Постанова

від 29.04.2024 по справі 340/1858/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 340/1858/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року в адміністративній справі №340/1858/23 за позовом Державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Державний реєстратор Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №775/5 від 27.02.2023 року "Про задоволення скарги" в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 ;

- відновити доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання чого доручити Державному підприємству "Національні інформаційні системи".

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року адміністративний позов задоволено, а саме суд:

Визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України №775/5 від 27.02.2023 року "Про задоволення скарги" в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 .

Відновив доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання чого доручити Державному підприємству "Національні інформаційні системи".

Присудив на користь Державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952) передбачено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 18 Закону № 1952 порядок державної реєстрації прав передбачає, зокрема, перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Скаржник зазначає, що до обов`язків державного реєстратора входить встановлення відповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства та перевірка документів на наявність підстав для проведення реєстраційних дій.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1952 однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до пункту 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Позивачкою здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі рішення №950 від 22.10.2021 року, яке однозначно не встановлює за зазначеною особою права на власності на земельну ділянку.

Усупереч імперативним вимогам Закону №1952 державним реєстратором ОСОБА_1 було здійснено протиправну реєстрацію права власності за неналежною особою, як наслідок було порушено конституційне право ОСОБА_3 , якому рішенням від 22.10.2021 року №924 Великосеверинівська сільська рада вирішила передати у власність земельну ділянку.

Факт державної реєстрації права власності на земельну ділянку за неналежною особою в тому числі підтверджено самою ж позивачкою у позовній заяві від 11.04.2023 року, в якій зазначено, що вона дійсно під час вчинення реєстраційної дії було недостатньо уважно вивчено надані документи, що потягло за собою державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за неналежною особою.

Слід враховувати, що особа яка звертається до державного реєстратора з метою реєстрації права власності очікує позитивний для себе результат, тобто реєстрації такого права. Маючи негативне рішення Великосеверинської сільської ради, яким вирішено не передавати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, остання все ж таки звернулась за реєстрацією права власності на земельну ділянку до державного реєстратора ОСОБА_1 та отримала для себе позитивний результат - зареєстровану за собою земельну ділянку.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже, обраний Міністерством юстиції вид відповідальності у вигляді анулювання доступу державному реєстратору прав на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав є співмірним із вчиненим порушенням, внаслідок якого відбулось порушення конституційного права громадянина.

Також скаржник посилається на те, що під час воєнного стану у відповідності до приписів Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1150) (далі - Порядок № 1128), позивача було повідомлено про розгляд скарги.

Також, згідно з абзацом п`ятим пункту 10 Порядку №1128 розгляду скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Відповідно до вимог, встановлених пунктом 10 Порядку №1128 за 15 днів (дата публікації оголошення 07.11.2022 року) до дня засідання Колегії на офіційному вебсайті Міністерства юстиції було забезпечено оприлюднення інформації про дату засідання розгляду Скарги №СК-769-22, про що зазначено у висновку.

Оприлюднення інформації щодо проведення засідання з розгляду скарги, також підтверджується публікацією на офіційному сайті Міністерства юстиції оголошення про засідання Центральної колегії Міністерства юстиції України 24 листопада 2022 року.

Спірні правовідносини у справі, що розглядається пов`язанні з Наказом №775/5 від 27.02.2023 року винесеним Міністерством юстиції на підставі Висновку Колегії № 568-33.1.1-23 від 24.11.2022 року. Отже, при розгляді скарги №СК-769-22 колегія керувалася Порядком №1128 в редакції від 22.06.2022 року, чинною на момент розгляду зазначеної скарги.

Позивачкою не заявлялось клопотання про надіслання їй матеріалів скарги. В той же час, у пункті 14 Висновку колегії №568-33.1.1-23 наявна інформація, що до Міністерства юстиції не надходило заяв, клопотань, чи пояснень.

Скаржник зазначає, що висновок Колегії містить мотиви та обґрунтування прийняття рішення, а нормативно-правовими актами у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не встановлено таких вимог до безпосередньо наказу Міністерства юстиції, В той же час законодавством не передбачено підстав для відступлення від висновку Колегії та винесення Мін`юстом відповідного наказу всупереч такого висновку.

При цьому, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Також скаржник посилається на дискреційне повноваження.

Міністерство юстиції вважає, що обраний вид відповідальності у вигляді анулювання доступу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав, є співмірним із вчиненим позивачкою порушенням, що призвело до позбавлення права ОСОБА_3 з реалізації свого прав на реєстрацію земельної ділянки.

Міністерство юстиції вважає оскаржуваний наказ законним, прийнятий відповідно до вимог Закону №1952-1V та Порядку №1128.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування зазначає щодо не співмірності покарання обраного відповідачем.

Анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав є одним з видів найсуворіших санкцій за порушення вимог законодавства України в сфері державної реєстрації, а тому такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Позивач зазначає, що скарга фізичної особи на дії державного реєстратора ОСОБА_1 подана 10.02.2022 року, рішення за результатами розгляду скарги прийнято центральною Колегією через 9 місяців - 24.11.2022 року, а наказ про анулювання доступу державного реєстратора до реєстру ще через 3 місяці - 27.02.2023 року.

Заявник ОСОБА_3 у своїй скарзі на дії державного реєстратора просив лише скасувати неправомірне рішення, він не просив Міністерство юстиції України здійснити заходи реагування або впливу у вигляді тимчасового блокування, а тим більше анулювання тимчасового доступу до реєстру державного реєстратора ОСОБА_1 , не заявляв про суттєве порушення його права власності, які мали наслідком збитки або втрати.

Законодавство в сфері державної реєстрації не передбачає ніякої можливості для державного реєстратора навіть після самостійного виявлення власної помилки і її виправити за для збереження прав власника майна, змінити чи скасувати власне рішення. Це заінтересована особі може зробити тільки шляхом подачі скарги до Міністерства юстиції України або суду, що фактично і відбулося.

Також, помилка позивача не призвела до неповоротних наслідків для власника майна, в діях позивачки не вбачається складу кримінального правопорушення і навіть не доведено будь-якого умислу, і в такому випадку суворість призначеного відповідачем покарання є надмірною.

Також позивач зазначає, що порядок розгляду скарг регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128, 17.06.2022 року до зазначеної постанови з урахуванням реалій і особливостей режиму воєнного стану були внесені відповідні зміни, в тому числі щодо порядку повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарг.

Представник відповідача посилається на публікацію оголошення про розгляд скарги на офіційному сайті Мінюсту. Проте, при спробі його розшукати на сайті, виявляється, що таке оголошення про діяльність Центральної комісії Мінюсту неможливо знайти на сайті іншим способом, окрім як через натискання конкретного посилання на нього (повного електронного шляху).

Електронне повідомлення на сайті - це інструмент публічного контролю, але для персоніфікованого повідомлення і дотримання саме прав учасників розгляду скарги законодавець передбачив додаткове (обов`язкове) сповіщення заінтересованих осіб за допомогою електронної пошти.

У матеріалах справи міститься Акт про неможливість 08.11.2022 року здійснення виклику телефонограмою на засідання ОСОБА_1 , у зв`язку з невірним номером телефона (вибір номеру телефону ніяк не обґрунтовано). При цьому Відповідачу було достеменно відомо, що ОСОБА_1 є державним реєстратором та перебуває у трудових відносинах з Великосеверинівською сільською радою Кіровоградської області. У свою чергу на офіційному сайті відповідача у розділі - Суб`єкти державної реєстрації, які здійснюють державну реєстрацію в умовах воєнного стану - Кіровоградська область зазначено номер телефону, який відрізнявся від номеру зазначеного в телефонограмі. У Великосеверинівської сільської радою Кіровоградської області працює офіційний сайт з прийняттям електронного звернення, електронний кабінет та на сайті, зазначено номер телефону для дзвінків. Відповідна інформація загальновідома та розміщена у офіційних джерелах.

Тому фактично судом здійснено законний і обґрунтований висновок про порушення прав позивачки на участь у розгляді скарги щодо неї, що є порушенням процедури розгляду скарги та однією з причин скасування рішення, що прийняте відповідачем за результатами її розгляду.

Від скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких зокрема повідомив, що результати розгляду Міністерством юстиції скарг у лютому 2023 році (які не є предметом розгляду справі №340/1858/23) не можуть розглядатися в межах даної справи, оскільки предметом розгляду є спірний наказ від 27.02.2023 року №775/5, винесений Міністерством юстиції.

Так скаржник зазначає, що за вимогами законодавства, крім відповідної спеціальності для державних реєстраторів встановлено і вимогу щодо наявності стажу роботи, як зазначено вище, що свідчить про необхідну наявність у особи, яка є державним реєстратором, відповідного досвіду, вмінь та навичок для виконання завдань і функцій у сфері реєстрації речових прав.

Рішення № 950 на підставі якого проведено реєстрацію позивачем, є чітким та не містить подвійного трактування, отже враховуючи кваліфікаційні вимоги, які ставляться до державного реєстратора, не має виникати сумніву, що позивачка розуміє зміст документу, який в даному випадку не дає підстав для реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_2 .

Перевірка документів на наявність підстав для проведення реєстраційних дій є прямим обов`язком державного реєстратора, що встановлено статтями 10, 18 Закону № 1952- IV.

Проте державним реєстратором було здійснено протиправну реєстрацію права власності за неналежною особою, як наслідок було порушено конституційне право ОСОБА_3 , якому рішенням від 22.10.2021 року № 924 Великосеверинівська сільська рада вирішила передати у власність земельну ділянку.

Факт державної реєстрації права власності на земельну ділянку за неналежною особою в тому числі підтверджено позивачкою у позовній заяві.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивачка є державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області.

До Міністерства юстиції України із скаргою від 10.02.2022 року звернувся ОСОБА_3 про скасування рішення від 12.11.2021 року №61553759, прийняте державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 щодо державної реєстрації права власності на земельної ділянки з кадастровим номером №3522581200:57:000:1170.

27.02.2023 року Міністерством юстиції України прийнято наказ №775/5 від «Про задоволення скарги» відповідно до якого скаргу ОСОБА_3 від 10.02.2022 року задоволено.

Скасовано рішення від 12 листопада 2021 року №61553759, яке прийнято державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1.

Анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 .

Виконання пункту 2 покладено на Офіс протидії рейдерству.

Виконання пункту 3 покладено на державне підприємство «Національні інформаційні системи»

Підставою винесення оскаржуваного рішення став висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 24 листопада 2022 року за результатом розгляду скарги ОСОБА_3 від 10.02.2022 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України від 15.02.2022 року за №СК-769-22.

У висновку від 24.11.2022 року зазначено про те, що державний реєстратор ОСОБА_1 прийняла неправомірне рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття такого права, з урахуванням його характеру та наслідків і є підставою для застосування відповідного заходу реагування у вигляді анулювання державному реєстратору ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру прав. Таким чином, оскаржуване рішення є незаконним, та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV.

Частиною 1 статті 3 Закону № 1952 визначено загальні засади державної реєстрації прав, якими є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Статтею 7 Закону № 1952 встановлено, що Міністерство юстиції України у сфері державної реєстрації прав має повноваження, зокрема, забезпечувати доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розглядати скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначено ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до положень частини 1, 3 ст. 37 Закону, у редакції на час надходження скарги, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Відповідно до положень частини 5 ст. 37 Закону, у редакції на час прийняття спірного рішення, скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження.

У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.

Отже, положення ст. 37 Закону у редакції Закону, як на дату звернення зі скаргою так і прийняття спірного рішення, визначали граничний строк для вирішення питань, порушених у скарзі як 45 днів.

Відповідно до положень частини 6, 7 ст. 37 Закону, у редакції на час прийняття спірного рішення, за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.

У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:

1) {Припис пункту 1 частини сьомої статті 37 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а саме „скасування рішення державного реєстратора", згідно з Рішенням Конституційного Суду № 9-р(II)/2022 від 16.11.2022. Окремий припис пункту 1 частини сьомої статті 37 втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення Рішення} скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України;

2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов`язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;

3) зобов`язання державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов`язання;

4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерством юстиції України або його територіальним органом, яким прийнято відповідне рішення, протягом п`яти робочих днів вирішується питання про передачу на розгляд іншого державного реєстратора документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. У разі якщо інші державні реєстратори, які перебувають у трудових відносинах з відповідним суб`єктом державної реєстрації прав, відсутні або державним реєстратором є нотаріус, такі документи передаються до територіально найближчого суб`єкта державної реєстрації прав, що має не менше трьох державних реєстраторів, які мають доступ до Державного реєстру прав, або іншому нотаріусу (нотаріусам) за попереднім погодженням із ним (ними). У разі прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав стосовно нотаріуса такому нотаріусу забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону;

5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У разі якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав виявлено порушення законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів для повідомлення про це правоохоронних органів.

Відповідно до положень частини 10 ст. 37 Закону, у редакції на час прийняття спірного рішення, порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедура розгляду відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора прав, суб`єкта державної реєстрації прав, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами, визначена Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128.

Приписами п.2, 3, 5, 8 Порядку № 1128, у редакції на час подання скарги, розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні…

У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом невідкладно без розгляду її колегіально.

Скарга ОСОБА_3 від 10.02.2022 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 15.02.2022 року за №СК-769-22,

Рішення за результатами розгляду скарги прийнято центральною Колегією - 24.11.2022 року.

Наказ про анулювання доступу державного реєстратора до реєстру - 27.02.2023 року.

Зазначене свідчить, що у порушення приписів ст. 37 Закону, відповідачем здійснено розгляд скарги з значним порушенням визначеного статтею строку, що вплинуло у тому числі на права позивача. Так, після спливу визначеного строку розгляду скарги, було внесено зміни до відповідного Порядку, якими було змінено порядок розгляду та повідомлення позивача про її розгляд, що на думку колегії суддів призвело до грубого порушення прав позивача.

Відповідно до п. 9 Порядку № 1128 у редакції на час прийняття спірного рішення, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Пунктом 10 Порядку № 1128 у редакції на час прийняття спірного рішення, встановлено, що для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Інформація про дату, час і місце засідання колегії, що проводиться після відкладення розгляду скарги або для повторного розгляду скарги у визначених законодавством випадках, не оприлюднюється, якщо колегією не прийнято рішення про інше.

Відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Пунктом 12 Порядку № 1128 у редакції на час прийняття спірного рішення, матеріали скарги у сфері державної реєстрації надаються заінтересованим особам за їх клопотанням для ознайомлення та/або фотографування. Якщо таке клопотання заявлено під час засідання колегії (крім випадку проведення засідання під час воєнного стану), колегія відкладає розгляд скарги на строк, необхідний для ознайомлення з відповідними матеріалами, але не більш як на одну годину.

Під час воєнного стану заінтересована особа має право заявити клопотання про надіслання їй матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти. Мін`юст чи відповідний територіальний орган забезпечує надіслання таких матеріалів протягом трьох робочих днів після отримання клопотання.

Заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

Заінтересована особа, яка повідомляє про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.

Отже, з огляду на викладене, можна зробити висновок, що необхідною умовою для належного забезпечення розгляду скарги є повідомлення державного реєстратора про розгляд такої скарги.

Приписами п. 10 Порядку передбачено, що не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

З системного аналізу вищевикладеного, вбачається, що обов`язковою умовою належного повідомлення осіб про час і місце засідання колегії, окрім розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту є повідомлення такої особи засобами електронної пошти. При цьому, повідомлення таким шляхом обов`язкове лише за наявності необхідних підстав, а саме, наявність адреси електронної пошти особи, повідомлено такі дані заінтересованою особою, або встановлено з інших офіційних джерел.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів додержання відповідачем приписів вказаної норми в частині повідомлення позивача про дату засідання засобами електронної пошти та оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що у пункті 11 Висновку Колегії містяться відомості про здійсненне оголошення відповідно до пункту 10 Порядку №1128, оскільки зазначення у висновку такої інформації не є тотожнім її публікації у відповідний період. Також, відповідачем не надано підтвердження вказаних обставин належними доказами.

Публікація на офіційному сайті Міністерства юстиції оголошення про засідання Центральної колегії Міністерства юстиції України 24 листопада 2022 року, свідчить про оголошення проведення засідання, проте, також не є тотожнім оприлюднення інформації про дату, час і місце засідання щодо конкретної скарги.

Крім того, відповідачем не надано доказів повідомлення зазначеної інформації заінтересованим особам засобами електронної пошти.

При цьому, стосовно доводів відповідача про повідомлення позивачки про час і місце засідання колегії телефонограмою, суд зазначає, що складання відповідачем Акту не може бути свідченням належного повідомлення позивачки про розгляд скарги телефонограмою, оскільки у вказаному акті відповідачем зазначено про неможливість здійснення виклику телефонограмою.

Акт про неможливість здійснення виклику телефонограмою по своїй суті та правовим наслідкам не є телефонограмою, якою фіксується факт повідомлення особи, що свідчить про безпідставність посилань відповідача на те, що останній повідомив позивача про розгляд скарги телефонограмою.

Також, як вірно зазначено позивачем у відзиві, відповідачем здійснено виклик за номером телефону НОМЕР_2 , який не зареєстрований та не обслуговується. ОСОБА_1 є державним реєстратором та перебуває у трудових відносинах з Великосеверинівською сільською радою Кіровоградської області.

При цьому, на офіційному сайті відповідача у розділі - Суб`єкти державної реєстрації, які здійснюють державну реєстрацію в умовах воєнного стану - Кіровоградська область зазначено інший номер телефону, а саме запис 38) Великосеверинівська сільська рада номер телефону НОМЕР_3.

Також, враховуючи, що позивачка перебуває у трудових відносинах саме з Великосеверинівською сільською радою Кіровоградської області, у останньої працює офіційний сайт з прийняттям електронного звернення, електронний кабінет та на сайті зазначено номер телефону для дзвінків.

Міністерство юстиції України забезпечує виконання завдань покладених на Міністра юстиції України шляхом ведення відповідних державних реєстрів, а отже відповідач є володільцем адрес офіційної електронної пошти, зокрема державних реєстраторів.

Тобто, відповідачу було відомо з офіційних джерел адресу електронної пошти позивача, натомість, будь-яких дій з приводу належного повідомлення позивача засобами електронної пошти першим не здійснено.

Отже, вказані порушення приписів п. 10 Порядку вплинули на права позивача визначені п. 12 Порядку.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було порушено норми Порядку № 1128 та не здійснено повідомлення позивача.

Аналогічний правовий висновок щодо обов`язковості повідомлення учасників розгляду скарг двома способами був зроблений Верховним Судом у постановах від 16.02.2022 року у справі №640/843/21, від 27.05.2021 року у справі № 420/4037/20, зокрема: «…безальтернативність щодо вибору виключно єдиного способу повідомлення осіб, запрошених для розгляду скарги шляхом лише оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту без сповіщення за допомогою телефонограми чи засобів електронної пошти, є порушенням приписів Порядку №1128…».

Слід також звернути увагу на неодноразово висловлену Верховним Судом правову позицію щодо відсутності обов`язку особи здійснювати моніторинг сайту Міністерства юстиції України щодо розміщення на ньому інформації, адже обов`язок надання такої інформації встановлений спеціальним порядком (постанова від 14 листопада 2018 року у справі № 814/2229/17, від 17 липня 2019 року у справі № 420/5711/18, від 8 серпня 2019 року у справі №813/2632/18, від 12 грудня 2019 року у справі №540/15/19, від 30 квітня 2020 року у справі № 820/5458/17, від 8 липня 2021 року у справі № 640/25601/19).

Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач не навів доводів на підтвердження наявності обставин, які б перешкоджали йому скористатись іншим додатковим способом належного повідомлення, після невдалої спроби повідомити позивача телефонограмою, зафіксованою в акті, оскільки телефонограма не є єдиним додатковим способом належного повідомлення.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 року у справі №460/3137/20 дійшов висновку, що обов`язкове запрошення, яке міститься у Порядку № 11128, свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника та суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

З огляду на це, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

Також, Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 520/7596/19 зазначав, що участь позивача на засіданні комісії спрямована на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно нього і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що аналіз вищевикладених норм законодавства засвідчує, що Міністерство юстиції України за результатами розгляду скарги уповноважене приймати рішення, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав або анулювання доступу державному реєстратору прав на нерухоме майно до Державного реєстру.

Підстава для застосування до державного реєстратора такого виду відповідальності виникає у Міністерства у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

Застосуванню санкцій, як виду юридичної відповідальності повинно передувати встановлення факту правопорушення з боку суб`єктів державної реєстрації прав, а також доведення суб`єктом владних повноважень (Міністерством юстиції України) вини у діях останніх.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 25.02.2021 року у справі №826/5212/18, згідно з якими висновок комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, який складений за наслідками розгляду по суті скарг, за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер, а отже, не є обов`язковим для прийняття Міністерством юстиції України наказу саме у відповідності до цього висновку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.08.2021 року у справі №П/811/402/17, де також поставало питання вмотивованості прийнятого Мін`юстом наказу у правовідносинах, подібних до тих, що виникли й у справі, яка розглядається, при прийнятті висновку Комісія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі, обґрунтованість заперечень. За наслідками такої перевірки Комісія повинна об`єктивно встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження.

Після отримання скарги на дії, бездіяльність або рішення державного реєстратора, утворюється постійно діюча комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка перевіряє наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, за результатом розгляду приймається мотивоване рішення.

Законодавством не передбачено вимоги щодо зазначення мотивів у рішенні уповноваженого органу про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні, а тільки його форму - наказ (частина 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Однак висновок комісії з розгляду скарг, на підставі якого приймається рішення, має бути вмотивованим та містити мотиви його прийняття, оскільки тільки такий висновок дає змогу прийняти належне та обґрунтоване рішення уповноваженому органу.

Вмотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки фактів та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства.

Тобто уповноважений орган має оцінити висновок комісії з розгляду скарг, його мотивацію, обґрунтованість, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач, обираючи вид відповідальності, наділений правом адміністративного розсуду й при прийнятті рішення з цього питання враховує характер порушення, обставини його вчинення і поведінку суб`єкта, який його допустив, ступінь його вини, негативні наслідки, які у зв`язку з цим настали, або могли бути спричинені, розмір шкоди, яка завдана або могла бути завдана внаслідок цього, та на власний розсуд визначає відповідну санкцію, яка підлягає застосуванню до порушника, співрозмірно та пропорційно до тяжкості вчиненого порушення.

При цьому, захід реагування у вигляді анулювання доступу державному реєстратору прав на нерухоме майно до Державного реєстру є суворим з тих, які визначені законом.

Висновок Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції не містить мотиви та обґрунтування прийняття рішення стосовно умислу дії позивача, обставини його вчинення і поведінку суб`єкта, який його допустив, ступінь його вини, негативні наслідки, які у зв`язку з цим настали, або могли бути спричинені, розмір шкоди, яка завдана або могла бути завдана внаслідок цього.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зі змісту висновку вбачається, що Комісією не встановлено умислу у діях позивача, а навпаки вбачається необачність.

Отже, суд дійшов висновку, що обраний відповідачем вид відповідальності у вигляді анулювання доступу державному реєстратору прав на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав не є співмірним із вчиненим порушенням, внаслідок якого відбулось позбавлення права значної кількості осіб на реалізацію своїх прав на розпорядження майновими правами щодо нерухомого майна.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року в адміністративній справі №340/1858/23 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року в адміністративній справі №340/1858/23 за позовом Державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні ді - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко