Рішення

від 03.05.2024 по справі 911/146/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2024 р. Справа № 911/146/24

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Пак»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів»

про стягнення 110 029, 84 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.01.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Пак» (далі позивач / ТОВ «Смарт Пак») подало позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» (далі відповідач / ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів») про стягнення 110 029, 84 грн, з яких: 86 588, 95 грн пені, 5 186, 06 грн 3 % річних та 18 254, 83 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу № 01/15082020 від 15.08.2020 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

В розрізі викладеного позивач зауважив, що Господарський суд Київської області рішенням від 19.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 911/2852/22, задовольнив частково позовні вимоги ТОВ «Смарт Пак», стягнув з ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» на користь ТОВ «Смарт Пак» 347 775, 13 грн основного боргу, 192 043, 49 грн пені, 16 552, 01 грн 3 % річних, 32 804, 15 грн інфляційних, 5 216, 63 грн витрат по сплаті судового збору та 15 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, а також закрив провадження у справі № 911/2852/22 в частині вимоги про стягнення 170 000, 00 грн основного боргу.

Господарський суд Київської області ухвалою від 22.01.2024 залишив позовну заяву ТОВ «Смарт Пак» без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

01.02.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Смарт Пак» подало заяву про усунення недоліків, відповідно до змісту якої надало пояснення стосовно заявленого позову та докази на їх підтвердження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 05.02.2024 у справі № 911/146/24, зокрема, прийняв позовну заяву ТОВ «Смарт Пак» до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання; зобов`язав ТОВ «Смарт Пак» до 23.02.2024 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 22.01.2024 у справі № 911/146/24 в частині необхідності надання обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення 110 029, 84 грн із зазначенням: в рахунок оплати частково / повністю яких рахунків / місяців позивачем здійснено зарахування усіх сплачених відповідачем коштів (черговість зарахування: хронологічна та / або за призначенням платежі), з урахуванням проведення відповідачем платежів з визначеним призначенням; відомостей стосовно підстави походження зобов`язань (неоплачений / частково неоплачений рахунок та / або сукупність неоплачених / частково оплачених рахунків та / або місяців) окремо по кожній сумі боргу, на який здійснено нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат; встановив строк ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання у письмовій формі відзиву на позов та додаткових доказів по справі (за наявності) разом з доказами направлення копій відзиву і вказаних доказів іншій стороні; встановив строк позивачу - до 05.03.2024 для надання суду в письмовій формі відповіді на відзив та додаткових доказів у справі (за наявності) разом з доказами направлення копій відповіді та вказаних доказів іншій стороні.

21.02.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» подало пояснення відповідача щодо безпідставності позову, відповідно до змісту яких зазначило про наявність підстав для застосування позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені, зменшення розміру заявлених до стягнення пені та 3 % річних.

23.02.2024, у встановлений судом строк, через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Смарт Пак» надіслало додаткові пояснення із зазначенням в рахунок оплати яких видаткових накладних та актів надання послуг позивачем здійснено зарахування усіх сплачених відповідачем коштів, а також долучило до таких пояснень обґрунтовані розрахунки заявлених до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат із зазначенням в останніх відомостей стосовно підстави походження зобов`язань.

17.04.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» подало клопотання про зупинення провадження в означеній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/736/24 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

25.04.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Смарт Пак» подало заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Господарський суд Київської області ухвалою від 26.04.2024 у справі № 911/146/24 відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» про зупинення провадження у справі.

Водночас позивач та відповідач не скористалися наданим ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) їм правом - відзив на позовну заяву та, відповідно, відповідь на такий відзив не надали, тоді як судом вчинено всі передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення сторін про розгляд цієї справи.

В розрізі зазначеного та можливості ТОВ «Смарт Пак» та ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» реалізувати свої процесуальні права судом враховано, зокрема, що:

-постановлені у цій справі ухвали судом надіслано позивачу та відповідачу до їх персональних кабінетів у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа;

-всі постановлені у цій справі ухвали офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, як наслідок, відповідні рішення суду знаходяться у вільному доступі, оскільки за змістом ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх у сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

Як випливає з наявної в матеріалах справи копії договору, 15.08.2020 між ТОВ «Смарт Пак» як постачальником та ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» як покупцем укладено договір купівлі-продажу № 01/15082020 (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупця партії полімерної продукції або полімерної продукції з нанесенням на неї графічного та текстового зображення (надалі за текстом - товар), відповідно до погоджених сторонами специфікацій (зразок додаток № 1), які є невід`ємною частиною цього договору.

Положеннями пп. 3.1, 3.4-3.6, 5.2, 12.1, 12.2 договору купівлі-продажу визначено, що ціна товару визначається в національній валюті України - гривні, являється договірною та погоджується сторонами у специфікаціях на кожну окрему партію товару. Остаточна вартість товару, який оплачується по факту відвантаження, вказується постачальником у видаткових та / або товаро-транспортних накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Відмітка покупця у видатковій накладній про прийом товару свідчить про його згоду з ціною товару.

Розрахунки за кожну партію товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичного відвантаження товару покупцю.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, якщо від останнього не надійдуть вказівки щодо здійснення оплати за іншими банківськими реквізитами.

Незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документі, постачальник має право спрямувати кошти, що надійшли від покупця на рахунок постачальника за товар, на погашення заборгованості, яка виникла раніше ніж зазначена у платіжному документі покупця.

Моментом фактичної передачі партії товару вважається дата, зазначена у видатковій та / або товаро-транспортній накладній постачальника.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2020 року. Після закінчення терміну дії договору його умови залишаються дійсними стосовно всіх партій товару, які були поставлені у строк його дії. Також сторони не звільняються від зобов`язань щодо оплати товару та зобов`язань по заміні товару, щодо якого своєчасно пред`явлені рекламації.

У випадку, якщо не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії даного договору, зазначеного в п. 11.1 договору, ні одна з сторін не направить в адрес іншої сторони повідомлення про необхідність припинення дії даного договору, то договір вважається одноразово пролонгованим до кінця наступного календарного року.

Господарський суд Київської області рішенням від 19.04.2023, що набрало законної сили 30.10.2023 згідно постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 911/2852/22, задовольнив частково позовні вимоги ТОВ «Смарт Пак», стягнув з ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» на користь ТОВ «Смарт Пак» 347 775, 13 грн основного боргу, 192 043, 49 грн пені, 16 552, 01 грн 3 % річних, 32 804, 15 грн інфляційних, 5 216, 63 грн витрат по сплаті судового збору та 15 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, а також закрив провадження у справі № 911/2852/22 в частині вимоги про стягнення 170 000, 00 грн основного боргу.

У мотивувальній частині такого рішення суд встановив, зокрема, що на виконання умов договору купівлі-продажу позивачем поставлено товар та послуги, а відповідачем їх прийнято на суму 2 116 554, 80 грн згідно із видатковими накладними / актами виконаних робіт:

-№ 287 від 06.10.2020 на суму 295 542, 83 грн (рахунок-фактура № 298 від 06.10.2020);

-№ 294 від 06.10.2020 на суму 105 040, 00 грн (рахунок-фактура № 251 від 20.08.2020);

-№ 63 від 31.05.2021 на суму 131 202, 30 грн (рахунок-фактура № 63 від 31.05.2021);

-№ 70 від 01.06.2021 на суму 56 200, 32 грн (рахунок-фактура № 70 від 01.06.2021);

-№ 101 від 03.09.2021 на суму 20 504, 00 грн (рахунок-фактура № 101 від 03.09.2021);

-№ 102 від 03.09.2021 на суму 20 504, 00 грн (рахунок-фактура № 102 від 03.09.2021);

-№ 103 від 03.09.2021 на суму 20 504, 00 грн (рахунок-фактура № 103 від 03.09.2021);

-№ 107 від 10.09.2021 на суму 127 394, 16 грн (рахунок-фактура № 106 від 10.09.2021);

-№ 154 від 08.12.2021 на суму 336 604, 86 грн (рахунок-фактура № 155 від 08.12.2021);

-№ 155 від 08.12.2021 на суму 105 283, 20 грн (рахунок-фактура № 156 від 08.12.2021);

-№ 78 від 04.07.2022 на суму 766 171, 13 грн (рахунок-фактура № 70 від 04.07.2022);

-№ 79 від 04.07.2022 на суму 131 604, 00 грн (рахунок-фактура № 80 від 04.07.2022).

Господарський суд Київської області рішенням від 19.04.2023 у справі № 911/2852/22 встановив факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар та факт наявності заборгованості ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» перед позивачем в сумі 347 775, 13 грн, як наслідок, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача, зокрема, пені та 3 % річних за період з 06.11.2020 по 20.12.2022, а також інфляційних втрат за період з серпня по листопад 2022 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

Тобто суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, але також і сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що встановлені рішенням суду у справі № 911/2852/22 обставини стосовно наявності заборгованості ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» перед позивачем, у зв`язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу, є преюдиційними для розгляду зазначеної справи у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України та повторному доказуванню не підлягають.

В обґрунтування заявлених вимог в означеній справі ТОВ «Смарт Пак» зазначає, що у зв`язку із тривалим невиконанням ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» умов договору купівлі-продажу наявні підстави для донарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за період, що не був охоплений рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2023 у справі № 911/2852/22 до моменту повного погашення відповідачем основного боргу за таким договором.

За доводами позивача, станом на 19.04.2023 заборгованість відповідача складала 347 775, 13 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2023, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 30.10.2023 у справі № 911/2852/22 залишив у силі.

Крім того ТОВ «Смарт Пак» зауважило про сплату відповідачем після винесення означеного рішення основної суми боргу за договором купівлі-продажу:

-21.04.2023 на суму 10 000, 00 грн;

-19.05.2023 на суму 50 000, 00 грн;

-02.06.2023 на суму 156 171, 13 грн;

-05.06.2023 на суму 131 604, 00 грн, в підтвердження чого надало копії виписок Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» від 10.01.2024 та 22.01.2024.

Отже, посилаючись на те, що остаточне погашення боргу за договором купівлі-продажу відбулося лише у червні 2023 року, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» 86 588, 95 грн пені, 5 186, 06 грн 3 % річних та 18 254, 83 грн інфляційних втрат.

Зі свого боку ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» у поясненнях відповідача щодо безпідставності позову не погодилося з вимогами позивача, зазначивши про те, що:

-позивач не надав суду обґрунтованого розрахунку суми боргу, заявленого у позові;

-спір між ТОВ «Смарт Пак» та ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу вже було вирішено судом;

-заявлений позивачем розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

З огляду зазначеного, відповідач вважає безпідставними вимоги позивача та, як наслідок, заперечує проти задоволення останніх.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду зазначеного, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем договору купівлі-продажу свідчить про його погодження з умовами цього договору та породжує для відповідача обов`язок з його виконання.

Крім того укладений між позивачем та відповідачем договір є договором купівлі-продажу, відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що кореспондує з приписами ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно із ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Отже, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Означене спростовує доводи відповідача стосовно вирішення спору між ТОВ «Смарт Пак» та ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу Господарським судом Київської області у справі № 911/2852/22, оскільки з матеріалів означеної справи випливає, що повне погашення боргу за договором купівлі-продажу відбулося лише 05.06.2023, тобто після ухвалення рішення Господарським судом Київської області у справі № 911/2852/22.

Відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за період, що не був охоплений таким рішенням до моменту повного погашення ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» основного боргу.

Так, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» 86 588, 95 грн пені, нарахованої спадаючим підсумком:

1)за видатковою накладною № 78 від 04.07.2022, що відповідає рахунку-фактурі № 70 від 04.07.2022:

-за період з 21.12.2022 по 30.12.2022 на суму боргу 366 171, 13 грн;

-за період з 31.12.2022 по 06.01.2023 на суму боргу 346 171, 13 грн;

-за період з 07.01.2023 по 20.01.2023 на суму боргу 326 171, 13 грн;

-за період з 21.01.2023 по 10.02.2023 на суму боргу 286 171, 13 грн;

-за період з 11.02.2023 по 15.02.2023 на суму боргу 266 171, 13 грн;

-за період з 16.02.2023 по 08.03.2023 на суму боргу 246 171, 13 грн;

-за період з 09.03.2023 по 07.04.2023 на суму боргу 236 171, 13 грн;

-за період з 08.04.2023 по 21.04.2023 на суму боргу 216 171, 13 грн;

-за період з 22.04.2023 по 19.05.2023 на суму боргу 206 171, 13 грн;

-за період з 20.05.2023 по 02.06.2023 на суму боргу 156 171, 13 грн;

2)за актом про надання послуг № 79 від 04.07.2022, що відповідає рахунку-фактурі № 80 від 04.07.2022:

-за період з 21.12.2022 по 05.06.2023 на суму боргу 131 604, 00 грн.

Приписами ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2 договору купівлі-продажу у разі порушення термінів оплати товару, покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період прострочки виконання зобов`язання, від суми заборгованості за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи законодавчі приписи, умови договору купівлі-продажу та дати здійснення відповідачем оплати за поставлений згідно цього договору товар, суд здійснював обрахунок заявленої до стягнення пені в межах вказаних позивачем періодів:

1)за видатковою накладною № 78 від 04.07.2022, що відповідає рахунку-фактурі № 70 від 04.07.2022:

-за період з 21.12.2022 по 29.12.2022 на суму боргу 366 171, 13 грн;

-за період з 31.12.2022 по 05.01.2023 на суму боргу 346 171, 13 грн;

-за період з 07.01.2023 по 19.01.2023 на суму боргу 326 171, 13 грн;

-за період з 21.01.2023 по 09.02.2023 на суму боргу 286 171, 13 грн;

-за період з 11.02.2023 по 14.02.2023 на суму боргу 266 171, 13 грн;

-за період з 16.02.2023 по 07.03.2023 на суму боргу 246 171, 13 грн;

-за період з 09.03.2023 по 06.04.2023 на суму боргу 236 171, 13 грн;

-за період з 08.04.2023 по 20.04.2023 на суму боргу 216 171, 13 грн;

-за період з 22.04.2023 по 18.05.2023 на суму боргу 206 171, 13 грн;

-за період з 20.05.2023 по 01.06.2023 на суму боргу 156 171, 13 грн;

2)за актом про надання послуг № 79 від 04.07.2022, що відповідає рахунку-фактурі № 80 від 04.07.2022:

-за період з 21.12.2022 по 04.06.2023 на суму боргу 131 604, 00 грн.

Оскільки арифметично правильний розмір пені, перерахований судом в межах заявлених позивачем періодів, визначених з урахуванням умов договору купівлі-продажу, зокрема п 3.5 цього договору, законодавчих приписів та встановлених судом обставин, складає 82 776, 18 грн, вимогу позивача про стягнення з відповідача 86 588, 95 грн пені належить задовольнити частково - у розмірі 82 776, 18 грн.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» 5 186, 06 грн 3 % річних, нарахованих:

1)за видатковою накладною № 78 від 04.07.2022, що відповідає рахунку-фактурі № 70 від 04.07.2022:

-за період з 21.12.2022 по 23.12.2022 на суму боргу 386 171, 13 грн;

-за період з 24.12.2022 по 30.12.2022 на суму боргу 366 171, 13 грн;

-за період з 31.12.2022 по 06.01.2023 на суму боргу 346 171, 13 грн;

-за період з 07.01.2023 по 20.01.2023 на суму боргу 326 171, 13 грн;

-за період з 21.01.2023 по 10.02.2023 на суму боргу 286 171, 13 грн;

-за період з 11.02.2023 по 15.02.2023 на суму боргу 266 171, 13 грн;

-за період з 16.02.2023 по 08.03.2023 на суму боргу 246 171, 13 грн;

-за період з 09.03.2023 по 07.04.2023 на суму боргу 236 171, 13 грн;

-за період з 08.04.2023 по 21.04.2023 на суму боргу 216 171, 13 грн;

-за період з 22.04.2023 по 19.05.2023 на суму боргу 206 171, 13 грн;

-за період з 20.05.2023 по 02.06.2023 на суму боргу 156 171, 13 грн;

2)за актом про надання послуг № 79 від 04.07.2022, що відповідає рахунку-фактурі № 80 від 04.07.2022:

-за період з 21.12.2022 по 05.06.2023 на суму боргу 131 604, 00 грн.

Згідно зі ст. 612, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розрізі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що приписи ст. 625 ЦК України також не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми інфляційних втрат та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, й за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Враховуючи законодавчі приписи, умови договору купівлі-продажу та проведені відповідачем оплати за поставлений згідно цього договору товар, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення сум 3 % річних в межах визначених позивачем періодів:

1)за видатковою накладною № 78 від 04.07.2022, що відповідає рахунку-фактурі № 70 від 04.07.2022:

-за період з 21.12.2022 по 22.12.2022 на суму боргу 386 171, 13 грн;

-за період з 24.12.2022 по 29.12.2022 на суму боргу 366 171, 13 грн;

-за період з 31.12.2022 по 05.01.2023 на суму боргу 346 171, 13 грн;

-за період з 07.01.2023 по 19.01.2023 на суму боргу 326 171, 13 грн;

-за період з 21.01.2023 по 09.02.2023 на суму боргу 286 171, 13 грн;

-за період з 11.02.2023 по 14.02.2023 на суму боргу 266 171, 13 грн;

-за період з 16.02.2023 по 07.03.2023 на суму боргу 246 171, 13 грн;

-за період з 09.03.2023 по 06.04.2023 на суму боргу 236 171, 13 грн;

-за період з 08.04.2023 по 20.04.2023 на суму боргу 216 171, 13 грн;

-за період з 22.04.2023 по 18.05.2023 на суму боргу 206 171, 13 грн;

-за період з 20.05.2023 по 01.06.2023 на суму боргу 156 171, 13 грн;

2)за актом про надання послуг № 79 від 04.07.2022, що відповідає рахунку-фактурі № 80 від 04.07.2022:

-за період з 21.12.2022 по 04.06.2023 на суму боргу 131 604, 00 грн.

Оскільки арифметично правильний розмір 3 % річних, перерахований судом в межах заявлених позивачем періодів, за весь час прострочення виконання зобов`язання відповідачем, складає 4 939, 76 грн, вимогу позивача про стягнення з відповідача 5 186, 06 грн 3 % річних належить задовольнити частково - у розмірі 4 939, 76 грн.

До того ж у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» 18 254, 83 грн інфляційних втрат, нарахованих:

-за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 на суму боргу 60 000, 00 грн;

-за період з 01.12.2022 по 31.01.2023 на суму боргу 60 000, 00 грн;

-за період з 01.12.2022 по 28.02.2023 на суму боргу 30 000, 00 грн;

-за період з 01.12.2022 по 31.03.2023 на суму боргу 20 000, 00 грн;

-за період з 01.12.2022 по 30.04.2023 на суму боргу 10 000, 00 грн;

-за період з 01.12.2022 по 31.05.2023 на суму боргу 337 775, 13 грн.

Перевіривши наданий ТОВ «Смарт Пак» розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що він є арифметично правильним, зробленим відповідно до приписів чинного законодавства та умов договору купівлі-продажу, у зв`язку чим вимогу позивача про стягнення з відповідача 18 254, 83 грн інфляційних втрат належить задовольнити повністю.

Поряд з тим ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» у поясненнях відповідача щодо безпідставності позову зазначає про нарахування позивачем штрафних санкцій з пропуском строків позовної давності.

Згідно із ч. 1 ст. 256, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261, ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду зазначеного господарський суд не приймає до уваги доводів відповідача щодо застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, оскільки вони спростовуються наведеними положеннями п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими на момент звернення позивача до суду в частині стягнення пені строки позовної давності за такими вимогами були продовжені на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та, відповідно, не сплили.

До того ж ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» у своїх поясненнях стверджує про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення пені та 3 % річних, оскільки заявлений позивачем розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

В розрізі зазначеного відповідач також зауважив, що станом на момент звернення позивача до суду із означеним позовом останній вже отримав відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відтак, за доводами відповідача, всього останній сплатив 241 399, 16 грн санкцій за договором купівлі-продажу, які нараховані на основну суму боргу - 517 775, 13 грн, що складає майже 46, 62 % суми основного боргу.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як необхідність використати право на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Таке питання вирішується господарським судом згідно із ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 915/1453/21.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України, за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Всупереч приписів ст. 73, 74, 77 ГПК України, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення сум пені та 3 % річних. Посилання ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» на відсутність у позивача збитків не підтверджується належними доказами.

Щодо ступеня виконання зобов`язання відповідачем за договором купівлі-продажу суд вважає за необхідне зазначити, що зобов`язання відповідача за означеним договором в частині оплати вартості поставленого згідно видаткової накладної № 78 від 04.07.2022 та акту про надання послуг № 79 від 04.07.2022 товару виконане ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» 02.06.2023 та 05.06.2023 відповідно, тоді як обов`язок зі сплати поставленого відповідачу товару згідно таких накладної та акта настав 03.08.2022, що свідчить про значне прострочення виконання такого зобов`язання відповідачем без зазначення поважності причин такого прострочення та, відповідно, без надання доказів на їх підтвердження.

Крім того суд вважає за необхідне також зазначити, що, стверджуючи про наявність підстав для зменшення розміру пені та 3 % річних з огляду на надмірно великий розмір штрафних санкцій у порівнянні із сумою основного боргу, відповідач посилається на висновки, зокрема, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Суд зауважує, що у справі № 902/417/18 Велика Палата обґрунтовує своє рішення тим, що розмір нарахованих позивачем пені, штрафу, відсотків річних майже в 2 рази перевищує суму прострочення, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних.

Так, у справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси через стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 %, та її явної невідповідності принципу справедливості та законодавству.

Суд зазначає, що в означеній справі позивачем до стягнення заявлено 3 % річних, тобто розмір відсотків, який передбачений законодавством, зокрема ч. 2 ст. 625 ЦК України, відтак в цьому випадку наведені відповідачем підстави для зменшення розміру пені не можуть бути підставою для зменшення розміру 3 % річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.

До того ж суд вважає за доцільне також зазначити, що положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Відповідальність, передбачена положеннями ст. 625 ЦК України у вигляді обов`язку боржника сплатити 3 % річних, не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій, метою яких є збагачення кредитора, 3 % річних будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 922/795/19.

Відтак заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, у зв`язку з чим не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Отже, оскільки зменшення (за клопотанням сторони) заявлених пені та 3 % річних, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така відповідальність застосовується, довести згідно зі ст. 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів, тоді як відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування таких обставин, - доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру пені та 3 % річних є необґрунтованими та неспроможними.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити частково позовні вимоги.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» (вул. Залізнична, буд. 8, м. Сквира, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09000, ідентифікаційний код 34514827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Пак» (вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера «Б», м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 41908615):

-82 776 (вісімдесят дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн 18 коп. пені;

-4 939 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 76 коп. 3 % річних;

-18 254 (вісімнадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн 83 коп. інфляційних втрат;

-2 333 (дві тисячі триста тридцять три) грн 04 коп. судового збору.

3.Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 03.05.2024.

Суддя П.В.Горбасенко