Ухвала

від 15.05.2024 по справі 953/3573/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року

м. Київ

справа № 953/3573/22

провадження № 51-2470 ск 24

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвали Київського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2024 року та Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року,

установила:

Як убачається з матеріалів за скаргою, Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 29 лютого 2024 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного постановою прокурора від 22 березня 2022 року.

Таке рішення суду ОСОБА_4 оскаржив у порядку апеляційної процедури.

Суддя Харківського апеляційного суду, керуючись ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), 18 квітня 2024 року відмовив у відкритті провадження за поданою скаргою.

ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перевірку згаданих ухвал у касаційному порядку. Вважаючи незаконними арешт майна та рішення судів попередніх інстанцій, скаржник просить їх скасувати. Суть аргументів у скарзі зводиться до того, що в кримінальному провадженні арешт на майно був накладений протиправно всупереч Конституції України, оспорювані ухвали постановлено з істотним порушенням вимог КПК, а відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить також приписам ч. 1 ст. 392 цього Кодексу.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судові рішення, ухвалені за наслідками апеляційного провадження.

Оспорювана ухвала Київського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2024 року до вказаного переліку не входить, а тому не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Натомість ухвала Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року про відмову у відкритті провадження підлягає оскарженню в касаційному порядку. Отже, порушене у поданій скарзі питання про недодержання норм процесуального права під час прийняття вказаного рішення має бути розглянуто.

Частиною 1 ст. 392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали чинності, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Також у ч. 2 згаданої статті міститься вказівка на те, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, окрім випадків, визначених КПК. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.

У силу ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Апеляційний суд, перевіряючи наявність підстав для прийняття скарги ОСОБА_4 , установив, що вирок, яким обвинуваченого було засуджено за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна й застосовано спеціальну конфіскацію, не набрав чинності та перебуває на розгляді у цьому суді. У зв`язку з цим, суд виснував, що ухвала Київського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2024 року не підлягає окремому апеляційному оскарженню.

Наведена позиція апеляційного суду відповідає законодавчим приписам.

Крім того, ст. 374 КПК передбачено, що у разі ухвалення вироку суд зобов`язаний вирішити питання щодо речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження, і таке рішення може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку, з урахуванням правил ст. 424 цього Кодексу.

Отже, установивши той факт, що вирок, котрим було застосовано конфіскацію майна, законність арешту якого заперечував обвинувачений ОСОБА_4 , не набув чинності, і відмовляючи у відкритті провадження за скаргою останнього на ухвалу від 29 лютого 2024 року суддя апеляційного суду діяв згідно з вимогами ч. 4 ст. 399 КПК, а доводи в касаційній скарзі про протилежне є необґрунтованими.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку; 2) з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

постановила:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвали Київського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2024 року та Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3