Постанова

від 18.04.2024 по справі 137/1578/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 137/1578/20

провадження № 61-11961св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області,

особа, яка звернулася із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2023 року у складі судді Желіховського В. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Заява ОСОБА_3 мотивована тим, що рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року у цій справі зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_1 та не чинити перешкод при перенесенні елементів паркану у вигляді бетонних стовбців на межі суміжного землекористування між земельними ділянками АДРЕСА_2 для приведення меж земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , у стан відповідний до додатків висновку експерта від 09 червня 2021 року № 608. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 грн судового збору та 8 500 грн витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 21 березня 2022 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат за проведення судової

земельно-технічної експертизи у розмірі 9 300 грн.

Про зазначені судові рішення ОСОБА_3 дізнався 02 лютого 2023 року з повідомлення поштової служби про те, що його залучено як заінтересовану особу до розгляду заяви про визнання виконавчого документа у цій справі таким, що не підлягає виконання.

Вказував, що заявлений у справі спір вирішений за неналежного суб`єктного складу, оскільки він ( ОСОБА_3 ) є співвласником спірного майна, щодо якого ухвалено судове рішення у справі. Таким чином, суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки без залучення до участі у справі, тому він був позбавлений на справедливий та публічний розгляд справи, тобто був позбавлений доступу до правосуддя.

Так, згідно з копією заповіту від 23 лютого 1984 року ОСОБА_4 заповіла належний їй жилий будинок з відповідними будівлями, а також все те, що їй належить на день смерті заповіла онукам: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частинах. ОСОБА_3 вважав, що ця обставина є істотною для справи, яка не була встановлена судом та не була і не могла бути відома на час розгляду справи.

ОСОБА_3 просив: переглянути рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року та додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 березня 2022 року за нововиявленими обставинами; відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року та додаткового рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 березня 2022 року у зв`язку з нововиявленими обставинами відмовлено. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 14 500 грн.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 як на нововиявлену обставину посилався на те, що він є співвласником земельної ділянки, щодо якої заявлено спір, тому суди безпідставно не залучили його до участі у справі, проте доказів на підтвердження таких обставин суду не надав. Наявність заповіту ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 не може свідчити про те, що він є співвласником земельної ділянки на АДРЕСА_3 . Водночас згідно з відповіддю нотаріуса на виконання ували суду, яка надана на підставі матеріалів спадкової справи, ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_4 не прийняв, що підтверджується заявою від 05 лютого 2018 року за реєстровим № 15. ОСОБА_3 не зазначив підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставини.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2023 року залишено без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишено за ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що, звертаючись до суду із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, так і з апеляційною скаргою, ОСОБА_3 зазначає, що він не був залучений до участі у справі як відповідач, як співвласник земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою позивача, щодо усунення перешкод у користуванні якою заявлявся позов. Проте така обставина не є нововиявленою відповідно до норм процесуального права. Наявність у ОСОБА_3 заповіту не може свідчити, що він є співвласником земельної ділянки на АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 не надав належних і допустимих доказів щодо належності йому на праві власності вказаної земельної ділянки. Зазначені ОСОБА_3 процесуальні недоліки розгляду справи, а саме незалучення його до розгляду справи як відповідача, не є нововиявленою обставиною у розумінні цивільного процесуального закону, а може бути підставою для апеляційного оскарження рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року та додаткового рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 березня 2022 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року, справу направити на новий розгляд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

07 серпня 2023 року ОСОБА_3 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 17 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції.

31 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень ОСОБА_3 посилається на частину другу статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказує, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з копією заповіту від 23 лютого 1984 року ОСОБА_4 призначила своїми спадкоємцями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в рівних частинах. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 прийняли спадщину після баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , жодний із спадкоємців протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не відмовився від неї.

ОСОБА_3 вважає, що він не був залучений до участі у справі як відповідач, як співвласник земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою позивача. Ця обставина є істотною для справи, яка не була встановлена судом та не могла бути відома заявнику під час розгляду справи. Вирішуючи спір по суті, суди не встановили обставини щодо правомірності підписання акта прийому-передачі межових знаків на зберігання від 15 лютого 2018 року.

Позиція інших учасників справи

У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що обставини, на які посилається ОСОБА_3 , не є нововиявленими відповідно до статті 423 ЦПК України, а подана ним заява свідчить про незгоду з вже прийнятим рішенням та має на меті перегляд остаточного й обов`язкового судового рішення задля нового розгляду та ухвалення нового рішення у справі. Крім того, у матеріалах справи міститься заява від 29 березня 2018 року на адресу Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області, в якій ОСОБА_3 повідомляє нотаріуса про те, що він, усвідомлюючи значення своїх дій, спадщину після померлої ОСОБА_4 не приймає і на неї не претендує. Водночас ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом саме до ОСОБА_2 як до порушника її права користування земельною ділянкою. В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він є користувачем сусідньої земельної ділянки і самостійно влаштував бетонні стовбці між земельними ділянками, не заперечував щодо їх знесення ОСОБА_1 .

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року у цій справі зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_1 та не чинити перешкод при перенесенні елементів паркану у вигляді бетонних стовбців на межі суміжного землекористування між земельними ділянками АДРЕСА_2 для приведення меж земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , у стан відповідний до додатків висновку експерта від 09 червня 2021 року № 608. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 грн судового збору та 8 500 грн витрат на правничу допомогу, а всього - 9 340 грн.

Додатковим рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 21 березня 2022 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат за проведення судової

земельно-технічної експертизи у розмірі 9 300 грн.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,5438 га на АДРЕСА_1

Відповідно до довідки виконавчого комітету Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області від 01 липня 2020 року за ОСОБА_4 , згідно із записом земельно-кадастрової книги, обліковується, зокрема, земельна ділянка площею 0,38 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Літинська державна нотаріальна контора на виконання ухвали суду повідомила, що ОСОБА_3 спадщину не приймав, йому не видавалось свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку на АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати до суду дані про неї.

Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2023 року у справі № 2-86/11 викладено висновок про те, що «нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин».

У постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 442/486/13 викладено висновок про те, що «для визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду».

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2002 року у справі № 910/11027/18).

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Таким чином, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору і які існували на час постановлення рішення, але про які не було і не могло бути відомо особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній та касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Частина третя статті 429 ЦПК України визначає, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Таким чином, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, ОСОБА_3 посилався на те, що він є співвласником нерухомого майна на АДРЕСА_1 , оскільки вказане майно йому та ОСОБА_2 заповіла їхня баба ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Така обставина підтверджується заповітом від 23 лютого 1984 року, є істотною для справи, не була встановлена судом та не була і не могла бути відома на час розгляду справи. Зазначав, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки без залучення до участі у справі.

Вказані обставини, на думку заявника, є нововиявленими.

Перевіряючи доводи ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що у матеріалах справи відсутні докази, що нерухоме майно на АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності заявнику. Наявність заповіту ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 не може свідчити про те, що він є співвласником вказаного майна. Водночас нотаріус на вимогу суду надав інформацію про те, що ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_4 не прийняв, що підтверджується заявою від 05 лютого 2018 року за реєстровим № 15.

За результатом перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, апеляційний суд також вказував, що незалучення ОСОБА_3 до розгляду справи як відповідача не є нововиявленою обставиною, а може бути підставою для апеляційного оскарження судового рішення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів про недоведеність заявником підстав, передбачених статтею 423 ЦПК України, для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Безпідставним є посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень на постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 910/8113/16, від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, від 09 червня 2022 року у справі № 9901/230/20, Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц, від 18 липня 2022 року у справі № 826/2212/17, від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц, враховуючи таке.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону

не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду не приймала постанову від 03 листопада 2020 року у справі № 910/8113/16. Водночас ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 910/8113/16 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 14 листопада 2017 року. Касаційний суд вказував, що обставини, на які посилається заявник, стосуються не існування доказу або факту, який має значення для з`ясування обставин справи, а оцінки змісту процесуальних дій колегії суддів під час вирішення справи, і, відтак, не відповідають жодному з критеріїв взаємопов`язаних умов, передбачених для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, а отже, не є нововиявленими обставинами.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 залишено без змін судові рішення, якими відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У зазначеній постанові викладено висновок про те, що розглядаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди двох інстанцій правильно вказали, що ті обставини, які позивач вважає нововиявленими (підроблення довіреності та відсутність у представника повноважень на укладення від імені позивача договору купівлі-продажу), були йому відомі ще на дату подання позовної заяви; тобто вони не є нововиявленими; тому рішення чеського суду не є доказом, що підтверджує нововиявлені обставини, а могло би бути доказом обставин, які стали підставами позову; проте цього доказу не існувало під час первинного розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій; а у процедурі перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд для підтвердження тих обставин, що слугували підставами позову і які перевіряли суди під час первинного розгляду справи, нові докази не досліджує.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 9901/230/20 залишено без змін ухвалу апеляційного суду, якою відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення. Касаційний суд вказував, що зазначені обставини не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням, не впливають на правильність рішення суду та не мають істотного значення для правильного вирішення спору.

Верховний Суд постановою від 18 липня 2022 року у справі № 826/2212/17 залишив без змін ухвалу апеляційного суду, якою відмовлено у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами з тих підстав, що на час вчинення відповідачем спірних дій та прийняття оскаржуваного позивачем рішення вказана постанова слідчого була чинною і у відповідача були відсутні підстави її не застосовувати; на час вчинення спірних дій та прийняття оспорюваного позивачем рішення відповідач діяв правомірно; обставини, на які посилається заявник як на підставу для перегляду рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами, виникли поза межами спірних правовідносин та після їх вирішення судами.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у наведеній як приклад постановах касаційного суду у справах № 910/8113/16, № 752/4995/17, № 9901/230/20, № 826/2212/17, оскільки суди виходили з обставин кожної окремої судової справи. Висновки судів не є суперечливими.

У справах № 523/3522/16-ц, № 463/6829/21-ц Верховний Суд не викладав висновків щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Висновки судів не є суперечливими.

Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на заповіт від 23 лютого 1984 року, оскільки вказаний заповіт не може свідчить про наявність у заявника права власності на майно, щодо якого заявлено спір у справі. У матеріалах справи відсутні докази, що нерухоме майно на АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності заявнику та його брату.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 зводяться до переоцінки доказів, зокрема, указаного заповіту та необхідності встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті баби, з метою доведення обставини про вирішення судом питання про його права, інтереси та обов`язки без залучення до розгляду справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Водночас, у разі вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 як особи, яка не брала участі у справі, він не був позбавлений можливості оскаржити судове рішення відповідно до цивільного процесуального закону.

ОСОБА_3 таким правом скористався, як особа, яка не брала участі у справі, 15 травня 2023 року звернувся з апеляційною скаргою на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 березня 2022 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року та додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21 березня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2023 року.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги заявника не заслуговують на увагу, оскільки не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська