Ухвала

від 19.04.2024 по справі 709/1699/23

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/1699/23

провадження № 1-кп/709/45/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року колегія суддів Чорнобаївського районного суду Черкаської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участі:

прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.06.2023 року за № 62023100140000295 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,-

в с т а н о в и л а:

У провадженні Чорнобаївського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 62023100140000295, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 червня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

16 квітня 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою. Прокурор посилається на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з часу обрання запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить їх запобіганню. Так, він може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, може продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, може бути передислокований разом з частиною до іншого місця служби.

Обвинувачений ОСОБА_6 щодо клопотанняпрокурора пропродовження строкузапобіжного заходузаперечував. Пояснив, що на час вчинення кримінального правопорушення він не тямив, що вчиняє. Його моральний стан був кепський, вчиняв порушення в стані афекту. Клопотав про зміну запобіжного заходу - просив повернути його до військової частини або застосувати домашній арешт. Зазначив, що ризики, названі прокурорм, відсутні. Він ніяким чином не може впливати на свідків. Скоювати іншого злочину він не збирається. Коли був вдома близько 6 місяців, нічого не вчиняв. Строк його контракту закінчився. Він не проходив психологічну реабілітацію. Зараз має бажання повернутися до служби. Йому не проводили психологічного обстеження. Просив визначити йому розмір застави.

Захисник ОСОБА_7 щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 заперечував. Підтримав клопотання свого підзахисного щодо визначення йому застави у розмірі 60-80, максимум 100 тис. грн. або застосування домашнього арешту. Додав, що ОСОБА_6 вже тривалий час перебуває під вартою. Зараз йдуть перемовини з прокурором щодо укладення угоди. На сьогодні прийнято закон, що стосується мобілізації, який дозволятиме ОСОБА_6 повернутися до військової служби. Послаблення запобіжного заходу потрібне йому для того, щоб підлікуватися, а потім піти служити в ЗСУ. Ризики вичерпані. Він не вчинятиме інших злочинів. Його підзахисний не має умислу на ухиляння, оскільки це призведе до більш суворого покарання.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов такого висновку.

На всіх етапах кримінального провадження строк дії запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою повинен перебувати під контролем суду.

Періодичний судовий контроль забезпечує дотримання прав обвинуваченого чи особи, яка бере участь у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру, згідно зі ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині реалізації права на забезпечення періодичного контролю за законністю застосування запобіжного заходу в судовому провадженні.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК Українипідставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 досудовим слідством кваліфіковано за ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.11.2023 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено ухвалами Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2023 року та від 20 лютого 2024 року.

Обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, на теперішній час по даному кримінальному провадженню свідки не допитані судом.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 суд враховує характер та ступінь тяжкості обвинувачення, наявність ризиків, що обвинувачений може переховуватися від суду (загроза кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років і невідворотність покарання за кримінальне правопорушення), незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до ч. 8 ст.176КПКУкраїни під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями402-405,407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що жоден із інших альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не взмозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду, та вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність продовження застосованого до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Належних даних про стан здоров`я обвинуваченого, які б виключали застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту суду не надано.

Для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та запобігання, встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_6 неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, такий як домашній арешт. Так, домашній арешт не забезпечить гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не виключає можливості ухилення ним від явки до суду.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З огляду на те, що 19 квітня 2024 року спливає строк дії обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу, враховуючи, що судовий розгляд даного кримінального провадження знаходиться на самому початку, беручи до уваги відсутність підстав для скасування запобіжного заходу, суд вважає за необхідне продовжити дію існуючого запобіжного заходу на 60 днів, тобто до 17 червня 2024 року включно.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

За ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи загальний строк тримання обвинуваченого, його клопотання про визначення розміру застави і пояснення, що заставу може бути внесено його матір`ю, колегія прийшла до висновку про доцільність визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Злочин, перебачений ч. 4 ст. 408 КК України та в якому обвинувачується ОСОБА_6 є особливо тяжким.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах, зокрема: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 гривень.

У рішенні ЄСПЛ (справа Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року) зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховувано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Враховуючи особу ОСОБА_6 , суд вважає, що достатньою мірою гарантування виконання ним, покладених на нього обов`язків, є застава в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240,00 гривень, при внесенні якої обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, слід звільнити

з-під варти та вважати таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На думку суду, такий розмір застави є достатнім, враховуючи особу обвинуваченого, відсутність у нього постійного джерела доходів.

В разі внесення застави, суд вважає, що на ОСОБА_6 слід покласти обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із Білгород-Дністровського району Одеської області, без дозволу суду.

Згідно ч. 8, 10 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави, а суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Слід, роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Черкаській області, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної Установи «Черкаський слідчий ізолятор». Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної Установи «Черкаський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з - під варти та повідомити усно і письмово Чорнобаївський районний суд Черкаської області. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, судом буде розглядатися питання про звернення в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 196, 197, 331, 369-372 КПК України, колегія -

у х в а л и л а:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів - до 17 червня 2024 року включно.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу - до 17 червня 2024 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_6 заставу у сумі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (код ЄДРПОУ 26261092, UA888201720355269002000003652, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) з покладенням обов`язків строком на 2 місяці:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із Білгород-Дністровського району Одеської області, без дозволу суду.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи тимчасового тримання.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи тимчасового тримання негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити Чорнобаївський районний суд Черкаської області.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У разі невиконання покладених обов`язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити учасникам та направити до Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор".

Ухвала суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3