Ухвала

від 06.06.2024 по справі 755/6045/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 06 червня 2024 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого-криміналіста 2 відділу слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, а саме на: земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0548 га, кадастровий номер: 8000000000:66:567:0043, вид використання та цільове призначення: для індивідуального садівництва, форма власності: приватна власність, дата державної реєстрації земельної ділянки: 01.12.2014 року; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.1593 га, кадастровий номер: 0125687800:01:001:0547, вид використання та цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності: приватна власність, дата державної реєстрації земельної ділянки: 29.04.2013 року, які на праві власності належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом заборони державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати повністю ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого. Крім того, просив витребувати у прокурора матеріали кримінального провадження № 42024010000000010 від 11.01.2024 р.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що власник майна в судове засідання не викликався, про наявність оскаржуваного рішення стороні захисту стало відомо 03 травня 2024 року, а 08 травня ознайомився із матеріалами провадження, апеляційну скаргу подано 09 травня 2024 року. З цих підстав вважав, що строк на апеляційне оскарження дотримано.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через порушення норм процесуального права.

Зазначає, що клопотання розглянуто з порушенням територіальної підсудності, оскільки органом досудового розслідування є СУ ГСУ СБУ в АР Крим та міста Севастополя, яке відповідно до відкритих даних ресурсу «Опендабот» знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . З огляду на місцезнаходження юридичної особи в м. Херсон, орган досудового розслідування мав подати клопотання про арешт майна до слідчого судді Херсонського міського суду.

Апелянт вважає, що долучені до клопотання протоколи допиту свідка ОСОБА_9 є недостовірними, неналежними і недопустимими, з огляду на те, що на даний час між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 триває конфлікт стосовно майна підприємства, належного ОСОБА_5 .

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 11 січня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024010000000010за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлені фактичні дані про те, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи факт окупації Автономної Республіки Крим з боку РФ, з метою завдання шкоди Україні, зокрема обороноздатності, державній та економічній безпеці України, з власної ініціативи, добровільно, перебуваючи на тимчасово окупованій території України - півострові Крим, поблизу села Оленівка, здійснив передачу у користування матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, а саме земельні ділянки для встановлення пересувних радіолокаційних станцій, зенітно-ракетних комплексів, які працювали на шкоду України та готельного комплексу для розміщення та забезпечення військовослужбовців РФ.

Також встановлено, що 20.04.2012 року у ОСОБА_5 виникло право власності на нерухомість в Автономній Республіці Крим (далі - АРК), зокрема, у селі Оленівка, Чорноморського району (найзахідніший населений пункт не лише мису/півострову Тарханкут, а й усього Криму з населенням близько 1500 осіб), у вигляді житлового будинку, готелю на 100-150 ліжко-місць, що знаходиться за адресами: АДРЕСА_2 , 12, 18 в АДРЕСА_2 .

У подальшому, вказане майно, 29.07.2013 року, на підставі договору купівлі-продажу № 2645, перейшло формально у власність дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_11 та дочки ОСОБА_12 . Однак, дохід від здійснення підприємницької діяльності та управління комплексом здійснювалось виключно ОСОБА_5 .

Упродовж березня-квітня 2014 року ОСОБА_5 брав активну і безпосередню участь у, так званому референдумі, агітуючи жителів Криму йти на референдум та голосувати за приєднання півострову до росії. Так, під проводом ОСОБА_5 , який був одним із керівників секти «Анастасійці», всі члени вказаної общини, «дружно» ходили на мітинг у підтримку держави-окупанта, а в подальшому, і на референдум.

Як наслідок, після лютого 2014 року вся діяльність ОСОБА_5 була спрямована на підтримку політики Російської Федерації у Криму та її укорінення серед місцевого населення шляхом відкритого пропагування ідеології, економічної підтримки держави-окупанта (шляхом сплати податків до бюджету республіки Крим як суб`єкта РФ) та її правлячої партії, у тому числі, незаконно призначеного керівництва на місцевому рівні.

Так, ОСОБА_5 , 08.07.2019 року отримав право на користування (оформлено право власності, відповідно до законодавства РФ) земельною ділянкою, кадастровий номер 0125687800:06:001:0317, площею приблизно 80 га, що знаходиться поблизу села Оленівка, Чорноморського району, АР Крим та розташована між мисом Тарханкут та мисом Джангуль, з метою розвитку сільськогосподарського бізнесу.

Приблизно в серпні-листопаді 2022 року (точну дату не встановлено), ОСОБА_5 , активно підтримуючи рішення та дії держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні, безкоштовно передав вказану земельну ділянку для військових потреб військовим підрозділам РФ.

У вказаний період часу, військовослужбовцями армії РФ, на земельній ділянці були встановлені пересувні радіолокаційні станції, зенітно-ракетні комплекси, засоби радіолектронної боротьби (РЕБ) та радіоелектронної розвідки (РЕР), які працювали на шкоду державі Україна.

Крім того, ОСОБА_5 , упродовж 2022 року (точну дату не встановлено), продовжуючи злочинні дії, направлені на завдання шкоди Україні, з метою облаштування та належного функціонування військової техніки та безперебійного електроживлення, за власні кошти завіз на земельну ділянку (кадастровий номер 0125687800:06:001:0317) щебінь для потреб військових, а також, допоміг провести електроенергію.

Також, у серпні-вересні 2022 року (точну дату не встановлено), ОСОБА_5 , з метою сприяння, надання матеріальної допомоги, вираження солідарності з діями та рішеннями держави-агресора, збройних формувань держави-агресора, висловлення симпатії їм, розмістив особовий склад військовослужбовців РФ, у кількості близько 10-15 чоловік, у власному готелі ( АДРЕСА_2 , де забезпечував їх харчуванням також за власні кошти.

25 березня 2024 року складено повідомлення про підозру громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

У зв`язку з перебуванням ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території України, повідомлення про підозру йому вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме, шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур`єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (№ НОМЕР_2 (7723) від 27 березня 2024 року) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 26 березня 2024 року.

27 березня 2024 року ОСОБА_5 оголошено в розшук.

Згідно даних реєстрів, громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , належить: земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0548 га, кадастровий номер: 8000000000:66:567:0043, вид використання та цільове призначення: для індивідуального садівництва, форма власності: приватна власність, дата державної реєстрації земельної ділянки: 01.12.2014 року; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.1593 га, кадастровий номер: 0125687800:01:001:0547, вид використання та цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності: приватна власність, дата державної реєстрації земельної ділянки: 29.04.2013 року.

05 квітня 2024 року старший слідчий-криміналіст 2 відділу слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_8 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт земельних ділянок, що належить підозрюваному ОСОБА_5 з метою конфіскації майна.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року клопотання задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частиною другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42024010000000010, про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні слідчого, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання вбачається наявність правових підстав для його арешту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 08 квітня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

З матеріалів судового провадження, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Оскільки, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, підозру у якому йому повідомлено, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Доводи апелянта, що клопотання розглянуто з порушенням територіальної підсудності не заслуговують на увагу. Зокрема, до матеріалів клопотання долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, СУ ГУ СБ України в АР Крим розташоване за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н., вул. Юрія Поправки, 14-А (а.с. 79).

Оскільки, відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею дотримано вимоги статей 132,170,172,173 КПК України, перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України.

Враховуючи наведене, доводи представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , про які зазначено в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів провадження.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбачених ст. 409 КПК України, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15

Єдиний унікальний № 755/6045/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16

Провадження № 11сс/824/3820/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК