Постанова

від 24.04.2024 по справі 756/8788/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 756/8788/22 Головуючий у суді першої інстанції - Майбоженко А.М.

Номер провадження № 22-ц/824/5928/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Сукач О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ТОВ «Юридичний провайдер» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, який мотивувало тим, що 26 грудня 2019 року між ТОВ «Юридичний провайдер» та ТОВ «ЕОС СТИЛЬ» (первісним боржником) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 26/12/2019, на суму 6 000 000 грн, зі строком повернення 31 грудня 2020 року.

Позивач всі зобов`язання, які були покладені на нього згідно істотних умов договору виконав в повному обсязі, а саме надав кошти у розмірі, встановленому договором.

Станом на 31 грудня 2020 року первісний боржник частково виконав зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 600 000 грн, а залишок неповернутої фінансової допомоги становив 5 400 000 грн.

Так, додатковою угодою від 31 грудня 2020 року між ТОВ «Юридичний провайдер» та ТОВ «ЕОС Стиль» в особі керівника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено трьохсторонній договір про переведення боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги №26/12/2019, за умовами якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги у сумі 5 400 000 грн у строк до 01 вересня 2021 року.

Позивач вказував, що відповідачі належним чином не виконували свої зобов`язання та рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року у справі №756/15189/21 задоволено позов ТОВ «Юридичний провайдер» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про переведення боргу; та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юридичний провайдер» заборгованість за договором про переведення боргу від 03 березня 2021 року у розмірі 5 400 000 грн.

Відтак, позивач зазначав, що факт порушення ОСОБА_1 грошових зобов`язань щодо повернення фінансової допомоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги та договором про переведення боргу від 03 березня 2021 року, а також факт виникнення солідарної відповідальності відповідачів за порушення зобов`язань, що виникли за вищевказаними договорами є обставинами, що встановлені рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року у справі №756/15189/21 та не підлягають доказуванню при розгляді справи за цим позовом.

Вищезазначене рішення суду набрало законної сили, а виконавчий лист №756/15189/21 від 24 червня 2022 року знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця Гненного Д. А.

Згідно з п. 3.1. договору про надання поворотної фінансової допомоги зі змінами внесеними додатковою угодою від 31 грудня 2020 року допомога підлягає поверненню позивачу 01 вересня 2021 року.

Позивач вважає, що у зв`язку з порушенням зобов`язань відповідачами, у нього виникло право вимагати стягнення з них інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми за увесь період прострочення виконання грошових зобов`язань з 02 вересня 2021 року по 30 вересня 2022 року.

Вказував, що станом на день звернення з даним позовом заборгованість відповідачів перед позивачем з врахуванням часткового примусового виконання рішення становить 5 277 075,52 грн, оскільки відповідно до довідки приватного виконавця Гненного Д. А. борг сплачено частково, а саме:11 липня 2022 року у розмірі 119 576,39 грн та 16 серпня 2022 року у розмірі 3 348,09 грн.

У зв`язку з порушенням грошових зобов`язань відповідачами, позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за порушення виконання грошового зобов`язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги станом на 31 серпня 2022 року у розмірі 1 324 817 ,76 грн, в тому числі 1 164 210 ,80 грн - інфляційні втрати, 160 606,76 грн - три проценти річних.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року позовні вимоги ТОВ «Юридичний провайдер» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юридичний провайдер» заборгованість за період прострочення виконання грошових зобов`язань за договором про переведення боргу від 03 березня 2021 року в розмірі 1 164 210,80 грн та 160 606,76 грн - три проценти річних.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юридичний провайдер» заборгованість за період прострочення виконання грошових зобов`язань за договором про переведення боргу від 03 березня 2021 року в розмірі: 232 191,32 грн - інфляційні витрати, 17 349,49 грн - три проценти річних. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юридичний провайдер» судовий збір у розмірі по 12 427,95 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що розгляд справи відбувся без участі представника відповідачів, та суд не врахував подане клопотання про відкладення з доказами поважності причин неявки, а саме: участь у іншій справі в порядку кримінального провадження у Печерському районному суді м. Києва.

Апелянт вказує, що суд не врахував пропуск позивачем строку позовної давності на пред`явлення вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, для обчислення строку позовної давності слід враховувати правову природу договору, за яким виникли зобов`язання, оскільки спірний договір про надання поворотної фінансової допомоги 26/12/2019 від 26 грудня 2019 року укладено між ТОВ «Юридичний провайдер» та ТОВ «ЕОС СТИЛЬ» - тобто між двома юридичними особами - суб`єктами підприємницької та господарської діяльності.

А відповідачі є зобов`язаними особами у наслідок переведення обов`язків боржника у господарському зобов`язанні на іншу особу, щодо якої не можливо застосовувати інші правові механізми, ніж ті, що стосувалися первісного боржника.

Відтак, спір мав розглядатись за правилами Господарського кодексу України, й відповідно до положень якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. А тому, з урахуванням встановленого строку виконання зобов`язань за основним договором - 01 вересня 2021 року станом на дату подачі позову, вказаний строк сплинув у повному обсязі.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 58 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік, а термін дії договору про надання поворотної фінансової допомоги від 26 грудня 2019 року (з урахуванням додаткової угоди від 31 грудня 2020 року та договору про переведення боргу від 03 березня 2021 року) закінчився 01 вересня 2021 року. Тому, представник апелянтів вважає, що позивач пропустив без поважних причин строк звернення до суду із заявою про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, адже йому було відомо про не виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 солідарно зі своєю дружиною ОСОБА_2 - підтвердженням є звернення до Оболонського районного суду про стягнення коштів за договором про переведення боргу.

Наголошує, що відповідачами заявлялось про пропуск строку позовної давності заявою від 21 березня 2023 року.

Посилається й на те, що період нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних припадає на період коли на території України запроваджено карантин та введено воєнний стан, під час дії яких заборонено таке нарахування.

Враховуючи вказане, представник апелянтів просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

02 лютого 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від позивача ТОВ «Юридичний провайдер», у якому останнє не погоджується із доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Так, позивач вказує, що суд першої інстанції вірно встановив, що представник відповідачів повторно не з`явився в судове засідання 10 жовтня 2023 року, посилаючись на участь в інших судових процесах. Крім того, були відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені положеннями ч. 2 ст. 223 ЦПК України.

Разом з тим, вказує, що посилання представника апелянтів на строки давності у статтях 258 ЦК України та статті 232 ГК України не може бути застосовано до спірних правовідносин із стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки у вказаних статтях йдеться про нарахування штрафних санкцій та стягнення неустойки. Правова природа відповідальності боржника має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Й тому спеціальний строк позовної давності не застосовується до вимог кредитора щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення.

Також позивач вказує на те, що між сторонами не укладався договір кредитування чи позики, відтак й твердження апелянтів про заборону стягнення неустойки, штрафу та пені під час дії карантину та воєнного стану не стосуються суті спору в даній справі.

При апеляційному розгляді справи представник позивача у справі ТОВ «Юридичний провайдер» - адвокат Бойко М.Р. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. На його думку доводи на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.

Представник апелянтів, адвокат Федоренко І.Л., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився на апеляційний розгляд справи.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу за відсутності представника апелянтів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що 26 грудня 2019 року між ТОВ «Юридичний провайдер» та ТОВ «ЕОС СТИЛЬ» (первісним боржником) укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 26/12/2019, на суму 6 000 000 грн, зі строком повернення 31 грудня 2020 року. При цьому, ТОВ «Юридичний провайдер» як кредитор всі зобов`язання, які були покладені на нього згідно умов договору виконав в повному обсязі, а саме надав кошти у розмірі, встановленому договором.

ТОВ «ЕОС Стиль» як позичальник у строк визначений договором - до 31 грудня 2020 року виконав лише частково зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги за Договором про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 600 000 грн, а залишок неповернутої фінансової допомоги становив 5 400 000 грн.

Додатковою угодою від 31 грудня 2020 року між ТОВ «Юридичний провайдер», ТОВ «ЕОС Стиль» в особі керівника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено трьохсторонній Договір про переведення боргу за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №26/12/2019, за умовами якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги у сумі 5 400 000 гривень у строк до 01 вересня 2021 року .

Відповідачі належним чином не виконували свої зобов`язання, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.

Згідно з п. 3.1. Договору поворотної фінансової допомоги № 26/12/2019, зі змінами внесеними Додатковою угодою від 31 грудня 2020 року до цього договору, Допомога підлягає поверненню позивачу 01 вересня 2021 року.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги 01 вересня 2021 року, чим допустив порушення зобов`язань.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року у справі №756/15189/21, яке набрало законної сили, задоволено позов ТОВ «Юридичний провайдер» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про переведення боргу; та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юридичний провайдер» заборгованість за договором про переведення боргу від 03 березня 2021 року у розмірі 5 400 000 грн.

Крім того, у вищезазначеному рішенні судом встановлено, що кошти за зазначеними вище договорами, отримані первинним боржником ТОВ «ЕОС Стиль» єдиним учасником (засновником) якого була ОСОБА_2 , а директором ОСОБА_1 , які перебували в зареєстрованому шлюбі, використані на потреби сім`ї.

Також судом першої інстанції встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження №69354067, з виконання виконавчого листа виданого Оболонським районним судом м. Києва на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юридичний провайдер» заборгованості за договором про переведення боргу від 03 березня 2021 року у розмірі 5 400 000 грн. У межах зведеного виконавчого провадження з відповідачів стягнуто борг: 11 липня 2022 року у розмірі 119 576,39 грн та 16 серпня 2022 року у розмірі 3 348,09 грн.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи у повному обсязі заявлені позивачем вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачі у визначений договором строк не виконали взяті на себе зобов`язання за укладеним договором про отримання поворотної фінансової допомоги та договором про переведення боргу, тому вважав обґрунтованими і такими що відповідають положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України вимоги ТОВ «Юридичний провайдер», у зв`язку з чим стягнув із відповідачів інфляційні втрати за період з 02 вересня 2021 року по 31 серпня 2022 року у розмірі 1 164 210 ,80 грн та 3% річних за вказаний період у розмірі 160 606,76 грн.

Апеляційний суд не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає з огляду на наступне.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 ЦК України).

У частині 5 статті 11 ЦК України передбачено, що у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з актів цивільного законодавства та рішення суду. Отже, зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, визначених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, зобов`язання відповідачів у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед позивачем у справі ТОВ «Юридичний провайдер» виникли на підставі укладеного договору про отримання ТОВ «ЕОС СТИЛЬ» (первісним боржником) у позивача поворотної фінансової допомоги на підставі Договору № 26/12/2019 від 26 грудня 2019 року у розмірі 6 000 000 грн, а також на підставі укладеного трьохстороннього Договору про переведення боргу за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №26/12/2019, за умовами якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги у сумі 5 400 000 грн у строк до 01 вересня 2021 року. Зазначені обставини сторонам не заперечуються та підтверджуються відповідними письмовими доказами у справі (а.с. 9-14 т.1).

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2022 року Оболонським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі №756/15189/21, яке набрало законної сили та яким задоволено позов ТОВ «Юридичний провайдер» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про переведення боргу; та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юридичний провайдер» заборгованість за договором про переведення боргу від 03 березня 2021 року у розмірі 5 400 000 грн (а.с. 4-8 т.1). Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень вказане рішення суду набрало законної сили у березні 2022 року, оскільки не було оскаржено сторонами. Вирішуючи спір у вказаній справі суд першої інстанції встановив, що грошові кошти, що були отримання ТОВ «ЕОС Стиль» були фактично використанні відповідачами як подружжям на придбання у власність нерухомого майна за договорами купівлі - продажу від 21 лютого 2020 року на придбання квартири АДРЕСА_1 , та нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим визнав солідарним обов`язок відповідачів погасити борг у розмірі 5 400 000 грн перед позивачем у справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в силу положень ст. 11 ч.1, ст. 520 та ст. 611 ЦК відповідачі у справі набули солідарного обов`язку щодо повернення позивачу грошових коштів у розмірі 5 400 000 грн у строк до 01 вересня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть визначатися у рішенні суду.

З викладеного можна зробити висновок, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами ЦК України, які передбачають відповідальність за порушення грошового зобов`язання (частина друга статті 625 цього Кодексу).

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Оскільки зобов`язання боржниками не було виконано у строк визначений трьохстороннім Договором про переведення боргу за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №26/12/2019 у строк до 01 вересня 2021 року, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та три відсотки річних є законними.

Разом із тим, визначаючи період за який підлягають стягненню вказані кошти суд першої інстанції не врахував, що Законом України від 15 березня 2022 року (набув чинності 17 березня 2022 року) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 .

Зокрема, у п. 18 зазначено « У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних на користь позивача із відповідачів повинен бути розрахований за період з 02 вересня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Таким чином, інфляційні втрати позивача за вказаний період становитимуть -354 758,52 грн ( 5 400 000 х 106,57 % (101,20% х 100,90 % х 100.80 % х 100,60% х 101,30% х 101,60) : 100% - 5 400 000).

Розмір трьох відсотків річних становитиме - 77 671,23 грн (5 400 000 х 3% / 100 х 175 днів).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача у розмірі 432 429,75 грн ( 354 758,52 + 77 671,23).

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом при ухвалення рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у справі звертаючись до суду із вказаним позовом поніс витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 855,90 грн. (а.с. 16, 28, 95), його вимоги визнанні судом апеляційної інстанції такими що є обґрунтованими лише частково на 27% ( 432 429,75 х 100 / 1 574 358,37 первісні вимоги) тому в такій же пропорції і підлягають стягненню понесені позивачем витрати із відповідачів (24 855,90 х 27% /100 + 6 711,09 \ 2) тобто по 3 355,55 грн із кожного відповідача.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» ( юр. адр. 04072 м. Київ, вул. Куренівський провулок, 19/5 офіс 301, код ЄДРПОУ 41223269) 354758,52 грн, інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, та 77671,23 грн, три відсотки річних від простроченої суми, а всього 432429,75 грн. ( чотириста тридцять дві тисячі чотириста двадцять дев`ять гривень 75 копійок).

У задоволенні решти частини позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» ( юр. адр. 04072 м. Київ, вул. Куренівський провулок, 19/5 офіс 301, код ЄДРПОУ 41223269) витрати по сплаті судового збору в рівних частинах по 3355,55 грн., з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2024 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв