Постанова

від 29.04.2024 по справі 340/1858/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 340/1858/23Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 в адміністративній справі №340/1858/23 за позовом Державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України , третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Державний реєстратор Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №775/5 від 27.02.2023 року "Про задоволення скарги" в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 ;

- відновити доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання чого доручити Державному підприємству "Національні інформаційні системи".

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року адміністративний позов задоволено, а саме суд:

Визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України №775/5 від 27.02.2023 року "Про задоволення скарги" в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 .

Відновив доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання чого доручити Державному підприємству "Національні інформаційні системи".

Присудив на користь Державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

06.07.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 року присудив на користь Державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ - 00015622).

Відповідач, не погодившись з таким додатковим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволені заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем порушено строк подання до суду доказів розміру витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Кіровоградським окружним адміністративним судом ухвалено рішення 30 червня 2023 року у справі № 340/1858/23.

З описової частини вищевказаного додаткового рішення вбачається, що відповідна заява про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду 06.07.2023 року, тобто з пропущеним згідно частини сьомої статті 139 КАС України строком.

Відтак, недотримання позивачем положень частини сьомої статті 139 КАС України в частині належного та своєчасного звернення із заявою про стягнення витрат на правову допомогу є правовою підставою для залишення її без розгляду.

Аргументуючи поважність пропуску строку на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат позивач зазначає, що неможливість подачі повного пакету підтверджуючих витрати документів до прийняття рішення по суті справи зумовлено тим, що Акт про надання правової допомоги (акт виконаних робіт) із Клієнтом підписується адвокатом після завершення процесу розгляду справи, який відбувся 30.06.2023 року (про що адвокат та позивач дізнались 05.07.2023 року після отримання його тексту). Про винесення рішення на користь позивача, позивачка та її представник дізналися після отримання тексту рішення 05.07.2023 року. Акт про надання правничої допомоги був складений адвокатом 05.07.2023 року одразу після ознайомлення із рішенням і в той же день направлений електронною поштою на узгодження Клієнту (позивачу). Підписаний Акт про надання правничої допомоги був відправлений Адвокату Клієнтом в той же день, що підтверджується експрес-накладною № 59000990974903 ТОВ «Нова пошта», і отриманий адвокатом 06.07.2023р.».

Проте із зазначеної експрес-накладної вбачається лише вміст посилки «документи», а вміст даного поштового відправлення встановити неможливо.

Експрес-накладна № 59000990974903 ТОВ «Нова пошта» не містить опису вкладення та не може вважатися доказом відправлення саме Акту про надання правничої допомоги, документу, як зазначає позивачка, якого бракувало для подачі доказів понесених витрат на правничу допомогу у передбачений частиною сьомою статті 139 КАС України строк.

Також скаржник зазначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат; необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається з матеріалів справи професійна правнича допомога у справі №340/1858/23 надавалася позивачці на підставі договору від 09.03.2023 року № б/н.

На думку Міністерства юстиції зазначений розмір вартості послуг з надання правничої допомоги є значно завищеним та не відповідає реальному обсягу роботи.

Також ОСОБА_1 сама є державним реєстратором. ОСОБА_1 , є державним реєстратором з багаторічним досвідом, який досконало володіє законодавством, що регулює правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та порядком розгляду скарг на дії державного реєстратора. Тому, послуги адвоката Брагінської Анни Леонідівни з представництва інтересів позивачки не є необхідними та невідворотними, а відтак підстав для покладення на відповідача, обов`язку їх компенсувати не має взагалі.

Не зважаючи на це, ОСОБА_1 звернулася до адвоката Брагінської Анни Леонідівни, яка отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю 24 грудня 2004 року, а отже, має досвід адвокатської діяльністю понад 18 років і з огляду на досвід адвоката, ця справа не мала скласти для кваліфікованого спеціаліста великої складності, та забрати в адвоката багато часу. Справа за обсягом, як вже зазначалось є невеликою, а значення для сторони позивачки не має суспільного інтересу або надважливого значення.

Сума гонорару у 20000,00 грн, визначена умовами Договору, передбачала представлення інтересів позивачки в суді першої інстанції, при цьому справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що є підставою для зменшення суми гонорару.

Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.

Від скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких зокрема повідомив, що обставини викладені у скарзі.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано: копію договору про правничу допомогу від 09.03.2023 року; копію протоколу узгодження розміру гонорару від 21.03.2023 року; копію акту про надання правничої допомоги від 05.07.2023 року; інформаційне повідомлення від 05.07.2023 року про зарахування на рахунок адвоката коштів у розмірі 8000,00 грн.; копію платіжної інструкції №2493 від 21.03.2023 року щодо сплати на рахунок адвоката коштів у розмірі 2000,00 грн.; інформаційне повідомлення від 30.04.2023 року про зарахування на рахунок адвоката коштів у розмірі 10000,00 грн.

Згідно акту про надання правничої допомоги від 05.07.2023 року клієнту надана правова допомога:

- складання адвокатський запит до Міністерства юстиції України щодо надання матеріалів, на підставі яких Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції було винесено відповідний висновок від 24.11.2022 року, включаючи скаргу ОСОБА_2 від 10.02.2022 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15.02.2022 року за №СК-769-22;

- аналіз матеріалів, що надійшли від Міністерства юстиції України, формування правової позиції;

- складання та подача позовної заяви;

- ознайомлення із відзивом відповідача, аналіз практики застосування санкції у вигляді анулювання доступу до реєстру в аналогічних справ (при розгляді аналогічних скарг) за даними офіційного сайту відповідача;

- складання та подача відповіді на відзив;

- ознайомлення із запереченнями відповідача на відповідь на відзив;

- отримання через Електронний суд тексту рішення, направлення його Клієнту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч. 1, ч. 2 та 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України , кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018р. у справі № 816/2096/17).

При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Суд звертає увагу, що відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі №907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18).

Разом з цим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат, має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Позивач просив стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу у сумі 20000 грн.

Як зазначалось, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Аналогічний правовий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/350/18 (Провадження № 11-1465заі18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019р. (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020р. (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021р. (справа № 280/2635/20).

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 також зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18.

Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а суд обґрунтовує присудження витрат на правничу допомогу. Не можна обмежитися загальними висновками щодо врахування обсягу (пропорційності) задоволених позовних вимог, дійсності та необхідності проведеної адвокатом роботи, а також розумності їхнього розміру без обґрунтування.

Судами встановлено, що на підтвердження витрат позивачем надано: договір про надання правничої допомоги; додаткова угода; акт здачі-приймання робіт (надання послуг); довідка; детальний опис робіт виконаних адвокатом.

Вирішуючи спір щодо розміру витрат правничої допомоги, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача у сумі 3000 грн.

Відповідно до пунктів 1,4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 року в адміністративній справі №340/1858/23 - задовольнити частково.

Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 в адміністративній справі №340/1858/23 - змінити.

Присудити на користь Державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ - 00015622).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко