Ухвала

від 22.07.2024 по справі 340/1858/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2024 року

м. Київ

справа №340/1858/23

адміністративне провадження № К/990/25936/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року (суддя Жук Р.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року (колегія у складі суддів Білак С.В., Чабаненко С.В., Юрко І.В.)

у справі № 340/1858/23

за позовом державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи»,

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Державний реєстратор Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 (далі також - державний реєстратор ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - Мін`юст, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27 лютого 2023 року № 775/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 ;

- відновити доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання чого доручити Державному підприємству «Національні інформаційні системи».

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 30 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, задовольнив позов.

Надалі Кіровоградський окружний адміністративний суд, задовольнивши заяву позивача про розподіл судових витрат у справі, ухвалив в порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення від 20 липня 2024 року, яким вирішив присудити на користь Державного реєстратора ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 29 квітня 2024 року, задовольнивши частково апеляційну скаргу відповідача, ухвалив змінити зазначене додаткове рішення суду першої інстанції, а саме в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають присудженню на користь державного реєстратора ОСОБА_1 за результатом розгляду спору по суті, - зменшивши їх до 3 000,00 грн.

Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

04 липня 2024 року Мін`юст подав касаційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви позивача з питання ухвалення додаткового рішення.

Як на підстави касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також на наявність обставин, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої цієї ж статті 328 Кодексу.

Поряд з цим, скаржник пропустив строк на касаційне оскарження, передбачений частиною першою статті 329 КАС України, оскільки оскаржувана постанова Третього апеляційного адміністративного суду ухвалена (складена) 29 квітня 2024 року, строк на подання касаційної скарги закінчився 29 травня 2024 року. У взаємозв`язку із цим Мін`юст заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Клопотання обґрунтовує тим, що вперше подало касаційну скаргу 29 травня 2024 року, проте Верховний Суд ухвалою від 17 червня 2024 року повернув касаційну скаргу. Усунувши недолік, який слугував підставою для повернення касаційної скарги, скаржник без зайвих зволікань після повернення попередньої касаційної скарги подав удруге касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення.

З огляду на наведені мотиви відповідача, Суд вважає, що Мін`юсту слід поновити строк на касаційне оскарження відповідно до частини третьої статті 329 КАС України.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку та/або постановами суду апеляційної інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З огляду на предмет спору, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України, для визначення справи незначної складності та відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому у поданій касаційній скарзі відсутні обгрунтовані посилання на існування обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Таким чином, додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, прийняті у даній справі, не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновити строк на касаційне оскарження.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 340/1858/23.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя В.М. Бевзенко

Суддя С.Г. Стеценко