Ухвала

від 10.07.2024 по справі 755/6045/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/6045/24 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1

Провадження№11-сс/824/3778/2024 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Уржум Кіровської області, російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_6 ,

встановила:

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_9 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, та обрано підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення суми застави, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді повністю та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відповідно до постанови Генерального прокурора про визначення підслідності кримінального правопорушення у кримінальному провадженні від 26.01.2024 у даному кримінальному провадженні визначена підслідність за СУ ГСУ СБУ в АР Крим та міста Севастополя.

Відповідно до відкритих даних ресурсу "Опендатабот" ГУ СБУ в АРК заходиться за адресою: України, 73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 5.

Згідно виписки з ЄДРЮО СУ ГСУ СБУ в АР Крим та міста Севастополя є відокремленим підрозділом ГУ СБУ в АРК з місцезнаходженням за адресою: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 14А, хоча і знаходиться в Дніпровському районі м. Києва, але не є юридичною особою.

А тому, орган досудового розслідування мав подати клопотання про обрання запобіжного заходу до слідчого судді Херсонського міського суду, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Апелянт вказує на те, що прокурором не було надано будь-яких реальних доказів необхідності застосування саме такого запобіжного заходу, а ті, що були надані не є належними, а також не надавалось доказів обґрунтованості підозри, що є грубим порушенням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимості не має, є старою особою віком більше 80 років, яка страждає тяжкими захворюваннями, не дивлячись на те, що вимушено знаходиться на окупованій території, від громадянства України не відмовлявся.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у період 19-22 лютого 2014 року, російська федерація (далі - рф), використовуючи загострення політико-соціальної напруженості в Україні як привід для вторгнення на її суверенну територію, в порушення міжнародно-правових норм, у т.ч. Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та російською федерацією (ратифікований Законом України № 13/98-ВР від 14.01.1998 та Федеральним Законом рф № 42-ФЗ від 02.03.1999), Конституції України, із застосуванням кадрових військових підрозділів своїх збройних сил, а також підконтрольних уряду рф проросійських політичних та інших організацій та об`єднань, вчинила захоплення адміністративних будівель органів державної влади України в Автономній Республіці Крим, блокування українських військових частин, а також організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території АР Крим, із заздалегідь відомим та підконтрольним рф результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу рф території АР Крим і міста Севастополя на правах суб`єктів федерації.

Таким чином, з 20 лютого 2014 року рф як держава-агресор, здійснила окупацію території України - півострова Крим із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень.

З метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь до складу рф, а також придушення спротиву проукраїнського населення Криму, вищим керівництвом рф було прийнято низку «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено так звані судові, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування Республіки Крим.

Так, 24 лютого 2022 року, у зв`язку з відкритим військовим вторгненням рф в Україну, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про введення військового стану в Україні» №2002-ІХ від 24.02.2022 та строк дії якого продовжувався відповідними Указами Президента до теперішнього часу.

Досудовим розслідуванням встановлені фактичні дані про те, що громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи факт окупації Автономної Республіки Крим з боку рф, з метою завдання шкоди Україні, зокрема обороноздатності, державній та економічній безпеці України, з власної ініціативи, добровільно, перебуваючи на тимчасово окупованій території України - півострові Крим, поблизу села ОСОБА_10 , здійснив передачу у користування матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, а саме земельні ділянки для встановлення пересувних радіолокаційних станцій, зенітно-ракетних комплексів, які працювали на шкоду України та готельного комплексу для розміщення та забезпечення військовослужбовців рф.

Встановлено, що 20.04.2012 у ОСОБА_7 виникло право власності на нерухомість в Автономній Республіці Крим (далі - АРК), зокрема в селі Оленівка Чорноморського району (найзахідніший населений пункт не лише мису/півострову Тарханкут, а й усього Криму з населенням близько 1500 осіб) у вигляді житлового будинку, готелю на 100-150 ліжко-місць, що знаходиться за адресами: АДРЕСА_4 в АДРЕСА_5 .

У подальшому, вищевказане майно 29.07.2013, на підставі договору купівлі-продажу № 2645, перейшло формально у власність дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_11 та дочки - ОСОБА_12 . Однак, дохід від здійснення підприємницької діяльності та управління комплексом здійснювалось виключно ОСОБА_7 .

Упродовж березня-квітня 2014 року ОСОБА_7 брав активну і безпосередню участь у так званому референдумі, агітуючи жителів Криму йти на референдум та голосувати за приєднання півострову до росії. Так, під проводом ОСОБА_7 , який, був одним з керівників секти «ОСОБА_17», всі члени вказаної общини, «дружно» ходили на мітинг в підтримку держави-окупанта, а в подальшому і на референдум.

Як наслідок, після лютого 2014 року вся діяльність ОСОБА_7 була спрямована на підтримку політики російської федерації в Криму та її укорінення серед місцевого населення шляхом відкритого пропагування ідеології, економічної підтримки держави-окупанта (шляхом сплати податків до бюджету республіки Крим як суб`єкта рф) та її правлячої партії, у тому числі незаконно призначеного керівництва на місцевому рівні.

Так, ОСОБА_7 08.07.2019 отримав право на користування (оформлено право власності відповідно до законодавства рф) земельною ділянкою, кадастровий номер 0125687800:06:001:0317, площею приблизно 80 га, що знаходиться поблизу села Оленівка Чорноморського району АР Крим та розташована між мисом Тарханкут та мисом Джангуль, з метою розвитку сільськогосподарського бізнесу.

Приблизно в серпні-листопаді 2022 року (точну дату не встановлено), ОСОБА_7 , активно підтримуючи рішення та дії держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні, безкоштовно передав вказану земельну ділянку для військових потреб військовим підрозділам рф.

У вказаний період часу, військовослужбовцями армії рф, на земельній ділянці були встановлені пересувні радіолокаційні станції, зенітно-ракетні комплекси, засоби радіолектронної боротьби (РЕБ) та радіоелектронної розвідки (РЕР), які працювали на шкоду державі Україна.

Крім того, ОСОБА_7 , упродовж 2022 року (точну дату не встановлено) продовжуючи злочинні дії направлені на завдання шкоди Україні, з метою облаштування та належного функціонування військової техніки та безперебійного електроживлення, за власні кошти завіз на земельну ділянку (кадастровий номер 0125687800:06:001:0317) щебінь для потреб військових, а також допоміг провести електроенергію.

Також, у серпні-вересні 2022 року (точну дату не встановлено) ОСОБА_7 , з метою сприяння, надання матеріальної допомоги, вираження солідарності з діями та рішеннями держави-агресора, збройних формувань держави-агресора, висловлення симпатії їм, розмістив особовий склад військовослужбовців рф, в кількості близько 10-15 чоловік, у власному готелі ( АДРЕСА_2 , де харчував їх також за власні кошти.

Метою діяльності ОСОБА_7 є заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

При цьому вся господарська діяльність, здійснювана ОСОБА_7 в умовах окупації проводилася у тісній взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, а виручені грошові кошти, в своїй основній частині, йшли на фінансування окупаційної влади та її війська.

Таким чином, ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - пособництві державі-агресору, умисних діях, спрямованих на допомогу державі - агресору, збройним формуванням, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом: добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора та її збройним формуванням.

25 березня 2024 року складено повідомлення про підозру громадянину України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

09.04.2024 прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024010000000010 від 11.01.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

На обґрунтування вимог поданого клопотання прокурор вказав на те, що у зв`язку з перебуванням ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території України, повідомлення про підозру йому вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме, шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур`єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (№ 61 (7721) від 23 березня 2024 року, № 63 (7723) від 27 березня 2024 року)та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 21 березня 2024 року та 26 березня 2024 року.

Однак, останній на виклик не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надав. У зв`язку із викладеним, у органу досудового розслідування існують вагомі підстави вважати, що останній переховується від органу досудового розслідування та суду.

Також, використовуючи знайомство та різноманітну залежність від нього свідків по даному провадженню, перебування значної частини свідків на окупованій російською федерацією частині території України, ОСОБА_7 може здійснювати на них вплив, у тому числі і у способи, небезпечні для життя і здоров`я, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від дачі показань.

Вказане підтверджує наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КК України, а саме: підозрюваний може незаконно впливати на свідків.

Вказані обставини, а також те, що ОСОБА_7 здійснює діяльності у взаємодії з державою-агресором спрямовану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (злочин, який, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, вказують на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та свідчать про те, що він переховується від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків чи продовжувати вчинення злочину, у якому підозрюється, а також іншим чином перешкоджати розслідуванню кримінального правопорушення.

Відтак, на переконання прокурора, з урахуванням неможливості запобігання вищенаведеним ризикам у інший спосіб, ніж обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_7 не вбачається.

29.04.2024 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та обрано підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення суми застави, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні доводи перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому, були вислухані думки прокурора та захисника, з`ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Чинним кримінальним процесуальним законом України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особа, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оголошена у міжнародний розшук.

Зокрема, відповідно до частини шостої статті 193 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного за наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, та за умови знаходження особи в міжнародному розшуку.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 . слідчий суддя встановив обставини того, що 25 березня 2024 року складено та погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. Як вбачається з долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження, прокурором вживались заходи для вручення у спосіб, передбачений КПК України, вказаної вище підозри. Захиснику ОСОБА_13 було вручено повідомлення про підозру 25 березня 2024 року.

Разом з тим, органом досудового розслідування у загальнодержавному засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур`єр» 23 березня 2024 року (№ 61 (7721), 27 березня 2024 року (№ 63 (7723), та 21 березня 2024року, 26 березня 2024 року на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора розміщувались повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_7 для проведення за його участю необхідних слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні.

Крім того, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, наявними у справі доказами, зокрема: заявою про вчинення кримінального правопорушення від 10 січня 2024 року з додатками; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 05.02.2024 з додатками; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 05 лютого 2024 року з додатками; відповіддю на доручення прокурора від 28 березня 2024 року; повідомленням ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Разом з тим, слідчим суддею встановлено доведеність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, на виклики слідчого, прокурора та суду не з`являється та наразі переховується від органів досудового розслідування, також, використовуючи знайомство та різноманітну залежність від нього свідків по даному провадженню, перебування значної частини свідків на окупованій російською федерацією частині території України, ОСОБА_7 може здійснювати на них вплив, у тому числі і у способи, небезпечні для життя і здоров`я, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від дачі показань, чи продовжувати вчинювати інші кримінальні правопорушення, а також іншим чином перешкоджати розслідуванню даного кримінального правопорушення.

Викладені в клопотанні фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину, додані до клопотання матеріали, зокрема текст повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, на даному етапі досудового розслідування, на думку колегії суддів, свідчать про обґрунтованість вказаних вище висновків слідчого судді.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_9 від 27.03.2024 ОСОБА_7 оголошено у розшук, проведення якого доручено Головному управлінню СБУ в АР Крим /т. 1 а.с. 78-79/.

За наведених обставин, органом досудового розслідування та слідчим суддею в повній мірі дотримано вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.

Доводи апеляційної скарги захисника, що орган досудового розслідування мав подати клопотання про обрання запобіжного заходу до слідчого судді Херсонського міського суду, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду у зв`язку з наступним.

Згідно постанови Генерального прокурора ОСОБА_16 від 26.01.2024, підслідність вказаного кримінального провадження визначено за слідчим управлінням ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим

Положеннями ч. 1 ст. 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Разом з цим, згідно матеріалів клопотання, а саме виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідче управління ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 14А, /т.1 а.с. 119/, що знаходиться в Дніпровському районі м. Києва, а тому клопотання подано прокурором згідно правил територіальної підслідності.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги посилання апелянта на характеристику підозрюваного, а саме, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимості не має, є старою особою віком більше 80 років, яка страждає тяжкими захворюваннями, проте це не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Таким чином доводи викладені в апеляційній скарзі захисника не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу. При цьому, слід зазначити, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.

Відповідно до положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.

Зважаючи на викладене, оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки постановлена згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалена на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4