Рішення

від 05.12.2007 по справі 36/417

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/417

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  36/417

05.12.07

За позовом          Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Онтар і о»

Про                              стягнення 92 446,87 грн.

Суддя  Т.Ю.Трофименко

Представники:                                                                                                                                                                                                              

Від позивача            Мітіна Л.В. по довіреності № 21-474 від 11.06.2007р.;

                              Макаренкова Л.О. по довіреності № 21-99/1 від 12.11.2007р.

Від відповідача   не з'явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Онтар і о»заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 92 446,87 грн. за Договором оренди нерухомого майна №61 від 29.11.2006р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного з позивачем Договору оренди нерухомого майна №61 від 29.11.2006р., не сплачував орендну плату з грудня місяця 2006 року, у зв'язку з чим його заборгованість по орендній платі станом на 31.05.2007р. становить 92 446,87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2007р. порушено провадження у справі № 36/417, розгляд справи призначено на 21.11.2007р.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2007р. розгляд справи відкладено на 05.12.2007р.

В судовому засіданні 05.12.2007р. повноважені представники позивача позовні вимоги підтримали і просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 22.10.2007р. та від 21.11.2007р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2007р. представник відповідача отримав 24.11.2007р.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2006 року між Державним управлінням матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онтар і о»(далі відповідач, орендар) був укладений договір оренди № 61 нерухомого майна, що знаходиться на балансі організацій. Які віднесені до відання Національної академії наук України.

Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язався передати відповідачу в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Київ, бул. Вернадського, 79, загальною площею 403,30 кв.м. на першому поверсі для розміщення кафе та сауни.

На виконання умов даного договору позивач передав відповідачу обумовлене договором нежиле приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 29.11.2006р.

Сума орендної плати за користування приміщенням на момент укладення договору становила 13 019,88 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 2 169,98 грн. (пункт 5.1 договору).

Строк дії даного договору сторони визначили з 29.11.2006р. до 27.11.2007р. включно.

Сторони 01.02.2007р. уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди № 61, згідно з п. 1 якої з 01.01.2007р. орендна плата за користування приміщенням становить 16 495,99 грн., в т.ч. ПДВ 2 749,33 грн.  

Пунктом п. 3 додаткової угоди сторони визначили, що договір оренди діє з 29.11.2006р. по 31.12.2007р.

Відповідно до п. 5.2 договору перерахування орендної плати здійснюється орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням до його звільнення щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця в повному обсязі згідно рахунків.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди в частині сплати орендної плати за період з грудня місяця 2006 року по 31.05.2007р. виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі  перед позивачем становить 92 446,87 грн.

Оцінюючи подані позивачем  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач, в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку, зобов'язання по сплаті  орендної плати належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на день розгляду справи в суді виникла заборгованість  в сумі 92 446,87 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору оренди № 61 від 29.11.2006р. суду не надав.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем по сплаті орендної плати підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків, підписаним представниками сторін.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Онтар і о»(03142, м. Київ,  бул. Вернадського, 79, код ЄДРПОУ 30722094) на користь Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України (03142, м. Київ,  бул. Вернадського, 34-Б, код ЄДРПОУ 05417555) 92 446 (дев'яносто дві тисячі чотириста сорок шість) грн. 87 коп. заборгованості, 924 (дев'ятсот двадцять чотири) грн. 47 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                        Трофименко Т.Ю.