Рішення

від 23.04.2024 по справі 177/802/23

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/802/23

Провадження № 2/177/23/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 квітня 2024 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

прокурора ОСОБА_1 ,

представника відповідачів

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 та

третьої особи СФГ

ім. Т.Г. Шевченка Касьяна М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі за правилами загального полого провадження цивільну справу за позовом Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, поданої в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО ІМ. Т.Г.ШЕВЧЕНКА, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки із незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області Мірошніченко В. звернувся до суду засобами поштового зв`язку з указаним позовом, отриманим судом 25.04.2023, діючи в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.09.2020 № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,000 га, із кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, у тому числі багаторічні насадження, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, площею 2,000 га, розташованої на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади, укладений 17.03.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Янковською О.І., зареєстрований у реєстрі за № 278;

- витребувати на користь Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, із незаконного володіння ОСОБА_3 , земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, площею 2,000 га, розташовану на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури понесені судові витрати.

Позов мотивовано тим, що під час вивчення підстав набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, окружною прокуратурою встановлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 13.10.2017 № 14-14267/14-17-СГ, ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 4824883900:085:000:0089, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області. Державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 здійснено 07.11.2017 державним реєстратором Веселинівської селищної ради Миколаївської області. Також встановлено, що 12.10.2020 державним реєстратором Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 16.09.2020 № 883-УБД, за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, розташовану на території Глеюватської об`єднаної територіальної громади (Шевченківської сільської ради) Криворізького району Дніпропетровської області. При зверненні 04.06.2020 до ГУ Держгеокадасту в Дніпропетровській області з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту (документації) із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, ОСОБА_2 не повідомив, що використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки з кадастровим номером 4824883900:5:000:0089, зазначивши, що таке право не використав. Тобто, ОСОБА_2 вдруге отримав земельну ділянку безоплатно у власність у межах норм, визначених Земельним кодексом України по даному виду цільового призначення для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, ОСОБА_2 , 17.03.2021 згідно з договором купівлі-продажу відчужив ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855 та 26.11.2021 між ОСОБА_3 та СФГ ім. Т.Г. Шевченко в особі голови ОСОБА_3 , укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

При цьому, новий власник, ОСОБА_3 , набув вказану земельну ділянку в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати, ОСОБА_2 , а отже земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_3 на користь територіальної громади.

З урахуванням того, що з 27.05.2021 органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки є Глеюватська сільська об`єднана територіальна громада в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території цієї громади, яка, будучи обізнаною з повідомлень прокуратури про факт незаконної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, не вживала належних заходів цивільно-правового характеру, направлених на усунення зазначених порушень, задля відновлення триваючого порушення законних прав та інтересів держави, прокурор, у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Не погоджуючись з позовною заявою, представником відповідача ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області Виноградовим О. 08.06.2023 подано відзив на позов, у якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ГУ Держгеокадастру. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України, не передбачено підстав відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому заперечує незаконність видачі наказу від 16.09.2020 № 883-УБД «Про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ОСОБА_2 , із кадастровим номером 1221885900:04:001:0855. Відповідач ОСОБА_2 звертаючись з клопотання від 04.06.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекту (документації) із землеустрою, не повідомив, що вже використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2,000 га з кадастровим номером 4824883900:05:000:0089 для ведення особистого селянського господарства, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 13.10.2017 № 14-14267/14-17-СГ, зазначивши, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по вищевказаному цільовому призначенню він не використовував. При цьому, згідно зі ст. ст. 125, 126 ЗК України та ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, яким зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855 за ОСОБА_2 , мав перевірити, чи скористався він своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки (т.1 а.с.111-116).

У відповіді на відзив від 20.06.2023 перший заступник керівника Криворізької північної окружної прокуратури Мірошніченко В. спростовує твердження ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області та зазначає, що саме на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 16.09.2020 № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», ОСОБА_2 набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, а тому цей наказ є незаконним та підлягає скасуванню (т.1 а.с.117-130).

Ухвалою суду від 05.03.2024 підготовче провадження в справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Інші відповідачі правом на подачу відзиву на позов у строк, встановлений судом не скористалися, від третіх осіб пояснення по суті позовних вимог не надходили.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, що наведено в позові.

Глеюватською сільської радою подано клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, заявлені прокурором позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити (т.1 а.с.143).

