Рішення

від 30.04.2024 по справі 607/6903/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2024 Справа №607/6903/23 Провадження №2/607/177/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.,

з участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Повстюк О.А.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Дембіцького П.Д.

представника третьої особи Сачик Н.М.

представника третьої особи Мікули М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Байковецька сільська рада в особі Служби у справах дітей Байковецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління національної сервісної служби у Тернопільській області про негайне повернення неповнолітньої дитини за попереднім місцем її проживання в Україні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Байковецька сільська рада в особі Служби у справах дітей Байковецької сільської ради про негайне повернення неповнолітньої дитини за попереднім місцем її проживання в Україні.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він з відповідачем ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.02.2021 розірвано. У даному шлюбі у них народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилась проживати з відповідачем. Рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №46 від 30.03.2021 йому встановлено порядок участі, як батьку у вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17.09.2021 Тернопільським міськрайонним судом винесено рішенням у справі №607/8958/21, яким визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з відповідачем ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну не знаючи масштабів просування воєнних дій та діючи в інтересах дитини він надав згоду (дозвіл) на тимчасовий виїзд його дочки ОСОБА_5 за кордон до Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини, Румунії та до інших країн Шенгенської угоди та Європейського Союзу, та у зворотному напрямку у період з 24.02.2022 по 24.02.2023. При цьому вони з відповідачем домовились, що вона разом з їхньою дочкою тимчасово виїдуть з України в Іспанію до його батьків, звідки дитина зможе безперешкодно спілкуватися із ним.

Разом з тим, перетнувши кордон України разом дитиною відповідач повідомила його, що він більше ніколи дитину не побачить, після чого вимкнула свій телефон та заблокувала його у соціальних мережах. З того, часу доля дитини йому не відома, він її жодного разу не бачив та не спілкувався з нею, хоча до моменту вивезення дитини за кордон вони з дочкою регулярно спілкувалися та вона завжди проявляла бажання бути зі ним.

Враховуючи вказані обставини та те, що у Тернопільській області, ні в сусідніх областях не відбуваються воєнні дій, то загроза життю і здоров`ю дитини є мінімальною, а також те, що відповідачка порушила домовленість стосовно виховання дитини ним було подано заяву про скасування дозволу на виїзд за кордон та 01.04.2022 по реєстру № 1771 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. скасовано надану ним згоду (дозвіл) на тимчасовий виїзд його дочки ОСОБА_5 за кордон.

В подальшому йому стало відомо, що відповідач разом з дочкою, без його згоди орієнтовно з 14.04.2022 знаходиться у США, у зв`язку з чим 07.10.2022, він звернувся із Заявою про сприяння повернення дитини відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей до Офісу у справах дітей Державного Департаменту США,через Міністерство юстиції України, проте станом на момент подання позову результатів у цій справі немає.

Крім того, оскільки дозвіл на виїзд дитини за межі України давався ним лише на 1 рік і в країни ЄС, а для виїзду неповнолітньої дитини у віці до 16 років у США необхідним є дозвіл на виїзд дитини за кордон, ним було подано заяву про злочин за ч.1, 3, 4 ст. 358 КК України за фактом підробки документів.

Позивач зауважує, що можливість на час воєнного стану виїжджати з дитиною за кордон без згоди іншого з батьків, надана у зв`язку із ускладненою можливістю надати таку згоду в умовах воєнного стану, але аж ніяк не з метою зловживанням цим правом одним із батьків, для того щоб позбавити дитину права бачитися і спілкуватися з батьком, що завдає дитині не меншого психічного тиску, ніж війна в інших областях України, яку у прифронтовій зоні фактично не відчутно.

На переконання позивача те, що їхня з відповідачем дитина ОСОБА_5 відвідувала Тернопільський заклад дошкільної освіти (ясла-садочок) № 17 Тернопільської міської ради, який знаходиться у місті Тернополі та те, що за адресою його проживання створені всі належні умови для перебування, виховання та розвитку дочки, свідчить про необхідність повернення дитини та підтверджує її постійне проживання в Україні і адаптованість до умов проживання.

Окрім цього, позивач звертає увагу, що він як батько добросовісно здійснював свої права та обов`язки стосовно дитини, є хорошим батьком своїй дитині, між ним та донькою склався тісний духовний зв`язок, дитина прив`язана була до нього та місця свого проживання, до її незаконного вивезення. Натомість, відповідач скориставшись ситуацією, яка склалася в Україні незаконно вивезла та утримує дочку в США, позбавивши її можливості зростати в опіці батька, його любові та турботі до неї, а також позбавила можливості будь якого їхнього спілкування, що порушує як його права, так і права малолітньої дитини.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд: визнати незаконним утримання ОСОБА_2 на території Сполучених Штатів Америки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вивезену з України; зобов`язати ОСОБА_2 повернути малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця її постійного проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 ; у разі невиконання ОСОБА_2 рішення про повернення неповнолітньої дитини ОСОБА_5 в державу постійного проживання в добровільному порядку - зобов`язати ОСОБА_2 передати малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьку дитини ОСОБА_1 для забезпечення повернення дитини до держави постійного проживання - України.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.05.2023 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

22.06.2023 та 18.07.2023 судом зареєстровано відзиви на позовну заяву подані представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Дембіцьким П.Д., у яких адвокат зазначає, що обставини, які зазначені позивачем ОСОБА_1 не відповідають об`єктивним обставинам справи, а також не підтверджені належними доказами, оскільки до позовної заяви не надано належних достовірних, допустимих та достатніх доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо незаконного утримання малолітньої дитини на території США. Водночас, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 01.03.2022 на законних підставах здійснили виїзд за кордон, тобто за межі України на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також згідно офіційної заяви - дозволу наданого особисто ОСОБА_1 , перетнули державний кордон України - Республіка Польща, в пункті пропуску Шегині, без будь яких обмежень визначених статтею 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну», які б обмежували право громадянина України ОСОБА_5 , а також право - ОСОБА_2 на виїзд за кордон до Польщі. Однак, оскільки ОСОБА_2 не змогла знайти місце проживання в Польщі, тому була вимушена летіти разом з донькою до своїх батьків, які проживають в Сполучених Штатах Америки. На підставі офіційного дозволу представників Міністерства національної безпеки США ОСОБА_2 З.В. разом з дитиною ОСОБА_5 отримала Дозвіл на в`їзд та тимчасове перебування іноземця в США на законних підставах перетнула державний кордон США, офіційно отримала дозвіл на законне вільне перебування - проживання в США, орендувала житло, а також забезпечила малолітній дитині вільне перебування - проживання в США, навчання в школі, дитячому садочку, медичне страхування - обстеження, що вказує на те, що дитина ОСОБА_6 характеризується позитивно та прижилась у своєму новому середовищі, як визначено частиною 2 статті 12 Конвенції. Більше того, відповідно до Постанови КМУ №383 від 29.03.2022, виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-ти річного віку в супроводі одного з батьків, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. Також представник відповідача звертає увагу, що згідно з принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної асамблеї ООН 20.11.1959, передбачено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в будь-якому випадку в атмосфері кохання та морального і матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір' ю. Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації неможна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини. Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянка України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон, має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, представник зауважує, що у грудні 2022 року, ОСОБА_2 отримала лист Державного департаменту США Вашингтон, округ Колумбія 20520 від 07.12.2022, яким її повідомлено про те, що Уряд України переслав на їх адресу повідомлення від ОСОБА_1 , який просить допомоги в рамках Конвенції 1980 року про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (Hague Coon), а саме, у поверненні малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Україну, як таку, яка незаконно переміщена та незаконно утримується на території Сполучених штатів Америки. Також, ОСОБА_1 , 01.09.2022 звернувся до Територіального РУ поліції ГУНП в Тернопільській області з заявою про те, що ОСОБА_2 без його згоди та відома вивезла їх малолітню доньку ОСОБА_5 за кордон у США підробивши при цьому офіційний документ, а саме дозвіл про виїзд дитини за кордон, за якою зареєстровано кримінальне провадження. Вказані обставини були предметом розгляду у кримінальному провадженні№ 12022216040000842 від 01.09.2022 та постановою прокурора Тернопільської окружної прокуратури від 27.04.2023 прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12022216040000842 від 01.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Водночас як вбачається із змісту ухвали від 26.05.2023 у справі № 607/9083/23 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора Тернопільської окружної прокуратури від 27.04.2023 про закриття кримінального провадження № 12022216040000842 від 01.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні не підтверджено припущення заявника про те, що ОСОБА_2 вивезла дочку ОСОБА_5 в Сполучені Штати Америки, підробивши для цього офіційний документ, а саме дозвіл на виїзд дитини за кордон в США. Натомість підтверджено, що ОСОБА_2 разом із дочкою ОСОБА_5 на законних підставах покинули Україну та перетнули кордон із Республікою Польща, та в подальшому прибули до США згідно тимчасової програми для українців та їм було надано компетентним органом США гуманітарний пароль (дозвіл) для в`їзду класу DT на кордоні США. Тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 потрапили до США не на підставі імміграційної візи, як припускає заявник, а на підставі тимчасового гуманітарного дозволу за спеціальною програмою уряду США для українців. Враховуючи вищевикладене представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

05.07.2023 та 02.08.2023 судом зареєстровано відповіді на відзив подані представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Повстюк О.А., в яких остання вказує, що офіційне підтвердження обставин перебування дитини ОСОБА_8 в США, разом із відповідачем, позивач отримав саме від адвоката Дембіцького П.Д., а відтак у нього не було можливості надати її разом із позовною заявою. Крім того, із доданих адвокатом Дембіцьким П.Д. копії документів вбачається, що дозвіл на в`їзд наданий на тимчасове перебування іноземця в США до 13.04.2023. Незважаючи на те, що такі документи подані 25.05.2023, тобто після дозвільної дати перебування в США, інших документів, зокрема про продовження дозволу на перебування чи надання нового після 13.04.2023, стороною відповідача не було подано, у позивача теж така інформація про продовження терміну перебування в США відсутня. Отже, питання законності утримання відповідачем дитини ОСОБА_9 позивачу невідоме. З приводу згоди (дозволу) батька ОСОБА_10 на тимчасовий виїзд дитини разом із ОСОБА_2 за кордон, то представник звертає увагу, що така була надана у період з 24.02.2022 по 24.02.2023, а ОСОБА_11 гарантувала цією заявою повернення дитини в Україну після закінчення терміну поїздки, тобто 24.02.2023, однак відповідач свої гарантії не виконала. Щодо зауважень представника відповідача з приводу про обґрунтування позовних вимог, то вказує, що докази подання Заяви про сприяння повернення дитини відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей до Офісу у справах дітей Державного Департаменту США, через з Міністерство юстиції України подавалися разом із позовною заявою, у розділі «додатки» під номером 12. Водночас, сам текст такої заяви не є предметом розгляду у цій справі, тому з її змістом відповідач, який отримав її у встановлений спосіб ознайомилася, скористалася правовою допомогою адвоката в США, її представник в Україні не обмежений правом ознайомлення, чим він вже скористався. Крім того, станом на сьогоднішній день жодних результатів щодо розгляду цієї Заяви, які б впливали на розгляд цієї справи, поки ще немає. Що стосується заяви про злочин, передбачений ч. 1,3,4 ст. 358 КК України, то остання розглядалася в межах кримінального провадження, яке станом на сьогоднішній день закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення і наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення не впливає на розгляд позову в цій справі. На спростування заперечень представника відповідачки щодо задоволення позовних представник позивача вказує, що предметом позову є не законність перетинання кордону України, а порушення прав та інтересів доньки позивача ОСОБА_5 на спілкування з батьком, його участь як батька у її вихованні, побаченнях і зустрічах, які відбувалися регулярно після розлучення батьків дитини та порушення прав батька на реалізацію прав та обов`язків щодо своєї дитини, позбавлення його можливості брати участь у житті дочки, її вихованні та розвитку, одноосібне прийняття мамою дитини рішення щодо позбавлення цих прав як дитини так і позивача. Представник зауважує, що оскільки першочерговим є інтереси дитини, то позбавлення дитини можливості бачитися та спілкуватися з батьком без сумніву не є корисним для дитини, адже всі наведені докази свідчать про безумовну прив`язаність батька до дитини, теплі родинні стосунки, а позбавлення цього в один момент не може не вплинути на психіку дитини. Вивезенням мамою дитини в США, приховування її від батька - це інструмент впливу для вирішення особистих непорозумінь з ним, відповідач діє, нехтуючи інтересами дитини, а втрата звичного середовища ставить під загрозу фізичне та психічне здоров`я дитини. У свою чергу позивач лише може припускати, що дитина і надалі зазначає фізичного впливу зі сторони матері, як це було раніше і захистити її немає кому, що додатково зумовлює необхідність повернення дитини за місцем її постійного проживання в Україні, де проживає ОСОБА_12 та створені всі для цього умови. Окрім того, вказує, що в межах розгляду справи щодо повернення дитини в Україну згідно Гаазької конвенції, яка розглядається в Окружному суді США Північного округу Іллінойсу Східний, ОСОБА_1 зміг декілька разів побачити свою дочку он-лайн за допомогою додатку zoom, проте такі зустрічі незважаючи на обумовлену сторонами їх тривалість 15 хвилин, тривали кілька хвилин, дитина вела себе дуже дивно, навіть боязливо, була перелякана, рот закривала рукою, щоб нічого не сказати, завжди в кімнаті був хтось присутній. Водночас ОСОБА_1 знаючи свою дитину, її прив`язаність та любов до нього впевнений що на дитину чиниться і надалі психологічний тиск в частині перешкоджання спілкування з ним, як батьком. Окрім цього, на переконання сторони позивача вивезення дитини за межі не узгодженої з батьком країни США, тобто без його відома, без повідомлення йому місця перебування дитини, є ні що іншим, як викрадення дитини від батька. Адже, введений в Україні воєнний стан не скасовує прав та обов`язків батька щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, не позбавляє права знати де перебуває його дитина та не покладає одноосібного права вирішення долі дитини на одного із батьків дитини. З приводу введеного в Україні воєнного стану то представник вказує, що ні Байковецька територіальна громада, ні Тернопільська міська об`єднана територіальна громада не входять у Перелік територій, на яких ведуться чи велися бойові дії або тимчасово окупованих російською Федерацією. Більше того, станом на сьогоднішній день освітній процес в очному форматі функціонує у всіх закладах Байковецької сільської ради, на території якої постійно з народження проживала ОСОБА_8 , де і відвідувала дитячий садочок, до дня її вивезення відповідачкою. Таким чином функціонування та й взагалі наявність (не скасування) навчального процесу свідчить про те, що діти забезпечені можливістю відвідувати навчальні заклади та очевидної загрози їхньому життю та здоров`ю немає, а безпеку дитини, в тому числі і від стихійного лиха, яке часто трапляється на території США (землетруси, торнадо, смерчі), від яких гинуть люди, гарантувати ніхто не може, принаймні доказів протилежного немає. На підставі викладеного просить задовольнити позов.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.08.2023, у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дембіцького П.Д. про залучення до участі у справі співвідповідача малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено. У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дембіцького П.Д. про витребування доказів, відмовлено.

Протокольною ухвалою суду від 03.08.2023 постановленою в судовому засіданні без видалення в нарадчу кімнату та занесеною до протоколу судового засідання залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Національну соціальну сервісну службу України в особі Головного управління національної сервісної служби у Тернопільській області.

11.08.2023 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дембіцький П.Д. подав заяву - заперечення у якій окрім доводів викладених у відзивах на позов звернув увагу щодо захисту прав малолітніх дітей, а також застосування вимог ст. ст. 1, 3, 5, 7, 12, 13, 15, 21, 27 Гаазької Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980, принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 коли малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір ю, незаконно повернута в Україну де триває війна розв`язана росією проти України, де гинуть діти - мирне населення, захисники України, які протистояють російській агресії, захищаючи цілісність незалежність Української держави. Вказує, що Гаазька Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 застосовується до правовідносин коли протиправно вивезено дитину за межі України, яка незаконно утримується в Договірній державі. Рішення про повернення дитини або відмову у поверненні, приймає суд або компетентний орган тієї Договірної держави, в якій дитина знаходиться після вивезення. Водночас, на переконання сторони відповідача в офіційні документи, які знаходяться на розгляді в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області, а також Департаменті США, такі як заява ОСОБА_1 від 06.10.2022, довідка № 010 від 07.09.2022 та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.09.2022 внесено завідомо неправдиві відомості, оскільки ОСОБА_2 , а також дитина ОСОБА_6 місце проживання якої визначено разом із матір`ю згідно рішення суду, на законних підставах із дозволу батька ОСОБА_12 здійснила виїзд через державний кордон України за кордон до Польщі, на законних підставах із дозволу представників Міністерства національної безпеки США кожен окремо ОСОБА_2 та ОСОБА_8 отримали дозвіл на в`їзд до США, а також отримали дозвіл на офіційне перебування та проживання в США. Відтак представник вважає, що у діях ОСОБА_2 відсутні будь-які правопорушення пов`язані з викраденням, незаконним переміщенням та незаконним утриманням дитини ОСОБА_6 на території Сполучених Штатів Америки в розумінні виконання «Конвенції 1980 року про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей(Hague Coon)». Зазначає, що позивач не надав та у матеріалах справи відсутні належні, та достатні докази, які б вказували на те, що малолітня дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконно вивезена (переміщена) та незаконно утримується будь-якою особою в США. Таким чином, з огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову.

