Ухвала

від 29.04.2024 по справі 569/14262/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/14262/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа №569/14262/23

розглянувши у відкритому судовому заяву адвоката Левченко Катерини Вікторівни про розподіл судових витрат по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер», державного реєстратора Дубенської районної державної адміністрації Ружнілова Олексія Володимировича про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа №569/14262/23 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер», державного реєстратора Дубенської районної державної адміністрації Ружнілова Олексія Володимировича про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 без задоволення.

19 квітня 2024 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача ТОВ «Прод Майстер» - адвоката Левченко К.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій вона просить ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з солідарно з позивачів на користь ТОВ «Прод Майстер»20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача ТОВ «Прод Майстер» - адвокат Левченко К.В. в судовому засіданні заяву про розподіл судових витрат підтримала, просила задоволити з підстав, зазначених у ній.

Представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокат Бевз Т.С. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

За змістом ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом невирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1,2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч. 4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, що буде понесена позивачем надано: розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та копію Акту наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 10/12 від 26.10.2021 року від 15 квітня 2024 року.

Згідно Акту наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 10/12 від 26.10.2021 року від 15 квітня 2024 року, що підписаний керівником Адвокатського об`єднання «КОБРА» та ТОВ «Прод Майстер», товариству «Прод Майстер» надано професійну правничу допомогу у справах №569/14269/23 та №569/14262/23 та погоджено вартість правничої допомоги 20 000 грн., що підлягає оплаті протягом року з моменту підписання даного Акту сторонами. (п. 4 Акту)

Одночасно з цим, до заяви про розподіл судових витрат представником ТОВ «Прод Майстер» - адвокатом Левченко К.В. не додано копії договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Прод Майстер» та Адвокатським об`єднанням «Кобра».

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1ст. 1 вказаного Закону).

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відсутність у матеріалах справи копії договору про надання правової допомоги обмежує можливість суду дослідити умови такого договору в частині порядку надання послуг та порядку розрахунків між адвокатським об`єднанням та клієнтом за виконану роботу.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви представника відповідача ТОВ «Прод Майстер» - адвоката Левченко К.В. про стягнення солідарно з позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,12,81,89,258-259,263-265,268,270, п. 3 Розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви адвоката Левченко Катерини Вікторівни про розподіл судових витрат - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 30 квітня 2024 року.

Суддя -