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третьої особи СФГ ім. Т.Г. Шевченка, адвокат Касьян М.С., у судовому засіданні заперечуючи проти позовних вимог вказував на те, що ОСОБА_2 не був обізнаний про оформлення на його ім`я земельної ділянки в Миколаївській області, а тому, звернення останнього до ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області в 2020 році з клопотанням про виділення йому земельної ділянки у власність є правомірним. Про вказане також свідчить рішення ГУ Держгекадастру в Дніпропетровській області, яким після перевірки поданих ОСОБА_2 документів, не встановлено їх невідповідність вимогам діючого законодавства та прийнято наказ про надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855 на території Глеюватської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області. Законні підстави для скасування зазначеного наказу відсутні. У послідуючому право власності ОСОБА_2 правомірно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав та, відповідно, набувши законного права володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому на праві власності земельною ділянкою, ОСОБА_2 здійснив її відчуження на користь ОСОБА_3 за відплатним договором, а саме, договором купівлі-продажу. ОСОБА_3 , набувши право власності на спірну земельну ділянку, передав її в оренду СФГ ім. Шевченка. Оскільки підстави визнання договору купівлі-продажу недійсним відсутні, а ОСОБА_3 , хоча і набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, проте вказана ділянка перебуває в користуванні згідно з договором оренди в СФГ ім. Шевченка, вимоги прокурора про визнання договору купівлі-продажу недійним та витребування земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_3 , є безпідставними. Окрім того, представник відповідачів та третьої особи ОСОБА_4 стверджує, що Глеюватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області є неналежним позивачем за даним позовом, оскільки розпорядження спірною земельною ділянку здійснювалося саме ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області. Належних доказів, які б свідчили про передачу земельних ділянок від Держгеокадастру до відповідних ОТГ, та що така земельна ділянка передавалася Глеюватській ОТГ в комунальну власність, суду не надано. Той факт, що земельна ділянка розташована на території Глеюватської ОТГ не свідчить про те, що така земельна ділянка коли-небудь перебувала у власності останньої. Зважаючи на викладене, представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі через безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідач ГУДержгеокадастру вДніпропетровській областіучасті представникав судовомузасіданні незабезпечило.Про дату,час тамісце розглядусправи повідомленіналежним чином,заяв провідкладення розглядусправи зповажних причинне надходило,а тому суд розглядає справу за відсутності третьої особи, що не суперечить ст. 223 ЦПК України.

Суд, вислухавши позицію прокурора, представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третьої особи, вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що діючи на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_5 звернувся 20.03.2017 до ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (т.1 а.с.36,177).

Наказом ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 15.06.2017 № 14-8116/14-17-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, у тому числі пасовищ, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.37).

Наказом ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 13.10.2017 № 14-14267/14-17-СГ ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, у тому числі пасовищ площею 2,0000 га (кадастровий номер 4854883900:05:000:0089), із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (т.1 а.с.38).

ТОВ «Тектоареал» 03.07.2017, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 15.06.2017 № 14-8116/14-17-СГ, за замовленням ОСОБА_2 виконано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га, за місцезнаходженням: Миколаївська область, Новоодеський район, Новопетрівська сільська рада, за межами населеного пункту (т.1 а.с.178-218).

Відповідно до інформаційної довідки з Національної кадастрової системи, земельна ділянка з кадастром номером 4824883900:05:000:0089 передана у власність із земель державної чи комунальної власності ОСОБА_2 20.09.2017 (т.1 а.с.50-51,240).

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 4824883900:05:000:0089, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, пасовища, що розташована на території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, зареєстровано державним реєстратором Веселинівської селищної ради Миколаївської області Юзефчук І.О. 07.11.2017 за ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38064122 від 10.11.2017, наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення від 13.10.2017 № 14-1426/14-17-СГ, виданого ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області (т.1 а.с.55-57).

У повідомленні ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 05.06.2023 представнику відповідачів та третьої особи, адвокату Касьяну М.С., зазначено, що документи, на підставі яких було видано наказ від 13.10.2017 №14-14267/14-17-СГ на ім`я ОСОБА_2 знищено відповідно до акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 25.08.2021 № 12, який схвалено на засіданні ЕК ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області (протокол від 05.08.2021 № 1), погоджений ЄПК державного архіву Миколаївської області (протокол від 20.08.2021 № 8) (т.1 а.с.150).

Окрім того, ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області 04.06.2020 із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту (документації) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Глеюватської громади (Шевченківської сільської ради) Криворізького району Дніпропетровської області, із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. Як зазначено в клопотанні, право на безоплатну приватизацію по вищевказаному цільовому призначенню ОСОБА_2 не використано (т.1 а.с.28).

ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області видано наказ від 20.07.2020 № 10-УБД «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.29).

Також, ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області видано наказ від 16.09.2020 № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, у тому числі багаторічні насадження 2,0000 га (кадастровий номер 1221885900:04:001:0855), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Глеюватської об`єднаної територіальної громади (колишньої Шевченківської сільської ради) Криворізького району Дніпропетровської області (т.1 а.с.30).

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17.03.2021 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 1221885900:04:001:0855, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Глеюватської об`єднаної територіальної громади (Шевченківської сільської ради) Криворізького району Дніпропетровської області, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Янковською О.І., зареєстровано в реєстрі за № 278 (т.1 а.с.39-42).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, право власності на ім`я ОСОБА_3 зареєстровано 17.03.2021 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковською О.І., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57133473 від 17.03.2021, за договором купівлі-продажу земельної ділянки, реєстровий номер 278 від 17.03.2021 (том 1 а.с.52-54).

Між ОСОБА_3 та СФГ ім. Т.Г. Шевченка, в особі голови Мельника М.В., 26.11.2021 укладено договір оренди, згідно з яким, земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, у тому числі рілля 2,0000 га, із кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, передано в оренду фермерському господарству строком на 10 років, із урахуванням ротації культур (т.1 а.с.43-47).

Під час вивчення підстав набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, окружною прокуратурою встановлено, що ОСОБА_2 вдруге отримав земельну ділянку безоплатно у власність у межах норм, визначених Земельним кодексом України по даному виду цільового призначення для ведення особистого сільського господарства, у зв`язку з чим, прокурором витребувані від ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській та Миколаївській областях відповідно документи на підтвердження вищевказаних обставин (т.1 а.с.23-27,31-35).

Глеюватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області на запити Криворізької північної окружної прокуратури від 25.01.2023, 17.03.2023, 06.04.2024 надано повідомлення, відповідно до якого, заходи претензійно-позовного характеру щодо повернення в комунальну власність Глеюватської сільської ради земельної ділянки з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, площею 2,0 га, яку безоплатно передано з земель запасу на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 16.09.2020 № 883-УБД ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, не вживалися та сільська рада підтримує пропозицію прокуратури щодо звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (т.1 а.с.61, 65, 69).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Процедура, передбачена абз. 3, 4, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 67-70 постанови Великої Палата Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19).

У подібних спірних правовідносинах 26.06.2019 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, відповідно до якого, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 ЦПК України (ч. 4 ст. 56 ЦПК України).

Як встановлено судом у даній справі, прокурор, встановивши порушення прав держави, неодноразово повідомляв Глеюватську сільську раду про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді в спорі щодо неправомірного отримання відповідачем у власність спірної земельної ділянки. У свою чергу, сільська рада не вчинила жодних дій щодо повернення спірної земельної ділянки у власність Глеюватсьої ОТГ та під час розгляду справи судом останньою не надано жодних пояснень з приводу обставин справи чи заперечень щодо представництва прокурором її інтересів в суді в даній справі.

Таким чином, суд вважає, що прокурором обґрунтовано підстави для звернення до суду з відповідним позовом, у розумінні вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Я визначено ч. 1, ч. 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За приписами ч. 6, ч. 7, ч. 9, ч. 11 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження (ч. 1 ст. 154 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом встановлено, що на час прийняття ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області наказу від 16.09.2020 № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,000 га, із кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, вказана земельна ділянка не могла бути передана у власність відповідача ОСОБА_2 , оскільки положеннями ч. 4 ст. 116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, провадиться один раз по кожному виду використання.

У свою чергу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області, з метою дотримання визначеного законом порядку, у межах своїх повноважень, мало б перевірити обставини щодо реалізації відповідачем ОСОБА_2 права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, аналіз положень ч. 7 ст. 118 ЗК України дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання заінтересованою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тому, у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам рівних і законних умов для реалізації їх прав на землю.

Поряд з цим, набуваючи у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_2 повторно скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, а тому, ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області допустило порушення вимог земельного законодавства, неправомірно видавши наказ від 16.09.20202020 № 883-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,000 га, із кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, а тому цей наказ є незаконним.

Отже, отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_2 не набув права власності на неї в передбаченому законом порядку, а тому не набув цього права і ОСОБА_3 , як покупець спірної земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 17.03.2021.

При цьому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про те, що безпосередньо ОСОБА_2 не звертався до ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області з заявою від 20.03.2017 про надання йому, як учаснику АТО, дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області. Як слідує зі змісту вказаної заяви, остання подавалася до ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області Веселовим О.Г., який діяв в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності від 19.11.2016 (т.1 а.с.177, 184). Належних та допустимих доказів, які б свідчили про не чинність вказаної довіреності, а також про те, що представник ОСОБА_5 діяв поза та всупереч волі ОСОБА_2 , суду не надано.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Так, за змістом ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Нормами глави 29 ЦК України передбачено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Засади захисту права власності, зокрема, передбачають право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, зокрема, якщо воно вибуло з володіння власників не з їхньої волі.

При цьому, ст. 346 ЦПК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку з передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19.112019 у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник, з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У разі, коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані з застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами ст. ст. 387, 388 ЦК України (п. 21 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5).