10.10.2023 судом зареєстровано пояснення по суті позову подані представником Головного управління національної сервісної служби у Тернопільській області, відповідно до яких місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає - у даному випадку згідно з рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.09.2021, це мати дитини ОСОБА_2 3 огляду на викладене Головне управління вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.01.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дембіцького П.Д. про закриття провадження у справі, відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

05.02.2024 відповідач ОСОБА_2 подала заяву - пояснення, у якій окрім обставин викладених у відзивах на позов та заяві - запереченнях вказала, що вона та дитина ОСОБА_5 на законних підставах офіційно отримали дозвіл на в`їзд, дозвіл на законне вільне перебування - проживання в США та на даний час проживають за межами України, що виключає безумовну підсудність цього спору судам України за правилами статей 75, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки на момент відкриття провадження у справі відповідач вже постійно не проживала на території України. Окрім цього, Окружним судом Сполучених штатів Америки розглядається Справа № 23-cv-2316, а саме, клопотання про повернення неповнолітньої дитини відповідно до Гаазької Конвенції, згідно якого дитина ОСОБА_5 , знаходиться під юрисдикцією суду Сполучених штатів Америка. Також, Окружним судом Сполучених штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ у справі № 23-с-2316, з розгляду клопотання про повернення неповнолітньої дитини відповідно до Гаазької Конвенції видано наказ Суду, згідно якого вона не має права висилати неповнолітню дитину ОСОБА_5 зі Східного відділу Північного округу штату Іллінойс (тобто з округів Лейк, Кук, ДюПейдж, Кейн, Кендал, Вілл, ЛаСалль та Гранді) за відсутності дозволу, який надає Суд, що також на думку відповідача вказує на те, що вона та її неповнолітня дочка ОСОБА_5 , знаходяться під юрисдикцією суду Сполучених штатів Америка, що узгоджується з постановою Верховного суду від 17.08.2022 у справі №613/1185/19. Таким чином, відповідач вважає, що дана справа підсудна Окружному суду Сполучених штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

07.02.2024 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дембіцький П.Д. подав вступне слово у письмовому вигляді, в якому окрім вже зазначених обставин зауважує, що дитина ОСОБА_8 та її мати ОСОБА_11 на законних підставах проживають в США у зв`язку з збройною агресією російської федерації проти України, мати піклується про малолітню дитину надає дитині освіту, забезпечує дитині вільне спокійне життя в середовищі де дитина прижилася та виховується в різноманітних школах та гуртках та отримує відповідний розвиток. Зокрема, малолітня дитина на даний час проживає в США м. Чикаго та навчається у навчальному закладі, відвідує гуртки спортивні, секції з різних форм навчання. При цьому позивач не надав суду належних, достовірних доказів про те, що відповідач незаконно утримує дитину в США, як таку, яка незаконно вивезену з України. З приводу висновку, яким встановлено порядок участі батька ОСОБА_1 у виховання дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення виконавчого комітету від 30.03.2021 яким його затверджено, то сторона відповідача вважає, що вони є неналежним доказом - оскільки не відповідають вимогам закону, нормативно правовим актам, не підтверджені належними та достатніми доказами, як передбачено ст.ст.76 - 80 ЦПК України, а акт обстеження із зазначенням дати 30.08.2022 не стосується обставин вищевказаного висновку та прийнятого рішення виконавчого комітету. Відтак, представник відповідача просить суд при прийнятті рішення врахувати найцінніші інтереси самої дитини, а також сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо та дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язку батьків діяти в її інтересах. Водночас, позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з вказаною заявою не врахував найцінніші інтереси самої дитини, а також те, що дитина гармонійно отримує розвиток у новому середовищі, належне навчання, виховання, належне матеріальне забезпечення та становлення дитини в мирному суспільстві без війни та тривог. Позивач також не врахував, що існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку в умовах військового стану в Україні.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Повстюк А.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповідях на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 , яка брала участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та її представник адвокат Дембіцький П.Д. в судовому засіданні заперечили з приводу позову та просили відмовити у його задоволенні, з підстав викладених у відзивах на позов та інших письмових заявах поданих ними під час розгляду справи. Крім того, адвокат Дембіцький П.Д. подав письмовий виступ у судових дебатах та заяву, у якій повідомив, що ним буде подано заяву по ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у встановлений законом п`ятиденний строк.

Представник третьої особи Байковецької сільської рада в особі Служби у справах дітей Байковецької сільської ради Сачик Н.М. в судовому засіданні зазначила, що з початком війни мати та батько малолітньої ОСОБА_5 . дбаючи про її безпеку, прийняли рішення про виїзд дитини разом з матір`ю за кордон, у зв`язку із чим батько ОСОБА_1 надав свою згоду на виїзд дитини за кордон. Відтак відсутні підстави сумніватись у законності виїзду відповідача ОСОБА_2 разом з малолітньою ОСОБА_5 за межі України. Також вказала, що на думку Служби у справах дітей дитина ОСОБА_5 безсумнівно прижилась у новому середовищі, оскільки навчається у школі та відвідує різноманітні гуртки, а мати у свою чергу належним чином виконує свої батьківські обов`язки. З приводу повернення дитини на територію України, то зазначила, що на даний час в Україні тривають воєнні дії та на території України немає цілком безпечного місця. Водночас, кожен з батьків добре піклується про дитину та бажають брати участь у її вихованні, а тому на думку Служби спілкування дитини з батьком не повинно обмежуватись. З огляду на викладене Служба у справах дітей Байковецької сільської ради при прийнятті рішення покладається на думку суду.

Представник третьої особи Головного управління національної сервісної служби у Тернопільській області Мікула М.М. в судовому засіданні зазначила, що під час воєнного стану мати мала право виїхати із дитиною закордоном задля безпеки дитини, а тому законні підстав для перетину відповідачем ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_5 кордону України були. Також вважає, що обмеження спілкування батька з дитиною є порушенням прав дитини, проте на даний час в Україні триває воєнний стан та продовжуються бойові дії, відтак при прийнятті рішення Головне управління національної сервісної служби у Тернопільській області покладається на думку суду покладається на думку суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.02.2021 у справі №607/22964/20, розірвано (1 том, а.с. 219).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 14.02.2018 Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 351 (1 том, а.с. 10).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.09.2021 у справі № 607/8958/21, яке набрало законної сили 28.10.2021, визначено місце поживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 (1 том, а.с. 33-37).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.04.2023 у справі № 607/5041/23, стягнуто із ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позову - 17.03.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання (1 том, а.с. 226).

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Байковецької сільської ради про встановлення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 46 від 30.03.2021, встановлено порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:понеділок з 17 год. 00 хв. по21 год. 00 хв.; середа з 17 год. 00 хв. по 21 год. 00 хв.; Перша, третя п`ятниця місяця з 17 год. 00 хв. по суботу 21 год. 00 хв. Друга, четверта неділя місяця з 10 год. 00 хв. по 21 год. 00 хв. Святкові дні відповідно до графіку. День народження батька з 10 год. 00 хв. по 21 год. 00 хв. День народження доньки з 11 год. 00 хв. по 19 год. 00 хв. за місцем проживання доньки. 14 днів протягом року з можливістю спільної поїздки на відпочинок, оздоровлення дочки (1 том, а.с. 11-13).

Відповідно до довідки № 142 від 25.07.2022 виданої Тернопільським закладом дошкільної освіти (ясла - садок) № 17 ТМР, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідувала Тернопільський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 17 Тернопільської міської ради з 22.12.2020 по 23.02.2022 (1 том, а.с. 14).

Як слідує з характеристики № 16 виданої 26.07.2022 виданої Тернопільським закладом дошкільної освіти (ясла - садок) № 17 ТМР, вихователем ОСОБА_13 , другої молодшої групи 2, ТЗДОЯС № 17, надано характеристику на батька ОСОБА_1 . За період відвідування дитячого садочку дівчинки, ОСОБА_5 , її батько ОСОБА_14 добросовісно виконував батьківські обов`язки, донька завжди раділа зустрічі з татом. З власних спостережень ОСОБА_1 справлявся з ними чудово. Батько відзначався чуйністю, лагідністю турботливістю. Дитина неодноразово розповідала про час проведений із татом та показувала отримані подарунки. Слід зазначити , що ОСОБА_15 , дуже сумувала за татом і надзвичайно раділа, коли батько забирав її із садочку (1 том, а.с. 15).

За інформацією з КНП «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня» № 556 від 29.07.2022, дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку в педіатричному відділенні № 6 КНП «ТМДКЛ» з 08.05.2018. Декларацію з лікарем-педіатром ОСОБА_16 укладено 11.07.2018. Декларація чинна (1 том, а.с. 16).

Згідно акту обстеження умов проживання 30.08.2022 начальником Служби у справах дітей ОСОБА_3 , головним спеціалістом Служби у справах дітей ОСОБА_17 , зав. від. соц. роботи ОСОБА_18 проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_2 за результатами якого встановлено, що умови проживання, санітарно - гігієнічні умови відмінні. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: облаштована окрема кімната, є дитяче ліжечко, шафа для одягу, сезонний одяг, іграшки, ігри для навчання та розвитку. За адресою проживає без реєстрації батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько стверджує, що жодного зв`язку з донькою немає з моменту перетину мамою та дитиною державного кордону України 01.03.2022. В помешкані, де проживає батько створені всі належні умови для перебування доньки, її виховання та розвитку (1 том, а.с. 21).

Відповідно до листа Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 993 від 05.05.2023, згідно інформації наданої відділенням поліції № 4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 26.04.2023 № 5006/106/02-2023 відомо, що ОСОБА_1 на обліку в відділенні поліції №?4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області не перебуває, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався. Згідно акту обстеження умов проживання від 30.08.2022, батьком, ОСОБА_12 , створені всі належні умови для перебування, виховання та розвитку дитини, за адресою місця проживання батька АДРЕСА_2 . Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 09.03.2023 № 84 Байковецька територіальна громада не входить до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або тих, які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Згідно інформації наданої Відділом освіти Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 20.04.2023 року № 01-17/210 освітній процес в очному форматі функціонує у всіх закладах Байковецької громади (1 том, а.с. 129).

24.02.2022 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №955 заяву ОСОБА_1 , згідно якої останній дає свою згоду на тимчасовий виїзд за кордон до Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини, Румунія та до інших країн Шенгенської угоди та Європейського Союзу та у зворотному напрямку, у період з 24.02.2022 по 24.02.2023 його неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі матері ОСОБА_2 , яка несе повну відповідальність за життя та здоров`я дочки, приймає всі необхідні рішення стосовно дитини та гарантує її повернення в Україну після закінчення терміну поїздки. Також сповістив, що підстав, які відповідно до ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», обмежують право ОСОБА_5 на виїзд за кордон немає (1 том, а.с. 17).

Згідно заяви ОСОБА_1 посвідченої та зареєстрованої в реєстрі за №1771 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А., ОСОБА_1 повідомив, що даною заявою скасовує видану ним згоду на тимчасовий виїзд за кордон до Республіки Польща, Словацької Республіки. Угорщини, Румунія та до інших країн Шенгенської угоди та Європейського Союзу, та у зворотньому напрямку, у період з 24.02.2022 по 24.02.2023, його неповнолітньої дочки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі матері ОСОБА_2 (1 том, а.с. 19).

Як слідує із довідки приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А., остання повідомила ОСОБА_1 про скасування його згоди на тимчасовий виїзд за кордон до Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини, Румунія та до інших країн Шенгенської угоди та Європейського Союзу, та у зворотному напрямку, у період з 24.02.2022 по 24.02.2023, його неповнолітньої дочки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі матері ОСОБА_2 , на якій його підпис засвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. 24.02.2022 по реєстру № 955, яка виготовлена на спеціальному бланку нотаріальних документів серія НРС №?341771. Відповідна відмітка про скасування заяви проставлена на примірнику вищевказаної заяві, яка зберігається у справах нотаріальної контори та в реєстрі нотаріальних дій від 24.02.2022, реєстр № 955 (1 том, а.с. 18).

Відповідно до листа Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 03.01.2023, за наявною у Базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованого територією України у період з 01.03.2022 по 31.03.2022, ОСОБА_19 та ОСОБА_6 01.03.2022 перетнули кордон України у напрямку виїзд на пункті пропуску «Шегині». Крім того, станом на 09.01.2023 в Державній прикордонній службі України судових рішень, постанов державного виконавця тощо про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконанні немає, тимчасове обмеження у праві виїзду з України останніх не здійснюється та не здійснювалось (1 том, а.с. 197).

Вказані обставини щодо перетину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 також підтверджуються відомостями наявними у паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 виданого 02.07.2015 органом 6101 (а.с. 198-200) та паспортом паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 виданого 21.09.2020 органом 6110 (1 том, а.с. 205-206).

ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закордонний паспорт серії НОМЕР_2 виданий 02.07.2015, отримала Електронний дозвіл на в`їзд та тимчасове перебування іноземця в НОМЕР_4 виданий 05.04.2022 Міністерством внутрішніх справ Національного інституту міграції та 14.04.2022 здійснила в`їзд до Мексики (1 том, а.с. 203,204), про що Міністерством національної безпеки США 15.04.2022 у закордонному паспорті серії НОМЕР_2 виданому 02.07.2015 проставлено відповідний штамп. Дозвіл на в`їзд та тимчасове перебування іноземця в США дійсний до 13.04.2023 (1 том, а.с. 198 на звор., 201).

Також, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закордонний паспорт серії НОМЕР_3 виданий 21.09.2020, отримала Електронний дозвіл на в`їзд та тимчасове перебування іноземця в НОМЕР_5 виданий 05.04.2022 Міністерством внутрішніх справ Національного інституту міграції та 14.04.2022 здійснила в`їзд до Мексики (1 том, а.с. 208,209), про що Міністерством національної безпеки США 15.04.2022 у закордонному паспорті серії НОМЕР_3 виданому 21.09.2020 проставлено відповідний штамп. Дозвіл на в`їзд та тимчасове перебування іноземця в США дійсний до 13.04.2023 (1 том, а.с. 205 на звор., 207).

07.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) із заявою, у якій просив прийняти його заяву про сприяння поверненню дитини відповідно до Конвенції по цивільно - правові аспекти міжнародного викрадення дітей з Сполучених Штатів Америки в Україну (1 том, а.с. 22).

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 про сприяння поверненню дитини відповідно до Конвенції про цивільно - правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 06.10.2022 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адресованої Офісу у справах дітей Державного Департаменту Сполучених Штатів Америки, заявник повідомив, що 01.03.2022 ОСОБА_2 незаконно вивезла та утримує на території Сполучених Штатів Америки у місті Чикаго, штат Іллінойс, їхню спільну неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказав, що дозволу на виїзд у Сполучені Штати Америки він не давав та підозрює, що ОСОБА_2 могла виїхати з підробленими документами на виїзд. З моменту незаконного вивезення дитини, без його дозволу та відома, йому як батьку дитини невідома жодна інформація про місце знаходження дитини (1 том, а.с. 215-217).

Згідно листа Державного департаменту США Вашингтон, округ Колумбія від 07.12.2022 адресованого ОСОБА_2 , останню повідомлено, що Уряд України надіслав Державному департаменту США Вашингтон, округ Колумбія заяву ОСОБА_20 , який звертається за сприянням відповідно до Гаазької конвенції 1980 року про цивільно - правові аспекти міжнародного викрадення дітей (Гаазька конвенція) у поверненні ОСОБА_21 до України (2 том, а.с. 87-90).

Також, 01.09.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12022216040000842, правова кваліфікація, якого передбачена ч. 1 ст. 358 КК України, за заявою ОСОБА_1 , про те, що ОСОБА_2 без його згоди та відмова вивезла малолітню доньку ОСОБА_5 у Сполучені Штати Америки ймовірно підробивши при цьому офіційний документ, а саме дозвіл по виїзд дитини за кордон (1 том, а.с. 212).

Постановою прокурора Тернопільської обласної прокуратури Репети І.В. від 27.04.2023, закрито кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022216040000842 від 01.09.2022 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (3 том, а.с. 28-34).

Як вбачається із змісту вказаної постанови, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 на законних підставах перетнула державний кордон України в Польщу та США де отримала офіційний дозвіл на проживання разом з малолітньою дитиною, що підтверджується належними, допустимими, достовірними зібраними доказами. Зокрема - письмовими доказами підтверджено, а саме відмітками в закордонному паспорті для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 02.07.2015 громадянина у країни ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закордонному паспорті для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 21.09.2020 громадянина України малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що представниками Польської прикордонної служби на законних підставах ОСОБА_2 та дитині ОСОБА_5 надано право на в`їзд на територію Польщі, про що свідчить печатка закордонних паспортах громадянина України ОСОБА_5 . ОСОБА_2 ВІЗИ/VISAS із зазначенням дати 01.03.22 - 53 ОСОБА_38. Крім того, письмовими доказами підтверджено, а саме відмітками в закордонному паспорті НОМЕР_2 від 02.07.2015 громадянина України ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_3 , закордонному паспорті НОМЕР_3 від 21.09.2020 громадянина України малолітньої дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що представниками департаменту поліції - офіцерами митниці США та охорони кордону проставлено печатка ОСОБА_39 UKRAINE (UA) 12.09.90. DEPARTMENT OF HOMELAND SECURITI data 04.15.22, officer - 6785 № НОМЕР_10 А2, а також у закордонному паспорті дитини печатка ОСОБА_40 UKRAINE ( UA ) 08.02.18. DEPARTMENT OF HOMELAND SECURITI data 04.15.22, officer - 6785 № НОМЕР_7 , що свідчить про надання дозволу ОСОБА_2 , малолітній дитині ОСОБА_5 офіційного дозволу для в`їзду та проживання в США. Враховуючи вищевикладене з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також сукупності зібраних письмових доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення видно, що в діях ОСОБА_2 відсутні будь які ознаки кримінального правопорушення передбаченого з незаконним перетином державного кордону України та кордону США з використанням підроблених документів, а тому в даному випадку відсутня подія кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.05.2023 у справі №607/9083/23, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора Тернопільської окружної прокуратури Репети І.В. від 27.04.2023 про закриття кримінального провадження №12022216040000842 від 01.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України відмовлено (1 том, а.с. 227-228).

Відповідно до мотивувальної частини даної ухвалою, слідчим суддею встановлено, що в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні не підтверджено припущення заявника про те, що ОСОБА_2 вивезла дочку ОСОБА_5 в Сполучені Штати Америки, підробивши для цього офіційний документ, а саме дозвіл на виїзд дитини за кордон в США. Натомість підтверджено, що ОСОБА_2 разом із дочкою ОСОБА_5 на законних підставах покинули Україну та перетнули кордон із Республікою Польща, та в подальшому прибули до США згідно тимчасової програми для українців та їм було надано компетентним органом США гуманітарний пароль (дозвіл) для в`їзду класу DT на кордоні США. Тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 потрапили до США не на підставі імміграційної візи, як припускає заявник, а на підставі тимчасового гуманітарного дозволу за спеціальною програмою уряду США для українців.

12.04.2023 позивач ОСОБА_14 звернувся до Окружного суду Сполучених Штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ проти відповідача ОСОБА_22 з клопотанням про повернення неповнолітньої дитини відповідно до Гаазької конвенції (справа № 23-cv-2316), в якому просив надати допомоги, зокрема: ОСОБА_41 тимчасовий заборонний судовий наказ, який забороняє Відповідачці та будь-якій особі, яка діє разом з нею, виводити Дитину з-під юрисдикції цього Суду, за винятком повернення дитини до Європейського Союзу; Б. Відкласти розгляд цього питання до подальшого розвитку подій у війні, що триває в Україні; і що, коли дозволять обставини, дитину повернути до її звичайного місця проживання у місто Тернопіль, Україна; ОСОБА_42 альтернатива, дитина повинна бути повернена до Європейського Союзу, як сторони домовилися до викрадення дитини; Г. Наказ, що відповідає Розділу 22 Кодексу США § 9007, який наказує Відповідачці сплатити витрати та витрати Позивача, включаючи транспортні витрати, залишаючи за собою юрисдикцію для визначення таких витрат та витрат на пізніший час; Д. Для будь-якої іншої справедливої та належної допомоги (2 том, а.с. 91-104).

Вказане клопотання було прийняте Окружним судом Сполучених Штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ безоплатно до розгляду та призначено нараду з його розгляду, що вбачається із Повідомлення з книги записів у справі №5 від 24.05.2023 у справі № 23-cv-2316 (2 том, а.с. 106).

28.08.2023 ОСОБА_14 звернувся до Окружного суду Сполучених Штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ із Меморандумом на підтримку пропозиції відповідно до частини 22 Кодексу США § 9007, в якому зазначив, що це справа, що підпадає під дію Гаазької конвенції щодо дитини, викраденої з Європи до Сполучених Штатів. Це питання складніше, ніж типове питання відповідно до Гаазької конвенції, оскільки батько, що залишився, заявник ОСОБА_23 , є батьком, який проживає в Україні та не може залишити країну, щоб возз`єднатися зі своєю донькою в Сполучених Штатах Америки. Більше того, у зв`язку із ситуацією в Україні пан ОСОБА_2 не домагається негайного повернення неповнолітньої дитини ОСОБА_25 , а скоріше, щоб остаточне рішення щодо повернення було призупинено. На цей час ця пропозиція спрямована на те, щоб покласти край приховуванню ОСОБА_25. , запобігти її подальшому переміщенню і покласти край її неправомірній ізоляції від п. ОСОБА_5, яку пані ОСОБА_26 створила після викрадення ОСОБА_25 у 2022 році. ОСОБА_14 клопотав перед судом про дозвіл регулярних контактів з донькою ОСОБА_5 необхідних для того, щоб обидва батьки могли забезпечувати благополуччя ОСОБА_5 , а не тільки той, хто її викрав (2 том, а.с.114-123).

Наказом Окружного суду Сполучених Штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ від 17.07.2023 у справі № 23-cv-2316 постановлено:

1. Відповідачка ОСОБА_27 зобов`язана передати усі проїзні документи (які адвокат Відповідачки подав як один український паспорт) неповнолітньої дитини ОСОБА_25 своєму адвокату Федору Козлову. Як представник судової влади, адвокат повинен зберігати проїзні документи в довірчому управлінні та не розголошувати ці документи, якщо він не уповноважений зробити це подальшою постановою Суду. У разі, якщо Відповідачку попросять надати документ до Служби імміграції та натуралізації США, адвокат Відповідачки може належним чином повідомити Суд та Позивача;

2. Відповідачці забороняється робити будь-які подальші кроки щодо продовження або отримання додаткових проїзних документів для неповнолітньої дитини, якщо це не дозволено Судом;

3. Відповідачка заявила, що неповнолітня дитина проживає за адресою, зазначеною в пункті 8 заяви, разом з батьками Відповідачки та з жодними іншими особами;

4. Під час розгляду цієї справи Відповідачка не має права висилати неповнолітню дитину зі Східного відділу Північного округу штату Іллінойс (тобто з округів Лейк, Кук, ДюПейдж, Кейн, Кендал, Вілл, ЛаСалль та Гранді), за відсутності дозволу, який надає Суд. Якщо Відповідачка та неповнолітня дитина бажають взяти коротку (менше ніж 14 днів) відпустку на території континентальної частини Сполучених Штатів, Відповідачка може зробити запит на такий дозвіл, і Позивач не буде необґрунтовано відмовляти в ньому;

5. Прохання Відповідачки про регулярні телефонні розмови з неповнолітньою дитиною залишається на розгляді, як зазначено у постанові Суду від 10.07.2023;

6. Жодна зі сторін не має права принижувати іншу щодо неповнолітньої дитини (2 том, а.с. 124-126);

Ухвалою Окружного суду Сполучених Штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ від 20.01.2024 у справі № 23-cv-2316 постановлено:

1. Відповідачка сприяє та не заважає, або не перешкоджає розмовам між Позивачем та неповнолітньою дитиною;

2. Відеодзвінки між неповнолітньою дитиною та Позивачем будуть продовжуватися на постійній основі протягом не менше п`ятнадцяти хвилин у суботу та неділю за чиказьким часом. Ніщо в цій ухвалі не заважає Позивачеві продовжувати домагатися додаткових та триваліших дзвінків у додатковий чи альтернативний час та дні;

3. Кожна сторона може записувати дзвінки.

4. Усі попередні ухвали суду у цій справі залишаються чинними (2 том, а.с. 184-185).

Як слідує із повідомлення про подання позову Департаменту внутрішньої безпеки Служби громадянства та імміграції США № І-797А, ОСОБА_6 отримала тимчасовий захищений статус відповідно до розділу 244 Закону про імміграцію та громадянство, терміном дії з 03.01.2024 до 19.04.2025 (3 том, а.с. 14-19).

01.05.2022 ОСОБА_19 уклала Договір оренди із ОСОБА_28 , відповідно до якого орендувала приміщення за адресою: АДРЕСА_3 (1 том, а.с. 229-231).

Відповідно до листа Управління охорони здоров`я та послуг сім`ї HYO HEALTH CHOICE ILLINOIS від 17.05.2022, ОСОБА_19 та ОСОБА_6 отримали медичні страховки, дата початку яких 01.07.2022 (1 том, а.с. 232-239).

Як слідує із довідки Навчального центру «CHILDREN'S LAND» від 13.01.2023, починаючи з травня 2022 року ОСОБА_29 відвідувала дитячий садок Навчальний центр «Children's Land» (1 том, а.с. 240,241).

Відповідно характеристики вчительки ОСОБА_30 , ОСОБА_31 вихована дівчинка. Вона дотримується вказівок і дуже шанобливо ставиться до вчителів та учнів. У навчанні вона багато чого досягла з самого початку. По-перше, вона вивчила англійську мову і може спілкуватися з учителями про свої потреби, заводить дружбу з дітьми. Вона навчилася писати своє ім`я та дуже відповідальна у ставленні до паперової роботи.

ОСОБА_32 спить майже 2 години під час денного сну, має гарний апетит та розвивається відповідно до свого віку (1 том, а.с. 242,243).

Як вбачається з довідки Академії класичного балету, ОСОБА_29 є учнем стаціонарної форми навчання в Академії класичного балету. Вона відвідує уроки підготовки балетної групи, починаючи з весни. ОСОБА_32 - надзвичайна дитина з великим талантом. Вона продемонструвала значний прогрес для свого віку (1 том, а.с. 244,245).

Згідно довідки Початкової школи Spencer Loomis Elementary 1 Hubbard Lane Hawthorn Woods, IL 60047 від 13.11.2023, ОСОБА_29 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає за адресою АДРЕСА_4 , зарахована до початкової школи Spencer Loomis y Hawthorn Woods, IL на 2023/2024 навчальний рік. ОСОБА_32 має відмінну відвідуваність і гарну репутацію в школі (3 том, а.с. 12,13).

Як вбачається з Звіту про виконання 2 рівня «Ведмежа лапа» від 03.12.2023, ОСОБА_6 закінчила 2 рівень. Вона наполегливо працювала над усіма своїми навичками. Тепер вона може самостійно плавати 10 футів вільним стилем, плавати на спині, брасом. Вона також може продемонструвати здатність самотужки вибратися з басейну, якщо вона впаде. Протягом наступного 3 рівня ми розробимо графік, щоб побудувати її наступні 2 навички, а також додаємо до уміння самостійного рятування: перекидайся, щоб дихати (3 том, а.с. 9-11).

Відповідно до довідки власника і головного тренера школи RhythMix ОСОБА_33 , ОСОБА_29 тренується в RhythMix, спортивній школі з художньої гімнастики в Баффало-Гроув, штат Іллінойс , з травня 2023 року. З моменту приєднання до моєї програми вона продемонструвала надзвичайну трудову етику, швидко покращила свої гімнастичні навички за короткий проміжок часу та просунулася вперед від початківців до рівня попередньої команди менш ніж за 4 місяці. Вона завжди приходить до класу з бажанням вчитися і готова працювати. Вона подружилася зі своїми товаришами по команді і дуже любить проводити час у спортзалі та бути частиною команди. Тренер бачить в ОСОБА_35 великий потенціал і йому подобається з нею працювати (3 том, а.с. 7,8)

Згідно довідки власника Dance Religion Inc ОСОБА_36 , ОСОБА_29 почала танцювати в «Dance Religion Inc.» у червні минулого року. ОСОБА_32 займається двічі на тиждень у групі, а також щотижня займається на одному з наших індивідуальних уроків. У ОСОБА_37 все добре, він дуже радий, що вона в його школі, тому що він вірить, що вона досягне високих успіхів (3 том, а.с. 5,6).

Відповідно до сертифікату лікаря - психіатра ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.12.2023, на цьому етапі розвитку дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , контакт із батьком не рекомендується у зв`язку з надмірними тривожними реакціями з соматизацією після кожної розмови. У дитини спостерігається порушення сну та регрес мовного розвитку. Після контакту з батьком дитині потрібні заспокійливі препарати, напр. Гідроксизиновий сироп 2-10мл. Дитині потрібна регулярна психологічна підтримка, щоб надати емоційну підтримку та знизити емоції, підтримуючи гармонійний розвиток (2 том, а.с. 186,187).

Частина 4 ст. 29 ЦК України визначає, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Положеннями частини першої статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно з частиною другою статті 3 ЦПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Правовідносини щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, порядок та умови захисту дітей від шкідливих наслідків їхнього незаконного переміщення або утримування урегульовані положеннями Гаазької конвенції 1980 року, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 11.01.2006 № 3303-IV «Про приєднання України до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей».

Гаазька конвенція 1980 року захищає дітей від шкідливих наслідків їхнього незаконного переміщення або утримування на території іншої держави та спрямована на забезпечення невідкладного повернення дітей до держави їхнього постійного проживання.

Відповідно до частини першої статті 3 Гаазької конвенції 1980 року переміщення або утримання дитини розглядаються як незаконні, якщо:

a) при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримання; та

b) у момент переміщення або утримання ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримання.

За змістом частини другої статті 3 Гаазької конвенції 1980 року права піклування, про які йдеться у пункті «а», можуть виникнути, зокрема, на підставі будь-якого законодавчого акта або в силу рішення судової або адміністративної влади, або внаслідок угоди, що спричиняє юридичні наслідки відповідно до законодавства такої держави.

Отже, виходячи зі змісту Гаазької конвенції 1980 року, для прийняття рішення про повернення дитини потрібно встановити:

-по-перше, що дитина постійно мешкала в договірній державі безпосередньо перед переміщенням або утриманням (пункт «а» частини першої статті 3 цієї Конвенції);

-по-друге, що переміщення або утримання дитини було порушенням права на опіку або піклування згідно із законодавством тієї держави, де дитина проживала (пункт «b» частини першої статті 3 Конвенції);

-по-третє, що заявник фактично здійснював права на опіку до переміщення дитини або здійснював би такі права, якби не переміщення або утримання (пункт «b» частини першої статті 3 Конвенції).

Місце постійного проживання дитини є визначальним при відновленні статус-кво, оскільки незаконне переміщення чи утримання дитини одним із батьків, наділеним правами спільного піклування, порушує інтереси та права дитини, а також права іншого з батьків на піклування про дитину, без згоди якого/якої відбулася зміна місця проживання дитини.

Згідно з частиною першою статті 12 Гаазької конвенції 1980 року визначено, що якщо дитина незаконно переміщена або утримується так, як це передбачено статтею 3, і на дату початку процедур у судовому або адміністративному органі тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, минуло менше одного року з дати незаконного переміщення або утримання, відповідний орган видає розпорядження про негайне повернення дитини.

У частині другій статті 12, частинах першій, другій статті 13 та статтею 20 Гаазької конвенції 1980 року визначений вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право відмовити у поверненні дитини до місця постійного її проживання.

Обов`язок доведення існування підстав для відмови у поверненні дитини зазначена Конвенція покладає на особу, яка вчинила протиправне вивезення або утримання дитини (особу, яка заперечує проти повернення дитини).

За змістом частини другої статті 12 Гаазької конвенції 1980 року судовий і адміністративний орган, навіть у тих випадках, коли процедури розпочаті після сплину річного терміну, також видає розпорядження про повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі.

На доведення того, що дитина прижилася у своєму новому середовищі, можуть наводитися такі факти: дитина відвідує дошкільний навчальний заклад - садок, різноманітні гуртки; за дитиною здійснюється медичний догляд; у дитини є свої друзі, захоплення; дитина має сталі сімейні зв`язки; відбулася зміна мови спілкування та інші факти, які підтверджують, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місцем проживання своєї родини тощо.

У поверненні дитини відповідно до положень статті 12 Гаазької конвенції 1980 року може бути відмовлено, якщо воно не допускається основними принципами запитуваної держави (тобто в якій дитина фактично перебуває) в галузі захисту прав людини й основних свобод, про що йдеться у статті 20 цієї Конвенції.

Статтею 13 Гаазької конвенції 1980 року передбачено, що судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов`язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення, доведуть, що:

а) особа, установа або інший орган, що піклуються про дитину, фактично не здійснювали права піклування на момент переміщення або утримання, або дали згоду на переміщення або утримання, або згодом дали мовчазну згоду на переміщення або утримання;

b) існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.

Зазначені факти підлягають оцінці у сукупності з дотриманням якнайкращих інтересів дитини як на теперішній час, так і в майбутньому, оцінкою думки дитини, якщо вона досягла відповідного віку й рівня зрілості, оцінки сімейної ситуації загалом, проведення збалансованого та розумного зважування інтересів учасників справи тощо.

У статті 50 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей (далі - Гаазька конвенція 1996 року), до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 14.09.2006 № 136-V «Про приєднання України до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей», зазначено, що ця Конвенція не впливає на застосування Гаазької конвенції 1980 року у відносинах між сторонами обох Конвенцій. Однак ніщо не перешкоджає застосуванню положень цієї Конвенції для цілей повернення дитини, яка була протиправно переміщена або утримувалася, чи для надання права на спілкування.

Отже, наведене правило передбачає можливість паралельного застосування обох Гаазьких конвенцій для цілей повернення дитини, яка була протиправно переміщена або утримувалася.

Гаазька конвенція 1996 року не замінює і не вносить змін у механізм, встановлений Гаазькою конвенцією 1980 року для дій у ситуаціях міжнародного викрадення дітей. Навпаки, Гаазька конвенція 1996 року доповнює та посилює Гаазьку конвенцію 1980 року стосовно деяких аспектів. Це означає, що низка її положень можуть бути використані як доповнення до Гаазької конвенції 1980 року, коли остання застосовується до конкретної справи.

За правилами Гаазької конвенції 1980 року для вирішення питання про повернення дитини до звичайного місця проживання особа має право звернутися до: Центрального органу держави (в Україні - до Міністерства юстиції України) за місцем постійного проживання дитини; Центрального органу держави (наприклад: у Республіці Вірменія - Міністерство юстиції тощо), до якої дитину вивезено та в якій вона утримується; суду.

Таким чином, Гаазька конвенція 1980 року жодним чином не перешкоджає судам договірних держав розглядати справу про викрадення дітей, не звертаючись до центральних органів влади, відтак те, що позивач звернувся до Центрального органу країни ймовірного проживання дітей, не може бути перешкодою у зверненні до повноважного суду.

Підвідомчість спору стосовно відібрання (повернення) дітей у зв`язку викраденням та незаконним утриманням регулюються міжнародно-правовими договорами про правову допомогу, з поміж яких є спеціалізованими міжнародними договорами є Гаазькими конвенціями 1980 та 1996 років.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19.10.1996 (далі - Гаазька конвенція 1996 року) з урахуванням ст. 7 у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу юрисдикцію мають органи Держави нового звичайного місця проживання. Звичайне місце проживання дитини слід розуміти як таке місце, існування якого доводить певний ступінь прив?язаності дитини до соціального та сімейного її оточення.

У постанові Верховного суду 17.08.2022 у справі №613/1185/19 на яку посилається сторона відповідача, зроблено висновок, що позивач у такій категорії справ, звертаючись до суду з позовом, має довести, що Україна як держава була постійним та звичайним місце проживання дітей до їхнього незаконного переміщення чи утримання в іншій договірній державі.

У цій категорії справ юрисдикція вирішення спору закріплюється за місцем постійного проживання дитини, а тому якщо місце постійного проживання дитини переноситься до іншої держави, органи влади держави нового місця постійного проживання набувають юрисдикції щодо суті спору.

