Ухвала

від 19.11.2024 по справі 541/606/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 541/606/24

провадження № 61-15040ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (далі - СТОВ «Славутич») про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив розірвати договір оренди землі № 22/12-16 від 21 листопада 2016 року укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Славутич», щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5323288200:00:001:0075 площею 2,3956 га, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме мано 30 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право 18461297; стягнути з СТОВ «Славутич» на користь ОСОБА_1 на відшкодування заборгованості по орендній платі за 2020-2023 роки 31 026,88 грн.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди землі № 22/12-16 від 21 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «СЛАВУТИЧ» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0075 площею 2,3956 га, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 30 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право 18461297. Стягнуто з СТОВ «СЛАВУТИЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2020-2023 роки в розмірі 31 026,88 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

СТОВ «СЛАВУТИЧ» оскаржив указані рішення в касаційному порядку до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (resjudicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 лютого 2024 року справу № 541/606/24 визнано малозначною та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

СТОВ «Славутич» вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також стосується питання права, яке має фундаментальне значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

В той же час СТОВ «Славутич» не обгрунтовує в чому полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та значення для учасника справи.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та для учасника, який звертається з касаційною скаргою.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат