Рішення

від 08.05.2024 по справі 541/606/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/606/24

Номер провадження 2/541/433/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 травня 2024 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі

головуючого судді Шатілової Л.Г.,

за участю секретаря судового засідання Гуриної В.М.,

представників позивача ОСОБА_1 , адвоката Педорича В.І.,

представника відповідача адвоката Пугача С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в спрощеному провадженні за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до СТОВ «СЛАВУТИЧ» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та судових витрат, мотивуючи свої вимоги наступним: вона є власником земельної ділянки площею 2,3956 га, яка розташована на території Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5323288200:00:001:0075, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства . 21 листопада 2016 року між нею та відповідачем було укладено договорі оренди землі №22/12-16. Приватним нотаріусом Карбан Є.О. Миргородського районного нотаріального округу 30.12.2016 року було зареєстровано право оренди відповідача належній їй земельної ділянки, номер запису 18461297. За умовами даного договору передано в строкове платне користування належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,3956 га. Договір укладено на 10 років, розмір щорічної орендної плати становить в грошовій формі 13% від нормативної грошової оцінки. Зазначила, що орендна плата за 2019-2023 роки їй не сплачена. На даний час заборгованість по орендній платі за 2019-2023 роки становить 45608,16 грн. Систематичне порушення відповідачем умов договору щодо невиплати орендної плати є істотним, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому СТОВ «СЛАВУТИЧ» не погоджується з позовними вимогами та викладеними обґрунтуваннями позову в повному обсязі. Зазначив, що дійсно між ОСОБА_2 та СТОВ «Славутич» 21 листопада 2016 року було укладено договір оренди землі №22/12-16. Відповідно до п. 9 вказаного договору орендна плата становить 10% від нормативної грошової оцінки в грошовому виразі, а не 13% як про це вказує позивач. Крім того, орендна плата за 2017-2019 роки була сплачена, зокрема за 2019 рік орендна плата була сплачена на підставі заяви ОСОБА_2 , в якій викладено прохання виплатити кошти за оренду земельного паю авансом за 2019 року в сумі 8177,21 грн. а також указані кошти сплачені на підставі наказу директора СТОВ «Славутич» №133 від 22 серпня 2018 року. Також зазначив, що на теперішній час СТОВ «Славутич» в будь-який зручний час для ОСОБА_2 та робочий час для СТОВ «СЛАВУТИЧ» готове сплатити неотримані нею кошти за договором оренди землі №22/12-16 від 21 листопада 2016 року за 2021, 2022, 2023 роки, що становить 20500,00 грн.

Крім того, просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за 2019 та 2020 роки, оскільки відповідно до пункту 11 Договору оренди землі №22/12-16 від 21 листопада 2016 року орендна плата вноситься один раз у рік до 31 грудня поточного року. Отже позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості по орендній платі за 2019 рік спливла 01 січня 2023 року, а за 2020 рік 01 січня 2024 року.

Вказав, що позивач неодноразово не бажала з`являтися для отримання орендної плати, а також не надала реквізити для перерахування орендної плати на її банківський рахунок.

Просив застосувати позовну давність до вимог позивача в частині вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за 2019, 2020 роки та відмовити в задоволені позовних вимог в цій частині, а також відмовити в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди, застосувавши доктрину venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки).

12.04.2024 року адвокат Педорич В.І. надав заяву про зменшення позовних виог, в якій просив розірвати договір оренди землі №22/12-16 від 21 листопада 2016 року укладеий між ОСОБА_2 та СТОВ «Славутич», щодо земельної ділянки із кадастровим номром 5323288200:00:001:0075 площею 2,3956 га, право оренди з яким зарестровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме мано 30 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право 18461297; стягнути з СТОВ «Славутич» на користь ОСОБА_2 на відшкодування заборгованості по орендній платі за 2020-2023 роки 31026,88 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Педорич В.І. позовні вимоги свого довірителя підтримав, уточним зменшені позовні вимоги, зазначивши, що оскільки орендна плата за 2019 рік позивачу була сплачена, просив стягнути з відповідача орендну плату за 2020-2023 року в загальній сумі 31026,88 грн., а також стягнути судові витрати. Суду пояснив, що орендна плата за 2020-2023 роки не сплачена, орендодар не вживав заходів на перерахування орендної плати позивачу, а сам договір не передбачає обов`язку орендодавця особисто з`являтися на підприємство за орендною платою. В касу підприємства позивач не зверталася, оскільки по телефону керівник підприємства відмовив у виплаті орендної плати.

Представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 підтримав заяву про зменшення позовних вимог, просив стянути орендну плату за 2020-2023 роки. Суду пояснив, що восени 2023 року вони з ОСОБА_2 , яка є його матір`ю, прийшли в бухгалтерію СТОВ «Славутич» з проханням виплатити орендну плату, на що бухгалтер їм відповів, що необхідно звернутися до директора П`ятька, якщо директор надасть дозвіл на виплату, то орендна плата буде виплачена. Директору зателефонував, але останній на підвищених тонах, сказав, що орендну плату позивач не побачить.

Представник відповідача- адвокат Пугач С.В. позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, вважав,що позивач штучно створив умови для розірвання договору оренди. Зазначив, що орендна палата була нарахована, сплачені податки та військовий збір і у відповідача була можливість їх отримати в касі підприємства. Також повідомив, що підприємство готове сплатити орендну плату позивачу. Посилаючись на суперечливу поведінку позивача просив відмовити в задоволені позовних вимоги, а також застосувати позовну давність в частині позовних вимог про стягнення орендної плати за 2020 рік.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що в СТОВ «Славутич» вона працює бухгалтером з 1994 року. ОСОБА_2 орендну плату за 2017-2019 роки отримувала готівкою (нею були підняті архівні документи), а за 2020-2023 роки не отримувала, оскільки не з`являлася . Також повідомила., що ОСОБА_2 особисто не зверталася за орендною платою приходив її син- ОСОБА_1 , але оскільки всі виплати проводяться з дозволу директора, то запропонувала сходити до нього та отримати згоду на виплати. Вказала, що до 2020 року пайовики орендну плату отримували готівкою, а с 2020 року вони відкрили банківські картки на які орендна плата і сплачується, за орендною платою вже приходять в липні-серпні. Якби прийшла вказівка від директора про сплату ОСОБА_2 орендної плати, вона б її виплатила. Чому дану орендну плату не відправили поштовим переказом пояснити не може. Повідомила, що орендну плату з усіх пайовиків тільки ОСОБА_2 не отримала.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

21 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та СТОВ «СЛАВУТИЧ» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,3956 га, кадастровий номер 5323288200:00:001:0075, що розташована на території Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства з метою вирощування сільськогосподарської продукції (а.с. 45-47).

Право власності позивача на вказану земельну ділянку підтверджується копією свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 13 серпня 2015 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про рестрацію права власності (а.с.9,10).

Право оренди зареєстровано приватним нотаріусом Карбан Євгенієм Олексійовичем 30.12.2016 року, номер запису про інше речове право 18461297 від 30.12.2016 року (а.с. 11).

У відповідності з п. 8 договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2016 року вказаний договір було укладено строком на 10 років, починаючи з дати його реєстрації.

П. 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 84650,18 грн.

П. 9 вказаного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки в грошовому вигляді. Згідно з п. 11 договору орендна плата вноситься один раз у рік до 31 грудня поточного року. П. 12 договору передбачено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати проводиться тільки за письмовою згодою сторін на час проведення виплат.

Згідно з п. 37 договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 38 договору дострокове розірвання цього договору в односторонньому порядку допускається у разі невиконання умов договору однією із сторін, за умови письмового попередження не менше ніж за 30 днів.

П. 21 договору визначено, що після припинення договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

У відповідності зі ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням п. «д» ч. 1 статті 141 ЗК України, а саме підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило,стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з довідкою від 12.03.2024 року за вих. №28, виданою СТОВ «СЛАВУТИЧ», ОСОБА_2 з період з 2017 по 2023 роки була нарахована орендна плата за земельну ділянку кадастровий номер 5323288200:00:001:0075, з якої сплачені податки до бюджету: за 2017 рік 8934,06 грн, за 2018 рік 8934,06 грн, за 2019 рік 8934,06 грн, за 2020 рік 12777,29 грн, за 2021 рік 7930,92 грн, за 2022 рік 6947,10 грн., за 2023 рік 7930,92 грн. З вказаних сум нараховані та сплачені ПДФО та військовий збір відповідно: за 2017 рік 1828,44 грн та 152,37 грн, за 2018 рік 1828,44 грн та 152,37 грн, за 2019 рік 1828,44 грн та 152,37 грн, за 2020 рік 2414,91 грн та 201,24 грн, за 2021 рік 1500,37 грн та 125,03 грн, за 2022 рік 1583,11 грн та 131,92 грн., за 2023 рік 150037 грн. та 125,03 грн.(а.с.50). Згідно з довідкою від 12.03.2024 року за вих. №29, виданою СТОВ «СЛАВУТИЧ», ОСОБА_2 було особисто виплачено в касі підприємства орендну плату за 2017-2019 роки (а.с.51), що також не заперечується сторонами.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що СТОВ «СЛАВУТИЧ» не доведено факту сплати позивачу орендної плати за період з 2020 по 2023 роки включно.

Будь-яких письмових доказів на підтвердження сплати певних сум за вказаний період суду не надано.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та наведені вимоги чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд констатує наявність заборгованості у СТОВ «СЛАВУТИЧ» перед ОСОБА_2 зі сплати орендної плати за землю за 2020-2023 роки, що є порушенням п. 11 договору про оренду землі від 21 листопада 2016 року.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав належні йому на підставі договору оренди кошти. Суд зазначає, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті орендної плати суд зазначає наступне.

Звертаючись з даним позовом, з врахуванням зменшення позовних вимог, позивач просив стягнути заборгованість по орендній платі за 2020 рік в розмірі 7293,09 грн, за 2021 рік 7640,38 грн., за 2022 рік 8793,38 грн., за 2023 рік 7300,03 грн.

Суд, перевірив розрахунки сторін по справі, врахувавши вихідні дані, а саме зміст укладеного договору оренди землі 22/12-16 від 21.11.2016 року, грошову оцінку земельної ділянки за 2020-2023 року, а також індекс інфляції (індекс споживчих цін), який розраховується Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21, і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними.

Суд погоджується з розрахунком орендної плати з урахуванням індексації, наведеним представником позивача в заяві про зменшення позовних вимоги.

Щодо довідки № 28 від 12.03.2024 року наданої представником СТОВ «Славутич» не можливо встановити з розрахунку якої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виходив відповідач, зважаючи на те, що грошова оцінка земельних ділянок протягом 2019-2022 років не змінювалася, а отже, нарахована орендна плата за ці роки повинна бути сталою.

Стороною відповідача було заявлено про застосування судом строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З врахуванням умов п.11 договору та позовних вимог орендна плата позивачу за 2020 рік повинна була бути сплачена до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. №291, від 29.04.2020р. №313 та від 04.05.2020р. №332 постановлено(поміж-іншим), установити з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на усій території України карантин.

02.04.2020р. Президент України підписав Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)". Закон опубліковано і він набрав законної сили.

Відповідно до п. 11 закону під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019), Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктами 12-14 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пізніше, 15.03.2022 Верховною радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності з 17.03.2022. Вказаним законом було доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українипунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Оскільки строк позовної давності заявлених позовних вимог про стягнення орендної плати за 2020 рік до набрання чинності вказаних законів не сплив, тому в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності слід відмовити.

Також суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що позивач неодноразово не бажала з`являтися для отримання орендної плати, а також не надала реквізити для перерахування орендної плати на її банківський рахунок, що призвело до виникнення перед нею заборгованості та створення штучних умов для розірвання договору оренди, так як саме на орендаря закон покладає обов`язок своєчасного внесення орендної плати на рахунок орендодавця.

Відповідач не надав суду доказів того, що вжив яких-небудь заходів для інформування орендодавця ОСОБА_2 про нарахування їй орендної плати, про можливість і необхідність отримання коштів за певною адресою в певні дні, або ж про внесення суми боргу по орендній платі на депозит нотаріуса або нотаріальної контори.

Посилання СТОВ «Славутич» на те, що до вказаних правовідносин мала бути застосована доктрина з посиланням на постановуОб`єднаної палати Касаційного Цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 є безпідставними, оскільки стосуються інших правовідносин, аніж у цій справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , а саме розірвати договір оренди землі від 21 листопада 2016 року № 22/12-16, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «СЛАВУТИЧ», та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі за 2020-2023 року в розмірі в розмірі 31026,88 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Керуючись Законом України «Про оренду землі», ст.ст. 11, 15, 256, 260, 261, 267, 509, 526, 626, 638, 651 ЦК України, ст. 141 ЗК України, ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81,89, 141, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» пророзірвання договоруоренди тастягнення орендноїплати - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі №22/12-16 від 21 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0075 площею 2,3956 га, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 30 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право 18461297.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за 2020-2023 роки в розмірі 31026 (тридцять одну тисячу двадцять шість) гривень 88 копійок.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Педорич Віталій Іванович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №142 від 27 липня 1993 року видане Полтавською обласною КДКА на підставі рішення № 2 від 27 липня 1993р., адреса АДРЕСА_2 .

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ», код ЄДРПОУ 139523262, юридична адреса вул. Хомутецька, 100, с. Малі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, 37635.

Представник відповідача: адвокат Пугач Сергій Васильович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №212 від 27 вересня 1994 року видане Полтавською обласною КДКА на підставі рішення № 9 від 27 вересня 1994 р., адреса АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлений 09 травня 2024 року.

Суддя: Л. Г. Шатілова