Ухвала

від 18.04.2024 по справі 953/3573/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №953/3573/22 Провадження №11-кп/818/1108/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року м.Харків

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 29 лютого 2024 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 про скасування арешту майна накладеного постановою прокурора ОСОБА_3 від 22 березня 2022 року,-

У С Т А Н О В И В :

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 29 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 про скасування арешту майна накладеного постановою прокурора ОСОБА_3 від 22 березня 2022 року та повернення майна власнику.

Обвинувачений ОСОБА_2 не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить скасувати ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 29 лютого 2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу та скасувати арешт майна.

Перевіривши матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 , приходжу до висновку, що за даною апеляційною скаргою необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження, виходячи з наступного.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження суддя-доповідач окрім додержання апелянтом вимог, передбачених ст.ст.395, 396 КПК України, перевіряє наявність правових підстав щодо фактичної можливості перегляду в апеляційному порядку ухвали суду, передбачених ст.392 КПК України, практики Європейського суду з прав людини і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до Загальної декларації прав людини кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих йому Конституцією або законом (ст. 8).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду: (п. 8 ст. 129 Конституції України).

Згідно ст.14 Закону України Про судоустрій і статус суддів учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора і слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яку він викладає у своїх рішеннях. Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. Так, у справі Delcourt v. Belgium ЄСПЛ зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак ЄСПЛ повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою ( Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, згідно зі ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства - є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Як передбачено ч.1 ст.392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, що ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, зокрема: вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом із цим, за вимогами ч.2 ст.392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, які вирішують справу по суті (вирок, ухвала про закриття справи), окремому оскарженню не підлягають, а заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд відмовлячи обвинуваченому ОСОБА_2 в задоволенні скарги про скасування арешту майна, зазначив, що в провадженні Київського районного суду м.Харкова перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2023 року ОСОБА_2 засуджено ч. 2 ст.111 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією всього належного йому майна.

Цим же вироком застосована спеціальна конфіскація та звернуто на користь держави мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 8» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , в якому встановлена сім картка з номером НОМЕР_3 .

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_4 та посвідчення водія серії НОМЕР_4 , видане центром НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_5 - повернути ОСОБА_2 .

Вирок не набрав законної сили, перебуває на розгляді в Харківському апеляційному суді.

Зі змісту ст.ст.100, 374 КПК України вбачається, що доля речових доказів у кримінальному провадженні вирішується судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного рішення. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Враховуючи, що судом ухвалений обвинувальний вирок суду, який на даний час не набрав законної сили, оскільки оскаржений до Харківського апеляційного суду, то оскарження ухвали суду про відмову в задоволенні скарги про скасування арешту майна, яке є речовим доказом, окремому оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.

При цьому, посилання суду в резолютивній частині ухвали на можливість її апеляційного оскарження є помилковим.

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, з огляду на положення ч.4 ст.399 КПК України, апеляційний суд доходить висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за вказаною апеляційною скаргою, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, в тому числі й таким загальним засадам кримінального провадження як верховенство права та законність і не призведе до порушення конституційних прав та свобод осіб у кримінальному провадженні.

Керуючись ч.4 ст.399 КПК України,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 29 лютого 2024 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 про скасування арешту майна накладеного постановою прокурора ОСОБА_3 від 22 березня 2022 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Суддя Харківського

апеляційного суду ОСОБА_1