Постанова

від 10.10.2024 по справі 541/606/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/606/24 Номер провадження 22-ц/814/2820/24Головуючий у 1-й інстанції Шатілова Л.Г. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Кузнєцової О.Ю., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2024 року ухвалене у складі головуючого судді Шатілової Л.Г., повний текст судового рішення виготовлено 09 травня 2024 року у справіза позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати.

Позов мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,3956 га, яка розташована на території Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5323288200:00:001:0075, цільове призначеннядля ведення особистого селянського господарства.

21 листопада 2016 року між нею та відповідачем було укладено договір оренди землі №22/12-16.

Приватним нотаріусом Карбан Є.О. Миргородського районного нотаріального округу 30.12.2016 року було зареєстровано право оренди відповідача належної їй земельної ділянки, номер запису 18461297.

За умовами даного договору передано в строкове платне користування належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,3956 га.

Договір укладено на 10 років, розмір щорічної орендної плати становить в грошовій формі 13% від нормативної грошової оцінки. Зазначала, що орендна плата за 2019-2023 роки їй не сплачена.

На даний час заборгованість по орендній платі за 2019-2023 роки становить 45608,16 грн. Систематичне порушення відповідачем умов договору щодо невиплати орендної плати є істотним, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миргородського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від08травня 2024рокупозов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати задоволено.

Розірвано договір оренди землі №22/12-16 від 21 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0075 площею 2,3956 га, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 30 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право 18461297.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2020-2023 роки в розмірі 31026 (тридцять одна тисяча двадцять шість) гривень 88 копійок.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що СТОВ «СЛАВУТИЧ» не доведено факту сплати позивачу орендної плати за період з 2020 по 2023 роки включно.

Будь-яких письмових доказів на підтвердження сплати певних сум за вказаний період суду не надано.

Відповідач не надав суду доказів того, що вжив яких-небудь заходів для інформування орендодавця ОСОБА_1 про нарахування їй орендної плати, про можливість і необхідність отримання коштів за певною адресою в певні дні, або ж про внесення суми боргу по орендній платі на депозит нотаріуса або нотаріальної контори.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившисьіз такимвирішенням спору,СТОВ «СЛАВУТИЧ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема вказує, що позивач навмисно, без будь-якої поважної причини щорічно не отримувала орендну плату протягом 2020-2023 років, тому суд неправильно оцінив обставини багаторічного безпричинного неотримання позивачем орендної плати. Вважає, що до вказаних правовідносин мали бути застосовані правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у справі №390/34/17 від 10 квітня 2019 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 21 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та СТОВ «СЛАВУТИЧ» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,3956 га, кадастровий номер 5323288200:00:001:0075, що розташована на території Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства з метою вирощування сільськогосподарської продукції (а.с. 45-47).

Право власності позивача на вказану земельну ділянку підтверджується копією свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 13 серпня 2015 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про рестрацію права власності (а.с.9,10).

Право оренди зареєстровано приватним нотаріусом Карбан Євгенієм Олексійовичем 30.12.2016 року, номер запису про інше речове право 18461297 від 30.12.2016 року (а.с. 11).

У відповідності з п. 8 договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2016 року вказаний договір було укладено строком на 10 років, починаючи з дати його реєстрації.

Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 84650,18 грн.

Пунктом 9 вказаного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки в грошовому вигляді. Згідно з п. 11 договору орендна плата вноситься один раз у рік до 31 грудня поточного року. Пунктом 12 договору передбачено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати проводиться тільки за письмовою згодою сторін на час проведення виплат.

Згідно з п. 37 договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 38 договору дострокове розірвання цього договору в односторонньому порядку допускається у разі невиконання умов договору однією із сторін, за умови письмового попередження не менше ніж за 30 днів.

Пунктом 21 договору визначено, що після припинення договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та розриваючи договір оренди землі суд першої інстанції прийшов до висновку, що СТОВ «СЛАВУТИЧ» не доведено факту сплати позивачу орендної плати за період з 2020 по 2023 року включно, а це в свою чергу є порушенням п.11 договору оренди землі від 21 листопада 2016 року.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1статті 626 Цивільного кодексу (ЦК)Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частиною 1статті 627 ЦК Українипередбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 2статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗемельним кодексом України,Законом України «Про оренду землі».Законом України № 161-ХІV від 06 жовтня 1998 року «Про оренду землі»(надалі Закон України «Про оренду землі») визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ізстаттею 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 651ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі»визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати.

Згідно з положеннями статей21,22Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першоїстатті 32 Закону України «Про оренду землі»у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першоїстатті 141ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Судом встановлено, що пунктом 11 договору оренди земельної ділянки від 21.11.2016 року визначено, що орендна плата вноситься один раз у рік до 31 грудня поточного року.

Згідно з довідкою від 12 березня 2024 року № 28, виданою СТОВ «Славутич», ОСОБА_1 за період з 2017 по 2023 роки була нарахована орендна плата за земельну ділянку кадастровий номер 5323288200:00:001:0075, з якої сплачені податки до бюджету: за 2017 рік8934,06 грн, за 2018 рік8934,06 грн, за 2019 рік8934,06 грн, за 2020 рік12777,29 грн, за 2021 рік7930,92 грн, за 2022 рік6947,10 грн., за 2023 рік7930,92 грн.

З вказаних сум нараховані та сплачені ПДФО та військовий збір відповідно: за 2017 рік1828,44 грн та 152,37 грн, за 2018 рік1828,44 грн та 152,37 грн, за 2019 рік1828,44 грн та 152,37 грн, за 2020 рік2414,91 грн та 201,24 грн, за 2021 рік1500,37 грн та 125,03 грн, за 2022 рік1583,11 грн та 131,92 грн., за 2023 рік 150037 грн. та 125,03 грн.(а.с.50).

Згідно з довідкою від 12.03.2024 року за вих. №29, виданою СТОВ «СЛАВУТИЧ», ОСОБА_1 було особисто виплачено в касі підприємства орендну плату за 2017-2019 роки (а.с.51).

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що СТОВ «СЛАВУТИЧ», не доведено факту сплати позивачу орендної плати за період з 2020 по 2023 роки включно.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено наявність заборгованості у СТОВ «Славутич» перед ОСОБА_1 зі сплати орендної плати за землю за 2020 2023 роки, що є порушенням п. 11 договору про оренду землі від 21.11.2016 року.

Неналежне виконання умов договорів, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 10.10.2019 у справі №293/1011/16-ц, від 04.12.2019 у справі №318/433/18, які у відповідності до вимог п.6ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Пунктом 37 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлені під час розгляду справи факти несвоєчасного систематичного внесення орендної плати за земельну ділянку свідчать про неналежне виконання відповідачем умов договору, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Посилання СТОВ «Славутич» в апеляційній скарзі на те, що відповідач сплачував обов`язкові платежі до бюджету, а саме ПДФО та військовий збір, що є доказом нарахування орендної плати та належного виконання відповідачем положень договору оренди землі від 21.11.2016 року колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані обставини не підтверджують факту виплати позивачу орендної плати.

Посилання СТОВ «Славутич» в апеляційній скарзі на те, що до вказаних правовідносин мала бути застосована доктрина з посиланням на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 є безпідставними, оскільки стосуються інших правовідносин, аніж у цій справі.

Таким чином доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду першої інстанції по їх оцінці.

Відповідно до вимогст.89 ЦПК Україниоцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт першийстатті 6Конвенції Про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставівикладеного,колегія суддівприходить довисновку,що апеляційнускаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" слід залишитибез задоволення, арішення Миргородськогоміськрайонного судуПолтавської областівід 08травня 2024року- без змін.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2024 року необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374,ст.ст.375,382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" залишити без задоволення.

Рішення Миргородськогоміськрайонного судуПолтавської областівід 08травня 2024року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2024 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді О.Ю. Кузнєцова

В.П. Пікуль