Водночас, Верховний Суд вказав, що для вирішення питання, чи підлягає розгляд такої справи судами України, потрібно з`ясувати:

1. Чи було звичайним місцем проживання дітей в Україні до їхнього переміщення за кордон?

2. Чи обрали діти інше місце постійного проживання за межами України?

3. Чи прижилися діти в новому середовищі?

4. Якщо неможливо встановити звичайне місце проживання дітей, то на території якої з держав вони перебувають у зв`язку з переміщенням?

5. Чи завершилася процедура повернення дітей, ініційована заявником у країні ймовірного перебування дітей, за правилами Гаазької конвенції 1980 року?

Залежно від встановлення обставин того, чи підлягає вирішенню спір судами України, судам належить або вирішити спір по суті, або закрити провадження у справі через те, що спір не підлягає розгляду судами України.

З матеріалів справи судом встановлено, що постійним місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 до її переміщення за кордон було місце поживання її матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , Україна. При цьому, у м. Тернополі вона відвідувала Тернопільський заклад дошкільної освіти (ясла - садок) №17 ТМР та знаходилась на обліку в педіатричному відділенні № 6 КНП « Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня».

Вказане свідчить про те, що до переміщення неповнолітньої дитини ОСОБА_5 за кордон її звичайне місце проживання було в Україні.

Окрім цього, у постанові Верховного суду 17.08.2022 у справі №613/1185/19 також звернуто увагу, що під час вирішення питання щодо юрисдикції у даній категорії справ належить застосувати правила статті 7 Гаазької конвенції 1996 року.

Відповідно до частини першої статті 7 Гаазької конвенції 1996 року у разі неправомірного переміщення або утримання дитини органи Договірної Держави, в якій дитина мала звичайне місце проживання безпосередньо до переміщення або утримання, зберігають свою юрисдикцію доти, доки дитина не набуде звичайного місця проживання в іншій Державі та

а) кожна особа, установа або інший орган, які мають права опіки, не погодяться з переміщенням або утримуванням

або b) дитина не проживе в такій іншій державі протягом періоду, що становить принаймні один рік після того, як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місце перебування дитини; не триває розгляд прохання про повернення, поданого в цей період, та дитина прижилася в новому середовищі.

Для застосування пункту «b» частини першої статті 7 Гаазької конвенції 1996 року потрібно встановити такі обставини:

1) дитина проживає в іншій державі не менше одного року після того як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місце перебування дитини;

2) протягом цього періоду не було заявлено вимоги про повернення дитини;

3) дитина адаптувалася до нового середовища.

Ці умови частково відображають положення статті 12 Гаазької конвенції 1980 року про те, що після сплину річного терміну, судовий або адміністративний орган видає розпорядження про повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі.

У разі встановлення обставин у сукупності (дитина проживає в іншій державі не менше одного року після того як особа, установа або інший орган, які мають права опіки, дізналися або повинні були дізнатися про місце перебування дитини; протягом цього періоду не було заявлено вимоги про повернення дитини; дитина адаптувалася до нового середовища) за правилом пункту «b» частини першої статті 7 Гаазької конвенції 1996 року припиняється юрисдикція суду Договірної Держави попереднього звичайного місця проживання дітей з вирішення цього спору у зв`язку з набуттям ними нового постійного (звичайного для дітей) місця проживання.

У цій категорії справ юрисдикція з вирішення такого спору слідує за місцем постійного проживання дитини, а тому якщо місце постійного проживання дитини переноситься до іншої договірної держави, органи влади держави нового місця постійного проживання набувають юрисдикції щодо суті спору.

Правилами щодо юрисдикції, закріплені у Гаазькій конвенції 1996 року, запроваджено загальний підхід до визначення юрисдикції, який забезпечує визначеність для сторін, і може, таким чином, сприяти недопущенню спроб пошуку «зручного суду» через міжнародне викрадення дітей. Правило статті 5 Гаазької конвенції 1996 року визначає місце постійного проживання дитини як первинну підставу для визначення юрисдикції, сприяє зверненню батьків до влади з питань опіки, доступу/контактів і переміщення в тих Договірних Державах, де їх дитина живе, замість її вивезення до інших юрисдикцій для вирішення таких питань.

Натомість статтею 7 Гаазької конвенції 1996 року передбачено спеціальне правило стосовно юрисдикції у випадках міжнародного викрадення дітей. Органи влади Договірних Держав постійного проживання дитини безпосередньо до незаконного переміщення чи утримання зберігають юрисдикцію щодо вжиття заходів, направлених на захист особистості чи майна дитини, поки не будуть виконані певні умови. Це правило направлено на дотримання балансу між двома ідеями. По-перше, що особа, яка незаконно переміщує чи утримує дитину, не повинна користуватися перевагами зміни влади, яка має юрисдикцію з питань опіки чи доступу/контактів. По-друге, що зміна місця проживання дитини, якщо нове місце проживання збережеться, є фактором, який не може ігноруватися до такої міри, щоб позбавляти юрисдикції влади нової держави проживання на невизначений період.

Тож у разі встановлення умов, передбачених у статті 7 Гаазької конвенції 1996 року, правильним буде висновок, що юрисдикція українського суду на вирішення цього спору припинилася до звернення позивача до національного України суду з цим позовом, що матиме своїм наслідком закриття провадження у справі.

Так, судом враховано, що позов у даній справі подано до суду України 17.04.2023, а незаконне, як стверджує позивач, перебування без згоди батька дитини за кордоном розпочалося орієнтовно з 14.04.2022 (з моменту приїзду відповідача ОСОБА_2 з неповнолітньою ОСОБА_5 у США, без його згоди). При цьому, заяву про сприяння повернення дитини ОСОБА_9 відповідно до Гаазької конвенції 1980 року з США позивачем ОСОБА_1 подано до Підвенно - західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) 07.10.2022, тобто до спливу річного строку після початку незаконного на думку позивача утримання дитини в іншій державі, а відтак на думку суду у відповідності до частини першої статті 7 Гаазької конвенції 1996 року юрисдикція суду України в даному випадку не припинилась.

З огляду на вищевикладене суд відхиляє доводи сторони відповідача, з приводу неможливості розгляду даної справи Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, з підстав її підсудна Окружному суду Сполучених штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ.

Так, судом встановлено, що процедура щодо повернення незаконно утримуваної малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розпочата в адміністративному органі, а саме Міністерстві юстиції України, у жовтні 2022 року.

При вирішенні цієї категорії справ необхідно керуватися дотриманням найкращих інтересів дитини, перевірити сімейну ситуацію і врахувати ряд факторів, зокрема, емоційного, психологічного, матеріального і медичного характеру, та надати розумну оцінку інтересам кожного із батьків та інтересам дитини, які мають найважливіше значення, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 18.06.2014 у справі № 6-58цс14.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини 1989 року), держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини 1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонічний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція 1950 року).

Відповідно до статті 8 цієї Конвенції 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням від 11.07.2017 (заява № 2091/13) у справі «М.С. проти України» ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції 1950 року, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 (заява № 31111/04) «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У пункті 31 рішенні ЄСПЛ від 28 січня 2021 року у справі «Сатановська та Роджерс проти України» (заява № 12354/19) суд звернув увагу, що стаття 8 Конвенції покладає на національні органи влади конкретний процесуальний обов`язок у контексті провадження за Гаазькою конвенцією: під час розгляду заяви про повернення дитини суди повинні не тільки розглянути небезпідставні твердження про існування «серйозного ризику» для дитини у випадку повернення, а й ухвалити рішення, в якому будуть наведені конкретні причини з огляду на обставини справи. Як відмова враховувати заперечення проти повернення, які можуть підпадати під сферу дії статей 12, 13 і 20 Гаазькій конвенції, так і недостатня аргументація у рішенні про відхилення таких заперечень, суперечили б вимогам статті 8 Конвенції, а також меті та завданню Гаазькій конвенції. Необхідним є належний розгляд таких тверджень, продемонстрований національними судами в його аргументації, яка не є шаблонною та стандартною, а достатньо детальною з огляду на винятки, передбачені Гаазькою конвенцією, які мають вузько тлумачитися. Це також дозволить суду, завдання якого полягає не у підміні собою національних судів, здійснювати доручений йому європейський нагляд (§ 31).

У рішенні ЄСПЛ від 26 листопада 2013 року (заява № 27853/09) у справі «Х проти Латвії», зазначено, що гармонійне тлумачення Європейської конвенції та Гаазької конвенції 1980 року може бути досягнуте за умови дотримання наступних двох умов. По-перше, запитуваний суд повинен по-справжньому брати до уваги фактори, які можуть становити виключення до негайного повернення дитини в застосування статей 12, 13 і 20 зазначеної Конвенції, особливо якщо вони згадуються однією із сторін судового провадження. Такий суд потім повинен ухвалити рішення, яке є достатньо аргументованим з цього питання, з тим щоб суд мав змогу перевірити, що ці питання були належним чином розглянуті. По-друге, ці фактори повинні бути оцінені у світлі статті 8 Конвенції 1950 року (справа «Neulinger та Shuruk», § 133) (§ 106).

Відповідно до висновків ЄСПЛ, викладених у справі «Шнеерсоне і Кампанелла проти Італії», рішення від 12.07.2011 (заява № 14737/09), рішення про повернення дитини до держави її постійного проживання на підставі Гаазької Конвенції не може прийматися автоматично без урахування усіх важливих обставин, про що свідчать встановлені Гаазькою конвенцією випадки, за яких компетентний орган може відмовити у наданні розпорядження про повернення дитини. При вирішенні таких справ суди повинні керуватися дотриманням найкращих інтересів дитини. Під найкращими інтересами дитини варто розуміти можливість збереження зв`язків з сім`єю, якщо не буде встановлено небажаність таких зв`язків, і можливість розвитку в здоровому середовищі. Суд повинен детально перевірити сімейну ситуацію і врахувати ряд факторів, зокрема, емоційного, психологічного, матеріального і медичного характеру, та надати розумну оцінку інтересам кожного із батьків та інтересам дитини, які мають найважливіше значення.

Верховний Суд виходить з того, що підстави для відмови у поверненні дитини, тобто факти, підлягають оцінці у сукупності з дотриманням якнайкращих інтересів дитини як на сьогодні, так і в майбутньому, оцінкою сімейної ситуації загалом, проведення збалансованого та розумного зважування інтересів учасників справи тощо.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладені норми, які регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, Суд має з`ясувати, чи виконала відповідач обов`язок доведення обставин, за наявності яких суд має право відмовити у поверненні дитини до місця постійного її проживання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 разом із малолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на законних підставах за згодою позивача ОСОБА_1 01.03.2022 покинули Україну та перетнули кордон із Республікою Польща, та в подальшому згідно тимчасової програми для українців прибули до США де їм було надано компетентним органом США гуманітарний пароль (дозвіл) для в`їзду класу DT на кордоні США.

Також, суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №179 внесено зміни до пункту 2-4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, згідно яких після абзацу шостого доповнено пункт абзацом такого змісту: «Виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/ документів, що містять відомості про особу, визнаних Держприкордонслужбою.».

Дані зміни були чинними на час перетину 01.03.2022 державного кордону України в напрямку Республіки Польща ОСОБА_2 разом із малолітньою дочкою ОСОБА_5 .

Вищевказані обставини вказують на те, що ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на законних підставах здійснили виїзд за кордон, тобто за межі України на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також в тому числі і згідно офіційної заяви - дозволу наданого особисто ОСОБА_1 .

Отже, у даній справі відсутні такі обов`язкові умови для повернення дитини як незаконне переміщення та утримання дитини.

Крім того, верховний Суд висловлює позицію, що у контексті розгляду поданого в межах Гаазької конвенції запиту про повернення, поняття найкращих інтересів дитини повинне оцінюватися у світлі винятків, передбачених Гаазькою конвенцією, які стосуються плину часу (ст.12), умов застосування Конвенції (ст.13 (а)) і існування «серйозного ризику» (ст.13 (b)), а також дотримання фундаментальних принципів запитуваної держави, що стосуються захисту прав людини та основних свобод (ст.20).

Суд бере до уваги те, що дитина ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_2 покинула Україну, щоб уникнути насідків військового конфлікту розв`язаного Російською Федерацією, який відбувається в Україні та те, що виїзд неповнолітньої був погоджений з батьком і відбувся за його згодою.

При цьому, надання позивачем згоди на вивезення дитини ОСОБА_5 за межі України було обумовлено саме початком повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України 24.02.2022 і пов`язано з забезпеченням безпеки життю та здоров`ю дитини.

Суд зауважує, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 171.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024 та який діє на даний час.

Станом на даний час в Україні триває воєнний стан, як і триває повномасштабна військова агресія проти України, лунають постійні повітряні тривоги, обстріли міст та селищ України крилатими та балістичними ракетами, а також бойовими дронами і керованими авіабомбами продовжуються, а жертви серед мирного населення, включаючи дітей, множаться.

Відтак суд, виходячи з наведеного вважає, що поки в Україні тривають воєнні дії, продовжуються обстріли її міст та селищ, на її території немає жодного безпечного з воєнної точки зору місця, що є достатньою підставою для застосування підпункту «b» п. 1 ст. 13 Гаазької конвенції 1980 року, який унеможливлює повернення дитини до країни місця постійного проживання, якщо повернення загрожує їй заподіянням фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.

При цьому суд також врахує, позицію позивача ОСОБА_1 , яка висловлена ним у поданих до Окружного суду Сполучених Штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ Клопотанні про повернення неповнолітньої дитини відповідно до Гаазької конвенції та Меморандумі на підтримку пропозиції відповідно до частини 22 Кодексу США § 9007, у яких позивач вказує, що усвідомлює реалії війни, яка триває на даний час в Україні, у зв`язку із чим не домагається негайного повернення неповнолітньої дитини ОСОБА_8 в Україну.

Окрім цього, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що малолітня ОСОБА_5 на підставі отриманого тимчасового захищеного статусу відповідно до розділу 244 Закону про імміграцію та громадянство, терміном дії з 03.01.2024 до 19.04.2025 мешкає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 у м. Чікаго, США, має медичне страхування, з травня 2022 року відвідує дитячий садочок, вивчила англійську мову та завела друзів, а з осені 2023 року зарахована до початкової школи та відвідує численні гуртки такі як танці, художня гімнастика, плавання на яких досягає хороших результатів та які їй подобається відвідувати, що на переконання суду свідчить про те, що дитина повністю адаптувалася в США, де вона проживає із матір`ю більше двох років і, де їй створені належні матеріально-побутові умови.

З огляду на викладене, суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, виходячи із найкращих інтересів дитини, доходить до висновку, що малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уже прижилась у своєму новому середовищі, в якому знаходиться з квітня 2022 року, тобто більше двох років.

Крім того, суд бере до уваги, що дитина знаходиться у віці, коли потребує тісного емоційного контакту з матір`ю, що є запорукою її гармонійного розвитку, тому вона не повинна розлучатися з матір`ю. Можлива розлука дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю і зміна місця проживання з США на Україну, де проводяться воєнні дії та лунають постійні повітряні тривоги, буде для неї стресовою, фруструючою ситуацією, яка негативно вплине на її як психологічний, так і на фізичний розвиток. З огляду на вік дитини розлучення з матір`ю створить для дитини нетерпиму обстановку (пункт b статті 13 Гаазької Конвенції 1980 року).

Згідно частини 1 статті 3, частин 1, 3 статті 9 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), ратифікованої постановою Верховної ради Української РСР від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до Принципу 6, затвердженого Декларацією прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Судом такої виняткової ситуації , на яку вказує зазначений Принцип 6 Декларації прав дитини не встановлено.

Суд враховує безперечні батьківські права та законні інтереси позивача відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прагнення реалізації батьківських обов`язків з виховання дитини тощо. Однак при цьому суд виходить з того, що відповідні права батька не мають превалювати над правами і законними інтересами дитини, та примусова зміна способу і укладу життя, місця проживання та складу родини може призвести до негативних наслідків для малолітньої ОСОБА_5 .

Отже, існують реальні ризики того, що повернення дитини ОСОБА_5 в Україну негативно вплине на дитину, спричинить їй психічну шкоду та не сприятиме забезпеченню якнайкращих її інтересів.

Також, за встановлених судом обставин суд приходить до переконливого висновку про можливість застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд звертає увагу, як слідує із Клопотання про повернення неповнолітньої дитини відповідно до Гаазької конвенції поданого позивачем до Окружного суду Сполучених Штатів Америки для Північного округу штату Іллінойс Східний відділ, позивач ОСОБА_1 звертаючи із даним клопотанням просив суд відкласти розгляд питання про повернення неповнолітньої дитини ОСОБА_5 в Україну до подальшого розвитку подій у війні, що триває в Україні і коли дозволять обставини, дитину повернути до її звичайного місця проживання у місто Тернопіль, Україна, натомість під час розгляду даної справи у суді сторона позивача у повному обсязі підтримала вимоги позовної заяви про негайне повернення неповнолітньої дитини ОСОБА_5 за попереднім місцем її проживання в Україні.

Відтак суд вважає, що така поведінка позивача ОСОБА_1 , свідчить про його суперечливу позицію щодо вимоги про негайне повернення малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на територію України.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У ч. ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Байковецька сільська рада в особі Служби у справах дітей Байковецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління національної сервісної служби у Тернопільській області про негайне повернення неповнолітньої дитини за попереднім місцем її проживання в Україні.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Байковецька сільська рада в особі Служби у справах дітей Байковецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління національної сервісної служби у Тернопільській області про негайне повернення неповнолітньої дитини за попереднім місцем її проживання в Україні - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20.05.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_6 .

Третя особа: Байковецька сільська рада в особі Служби у справах дітей Байковецької сільської ради, адреса місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 43, с.Байківці, Тернопільського району Тернопільської області, 47711.

Третя особа: Головне управління національної сервісної служби у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 44298536, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 8 м. Тернопіль.

Головуючий суддяН. Р. Кунець