Постанова

від 13.05.2024 по справі 240/32993/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/32993/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

13 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2023 року ТОВ "Форест Полісся 10" звернулося до суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЦЗ-115/ЖИ/а-7 від 06 листопада 2023 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що акт про неможливість проведення перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, не відповідає дійсності та вимогам чинного законодавства, оскільки складений без генерального директора та його примірник не надавався. Зауважує, що розгляд справи та прийняття спірної постанови здійснені без повідомлення та участі товариства. Наголошує, що саме по собі складання акта про неможливість проведення інспекційного відвідування через відсутність посадових осіб об`єкта інспектування за своїм місцезнаходженням станом на час виходу посадових осіб Держпраці на місце для проведення такого інспектування, без виявлення ознак перешкоджання об`єктом відвідування проведенню інспекційного відвідування, не може вважатися достатньою самостійною підставою для притягнення до відповідальності за абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні). Акцентує увагу, що після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі №640/17424/19, тобто з 14 вересня 2021 року, постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" від 21 серпня 2019 року №823 втратила чинність. Саме тому на момент прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, така, згідно положень постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17 липня 2001 року №509, могла бути прийнята на підставі акта документальної виїзної перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Наведене, на переконання позивача, свідчить, що можливість накладення штрафу на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування відсутня.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЦЗ-115/ЖИ/а-7 від 06 листопада 2023 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся 10" 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

24 квітня 2024 року до суду надійшли додаткові пояснення від позивача.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 09 години 30 хвилин 25 вересня 2023 року по 17 годину 00 хвилин 26 вересня 2023 року посадовими особами управління інспекційної діяльності у Житомирській області Центрального-Західного міжрегіонального управління Держпраці, на підставі посвідчень №177 та №037, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" від 13 березня 2022 року №303, наказу Міністерства економіки України "Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану" від 16.06.2023 року №5782, Положення про Державну службу з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Положення про центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби з питань праці від 23 вересня 2022 року №171, на підставі абзацу 8 частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V, листа-погодження Держпраці від 18 вересня 2023 року №ЦА-4345/1/2.4.1-23а, звернення від 04 вересня 2023 року №Ю-549/ЦЗ-23, здійснено спробу проведення заходу державного контрою ТОВ "Форест Полісся-10" за юридичною адресою: Житомирська область, Звягельський район, м.Баранівка, вулиця Шевченка, 178.

26 вересня 2023 року посадовими особами відповідача складено Акт про неможливість проведення заходу державного контролю №ЦЗ/ЖТ/24264/177/НП, в якому зазначено, що захід державного контролю неможливо провести у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з 18 вересня 2022 року генеральним директором ТОВ "Форест Полісся-10" є ОСОБА_1 .

У період спроби проведення позапланового заходу державного контролю генеральний директор ОСОБА_1 відсутня на робочому місця за юридичною адресою підприємства: Житомирська область, Звягельський район, м.Баранівка, вулиця Шевченка, 178. ОСОБА_2 , яка є комерційним директором підприємства, надала номер телефону генерального директора. Під час телефонної розмови, ОСОБА_1 повідомила, що знаходиться в місті Києві та не може бути присутньою під час заходу державного контролю ТОВ "Форест Полісся-10". Також комерційний директор ОСОБА_2 повідомила, що всі документи щодо товариства знаходяться у генерального директора ОСОБА_1 .

Зазначений акт направлений позивачу 27 вересня 2023 року трек-номер 1333700328336 та згідно інформації з сайту ПАТ "Укрпошта" отриманий адресатом 03 жовтня 2023 року.

03 жовтня 2023 року на адресу позивача відповідач направив повідомлення про одержання уповноваженою особою документів, для розгляду справи про накладення штрафу, в якому зазначено, що на розгляді в уповноваженої особи Управління знаходиться Акт про неможливість проведення заходу державного контролю №ЦЗ/ЖТ/24264/177/НП від 26 вересня 2023 року для розгляду справи про накладення штрафу за порушення проведення заходу державного контролю, відповідальність за яке передбачена статтею 265 Кодексу законів про працю України. Для об`єктивного розгляду справи товариство має право надати до Управління документи та/або інформацію, що стосується порушеного питання.

Зазначене повідомлення, згідно інформації з сайту ПАТ "Укрпошта", за трек-номером 1000814707842 отримане адресатом 05 жовтня 2023 року.

06 листопада 2023 року заступник начальника Управління, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі Акта про неможливість проведення заходу державного контролю №ЦЗ/ЖТ/24264/177/НП від 26 вересня 2023 року, керуючись статтею 265 Кодексу законів про працю України, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №50, та на підставі абзацу 7 частини 2 статті 2265 Кодексу законів про працю України, прийняв постанову №ЦЗ-115/ЖИ/а-7, якою наклав на ТОВ "Форест Полісся-10" штраф у розмірі 20100,900 грн.

Вважаючи таку постанову протиправною, ТОВ "Форест Полісся-10" звернулося з відповідним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №877-V).

Статтею 1 цього Закону встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 2 Закону України №877-V його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині 4 цієї правової норми органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

Статтею 4 цього Закону встановлені загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), зокрема такі.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом (частина 1).

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку (частина 3).

Органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу (частина 8).

Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом (частина 9).

Посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом (частина 10).

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (частина 11).

При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів (частина 15).

Статтею 6 Закону України №877-V передбачені особливості проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), зокрема підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання;

звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи та посадові особи органів місцевого самоврядування, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною 4 статті 2 цього Закону.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва двох робочих днів.

Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Відповідно до статті 7 Закону України №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

У разі створення суб`єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов`язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Усі розпорядчі документи, що приймаються під час здійснення кожного окремого заходу державного нагляду (контролю), формуються в єдину справу в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 8 Закону України №877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;

вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю);

відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом;

надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;

застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані, зокрема:

повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом;

ознайомити керівника суб`єкта господарювання юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноважену ним особу (фізичну особу підприємця або уповноважену ним особу) з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом;

не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом;

дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;

не перешкоджати праву суб`єктів господарювання на будь-який законний захист, у тому числі третіми особами.

Згідно зі статтею 10 Закону України №877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема:

бути поінформованим про свої права та обов`язки;

вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства;

перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу;

не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;

посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;

посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання);

тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;

орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);

органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;

у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю);

бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб;

вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією суб`єкта господарювання;

одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю);

надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта;

оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

Відповідно до статті 11 Закону України №877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний:

допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;

не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю), за умови що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону;

виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;

надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 14 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Центрально-Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV (далі Конвенція №81) та Законом України №877-V, визначав Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі Порядок №823).

Однак цей нормативно-правовий акт втратив свою чинність на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №640/17424/19.

Отже, відповідач не мав права проводити перевірку на підставі Порядку № 823.

Під час проведення перевірки, діючим нормативно-правовим актом, який регулював порядок проведення перевірок, в тому числі додержання законодавства про працю та зайнятість населення, був Закон України №877-V.

Саме названим нормативно-правовим актом і керувався відповідач під час проведення заходу державного контролю.

Відповідно до частин 1 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Частиною 2 цієї правової норми передбачено, що юридичні та фізичні особи підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, згідно з абзацом 7 недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні тягне відповідальність у вигляді штрафу в трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2 7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі Порядок № 509).

Згідно з пунктом 2 цього Порядку у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім сьомим цього пункту) (далі уповноважені посадові особи).

Абзацом 2 цього пункту, у редакції, до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 передбачено, що штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Жодних змін до наведених положень після визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 у судовому порядку внесено не було.

З огляду на викладене судом першої інстанції вірно враховано, що положення Порядку №509 на момент виникнення спірних правовідносин не передбачали такої підстави для накладення штрафу як акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

Тобто, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, як доказ інкримінованого порушення, який став підставою для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, складений поза межами правового регулювання, що є достатньою і самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, прийнятого на підставі такого акта.

Слід також врахувати, що 27 жовтня 2020 року Міністерство розвиту економіки, торгівлі та сільського господарства України видало наказ №2161, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2020 року за №1280/35563, "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці".

Згідно преамбули названого наказу відповідно, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823, затверджено форми актів, вимог, висновку та приписів.

Одним з таких актів є акт про неможливість проведення заходу державного контролю (форма 3).

Надалі, Міністерством економіки України 09 березня 2023 року прийнято наказ №1243, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08 травня 2023 року за №773/39829 "Про внесення змін до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27 жовтня 2020 року № 2161".

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 цього наказу вирішено у преамбулі наказу №2161 слова та цифри "від 21 серпня 2019 року № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю"," виключити.

Пунктом 3 затверджено зміни до форми документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці, затверджених наказом №2161.

Згідно пункту 3 зазначених змін передбачено, що у формі акта про неможливість проведення заходу державного контролю (форма 3):

1) слова та цифри ", пунктів 14, 15 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823," виключити;

2) слова "створенням перешкод у діяльності інспектора праці:" виключити.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності винесення постанови № ЦЗ-115/ЖИ/а-7 від 06 листопада 2023 року, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається зі змісту акта про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЦЗ/ЖТ/24264/177/НП, який став підставою для прийняття оскаржуваної постанови, такий не містить посилання на його складення на підставі пункту 14, 15 Порядку №823.

Однак, у ньому зазначено, що захід державного контролю неможливо провести у зв`язку з створенням перешкод у діяльності інспектора праці.

Тобто, складений відповідачем 26 вересня 2023 року акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЦЗ/ЖТ/24264/177/НП не відповідає затвердженій формі, а відтак не може вважатися допустимим доказом, у розумінні статті 74 КАС України.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач 03 жовтня 2023 року направив на адресу позивача повідомлення про одержання уповноваженою посадовою особою документів, для розгляду справи про накладення штрафу.

Таке повідомлення направлено на виконання приписів пункту 3 Порядку № 509, яким визначено, що справа про накладення штрафу (далі справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах 3 7 пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах 3 7 пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавця не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Однак, названий пункт викладений у наведеній редакції постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823, яка в судовому порядку визнання протиправною та нечинною.

До внесення відповідних змін, пунктами 3 7 Порядку №509 було передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Так, відповідно до правових висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 30 березня 2021 року у справі №819/409/17 та від 12 червня 2019 року у справі №813/3415/18, суд касаційної інстанції зауважив, що штраф, який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до частини 2 статті 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Положення пункту 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до пункту 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення пункту 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач, на виконання приписів Порядку №509 не повідомив позивача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило останнього права з`явитися на засідання та поінформувати про введення дистанційної роботи генерального директора, що обумовило його відсутність за місцезнаходженням об`єкта відвідування.

Наведене, на переконання суду, дає підстави для висновку, що невиконання суб`єктом владних повноважень покладеного на нього обов`язку щодо повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи, позбавило останнього можливості реалізувати надане йому Положенням №509 право прийняти участь у такому розгляді та подання доказів на підтвердження відсутності підстав для притягнення його до відповідальності.

Як установлено судом першої інстанції, проведення позапланового заходу відповідач призначив у зв`язку із надходженням скарги ОСОБА_2 на дії директора ТОВ "Форест Полісся 10" щодо не проведення виплати заробітної плати з вересня 2022 року та зменшення її розміру без погодження з працівником.

При здійсненні виходу на перевірку, як наполягає на цьому апелянт, інспектори не змогли провести здійснення контрольного заходу, оскільки уповноваженої особи об`єкта відвідування за місцезнаходженням не було, що і зумовило оформлення акта про неможливість проведення заходу державного контролю.

Як убачається зі змісту названого акта, в ньому зафіксовано, що захід державного контролю неможливо провести у зв`язку зі створенням перешкод у діяльності інспекторам праці, а саме відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення заходу державного нагляду (контролю).

Саме вчинення позивачем таких дій і стало підставою для застосування штрафу.

Як зазначено вище, абзац 7 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачає відповідальність за вчинення двох видів порушень, а саме: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю і створення перешкод у її проведенні, оскільки об`єктивна сторона таких є різною.

Так, згідно наведених вище положень статті 11 Закону України №877-V, якими закріплені обов`язки суб`єкта господарювання:

допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;

надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону,

Таким чином, що не допуск посадових осіб органу державного контролю та ненадання документів, є різними діями за своєю суттю.

Наявними у справі доказами підтверджено, що позивач не виконав покладений на нього обов`язок по допущенню посадової особи органу державного контролю.

Тим часом, згідно наведених вище положень Закону України №877-V позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником, а при проведенні такого з підстав звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, можливість його здійснення тільки за умови пред`явлення керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання юридичної особи, її відокремленого підрозділу, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копії погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Отже допуск до перевірки може бути здійснений тільки керівником або особою, уповноваженою керівником, а факт такого може бути підтверджений підписом такої особи.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованого 29 лютого 2024 року, уповноваженою особою ТОВ "Форест Полісся 10" була ОСОБА_1 .

Тим часом, відповідач не надав до матеріалів справи доказів, які б підтверджували, що під час здійснення заходу державного контролю посадові особи відповідача виконали вимоги Закону України №877-V та пред`явили керівнику суб`єкта господарювання юридичної особи або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю) і надали суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 травня 2023 року у справі №160/6648/20, саме по собі складання посадовими особами відповідача акта про неможливість проведення інспекційного відвідування через відсутність посадових осіб об`єкта інспектування за своїм місцезнаходженням без виявлення ознак перешкоджання об`єктом відвідування проведенню інспекційного відвідування, не може вважатись самостійною підставою для притягнення позивача до відповідальності за абзацом 7 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Однак, з`ясовуючи поінформованість особи про проведення перевірки, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії не можуть бути підставою для скасування постанови.

Такий підхід щодо наслідків поінформованості особи про час та місце розгляду справи про правопорушення, застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 липня 2022 року у справі №1340/5680/18, від 30 серпня 2022 року у справі №813/4423/16, від 14 вересня 2022 року у справі №1.380.2019.002433 та від 15 травня 2023 року у справі №804/7636/17.

Так, про проведення заходу контролю інспектори повідомили ОСОБА_1 за допомогою телефонного зв`язку за номером, що був наданий комерційним директором ОСОБА_2 .

Зазначений факт визнає і позивач. Однак зауважує, що такий дзвінок було здійснено 26 вересня 2023 року та під час розмови ОСОБА_1 повідомила, що знаходиться у дистанційному режимі роботи і зможе прибути наступного дня.

Щодо посилання апелянта на врахування доповідної записки головного державного інспектора Літвіна Ю.Б. від 27.09.2023 та пояснення відповідача від 29.02.2024, то колегія суддів зауважує, що зважаючи на те, що відповідач не надав доказів повідомлення уповноваженої особи об`єкта відвідування про його здійснення саме 25 вересня 2023 року, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що поведінка позивача не свідчить про його ухилення від одержання повідомлення або вчинення інших недобросовісних дій, які б могли стати підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої абзацом 7 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Додатково необхідно врахувати, що відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення заходу державного контролю) визначено підставою для складання акта про неможливість проведення інспекційного відвідування приписами пункту 14 Порядку №823, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №813, яка визнана протиправною та нечинною рішенням суду з 14 вересня 2021 року.

Разом з цим, відповідно до правового підходу Верховного Суду, застосованого у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17, формальні порушення, допущені суб`єктом владних повноважень під час повідомлення об`єкта відвідування про наміри провести перевірку, а також про розгляд щодо нього справи про порушення законодавства, за умови, що під час судового розгляду справи судами не було встановлено необґрунтованості висновків органу державного контролю по суті виявленого порушення, мають ознаки "правового пуризму" та не можуть слугувати самостійною підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Загальноприйнято розуміти поняття "пуризм" як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Слід відмітити, що поняття "правового пуризму" було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, у рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Таким чином, "правовий пуризм" на відміну від обставин "істотного та непереборного характеру" завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; "правовий пуризм" невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; "правовий пуризм" може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

Зазначений підхід підлягає застосуванню і стосовно оцінки адміністративним судом рішень суб`єктів владних повноважень, особливо тих, які стосуються, зокрема, питань дотримання суб`єктами господарювання законодавства про працю.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20, від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17 та від 05 липня 2022 року №522/3740/20.

Окрім того, суд зауважує, що під час оцінки рішень суб`єктів владних повноважень на їх відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди повинні уникати надмірного формалізму. Вказане узгоджується із практикою Верховного Суду щодо застосування принципу правової визначеності та уникнення під час розгляду судами адміністративних справ надмірного формалізму, застосованого у постановах від 31 травня 2019 року у справі №826/9758/17, від 20 червня 2019 року у справі №809/1018/18, від 11 липня 2019 року у справі №182/634/17 (6-а/0182/32/2018), від 11 липня 2019 року у справі №805/2621/18-а, від 10 вересня 2019 року у справі №640/1374/19, від 21 травня 2021 року у справі №1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 13 серпня 2021 року у справі № 440/5178/20, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20, від 17 грудня 2021 року у справі № 460/713/21 та від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, де Судом було зазначено, що формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

В контексті розгляду даної справи колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що допущені порушення органом Держпраці під час застосування до позивача штрафу, є суттєвими та не відповідає поняттю "надмірний формалізм". Указаний підхід був застосований Верховним Судом у постановах від 17 вересня 2019 року у справі №826/2615/18, від 11 листопада 2020 року у справі № 826/17074/18 та від 5 липня 2022 року №522/3740/20.

В той же час, вищевказані висновки не означають, що відповідач позбавлений можливості з дотриманням положень чинного законодавства перевірити інформацію, викладену у заяві громадянина про невиплату їй заробітної плати ТОВ "Форест Полісся 10".

Стосовно ж посилання апелянта на врахування при винесенні рішення по даній справі правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2024 по справі №560/3981/23, то колегія суддів її відхиляє, оскільки вказаній справі суд касаційної інстанції сформував висновок, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. В той час як в межах даної справи відповідач виніс оскаржувану постанову саме на підставі акту про неможливість проведення заходу державного контролю, що вказує на суттєву відмініть від обставин у справі №560/3981/23, а відтак неможливість врахування такої правової позиції при вирішенні даного спору.

За таких обставин, зважаючи на те, що за результатами розгляду справи відповідач не надав доказів на підтвердження вчинення позивачем порушення, за яке до нього застосовано санкції оскаржуваною постановою, то суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано оскаржувану постанову протиправною та скасовано.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.