Отже, підставою для застосування механізму, передбаченого ст. 388 ЦК України, є встановлення судом можливості витребувати майно у набувача, незалежно від заперечення про те, що він є добросовісним. Такою умовою є, поряд з іншим, доведення факту вибуття майна з володіння власника чи володіння особи, якій він передав майно, поза їхньої волі.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Власник, з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Таким чином,ані позовнавимога провизнання незаконнимта скасуваннянаказу ГУДержгекадастру вДніпропетровській областівід 16.09.2020№ 883-УБД,ані вимогапро визнаннянедійсним договорукупівлі-продажуземельної ділянкивід 17.03.2021,не відповідаютьналежному способузахисту уцій справі,що,відповідно допозиції,сформульованої упостановах ВеликоїПалати ВерховногоСуду від19.01.2021у справі №916/1415/19(провадження№ 12-80гс20),від 02.02.2021у справі№ 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), є самостійною підставою для відмови у позові..

Враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку про те, що слід відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання недійним наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській від 16.09.2020 № 883-УБД, яким затверджено документацію з землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та надано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га, із кадастровим номером 1221885900:04:001:0855 та визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 17.3.2021, оскільки в спорі про витребування майна, вказані вимоги не є ефективним способом захисту.

Отже, за вищевказаних обставин, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню на користь Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст. ст. 19, 27 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Також, п. 10 вказаної постанови пленуму ВСУ визначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі П/811/1640/17 звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Також, суд зазначає, що задоволення позовної вимоги про витребування у відповідача ОСОБА_3 земельної ділянки не є непропорційним втручанням у мирне володіння майном та порушенням прав, передбачених ст. 1 Першого Протоколу Конвенції.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення у справах «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» , «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Вирішуючи питання щодо належної компенсації за втручання у право власності, суд виходить з того, що ОСОБА_3 , виходячи з принципу диспозитивності, розпорядився своїми процесуальними правами та не заявив вимог про надання належного відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв`язку з вимогою про повернення спірної земельної ділянки. За відсутності таких вимог суд не має жодних об`єктивних даних для оцінки розміру шкоди, заподіяної відповідачу (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» абз.77).

Також, у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача, законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до первісного незаконного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі ст. 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті, у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (постанова Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14ц, від 29.05.2019 № 367/2022/15ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14ц).

Окрім того, витребовуючи земельну ділянку саме на користь Глеюватської сільської ради, суд виходить з наступного.

Так, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855 розташована за межами населених пунктів на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 709-р «Про визначення адміністративних центрів затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області» утворено Глеюватську територіальну громаду Криворізького району Дніпропетровської області, до складу якої увійшли території Радушенської, Широківської, Глеюватської, Недайводської, Червоненської Шевченківської територіальних громад, з адміністративним центром в с. Глеюватка Криворізького району Дніпропетровської області.

Постановою ВРУ «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 за № 807-ІХ утворено Криворізький район (з адміністративним центром у місті Кривий Ріг) у складі територій Апостолівської міської, Вакулівської сільської, Глеюватської сільської, Гречаноподівської сільської, Грушівської сільської, Девладівської сільської, Зеленодольської міської, Карпівської сільської, Криворізької міської, Лозуватської сільської, Нивотрудівської сільської, Новолатівської сільської, Новопільської сільської, Софіївської селищної, Широківської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом (доповнено згідно із Законом України від 28.04.2021 №1423-IX) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); оборони; природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

У даному випадку, Глеюватській сільській раді надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, окрім земель, які залишились у державній власності, автоматично з 27.05.2021, згідно з Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX , а отже, вказана сільська рада є належним позивачем в даній справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якими, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокурором при зверненні до суду з даним позовом сплачено 8052,00 грн, з яких, 5368, 00 грн за дві вимоги немайнового характеру (скасування наказу ГУ Держгеокадастру та визнання недійсним договору купівлі продажу, по 2684,00 грн за кожну вимогу), та 2684,00 грн за вимогу майнового характеру (витребування земельної ділянки).

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, у частині витребування земельної ділянки, із урахуванням того, що спірна земельна ділянки з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855 вибула з власності держави саме з вини відповідача ОСОБА_2 , при цьому, відповідач ОСОБА_3 придбавши у ОСОБА_2 цю земельну ділянку не здогадувався про незаконність набуття права власності на неї останнім, понесені прокуратурою витрати зі сплати збору в розмірі 2684,00 грн, суд вважає за необхідне стягнути саме з відповідача ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, поданої в інтересах держави в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО ІМ. Т.Г. ШЕВЧЕНКА, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки із незаконного володіння, - задовольнити частково.

Витребувати на користь Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області з незаконного володіння ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 1221885900:04:001:0855, площею 2,000 г, розташовану на території Глеюватської сільської об`єднаної територіальної громади.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувала: 49044, м. Дніпр, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, р/р НОМЕР_3 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) витрати зі сплати судового збору за подання заяви до суду в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.04.2024

Суддя: