Ухвала

від 17.06.2024 по справі 340/1858/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 червня 2024 року

м. Київ

справа № 340/1858/23

адміністративне провадження № К/990/20834/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №340/1858/23 за позовом Державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Державний реєстратор Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи", в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №775/5 від 27.02.2023 "Про задоволення скарги" в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 ;

- відновити доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання чого доручити Державному підприємству "Національні інформаційні системи".

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Кіровоградський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 30.06.2023 (залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024) позов задовольнив.

Згодом, до суду першої інстанції, від представника позивача 06.07.2023 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За результатом розгляду заяви, Кіровоградський окружний адміністративний суд своїм додатковим рішенням від 20.07.2023 присудив на користь Державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Третій апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 29.04.2024 змінив вказане вище додаткове рішення, та присудив такі витрати у розмірі 3000,00 грн.

На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний Суд» 29.05.2024 надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2023, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2, 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.

При цьому не слід брати до уваги посилання скаржника на підставу касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме, неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2020 у справі № 804/8466/16.

Зокрема, зі змісту наведеної постанови вбачається наступне:

«… у своїй касаційній скарзі Міністерство юстиції України зауважує, що в матеріалах справи є ряд доказів, які підтверджують належне повідомлення державного реєстратора Тимошенко Д.В. про засідання Комісії, зокрема, роздруківка з офіційного сайту Міністерства юстиції України, роздруківка з доказом направлення на електронну адресу позивача копії скарги та повідомлення, а також журнал телефонограм Міністерства юстиції України з доказом направлення телефонограми, в яких повідомляється про засідання Комісії за скаргою Іщенко І.П. в інтересах Алас Бауштофф-Холдінг ГмбХ від 28 жовтня 2016 року.…

… позивачка у своїх заявах по суті справи, поясненнях в судах першої та апеляційної інстанції неодноразово зазначала про таке - 23 листопада 2016 року о 17:02 на її особисту електронну адресу надійшов лист Міністерства юстиції України, в якому було зазначено, що Міністерство юстиції України повідомляє про засідання Комісії за скаргою Іщенко І.П. в інтересах Алас Бауштофф-Холдінг ГмбХ від 28 жовтня 2016 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2016 року за №34379-033-16, стосовно ТОВ «Будгруп Інжиніринг». Було вказано, що розгляд справи відбудеться 24 листопада 2016 року у приміщенні Міністерства юстиції України за адресою: м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 15, каб. 1103 та була долучена копія скарги (копія додається) …».

Водночас, суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи, серед іншого, встановили: «…відповідачу було відомо з офіційних джерел адресу електронної пошти позивача, натомість, будь-яких дій з приводу належного повідомлення позивача засобами електронної пошти першим не здійснено…».

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 зазначила, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.

Тобто, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Додатково варто наголосити, що посилання скаржника у касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Верховний Суд зазначає, що посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду указаних у касаційній скарзі, скаржником вибірково цитуються окремі витяги з тексту постанов без урахування того, що такі постанови можуть бути прийнятними лише у разі, якщо такі прийняті за результатами розгляду справ з подібними правовідносинами та предметом.

Таким чином, Верховний Суд зауважує, що наведені скаржником висновки у викладених вище постановах є нерелевантними до правовідносин у цій справі, ухвалені за інших фактичних обставин та сформовані за різного правового регулювання і скаржник не довів у касаційній скарзі подібність правовідносин у згаданих та розглядуваній справах.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №340/1858/23 за позовом Державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяВ.М. Шарапа