Ухвала

від 25.11.2024 по справі 465/7764/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 465/7764/23

провадження № 61-15453ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Ставропігійське ВПУ м. Львова» про зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Державного навчального закладу «Ставропігійське ВПУ м. Львова» (далі - ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м. Львова»), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- зобов`язати ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м. Львова» видати йому трудову книжку;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку нарахованої заробітної плати за останні два місяці (травень та червень 2023) відповідно до наданої представником відповідача довідки про доходи від 19 квітня 2024 року;

- стягнути з ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м. Львова» завдану йому моральну шкоду

в розмірі 20 100,00 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м. Львова» про зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м. Львова» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 65 982,80 грн.

Стягнуто з ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м. Львова» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м. Львова» про зобов`язання видати трудову книжку відмовлено.

Стягнуто з ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м. Львова» на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року апеляційну скаргу ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м. Львова» задоволено.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 квітня 2024 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м. Львова» про зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДНЗ «Ставропігійське ВПУ м. Львова» судовий збір за подання апеляційної скарги 1 640,00 грн.

12 листопада 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року (надійшла до суду 21 листопада 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а саме: справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі

ЦПК України.

Верховним Судом враховано, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19

ЦПК України).

Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи,

а також значення справи для сторін і суспільства та прийшов висновку, що дана справа є справою незначної складності, ціна позову якої не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», заява № 47921/08,

від 09 жовтня 2018 року).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та вказує, що справа має виняткове значення для заявника, оскільки він є людиною похилого віку, є студентом другого курсу та має кредитну заборгованість.

Однак, заявник не надав жодних доказів на підтвердження посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Всі мотивування особи, яка подала касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що посилання

в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу,

з оскаржуваними судовими рішеннями, та зводиться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи

в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій

у межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка

є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у справі незначної складності, що не підлягає касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Ставропігійське ВПУ м. Львова» про зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник