Рішення

від 24.04.2024 по справі 469/814/19

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.04.2024 Справа № 469/814/19

2/469/51/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Потриваєвої М.А.,

представника позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

представника відповідачів ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Адвокатського бюро Василика В.В. до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Княжицьке, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Броварська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Київській області та Броварський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Київській області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

в с т а н о в и в :

Адвокатське бюро "Василика В.В." 31 липня 2019 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та СТОВ "Княжицьке", у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу, бази відпочинку "Княжичанка", розміщеного за адресою АДРЕСА_1 , укладений 14 липня 2011 року між СТОВ "Княжицьке" в особі директора Руденко Т.М. та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кондратюком В.С.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є стягувачем у декількох виконавчих провадженнях, відкритих у 2015-2016 роках з виконання виконавчих листів, виданих Господарським судом Київської області про стягнення зі СТОВ "Княжицьке" на користь Адвокатського бюро "Василик і Євстігнєєв" та Адвокатського бюро "Василика В.В.", рішення судів боржником у добровільному порядку не виконано та 29 січня 2016 року вказані виконавчі провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження № 35501784, яке перебуває у провадженні Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області.

01 грудня 2010 року державним виконавцем вказаного відділу у рамках зведеного виконавчого провадження прийнято постанову про арешт усього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. До складу арештованого майна входила належна СТОВ "Княжицьке" база відпочинку "Княжичанка".

27 липня 2016 року на підставі постанови державного виконавця Броварського міськрайонного відділу ДВС Арзієвої В.В. начальником Березанського районного ВДВ ГТУЮ в Миколаївській області Опятою Ю.Ю. за участю представників стягувача Адвокатського бюро "Василика В.В." ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проведено опис вказаної бази відпочинку, у ході чого представникам стягувача відповідачем ОСОБА_3 надано оскаржуваний договір, про існування якого позивачеві було невідомо, так як у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився запис про те, що спірне майно належить на праві власності СТОВ "Княжицьке".

Позивач вважає, що спірний договір укладено СТОВ "Княжицьке" з метою ухилення від реального виконання рішення суду та приховування майна, при цьому нотаріус та продавець були обізнані з наявністю арешту майна боржника.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 09 серпня 2016 року звернулись до Березанського районного суду Миколаївської області до СТОВ "Княжицьке" та ОСОБА_7 і Адвокатського бюро "Василика В.В." про зняття арешту з бази відпочинку "Княжичанка", проте судом відмовлено у задоволенні вказаного позову.

16 грудня 2016 року відомості про нових власників спірного майна ОСОБА_4 та ОСОБА_3 внесені державним реєстратором Березанської районної державної адміністрації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому у розділі Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно наявна інформація щодо власника майна СТОВ "Княжицьке", дата рішення про державну реєстрацію 29.07.2009 року.

Позивач вважає, що спірний договір суперечить інтересам держави та суспільства, які полягають у дотриманні конституційного принципу обов"язковості судових рішень, а також правам позивача в частині повернення заборгованості від реалізації спірного майна в рамках виконавчого провадження.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Пояснила, що позовну давність за заявленою вимогою необхідно рахувати з дня, коли представники позивача довідались про порушення прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні унаслідок виявлення факту наявності спірного договору 27 липня 2016 року. Також пояснила, що унаслідок проведеної реорганізації Адвокатського бюро "Василик і Євстігнєєв" відбулась заміна сторони стягувача виконавчого провадження на Адвокатське бюро "Василика В.В." Зазначила, що на момент державної реєстрації правочину позивач вже був стороною виконавчого провадження та довідався про порушення своїх прав унаслідок укладення спірного договору під час проведення опису бази відпочинку "Княжичанка" 27 липня 2016 року. Вказувала на те, що директор СТОВ "Княжицьке" ОСОБА_8 , знаючи про обов"язок виконання рішення суду та про те, що на дане майно накладено арешт та оголошено заборону його відчуження, з метою уникнення передачі майна на реалізацію для реального виконання рішення суду, уклала спірний договір зі своїм сином ОСОБА_3 та одним із засновників СТОВ "Княжицьке" ОСОБА_4 , при цьому у матеріалах нотаріальної справи наявний витяг з Єдиного реєстру заборони відчужень з відомостями про арешт нерухомого майна від 01.12.2010 за № 10560137. Такі ж обставини викладені і у відповіді позивача на відзив (т.1, а.с.181-187).

Представник відповідачів ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що на момент укладення спірного договору позивач не був учасником виконавчого провадження, а також не є правонаступником особи, яка була стягувачем за виконавчими документами. Крім того, відсутні належні докази існування заборони відчуження майна станом на день укладення договору.

Інші учасники справи у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що він не є боржником щодо позивача, на момент укладення спірного договору нотаріусом було встановлено відсутність заборон та податкової застави, що підтверджено витягами з відповідних реєстрів, та договір було зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, відповідач сплатив вартість придбаного нерухомого майна; вважає, що договір повністю відповідав вимогам п.1-5 ст.203 ЦК України та підстав для визнання його недійсним не існувало. Зазначав, що позивач не був стороною договору купівлі-продажу майна і став кредитором СТОВ "Княжицьке" вже після вчинення правочину, а тому його права не порушені. Посилався на сплив позовної давності, так як позивач як учасник виконавчих проваджень з 23 квітня 2015 року постійно брав участь у виконавчих діях та є у останній черзі кредиторів на погашення кредиторської заборгованості. У наданих до суду письмових поясненнях також посилався на те, що подання позову є способом тиску на відповідачів з метою захоплення майна СТОВ "Княжицьке".

Представник відповідача СТОВ "Княжицьке" голова комісії з припинення СТОВ "Княжицьке" Руденко Т.М. надала відзив на позовну заяву такого ж змісту.

Відповідач ОСОБА_4 просила застосувати до позовних вимог наслідки спливу позовної давності; надала відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що станом на день укладення договору права позивача порушені не були та не могли бути порушені, так як ні позивач, ні АО "Адвокатська контора "Василик і Євстігнєєв" не мали жодних вимог до СТОВ "Княжицьке"; позивачем не підтверджено наявність у нього підстав для заявлення цього позову, так як стягувачем було АО "Адвокатська контора "Василик і Євстігнєєв"; позивачем не доведено наявність та чинність будь-якої заборони на укладення спірного договору станом на дату його укладення та обізнаність будь-якої із сторін договору із такою забороною, якої, за даними відповідачів, на день укладення договору, не було, у зв"язку з чим договір укладено у повній відповідності до чинного законодавства і підстави для визнання його недійсним відсутні.

Представник Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надав заяву про розгляд справи без його участі та підтримання заявлених позивачем вимог.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач СТОВ "Княжицьке" був боржником у декількох виконавчих провадженнях, що перебували у провадженні Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі- Броварського МВ ДВС ГТУЮ), у тому числі у зведеному виконавчому провадженні № 35501784 про стягнення зі СТОВ "Княжицьке" коштів на загальну суму 1992745,41 грн., у тому числі на користь держави на загальну суму 3282,09 грн. (виконавчі провадження № 35489865 за постановою ВДВС Броварського РУЮ від 01.08.2012 року, № 35489938 за постановою ВДВС Броварського РУЮ від 11.09.2012 року, № 50336130 за виконавчим листом Броварського міськрайонного суду Київської області № 1\361\1819\2015 від 09.12.2015 року), на користь ОСОБА_7 на суму 35881,00 грн. (виконавче провадження № 46924142), на користь Адвокатського бюро "Василика В.В." на загальну суму 548076,89 грн. (виконавчі провадження № 47354131 за наказом № 911/26708/13 від 07.10.2013 року, виданим Господарським судом Київської області, № 47354356 за наказом № 911/2547/13 від 16.09.2013 року, виданим Господарським судом Київської області, № 51492387 за наказом № 911/5354/15 від 30.05.2016 року, виданим Господарським судом Київської області), на користь Броварської об"єднаної державної податкової інспекції на суму 1322699,50 грн. (виконавче провадження № 49855379).

