Ухвала

від 09.04.2024 по справі 755/6045/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/6045/24

Провадження №: 1-кс/755/1314/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ "09" квітня 2024 р.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 розглянувши клопотання старшого слідчого ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024010000000010, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,-

в с т а н о в и в :

Старший слідчий ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором ОСОБА_4 клопотанням про арешт майна, з метою збереження для забезпечення в подальшому застосування конфіскації майна як виду додаткового покарання.

Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на те, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи факт окупації Автономної Республіки Крим з боку рф, з метою завдання шкоди Україні, зокрема обороноздатності, державній та економічній безпеці України, з власної ініціативи, добровільно, перебуваючи на тимчасово окупованій території України - півострові Крим, поблизу села Оленівка, здійснив передачу у користування матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, а саме земельні ділянки для встановлення пересувних радіолокаційних станцій, зенітно-ракетних комплексів, які працювали на шкоду України та готельного комплексу для розміщення тa забезпечення військовослужбовців рф.

Встановлено, що 20.04.2012 у ОСОБА_5 виникло право власності на нерухомість в Автономній Республіці Крим (далі - АРК), зокрема в селі Оленівка Чорноморського району (найзахідніший населений пункт не лише мису/півострову Тарханкут, а й усього Криму з населенням близько 1500 осіб) у вигляді житлового будинку, готелю на 100-150 ліжко-місць, що знаходиться за адресами: АДРЕСА_1 . У подальшому, вищевказане майно 29.07.2013, на підставі договору купівлі-продажу № 2645, перейшло формально у власність дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та дочки - ОСОБА_7 . Однак, дохід від здійснення підприємницької діяльності тa управління комплексом здійснювалось виключно ОСОБА_5 .

Упродовж березня-квітня 2014 року ОСОБА_5 брав активну і безпосередню участь у так званому референдумі, агітуючи жителів Криму йти на референдум та голосувати за приєднання півострову до росії. Так, під проводом ОСОБА_5 , який, був одним з керівників секти «Анастасійці», всі члени вказаної общини, «дружно» ходили на мітинг в підтримку держави-окупанта, а в подальшому і на референдум.

Як наслідок, після лютого 2014 року вся діяльність ОСОБА_5 була спрямована на підтримку політики російської федерації в Криму та ї укорінення серед місцевого населення шляхом відкритого пропагування ідеології, економічної підтримки держави-окупанта (шляхом сплати податків до бюджету республіки Крим як суб?єкта рф) та її правлячої партії, у тому числі незаконно призначеного керівництва на місцевому рівні.

Санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України, відповідно за якою ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру, передбачає конфіскацію майна. Отже з метою забезпечення збереження майна та в подальшому забезпечення конфіскації майна як виду додаткового покарання у слідства виникла необхідність звернення із зазначеним клопотанням.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в межах якого подане до суду клопотання, суд приходить до наступного

Так, відповідно до вимог ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідності такого арешту.

Так, в клопотанні прокурора належним чином не обґрунтувано, необхідність накладення арешту на зазначене майно оскільки вся підозра ґрунтується лише на поясненнях онука, ніяких належних доказів до клопотання не долучено, також викладені в клопотанні відомості не узгоджуються з долученими доказами.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє належне обґрунтування сукупності підстав для задоволення зазначеного клопотання.

За таких обставин, керуючись вимогами ст.ст.131, 132, 170-172, 309, 369 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024010000000010, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя