70 від 01.02.2018 року; витребувати обмінну карту № НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_7 ; індивідуальну карту вагітної та породіллі № НОМЕР_2 ; карту розвитку новонародженого № НОМЕР_3 ; ксерокопію висновку експерта № 695, щодо яких на момент проведення експертизи дозволу на надання доступу до медичних документів надано не було, а самі документи лікарнею не надавались, і в порядку ст. 290 КПК не були відкриті стороні (4.2, 9, 12 ст. 290 КПК) для з`ясування питань їх належності та допустимості використання як доказів; допитати спеціаліста УЗД, висновок якого було надано експертам; дослідити висновок спеціаліста УЗД витребувавши його.

В обґрунтування клопотання посилався на те, що 17 січня 2024 року Тячівський районний суд відмовив у задоволенні клопотання захисту про визнання експертизи № 70 очевидно недопустимим доказом. Підставою для відмови є необхідність (з точки зору суду) перевірки аргументів захисту і надання їм оцінки в нарадчій кімнаті. Однак, питання про визнання експертизи очевидно недопустимим доказом також вирішувалось у нарадчій кімнаті за наявності в достатній мірі досліджених доказів, які незаперечно вказували на наявність фальсифікацій, обвинувального ухилу досудового слідства, некомпетентності та однобічності оцінок експертів і проведення оперативного втручання у непередбачений клінічним протоколом спосіб. Експертиза є процесуальним джерелом доказів (ч. 2 ст. 84 КПК), який немає наперед встановленої доказової сили (ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК).

На основні недоліки справи наголосив і Верховний Суд зазначивши, що суд у вироку не зазначив у який період та на підставі яких даних та як повинен був діяти ОСОБА_4 , чи відповідали його дії у такому випадку вимогам вказаних нормативних актів, чи мав він можливість вчасно виявити кровотечу у потерпілої та у який саме спосіб, а також чи знаходилася його поведінка у цій ситуації у прямому причинному зв`язку зі смертю потерпілої, яка померла після проведення оперативного втручання о 22 год. 55 хв., з огляду на те, що о 17 год. її було доставлено у відділення реанімації та інтенсивної терапії, де їй надавалася необхідна медична допомога у тому числі іншими працівниками лікарні, а проведеними оглядами і дослідженнями не було виявлено розриву матки.

Експерти у своєму висновку керувалися протоколом, який на той момент втратив чинність. Ця обставина під час дослідження доказів у судовому засіданні встановлена, однак в нарадчій кімнаті не надано їй оцінки, тобто не надано належної оцінки тому факту, що експерти керувалися у своїх висновках клінічним протоколом, затвердженим наказом МОЗ № 582, який втратив чинність, а не чинним на той час наказом МОЗ від 24 березня 2014 року № 205, який є чинним і станом на сьогодні.

Сам по собі цей факт дає підстави для визнання очевидно недопустимим доказом вказаного висновку.

Отже, є необхідність повторно дослідити висновок експерта № 70 і надати оцінку обґрунтуванням експертами висновку клінічним протоколом, який втратив юридичну силу і яким через цю обставину не можна обґрунтовувати висновок експертів.

Дослідженою в суді експертизою № 83, поясненнями обвинуваченого підтверджується, що експерту доставлено тіло померлої з не вилученою шийкою матки, з не перев`язаними клубними артеріями, всупереч вимогам чинного клінічного протоколу. Цей факт вказує те, що лікарі проводили оперативне втручання не у відповідності з клінічним протоколом. Цю обставину визнав під час попереднього розгляду кримінального провадження експерт Жемела, яку слід допитати і тепер. Експерт ствердила, що обставина підтверджена експертизою № 83 дає підстави для висновку, що була проведена не екстирпація повне видалення матки із шийкою ( передбачена наказом МОЗ 205), а зовсім інша хірургічна операція.

Ні досудове слідство, ні обвинувачення не спростували висновок рецензента ОСОБА_8 , яка підтвердила правильність дій ОСОБА_4 .

Отже, експертиза призначена та проведена з істотними порушеннями права на захист обвинуваченого. Слідчий, прокурор, суд мають не тільки роз`яснити але і забезпечити право на захист. Одним із таких гарантованих прав є право на відвід, у тому числі експерту. Незабезпечення такого права є порушенням права на захист, що дає підстави на визнання отриманого доказу (висновку експерта) недопустимим п. 3) ч. 2 ст. 87 КПК України).

Крім цього, експерти користувалися даними медичних документів щодо яких на момент проведення експертизи не було попереднього дозволу суду.

Правила проведення комісійної, судово-медичної експертизи № 6 від 17.01.1995 вимагають її проведення лише при наданні оригіналів медичної документації. Експертиза № 70 від 01 лютого 2018 року проведена з порушенням цього правила, медичну документацію було долучено до матеріалів кримінального провадження тільки 20 лютого 20018 року, тобто вже після її закінчення на якій ґрунтується обвинувачення.

Отримання медичних документів у невизначеному законом порядку, у неналежний процесуальний спосіб збирання документів, тягне за собою недопустимість висновку експертів.

Документи, одержані експертами були без тих даних, які приховала від лікарів породілля ОСОБА_7 . Нові дані, одержані відповідно до ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області засвідчують, що у породіллі була шоста, а не четверта вагітність, мали місце два викидні та накладений шов на матку. Ця прихована від ОСОБА_4 та лікарів інформація значно ускладнила їх можливості щодо діагнозу погіршення стану ОСОБА_7 . Отже, ці обставини необхідно повторно дослідити під час судового розгляду та дати їм правову оцінку, шляхом одержання пояснень від ОСОБА_4 , акушерки та записам, зробленим з пояснень породіллі.

Не враховано також те, що ургентну допомогу та оперативне втручання здійснював не обвинувачений ОСОБА_4 , а бригада лікарів, яка викликана ним. У той час, згідно протоколу № 205 дії ОСОБА_4 полягали у виклику ургентної бригади та переведення ОСОБА_7 в реанімаційне відділення інтенсивного лікування, що і було ним зроблено.

У даному випадку алгоритм надання медичної допомоги порушений тим фактом, що була проведена не екстирпація, яка передбачена медичним протоколом, а ампутація. Однак, вказані дії проводив не ОСОБА_4 , а ургентна бригада лікарів, які понад 4 години проводили хірургічну операцію і не змогла зупинити кровотечу та перев"язати клубові артерії, тим більше не знаючи про дві невдалі вагітності і шов на матці.

Призначення судової експертизи є слідчою дією. Для підозрюваного, обвинуваченого мають бути роз`яснені положення ст. 4 Закону України «Про судову експертизу». Згідно цих норм правильність висновку забезпечується присутністю учасників процесу під час проведення судової експертизи. Однак, такі права і можливість не було забезпечено ОСОБА_4 і сторона захисту про проведення експертизи була повідомлена вже після її проведення.

Слідством не було враховано та не доведено до експертів і обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_7 приховала дві невдалі вагітності і про накладений шов на матку.

Також, не можуть вважатись допустимим доказом експертизи, які грунтуються на документах, отриманих в незаконний спосіб, якщо їх одержання вимагає попереднього дозволу слідчого судді. Вказані факти є прямою підставою для визнання експертизи очевидно недопустимим доказом.

Відповідно до узагальнення ВССУ судової практики про застосування судами кримінально-процесуального законодавства при призначенні судових експертиз і використання їх висновків у кримінальному судочинстві необхідно, зокрема, перевіряти достатність поданих експертам предметів і документів об`єктів дослідження з врахуванням, що експертний висновок не може ґрунтуватися на припущеннях і об`єктах дослідження, отриманих всупереч процесуальному порядку, або наданням недостатніх даних (не надано експертизу трупа № 83, історію пологів № 1416-539, які були необхідні для надання об`єктивного і належного висновку експертів та не враховано приховану породіллею інформацію щодо кількості вагітностей (6), двох викиднів та накладений шов на матку.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , у підтримання клопотання посилався на викладені у ньому обставини.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Представник цивільного відповідача підтримав клопотання в частині визнання вказаної експертизи очевидно недопустимим доказом.

Прокурор ОСОБА_3 заперечувала щодо визнання вказаного висновку очевидно недопустимим доказом.

Заслухавши думку учасників судового провадження, з`ясувавши обставини заявленого клопотання суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 керуючись таким.

Відповідно дост. 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одними з основних засад кримінального судочинства є верховенство права, законність, рівність перед законом і судом (ст. 7 КПК України).

Відповідно до вимогст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення. Згідно ч. 2, 3 даної статті у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Відповідно до положеньст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

У ч. 1ст. 87 КПК Українизакріплено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Категорія "очевидна недопустимість доказів" є оціночною і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду, при цьому системний аналіз ст.ст.86,87,89 КПК дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.

Існує також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію "очевидна недопустимість доказу", слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв`язку з кримінально процесуальними правовідносинами.

Аналогічна позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі № 223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 року "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", де зазначено, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2ст. 89 КПКтягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості.

В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).

Отже, для того, щоб вирішити у даному випадку питання про те, чи є недопустимими зазначені вище докази слід з`ясувати, чи мало місце порушення прав та свобод людини під час отримання останніх.

Стороона захисту у клопотанні посилалася на істотне порушення прав і свобод людини та явною ознакою очевидно недопустимого доказу здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, у даній справі такий попередній дозвіл на вилучення оригіналів медичних документів слідчим не було одержано і такі документи для експертів не надавались під час проведення експертизи, а також процес був проведений без забезпечення права обвинуваченому на відвід експертам та іншим особам.

Так,даючи оцінку мотивуванню клопотання сторони захисту, суд не вбачає очевидної недопустимості доказу, зокрема висновку експерта № 70 від 01 лютого 2018 року, оскільки клопотання захисника зводиться до оцінки результатів висновку, з точки зору їх відповідності обставинам справи.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладенні захисником, безумовно підлягають перевірці та наданні їм відповідної оцінки.

На даний час судовий розгляд у кримінальному провадженні триває, вказаний висновок судом на даний час досліджений, однак триває дослідження інших доказів, а саме стадія допиту свідків. Крім цього, захисником подано ряд клопотань, у тому числі про виклик та допит експертів, які проводили вказану експертизу. У той час обставини, на які посилається сторона захисту, є оціночними та підлягають перевірці судом, оцінку яким буде надано в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення за наслідками розгляду даного кримінального провадження, після дослідження всіх доказів,у тому числі допиту свідків та розгляду ряду інших клопотань, заявлених стороною захисту під час судового розгляду, у томи числі про допит експертів, так як можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначеного доказу.

Іншу частину вимог, зазначених у клопотанні, необхідно вирішити після дослідження всіх доказів, на стадії клопотань.

Крім того, 17.01.2024 року, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 подав аналогічне клопотання, у задоволенні якого на підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2024 року відмовлено.

Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про визнання очевидно недопустимим доказом у справі висновок експерта № 70 від 01 лютого 2018 року.

Вирішити питання щодо допустимості зазначеного доказу під час ухвалення остаточного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження.

Іншу частину вимог, зазначених у клопотанні, вирішити після дослідження всіх доказів, на стадії клопотань.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 17 квітня 2024 року о 16 год.

Суддя ОСОБА_1