27 липня 2016 року начальником Березанського районного відділу ДВС ГТУЮ в Миколаївській області Опятою Ю.Ю. при примусовому виконанні судового наказу № 2-н/361/4/15, виданого 24.02.2015 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення зі СТОВ "Княжицьке" на користь ОСОБА_7 суми невиплаченої заробітної плати в розмірі 35881 грн. (виконавче провадження № 46924142) на підставі постанови державного виконавця Броварського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ про доручення проведення виконавчих дій від 23.06.2016 року складено акт опису та арешту майна - бази відпочинку "Княжичанка", розташованої в АДРЕСА_1 , що складається з : літ.А1 - спальний корпус площею 65,6 кв.м., літ.А2 - спальний корпус площею 65.6 кв.м., літ.Б - спальний корпус площею 31.1 кв.м., літ.В - спальний корпус площею 31.1 кв.м., літ.Г - спальний корпус площею 38.8 кв.м., літ.Д - спальний корпус площею 38.8 кв.м., літ.Є - будинок відпочинку площею 32.8 кв.м., літ.Е - службове приміщення площею 34.3 кв.м., літ.З - кухня площею 24.4 кв.м., літ.Ж - вбиральня, №№1,2 - ворота та огорожа (т.1, а.с.6-7).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна від 22 червня 2016 року, за СТОВ "Княжицьке" за реєстраційним номером 27904993 зареєстроване право власності на комплекс, база відпочинку "Княжичанка" на підставі свідоцтва про право власності від 29.07.2009 року, виданого Березанською районною адміністрацією Миколаївської області; на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01 грудня 2010 року у виконавчому провадженні №22154986 об"єктом обтяження є невизначене майно в межах суми стягнення за наказом Господарського суду Київської області про стягнення зі СТОВ "Княжицьке" на користь ТОВ "Вольф Систем Україна" (т.1, а.с.37-39), на підставі постанови про арешт майна боржника від 29 січня 2016 року у виконавчому провадженні № 42324655 на все нерухоме майно боржника СТОВ "Княжицьке" накладено арешт в інтересах Броварської ОДПІ.

Разом з тим, 14 липня 2011 року відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , з одного боку, та СТОВ «Княжицьке», з іншого боку, укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Киїівського міського нотаріального округу Кондратюком В.С., та зареєстрований в реєстрі за №638, відповідно до якого СТОВ «Княжицьке» передало у власність, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 прийняли у власність майновий комплекс бази відпочинку «Княжичанка», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому ОСОБА_4 придбано 1/100 частку нерухомого майна, а ОСОБА_3 - 99/100 частки.

Вказаний договір купівлі-продажу 14 липня 2011 зареєстровано в Державному реєстрі правочинів.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав №22504712, складеного Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 02 серпня 2011 року, на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.2011 року № 638, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С., за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Миколаївським ММБТІ 02 серпня 2011 року зареєстровано право приватної спільної часткової власності на нежитловий об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису 959 в книзі 25 (за ОСОБА_3 99/100 частки, за ОСОБА_4 1/100 частки).

Відомості про наявність заборон відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером 1128394948209 бази відпочинку "Княжичанка" у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна відсутні (т.2, а.с.64-67).

Як вбачається з відомостей з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна, на час укладення договору купівлі-продажу від 14 липня 2011 року на все майно боржника СТОВ "Княжицьке", невизначене майно в межах сум стягнення, постановами державного виконавця Броварського МВ ДВС було накладено арешт (постанова від 21.09.2010 року - на суму 138798,59 грн. на користь відділу ДВС Броварського МУЮ, постанова від 25.10.2010 року у виконавчому провадженні № 22154986 щодо стягнення на користь ТОВ "Вольф Систем Україна" 227410,59 грн.), відомості про який внесено до реєстру 01 грудня 2010 року (т.1., а.с.38-39). Постановою державного виконавця цього ж відділу від 29 січня 2016 року в зв`язку з виконанням вимоги Ю-4844-23 від 04 листопада 2011 року про стягнення з СТОВ «Княжицьке» на користь Броварської об`єднаної податкової інспекції 1 322 699,50 грн, також накладеного арешт на це нерухоме майно.

Зазначені обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 12 вересня 2017 року у справі № 469/899/16-ц та постановою Верхновного Суду від 20 березня 2019 року, яким зазначене рішення залишене без змін.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказане вбачається також і з матеріалів справи, у тому числі з постанов про відкриття виконавчих проваджень, повідомлень державного виконавця.

Так, 23 квітня 2015 року державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області відкрито виконавчі провадження ВП № 47354356 про примусове виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/2547/13, виданого 16.09.2013, про стягнення зі СТОВ "Княжицьке" на користь АО "Адвокатська контора "Василик і Євстігнєєв" заборгованості у розмірі 131161,15 грн. та ВП № 47354131 про примусове виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/2670813, виданого 07.10.2013, про стягнення зі СТОВ "Княжицьке" на користь АО "Адвокатська контора "Василик і Євстігнєєв" заборгованості у розмірі 239579,42 грн., 22 червня 2016 року - ВП № 51492387 про примусове виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/5354/15, виданого 30.05.2016, про стягнення зі СТОВ "Княжицьке" на користь адвокатського бюро "Василика В.В." заборгованості у розмірі 161135,53 грн. інфляційних втрат, 13580,06 грн. 3% річних, 2620,73 грн. судового збору (т.1, а.с.13, 16,17).

10 жовтня 2018 року державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області відкрито виконавче провадження ВП№57405671 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/3438/17, виданого 04 червня 2018 року, про стягнення зі СТОВ "Княжицьке" на користь Адвокатського бюро "Василика В.В." інфляційних витрат та 3% річних за рішенням господарського суду Київської області від 17 вересня 2013 року у справі № 911/2670/13 (т.1, а.с.11)

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, зокрема, також і визнаний судом перехід прав стягувача з АО "Адвокатська контора "Василик і Євстігнєєв" до позивача адвокатського бюро "Василика В.В.", що підтверджується також і наданими позивачем доказами, а саме протоколом реєстрації на зборах АО "Адвокатська контора "Василик і Євстігнєєв" від 03 березня 2014 року, протоколом зборів адвокатів АО "Адвокатська контора "Василик і Євстігнєєв" від 03 березня 2014 року, під час яких прийнято рішення про вихід адвокатів Бацури А.М. та ОСОБА_9 зі складу партнерів (учасників) Адвокатського об"єднання, змінити організаційно-правову форму з адвокатського об"єднання на адвокатське бюро та найменування Адвокатського об"єднання на Адвокатське бюро "Василика В.В." (т.1, а.с.188-191).

Відповідно до матеріалів справи, позивач та АО "Адвокатська контора "Василик і Євстігнєєв" мають один і той же код ЄДРПОУ 35379954, датою державної реєстрації є 31 серпня 2007 року (т.1,а.с.58).

Згідно зч.1статті 14,ч.1ст.15Закону України"Проадвокатуру таадвокатську діяльність", адвокатське бюроє юридичноюособою,створеною однимадвокатом,і дієна підставістатуту;найменування адвокатськогобюро повинновключати прізвищеадвоката,який йогостворив; адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

Частиною 4 ст.14, ч.4 ст.15 вказаного Закону передбачено можливість реорганізації, ліквідації адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, зміну складу учасників адвокатського об"єднання.

На підставі ч.3 ст.4 вказаного Закону адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Зміна відомостей про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом, вноситься до установчих документів юридичної особи, та підлягає державній реєстрації, що випливає з ч.ч.4, 5 ст.89 ЦК України.

Отже, проведена державна реєстрації зміни організаційно-правової форми та назви позивача не може бути підставою для висновку про відсутність у нього прав, належних тій же юридичній особі до проведення цих змін.

На час розгляду справи на примусовому виконанні Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває зведене виконавче провадження № 35501784, у межах якого примусово виконуються, зокрема, і зазначені вище виконавчі документи на користь позивача (т.3, а.с.197-220).

25 жовтня 2010 року постановою державного виконавця ВДВС Броварського МРУЮ відкрито виконавче провадження № 22154986 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області про стягнення коштів зі СТОВ "Княжицьке" на користь ТОВ "Вольф Систем Україна" (т.1, а.с.20).

Постановами державного виконавця Броварського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 06 липня 2016 року виконавчі провадження № 51492387, стягувачем у яких є Адвокатське бюро "Василика В.В.", а боржником - СТОВ "Княжицьке", приєднані до зведеного виконавчого провадження № 35501784.

Постановою державного виконавця Броварського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Арзієвої В.В. від 23 червня 2016 року при примусовому виконанні судового наказу № 2-п/361/4/15, виданого 24 лютого 2015 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення зі СТОВ "Княжицьке" на користь ОСОБА_7 невиплаченої заробітної плати (виконавче провадження ВП № 46924142) доручено Березанському районному ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області здійснити опис та арешт майна боржника, а саме комплекс базу відпочинку "Княжичанка" за адресою АДРЕСА_1 .

При складенні 27 липня 2016 року у виконавчому провадженні № 46924142 начальником Березанського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_10 акту опису та арешту майна бази відпочинку "Княжичанка", розташованої за адресою АДРЕСА_1 , до залучення виконавчих дій були залучені представники Адвокатського бюро "Василика В.В." ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (т.1, а.с.24-27).

У пункті 1.4 договору купівлі-продажу від 14 липня 2011 року, за яким СТОВ "Княжицьке" в особі директора ОСОБА_8 продало ОСОБА_4 (1/100 частки) та ОСОБА_3 (99/100 частки) комплекс, базу відпочинку "Княжичанка", розташовану за адресою АДРЕСА_1 , а 25 252, 53 грн., сплачені відповідно до прибуткових касових ордерів від 11 червня 2010 року (т.1, а.с.28-31), представник продавця гарантував, що на момент укладення цього договору зазначені у ньому комплекс, база відпочинку "Княжичанка" нікому не відчужена, правами третіх осіб (правами наймача, застави тощо) не обтяжена, у спорі, під забороною та під заставою, у тому числі податковою, не перебуває, право на неї у третіх осіб як в Україні, та і за її межами, немає, як внесок до статутного фонду юридичних осіб база не передана.

Відповідно до п.1.5 договору, відсутність заборони та податкової застави підтверджується Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна за № 32159800 та витягом з ДРОРМ про податкові застави № 32159281 від 14 липня 2011 року.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна від 05 травня 2017 року, право власності на комплекс, базу відпочинку "Княжичанка" зареєстроване 16 грудня 2016 року державним реєстратором Березанської районної державої адміністрації Миколаївської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 33100701 від 22 грудня 2016 року та договору купівлі-продажу від 14 липня 2011 року, за ОСОБА_4 (1/100 частки) та ОСОБА_3 (99/100 частки) (розділ Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно). Відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні. Розділ Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно містить запис про право власності на вказане майно від 29 липня 2009 року за СТОВ "Княжицьке" (Т.1, а.с.34-36), відомості про інші речові права відсутні.

За правилами статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Частина третя статті 228 ЦК України передбачає можливість визнання недійсним правочину у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На підставіч.1ст.216ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 16ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Крім того, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

На підставі ч.ч.1, 4 ст182 ЦК України (у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 210ЦК України(уредакції,що діялана моментукладення спірногодоговору)передбачалась державна реєстрація правочинів у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненимм з моменту його державної реєстрації.

Статтею 334 ЦК України врегульовано момент набуття права власності за договором та у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, частина четверта вказаної статті визначала, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 657ЦК Українина часукладення спірногодоговору визначалось,що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Отже, за змістом вказаних норм право власності на придбане за спірним договором майно виникло у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з моменту державної реєстрації договору, тобто з 14 липня 2011 року.

Зважаючи, що виконавчі документи, за якими позивач є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні щодо боржника СТОВ "Княжицьке", видані починаючи з 16 вересня 2013 року, тобто більш ніж через два роки після укладення спірного договору, суд не має підстав для висновку про порушення прав позивача як стягувача унаслідок укладення цього договору, так як ці права на час укладення договору не існували, а тому відсутні і підстави для захисту таких прав у спосіб, визначений позивачем.

Згідно з ч.1 ст.56 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Позивач посилався, зокрема, на те, що спірний договір суперечить інтересам держави та суспільства, які полягають у дотриманні конституційного принципу обов"язковості судових рішень, тобто звернувся до суду, у тому числі, «в інтересах правопорядку», без наявності передбачених на те законом підстав.

Законодавство України не передбачає можливості подання позову, який відомий у теорії права як actio popularis, без обов`язку підтвердити, що відповідний акт, рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо зачіпає права та інтереси самого позивача. Такий позов можливий як виняток із загального правила, наприклад, на підставі Орхуської конвенції та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 990/49/22 зазначено, що якщо позивач діяв в інтересах публічного порядку, про порушення якого зазначив у позовній заяві, то законодавство України не передбачає можливості подання позову, який відомий у теорії права як actio popularis, без обов`язку підтвердити, що відповідний акт, рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо зачіпає права та інтереси самого позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 9901/252/21 (пункт 28; № у ЄДРСР 112516534)).

Встановлена судом відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові і не потребує оцінки судом правомірності правочину (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

З цих же підстав суд не досліджує питання спливу позовної давності, яке має вирішуватися лише у разі обгрунтованості заявлених вимог, та не бере до уваги посилання відповідачів на зловживання позивачем правом на подання позову, що не має правового значення за обставин, встановлених судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: