Постанова

від 30.09.2024 по справі 465/7764/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/7764/23 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С.

Провадження № 22-ц/811/1542/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді: Ванівського О.М.,

суддівЦяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ковальчука Ю.П.

з участю6 представника апелянта адвоката Пигель Л.І., позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційною скаргою представника Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" адвоката Пигель Л.І. на рішення Франківського районного суду м.Львова від 26 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" про зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" про зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 02.12.2019 року він був прийнятий на роботу у ДНЗ "Ставропігійське ВПУ м.Львова" на посаду сторожа і 21.08.2020 року директором цього училища ОСОБА_2 з ним було укладено трудовий строковий договір на період з 22.08.2020 року по 31.12.2020 року.

Вказував, що строк вказаного договору продовжувався автоматично, оскільки жодна сторона не пред`являла до нього вимог. В кінці серпня - на початку вересня 2022 року в.о. директора училища ОСОБА_2 запропонувала йому перейти на посаду викладача з предмету "Захист України", пообіцявши з часом підшукати ще якусь посаду за сумісництвом для підвищення рівня заробітної плати. В подальшому, в.о. директора ОСОБА_2 запропонувала йому переписати заяву про прийом його на посаду викладача, написати заяву про прийняття його на посаду інженера з охорони праці та по сумісництву на пів ставки на посаду фахівця з цивільного захисту, а заяву про прийняття на посаду викладача йому повернули без розгляду. У вказаних заявах потрібно було вказати, що позивач просить прийняти його на згадані посади за строковим трудовим договором з 01.09.2022 року по 30.06.2023 року. Зазначає, що 29.06.2023 року йому було надано для ознайомлення Наказ №22-к від 22.06.2023 року про звільнення з посади інженера з охорони праці у зв`язку з закінченням терміну дії строкового трудового договору від 31.08.2022 року згідно з п.2 ст.36 КЗпП України. 30.06.2023 року йому було надано для ознайомлення Наказ №24-к від 30.06.2024 року про звільнення з посади фахівця цивільного захисту за сумісництвом у зв`язку з закінченням терміну строкового договору відповідно до поданої ним заяви від 31.08.2022 року, однак жодної заяви про звільнення, як зазначає позивач, він не писав. З вказаними наказами він згідний не був. Зазначає, що йому при звільненні не видавали тривалий час трудову книжку та лише після подачі ним позовної заяви до суду 25.07.2023 року та проведення інформаційно-роз`яснювальної роботи з боку фахівця Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці у ДНЗ "Ставропігійське ВПУ м.Львова" 12.10.2023 року працівником відділу кадрів училища йому було видано його трудову книжку. Відтак, позивачем зазначається, що час затримки видачі трудової книжки становить 104 дні від 30.06.2023 року по 12.10.2023 року. Також вказував, що у зв`язку з вищевказаним йому завдана моральна шкода.

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м.Львова від 26 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" про зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 65982 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 80 коп.

Стягнуто з Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" про зобов`язання видати трудову книжку відмовлено.

Стягнуто з Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив представник Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" адвокат Пигель Л.І.

Вважає, що при ухваленні рішення не були з`ясовані усі обставин, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому воно є незаконним та необґрунтованим.

Покликається на те, що ОСОБА_3 прийнятий на роботу на підставі написаної ним заяви де був визначений термін працевлаштування. Сам позивач написав, що бажає працювати з 01.09.2022 р. по 30.06,2023 р. у ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м.Львова». Відповідно до заяви позивача було видано накази про прийняття його на роботу на посаду інженера з охорони праці (основне місце праці), фахівця з цивільного захисту та викладання предмету «Захист України» (за суміщенням). У ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м.Львова» не виникало необхідності у продовжені трудових відносин із ОСОБА_1 Датою звільнення ОСОБА_4 3, являлося 30 червня 2023 р. Останній свій робочий день ОСОБА_3 був на робочому місці, відмовився від підпису наказу про звільнення, як викладача предмету «Захист України». В кабінеті директора навчального закладу повідомив, що не погоджується про його звільнення і буде оскаржувати в суді, також відмовився отримувати трудову книжку.

Стверджує, що ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м.Львова» нараховано всі виплати та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні ОСОБА_5 .3.

ОСОБА_1 не надав доказів, що йому було відмовлено у видачі трудової книжки на протязі 30.06.2023 року по 12.10.2023 рік.

Звертає увагу на те, що позивач сам визначив порядок повернення трудової книжки йому на руки. ОСОБА_3 до навчального закладу не приходив тривалий час, не звертав уваги на телефонні дзвінки інспектора кадрів. В жовтні 2023р. ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м.Львова» надіслало чергове повідомлення ОСОБА_6 про необхідність особисто прибути і отримати на руки трудову книжку.

Вважає, що позивачем не надано підтвердження, що йому чинилися перешкоди в отриманні трудової книжки навчальним закладом. Звернення позивача до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці підтверджує, що такий оскаржував своє звільнення та неповернення трудової книжки. Дане питання було предметом дослідження і не знайшло свого підтвердження, що підтверджується викладеним у листі від 03.10.2023 року, Західним міжрегіональним управлінням.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта адвоката Пигель Л.І. на підтримання апеляційної скарги, позивача ОСОБА_1 на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення вимог законодавства не видано позивачу трудової книжки в день звільнення.

Крім того, стягуючи з відповідача моральну шкоду, суд виходив з того, що позивачеві в результаті невидачі йому трудової книжки була спричинена моральна шкода, яка виразилась у моральних стражданнях щодо обмежень, пов`язаних з цим, були порушені його нормальні життєві зв`язки, виникла необхідність ініціювати судові процеси, пов`язані з порушенням його трудових прав.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у Державному навчальному закладі "Ставропігійське вище професійне училище м.Львова" на посаді інженера з охорони праці та за сумісництвом на посаді фахівця цивільного захисту.

Згідно повідомлення ДНЗ "Ставропігійське вище професійне училище м.Львова" №112 від 15.06.2023 року, з яким ознайомлено позивача, ОСОБА_1 повідомлено про припинення дії трудових строкових договорів від 31.08.2022 року та припинення трудових відносин з 30.06.2023 року; повідомлено, що ДНЗ "Ставропігійське вище професійне училище м.Львова" не бажає в подальшому переукладати з ОСОБА_1 трудові строкові договори, а також повідомлено, що у ДНЗ "Ставропігійське вище професійне училище м.Львова" відсутні вільні вакансії, які б можна було запропонувати ОСОБА_1 згідно отриманої освіти та досвіду роботи.

Наказом в.о. директора Державного навчального закладу "Ставропігійське вище професійне училище м.Львова" Бурак І. №22-к від 22.06.2023 року звільнено з 30.06.2023 року ОСОБА_1 , інженера з охорони праці, із займаної посади у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору від 31.08.2022 року згідно п.2 ст.36 КЗпП України.

Наказом в.о. директора Державного навчального закладу "Ставропігійське вище професійне училище м.Львова" Бурак І. №24-к від 30.06.2023 звільнено з 30.06.2023 року ОСОБА_1 із посади фахівця цивільного захисту за сумісництвом у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору від 31.08.2022 року згідно п.2 ст.36 КЗпП України та відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 від 31.08.2022 року.

Статтею 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуть на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу, працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №569/6979/20 (провадження №61-429св21) зазначено: «Частиною 5статті 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробітокза весьчас вимушеногопрогулу.За змістомзазначеної нормизакону середнійзаробіток узв`язкуіз затримкоювидачі трудовоїкнижки виплачуєтьсяпрацівникові,якщо таказатримка призвеладо вимушеногопрогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки».

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №712/12727/19, від 14 липня 2021 року у справі №569/6979/20.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року від 14 липня 2021 року у справі №569/6979/20, оскільки у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1,2 Закону України «Про оплату праці», середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки мав місце вимушений прогул позивача та були перешкоди для його працевлаштування, а на роботодавця слід покласти матеріальну відповідальність у виді стягнення середнього заробітку за вимушений прогул.

Реалізація передбаченого статтею 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) права працівника отримати трудову книжку та копію наказу про звільнення кореспондується не лише з обов`язком роботодавця видати вказані документи, а й із добросовісною поведінкою самого працівника, який за наявності відповідної пропозиції роботодавця та фактичної можливості отримати ці документи, не ухиляється від їх отримання.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20 (провадження № 61-2166св21).

У справі, що переглядається, судом встановлено, та не заперечується сторонами, що наказом №63-КП від 02.04.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. В день звільнення він на роботу не прибув.

Через його відсутність на адресу: АДРЕСА_1 , як адресу, яка містилась у матеріалах особової справи позивача (а.с. 65), було скеровано листа, яким повідомлено про необхідність з`явитися до відділу кадрів за адресою: АДРЕСА_2 , для отримання трудової книжки, що відповідає Інструкці «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.

Наведені вище обставини спростовують твердження позивача про те, що відповідачем були порушені вимоги чинного законодавства, зокрема КЗпП України, а саме затримано видачу наказу (розпорядження) про звільнення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Колегія суддів зазначає, що будучи обізнаним про своє звільнення, із заявою щодо отримання трудової книжки позивач звернувся до Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" лише 17.08.2023 року, до цього часу не проявляв ініціативи в отриманні трудової книжки та не намагався самостійно отримати трудову книжку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами винних дій відповідача у затримці видачі трудової книжки, також як і не доведено, що він вчинив всі можливі дії для отримання вказаних документів, а відповідач при цьому чинив йому перешкоди. Відсутні докази того, що у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки мав місце вимушений прогул позивача та були перешкоди для його працевлаштування.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є похідними і обґрунтовуються виною Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" в тому, що позивач несвоєчасно отримав трудову книжку, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Таким чином, доводи скаржника в апеляційній скарзі знайшли своє об`єктивне підтвердження за наслідками перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і вимогам закону, тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами ч. 1. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1640 грн. Оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" судовий збір в розмірі 1640 грн.

Керуючись ст.ст.367,374ч.1 п.2,376ч.1 п.4,381,382,384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу представника Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" адвоката Пигель Л.І. - задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 26 квітня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" про зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Державного навчального закладу "Ставропігійське ВПУ м.Львова" судовий збір за подання апеляційної скарги 1640 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 02.10.2024 року.

Головуючий Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.