Ухвала

від 13.05.2024 по справі 2-10/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року

м. Київ

справа № 2-10/11

провадження № 61-6643ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником є товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2010 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 03 червня 2011 року позов задоволено частково. Стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість станом на 01 квітня 2011 року за договором про відкриття кредитної лінії від 22 березня 2007 року № 11-982-037К в сумі 751 745,42 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 09 червня 2011 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, щоапеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення.

02 травня 2024 року ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з урахуванням такого.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки (частина третя статті 27 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення рішення суду першої інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Саме цією нормою права керувався суд апеляційної інстанції, зазначивши, що наведених законом виключних випадків для відкриття апеляційного провадження у справі немає.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що за відсутності виключних випадків сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. В контексті наведеної статті під неповідомленням особи про розгляд справи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19).

Суд апеляційної інстанції з матеріалів відновленої справи (втраченого провадження) встановив, що ОСОБА_2 02 лютого 2016 року звертався до суду зі скаргою за фактом протиправних дій держаного виконавця.

Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року скаргу ОСОБА_2 за фактом протиправних дій державного виконавця задоволено частково.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року ухвалу Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2016 року скасовано та передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

06 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця Гуляйпільського районного ВДВС Гуляйпільського територіального управління юстиції у Запорізькій області Ткаченко О. В.

Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 03 липня 2017 року заяву ОСОБА_2 про залишення його скарги без розгляду задоволено.

19 серпня 2021 року до Гуляйпільського районного суду Запорізької області надійшла заява ТОВ «Олком Лізінг» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 20 вересня 2021 року заяву ТОВ «Олком Лізінг» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

В матеріалах відновленої справи (втраченого провадження) міститься розписка про отримання ОСОБА_1 01 вересня 2021 року судової повістки на 20 вересня 2021 року на 09 год 00 хв.

Також з матеріалів відновленої справи (втраченого провадження) встановлено, що представником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є ОСОБА_4 , яка позов не визнавала, пояснивши суду, що в провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування якого зазначала, що не згодна з сумою пені, так як не враховано строк позовної давності по вимогам про стягнення пені, пеня у шість разів перевищує суму отриманого відповідачем кредиту, зміна курсу долара вплинула на розмір щомісячного платежу, відповідач здійснює погашення кредиту до теперішнього часу, заборгованість виникла з об`єктивних причин, прохає врахувати стан здоров`я відповідача, який є інвалідом, просила стягнути неустойку в розмірі 0,1 % від розміру кредиту в сумі 2 541,80 грн.

Отже, інтереси ОСОБА_1 були представлені адвокатом, яка біла обізнана про рух справи.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний висновок міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником є товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров