Рішення

від 26.04.2024 по справі 465/7764/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/7764/23

2/465/1362/24

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - судді Марків Ю.С.,

з участю секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" про зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" про зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Позов мотивує тим, що 02.12.2019 він був прийнятий на роботу у ДНЗ "Ставропігійське ВПУ м.Львова" на посаду сторожа і 21.08.2020 директором цього училища ОСОБА_3 з ним було укладено трудовий строковий договір на період з 22.08.2020 по 31.12.2020. Вказує, що строк вказаного договору продовжувався автоматично, оскільки жодна сторона не пред`являла до нього вимог. В кінці серпня - на початку вересня 2022 в.о. директора училища ОСОБА_3 запропонувала йому перейти на посаду викладача з предмету "Захист України", пообіцявши з часом підшукати ще якусь посаду за сумісництвом для підвищення рівня заробітної плати. В подальшому, в.о. директора ОСОБА_3 запропонувала йому переписати заяву про прийом його на посаду викладача, написати заяву про прийняття його на посаду інженера з охорони праці та по сумісництву на пів ставки на посаду фахівця з цивільного захисту, а заяву про прийняття на посаду викладача йому повернули без розгляду. У вказаних заявах потрібно було вказати, що позивач просить прийняти його на згадані посади за строковим трудовим договором з 01.09.2022 по 30.06.2023. Зазначає, що 29.06.2023 йому було надано для ознайомлення Наказ №22-к від 22.06.2023 про звільнення з посади інженера з охорони праці у зв`язку з закінченням терміну дії строкового трудового договору від 31.08.2022 згідно з п.2 ст.36 КЗпП України. 30.06.2023 йому було надано для ознайомлення Наказ №24-к від 30.06.2024 про звільнення з посади фахівця цивільного захисту за сумісництвом у зв`язку з закінченням терміну строкового договору відповідно до поданої ним заяви від 31.08.2022, однак жодної заяви про звільнення, як зазначає позивач, він не писав. З вказаними наказами він згідний не був. Зазначає, що йому при звільненні не видавали тривалий час трудову книжку та лише після подачі ним позовної заяви до суду 25.07.2023 та проведення інформаційно-роз`яснювальної роботи з боку фахівця Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці у ДНЗ "Ставропігійське ВПУ м.Львова" 12.10.2023 працівником відділу кадрів училища йому було видано його трудову книжку. Відтак, позивачем зазначається, що час затримки видачі трудової книжки становить 104 дні від 30.06.2023 по 12.10.2023. Також вказав, що у зв`язку з вищевказаним йому завдана моральна шкода.

Враховуючи вищевикладене, просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 53738,88 грн. та моральну шкоду в розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць затримки видачі трудової книжки в розмірі 20100,00 грн. та зобов`язати адміністрацію відповідача поновити його на роботі згідно займаних до звільнення посад.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив мотивує тим, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на підставі написаної ним заяви, де був визначений термін працевлаштування. До закінчення терміну працевлаштування ОСОБА_1 не повідомляв відповідача, що в подальшому бажає працювати, відтак ОСОБА_1 було повідомлено про припинення трудових відносин та відповідно нараховано всі виплати та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Вказує, що у ДНЗ "Ставропігійське ВПУ м.Львова" не виникало необхідності у продовженні трудових відносин із ОСОБА_1 . Зазначає, що позивач не надав доказів, що йому було відмовлено у видачі трудової книжки. 30.06.2023 позивач покинув навчальний заклад і повідомив адміністрацію, що не згідний із звільненням та буде судитись; позивач не повернув ключі від кабінету, не повернув ключі від зброярні та сейфу із зброєю, у приміщення навчального закладу не приходив, про отримання трудової книжки вказав лише у письмовій формі, надіславши листа, однак інспектор з відділу кадрів у телефонній розмові із ОСОБА_1 пояснив про необхідність прибути особисто і отримати трудову книжку та при візиті ОСОБА_1 у навчальний заклад йому повернуто трудову книжку.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що у відзиві відповідача немає жодного заперечення щодо розрахунку сум, які він має сплатити позивачу відповідно до його заяви. Окрім цього, вказує, що у відзиві представник відповідача не наводить жодного аргументу з приводу затримки видачі йому на руки трудової книжки.

Окрім цього, від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по справі, в якому зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на норми ст.47,48 КЗпП України, редакція яких змінена, а відповідно вимога позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки не грунтується на приписах закону. Вказує також, що позивач не надав доказів, які б підтверджували факт неможливості реалізації ним своїх трудових прав через відсутність у нього трудової книжки, а також не надано доказів вини відповідача у затриманні видачі трудової книжки.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив такий задоволити. Щодо остаточних позовних вимог просив зобов`язати відповідача видати йому трудову книжку, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку нарахованої заробітної плати за останні два місяці (травень та червень 2023) відповідно до наданої представником відповідача довідки про доходи від 19.04.2024 та стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду в розмірі 20100,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову, просила відмовити у такому. В судових засіданнях також вказувала, що позивач, при відвідуванні після звільнення навчального закладу відмовлявся отримати трудову книжку, про що було складено відповідний акт.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного із доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до частково задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у Державному навчальному закладі "Ставропігійське вище професійне училище м.Львова" на посаді інженера з охорони праці та за сумісництвом на посаді фахівця цивільного захисту.

Згідно повідомлення ДНЗ "Ставропігійське вище професійне училище м.Львова" №112 від 15.06.2023, з яким ознайомлено позивача, ОСОБА_1 повідомлено про припинення дії трудових строкових договорів від 31.08.2022 та припинення трудових відносин з 30.06.2023; повідомлено, що ДНЗ"Ставропігійське вище професійне училище м.Львова" не бажає в подальшому переукладати з ОСОБА_1 трудові строкові договори, а також повідомлено, що у ДНЗ "Ставропігійське вище професійне училище м.Львова" відсутні вільні вакансії, які б можна було запропонувати ОСОБА_1 згідно отриманої освіти та досвіду роботи.

Наказом в.о. директора Державного навчального закладу "Ставропігійське вище професійне училище м.Львова" Бурак І. №22-к від 22.06.2023 звільнено з 30.06.2023 ОСОБА_1 , інженера з охорони праці, із займаної посади у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору від 31.08.2022 згідно п.2 ст.36 КЗпП України.

Наказом в.о. директора Державного навчального закладу "Ставропігійське вище професійне училище м.Львова" Бурак І. №24-к від 30.06.2023 звільнено з 30.06.2023 ОСОБА_1 із посади фахівця цивільного захисту за сумісництвом у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору від 31.08.2022 згідно п.2 ст.36 КЗпП України та відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 від 31.08.2022.

Згідно повідомлення в.о. директора Державного навчального закладу "Ставропігійське вище професійне училище м.Львова" Бурак І. №184 від 26.09.2023 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність прибути і особисто отримати трудову книжку у інспектора з кадрів О.Фецяка за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з припиненням дії трудових строкових договорів від 31.08.2022 та припиненням трудових відносин з ним, особистої заяви про видачу трудової книжки на руки.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Правила ведення трудових книжок, внесення записів та їх виправлення у трудових книжках працівників мають виконуватися з урахуванням чітко визначених правил, встановлених Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним Наказом Міністерством юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та Постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301.

Згідно з п. 2, 3, 4 вищевказаної Постанови при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідно до положень п. 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п. 2.2 Інструкції до трудової книжки, крім іншого, вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення, і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно зі статтею 47 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 року №1217-ІХ, який набрав чинності 10.06.2021 року), роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами, внесеними Законом України від 05.02.2021 року №1217-ІХ. який набрав чинності 10.06.2021 року) облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, як зазначає представник відповідача станом на момент виникнення спірних правовідносин, стаття 47 КУпАП не передбачала обов`язку роботодавця в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, оскільки Законом України №1217-ІХ від 05.02.2021 року були внесені зміни до вказаної статті.

Разом з тим, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 05 лютого 2021 року № 1217-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» передбачено, що включення Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність працівників на підставі відомостей, поданих страхувальником або застрахованою особою здійснюється протягом п`яти років з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 2026 року.

Відповідно до абз.2 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вищевказаного закону власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати належно оформлену трудову книжку працівнику,з якимукладено трудовийдоговір донабрання чинностіцим Закономта якийзвільняється дозавершення процедуривключення дореєстру застрахованихосіб Державногореєстру загальнообов`язковогодержавного соціальногострахування відсутніхвідомостей протрудову діяльність, у день звільнення.

Виходячи з наведених норм Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05 лютого 2021 року № 1217-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» роботодавець був зобов`язаний видати належно оформлену трудову книжку ОСОБА_1 , з яким укладено трудовий договір до 10.06.2021 та який звільняється до завершення процедури включення даних з неї до Реєстру застрахованих осіб, у день звільнення.

Аналогічну норму містить і п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Мінпраці України, Мінюсту України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, згідно з якою власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Отже, оскільки процедура включення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність на час звільнення позивача не завершена, доводи представника відповідача про відсутність порушень закону через відсутність обов`язку видати трудову книжку у день звільнення, є безпідставним.

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача на те, що позивач ОСОБА_1 відмовився у приміщенні ДНЗ "Ставропігійське ВПУ м.Львова" від отримання трудової книжки, оскільки жодних доказів вказаного суду не надано.

Під час розгляду справи при наданні усних пояснень представник відповідача покликалась на наявність акту, яким було засвідчено факт відмови позивача ОСОБА_1 від отримання трудової книжки в день звільнення 30.06.2023. Однак, представником відповідача такого акту суду не надано.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, представником відповідача не доведено факту відмови ОСОБА_1 від отримання трудової книжки у день звільнення 30.06.2023.

Зважаючи на те, що трудова книжка не була видана ОСОБА_1 у день звільнення, 17.08.2023 останній звернувся до відповідача з заявою про видачу йому трудової книжки та 12.10.2023 позивачу ОСОБА_1 видано трудову книжку.

Відтак, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати позивачу трудову книжку слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приходить до наступного висновку.

Як зазначалось вище, судом встановлено порушення відповідача з приводу невидачі позивачу трудової книжки в день звільнення.

Згідно з пунктами 4.1 Інструкції № 58, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 1 п. 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до абз. 4 п. 2 розділу II Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з поданої представником відповідача довідки про доходи ОСОБА_1 від 19.04.2024 такому нараховано з період з травня 2023 року по червень 2023 року 38701,74 грн.

Відтак судом встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати за цей період становить 634,45 грн. (38701,74 : 61 календарний день).

За таких обставин середній заробіток за час вимушеного прогулу (час затримки видачі трудової книжки) за період з 30.06.2023 по 12.10.2023 становить 65982,80 грн (104 дні х 634,45 грн.).

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 65982,80 грн.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачеві спричиненої моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗПП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд погоджується, що позивачеві в результаті невидачі йому трудової книжки була спричинена моральна шкода, яка виразилась у моральних стражданнях щодо обмежень, пов`язаних з цим, були порушені його нормальні життєві зв`язки, виникла необхідність ініціювати судові процеси, пов`язані з порушенням його трудових прав.

Згідно роз`яснення постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати. зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи "Войтенко проти України", "Науменко проти України").

Так, у пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На підставі вищевикладеного та враховуючи ступінь, глибину та тривалість моральних страждань, понесених позивачем, суд, з урахуванням встановлених обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди,

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн., який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 10, 12,19, 141, 247,258, 259, 263-265,268,351-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" про зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 65982 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 80 коп.

Стягнути з Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" про зобов`язання видати трудову книжку відмовити.

Стягнути з Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Державний навчальний заклад "Ставропігійське ВПУ м.Львова", код ЄДРПОУ 05537093, адреса: м.Львів, вул.І.Федорова, буд.9.

Повний текст рішення виготовлено 01.05.2024.

Суддя Марків Ю.С.