Ухвала

від 25.04.2024 по справі 183/11175/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1508/24 Справа № 183/11175/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Новомосковського міскрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Новомосковського міскрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.410 КК України, строком до 08 травня 2024 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 454 200 гривень.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що прокурором було доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд першої інстанції вказав, що наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного, особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, у зв`язку із чим останній, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання. Суд також вказав, що ОСОБА_6 є мешканцем іншої області, що може сприяти у тому, що останній буде ухилятися від суду в разі обрання йому іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, на думку суду, підтверджується тим, що ОСОБА_6 може шляхом тиску змусити свідків змінити показання, відмовитись від них, намагаючись у такий спосіб уникнути покарання.

Також судом встановлено й наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується оскільки ОСОБА_6 , являючись військовослужбовцем, має доступ до зброї.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Новомосковського міскрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року, скасувати вказану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід у виді особистого зобовязання.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в судовому засіданні приймала участь неналежний прокурор Новомосковського відділу прокуратури ОСОБА_8 , оскільки до суду повістками викликались виключно прокурори ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (старший групи) Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, що направляв до суду відповідний обвинувальний акт.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, колегія судів зазначає наступне.

Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України, тобто, у вчиненні під час дії воєнного стану умисного особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення, що підвищує його суспільну небезпечність. В даному випадку обвинуваченому інкриміновано викрадення під час воєнного стану ввіреного йому військового майна: комплектів портативних радіостанцій та комплектів квадрокоптерів, заподіявши збитки в розмірі 468 818 грн. 86 коп.

Судом першої інстанції визнано доведеними ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного, особливо тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, у зв`язку із чим, останній, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання, вжити заходів до зміни місця свого проживання або іншим чином переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності за інкримінований йому злочин. Також, обвинувачений ОСОБА_6 є мешканцем іншої області, що може сприяти у тому, що останній буде ухилятися від суду в разі обрання йому іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконного впливу та свідків, на думку суду, підтверджується тим, що ОСОБА_6 може шляхом тиску (умовляння, погроз тощо) змусити свідків змінити показання, відмовитись від них, намагаючись у такий спосіб уникнути покарання. Крім того, ОСОБА_6 , як військовослужбовець військової частини, має доступ до вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, що несе додатковий ризик впливу на свідків за кримінальним провадженням. При цьому свідки сторони обвинувачення в судовому засіданні не допитані, а тому вказаний ризик є реальним.

Також суд визнав доведеним і наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується оскільки ОСОБА_6 , являючись військовослужбовцем, має доступ до зброї.

Колегія суддів зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинення та запобігання ймовірним ризикам у майбутньому, а отже продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, що відповідає і є співрозмірним тяжкості і характеру кримінально-протиправного діяння, яке інкримінується останньому.

Що стосується посилання захисника в поданій апеляційній скарзі на те, що в судовому засіданні в суді першої інстанції приймала участь неналежний прокурор Новомосковського відділу прокуратури ОСОБА_8 , оскільки до суду повістками викликались виключно прокурори ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (старший групи) Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, що направляв до суду відповідний обвинувальний акт, є безпідставними та повністю спростовуються наданою суду апеляційної інстанції постановою заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_11 від 27 квітня 2023 року про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні, а також старшого такої групи.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Наведені вимоги закону судом були дотримані не в повній мірі.

Так,колегією суддіввстановлено,що оскаржуваноюухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 було востаннє продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 до 08 травня 2024 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 454 200 гривень, що мало наслідком погіршення становища ОСОБА_6 , оскільки розмір застави повинен бути визначений з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час застосування запобіжного заходу, що не суперечить вимогам п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України. У даному випадку це 402 600 гривень.

У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1)залишити ухвалубез змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції, та постановлення нової ухвали про продовження ОСОБА_6 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде здатна забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

Постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів керується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні під час дії воєнного стану умисного особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення, що підвищує його суспільну небезпечність. Згідно з обставинами провадження, ОСОБА_6 інкриміновано викрадення під час воєнного стану ввіреного йому військового майна: комплектів портативних радіостанцій та комплектів квадрокоптерів, заподіявши збитки в розмірі 468 818 грн. 86 коп.

Більш того, обвинувачений є мешканцем іншої області та як військовослужбовець військової частини має доступ до вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин.

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які судом не допитані, а також продовжити свою протиправну діяльність, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На переконання колегії суддів, запобігти цим ризиками інакше, ніж шляхом продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо.

Вирішуючи питання щодо встановлення застави, апеляційний суд приймає до уваги обставини кримінального правопорушення, розмір заподіяних збитків, особу обвинуваченого та його майновий стан, у зв`язку з чим приходить до висновку про необхідність визначення застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, на рівні 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час застосування запобіжного заходу), що становить 402 600 гривень.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Новомосковського міскрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.410 КК України - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою продовжити ОСОБА_6 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 травня 2024 року.

Визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 402 600 гривень, яку обвинувачений або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду (отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, ІНФОРМАЦІЯ_2 , р/р UA098201720355219002001086699 в ГУДКС України в м. Київ, та надати документи, що підтверджує сплату слідчому, прокурору.

У разі сплати суми застави звільнити ОСОБА_6 з-під варти та покласти обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- не відлучатися з пункту постійної або тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в України;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні

Роз`яснити ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3