Ухвала

від 22.07.2024 по справі 340/1858/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2024 року

м. Київ

справа №340/1858/23

адміністративне провадження № К/990/25928/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року (суддя Жук Р.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року (колегія у складі суддів Білак С.В., Чабаненко С.В., Юрко І.В.)

у справі № 340/1858/23

за позовом державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи»,

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Державний реєстратор Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 (далі також - державний реєстратор ОСОБА_1 , позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - Мін`юст, відповідач, скаржник), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27 лютого 2023 року № 775/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Великосеверинівської сільської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 ;

- відновити доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання чого доручити Державному підприємству «Національні інформаційні системи».

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 30 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, задовольнив позов.

04 липня 2024 року Мін`юст подав касаційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Як на підстави касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 804/8466/16, а також на наявність обставин, передбачених підпунктами «а», «в» і «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); крім того, зазначає, що встановлення факту прийняття державним реєстратором ОСОБА_1 неправомірного рішення щодо реєстрації права власності особи на земельну ділянку без проведення належної перевірки поданих документів на наявність в них як таких підстав для проведення реєстраційних дій, що унеможливило ОСОБА_2 здійснити реєстрацію свого права власності на туж саму земельну ділянку, є підставою для застосування заходу реагування у вигляді анулювання державному реєстратору доступу до одного з державних реєстрів.

Поряд з цим, скаржник пропустив строк на касаційне оскарження, передбачений частиною першою статті 329 КАС України, оскільки оскаржувана постанова Третього апеляційного адміністративного суду ухвалена (складена) 29 квітня 2024 року, строк на подання касаційної скарги закінчився 29 травня 2024 року. У взаємозв`язку із цим Мін`юст заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Клопотання обґрунтовує тим, що вперше подало касаційну скаргу 29 травня 2024 року, проте Верховний Суд ухвалою від 17 червня 2024 року повернув касаційну скаргу. Усунувши недолік, який слугував підставою для повернення касаційної скарги, скаржник без зайвих зволікань після повернення попередньої касаційної скарги подав удруге касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення.

З огляду на наведені мотиви відповідача, Суд вважає, що Мін`юсту слід поновити строк на касаційне оскарження відповідно до частини третьої статті 329 КАС України.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії справ незначної складності (малозначних) за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

У цій справі оскаржуються дії Мін`юсту щодо анулювання державному реєстратору доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Даний спір не відноситься до справ, визначених у частині четвертій статті 257 КАС України, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Таким чином, з огляду на предмет спору, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України, для визначення справи незначної складності та відповідно до статті 257 цього Кодексу могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Кіровоградський окружний адміністративний суд в ухвалі від 26 квітня 2023 року про відкриття провадження вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Оскаржуваним у цій справі наказом Мін`юсту від 27 лютого 2023 року № 775/5 державному реєстратору ОСОБА_1 анульовано доступ до Державного реєстру.

Покликаючись на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, Мін`юст не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики; не формулює проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, або створить відмінний від минулого підхід до вирішення правового питання; не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, інших норм матеріального та / чи процесуального права.

Також скаржник не обґрунтовує винятковість розгляду цієї справи чи наявність інтересу суспільства до вирішення спору.

Зважаючи на наведене, Суд не вбачає визначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обставин, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, Мін`юст визначаючи підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на постанову Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 804/8466/16. Разом з тим, зазначені відповідачем у касаційній скарзі норми у вказаній постанові Верховного Суду застосовані як норми прямої дії, виходячи з фактичних обставин, які були встановлені у цій іншій справі, та не є подібними до справи № 340/1858/23.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року, виходив з того, що анулювання позивачу доступу до Державного реєстру не є співмірним допущеному порушенню; під час розгляду скарги відповідачем були допущені процедурні порушення (як то неповідомлення суб`єкту оскарження про дату, час і місце розгляду скарги, ненадсилання державному реєстратору копії скарги та її матеріалів), які не можуть вважатися формальними та є підставою для скасування оспорюваного рішення про результати розгляду скарги.

Мін`юст не обґрунтовує, у чому такі висновки та мотиви судів попередніх інстанцій є наслідком неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та / чи порушення норм процесуального права; не вказує правових позицій Верховного Суду, яким не відповідають такі висновки судів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За викладених обставин Мін`юсту слід відмовити у відкритті касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновити строк на касаційне оскарження.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 340/1858/23.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя В.М. Бевзенко

Суддя С.Г. Стеценко