Ухвала

від 10.05.2024 по справі 160/6323/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 травня 2024 року

м. Київ

справа № 160/6323/19

адміністративне провадження № К/990/14355/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №160/6323/19 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Адвокатське об`єднання «Всеукраїнська спілка адвокатів», про визнання дій протиправними, скасування рішень, стягнення збитків і моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області щодо прийняття рішення № 6/ДПП-19 від 16.05.2019 про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 ;

скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПП-19 від 16.05.2019 про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 ;

визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо прийняття рішення № ІХ-004/2019 від 04.09.2019 про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_1 ;

скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо прийняття рішення №ІХ-004/2019 від 04.09.2019 про залишення без задоволення скарги адвоката ОСОБА_1 ;

визнати протиправними дії: Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 20298303; Ради адвокатів Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 38598654; Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», ідентифікаційний код юридичної особи - 38488439 у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 щодо:

неналежних заснування, утворення, організацію, перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, розгляду дисциплінарної справи, складання, оформлення, оголошення, вручення, оприлюднення, внесення до Єдиного реєстру адвокатів України, виконання Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13.06.2019 про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю;

неналежного виконання рішення суду від 16.07.2019 по справі № 160/6323/19, що підлягає негайному виконанню, про зупинення дії Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 6/ДПР-19 від 13.06.2019 про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю;

визнати протиправними дії: Ради адвокатів Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 38598654; Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», ідентифікаційний код юридичної особи - 38488439 у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 щодо неналежного ведення Єдиного реєстру адвокатів щодо адвоката ОСОБА_1 ;

скасувати Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019 про позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю;

зобов`язати Раду адвокатів Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 38598654; Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України», ідентифікаційний код юридичної особи - 38488439 негайно внести до Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_1 наступні зміни: - інформацію з розділу «Інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю» видалити; - доповнити розділ «Адреса робочого місця та номери засобів зв`язку» таким записом: «телефони: +380675454143, +380505600358»;

стягнути солідарно з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 20298303; Ради адвокатів Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 38598654; Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України, ідентифікаційний код юридичної особи - 38488439, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ідентифікаційний код юридичної особи - 26080214 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 - збитки в сумі 467585 (чотириста шістдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок; - моральну шкоду в сумі 1000000 (один мільйон) гривень 00 копійок; всього на загальну суму 1467585 (один мільйон чотириста шістдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок;

при винесенні рішення судові витрати стягнути солідарно з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 20298303; Ради адвокатів Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 38598654; Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», ідентифікаційний код юридичної особи - 38488439; Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ідентифікаційний код юридичної особи - 26080214 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ;

зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 20298303; Раду адвокатів Дніпропетровської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 38598654; Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України», ідентифікаційний код юридичної особи - 38488439; Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, ідентифікаційний код юридичної особи - 26080214 подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 3 (трьох) денного строку з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 12 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 листопада 2023 року у справі № 420/27049/21, від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/19, від 25 березня 2020 року у справі № 61-20928св19 та інших.

Водночас суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Проте скаржник не зазначає норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами, висновок щодо якої викладено Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду, не зазначає який саме висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом, Великою Палатою Верховного Суду у постановах та застосований судами першої та апеляційної інстанцій, на його думку, неправильно, та не указує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у яких викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Натомість обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження на вказаній підставі обмежився цитуванням окремих речень з постанов Верховного Суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Із змісту касаційної скарги вбачається, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку пунктами 1 - 3 частини другої статті 353 КАС України, пунктів 2, 8 частини третьої статті 353 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Тобто порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень.

Однак такі підстави у касаційній скарзі не викладені.

Верховний Суд наголошує, що за відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Щодо посилань на пункти 2, 3 частини другої статті 353 КАС України Суд зазначає, що касаційна скарга не містить належних обґрунтувань в аспекті того яким чином порушення зазначених норм процесуального права, на думку скаржника, унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Аргументи скаржника про те, що такі обставини призвели до прийняття протиправного рішення не є достатнім обґрунтуванням.

Відповідно до частини третьої статті 353 КАС порушення норм процесуального права є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

В цьому контексті скаржник підставою касаційного оскарження також зазначає пункт 2 частини третьої статті 353 КАС України.

В обґрунтування вказаної підстави касаційного оскарження скаржник вказує на упереджений склад суду першої та апеляційної інстанцій та зазначає, що його такі доводи судами не було досліджено.

Водночас зміст касаційної скарги свідчить про те, що в загальному такі твердження скаржника побудовані на незгоді з процесуальними рішеннями суддів та не містить належних обґрунтувань розгляду і вирішення справи неповноважним складом суду або що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими.

В загальному у поданій скарзі позивач фактично висловлює незгоду із прийнятими у справі рішеннями, посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, під час розгляду цієї справи, проте вказані доводи касаційної скарги не є підставою для відкриття провадження, передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС України.

Посилання пункт 8 частини третьої статті 353 КАС України Суд не бере до уваги, оскільки його було виключено на підставі Закону № 460-IX від 15 січня 2020 року.

Відтак, скаржник не навів обґрунтованих підстав можливості відкриття касаційного провадження передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №160/6323/19 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяО.А. Губська