Рішення

від 13.05.2024 по справі 922/2687/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024м. ХарківСправа № 922/2687/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків (місцезнаходження: 61003, м.Харків, м-н Конституції,7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест" (місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Євгена Коновальця, 36, прим.31) про та за зустрічним позовом до про про стягнення орендної плати та розірвання договору Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест" (місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Євгена Коновальця, 36, прим.31) Харківської міської ради, м.Харків (місцезнаходження: 61003, м.Харків, м-н Конституції,7) визнання договору оренди земельної ділянки укладеним за участю представників:

позивача за первісним (відповідача за зустрічним) - Бенденжук Л.О.(на підставі витягу з ЄДР);

відповідача за первісним (позивача за зустрічним) Барабицька Я.М. (довіреність №1 від 02.01.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1702 від 27.06.2017);

відповідач за первісним (позивача за зустрічним) - директор Маловічко Ірина Віталіївна (витяг з ЄДР).

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/2687/22 за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест" про стягнення 2439542,27 грн та розірвання договору, та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест" до Харківської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2023 у справі № 922/2687/22 в первісному та зустрічному позові відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2023 у справі № 922/2687/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 справі № 922/2687/22 скасовано в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог Харківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник-Інвест" 2 439 542,27 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі №922/2687/22 залишено без змін.

Справу № 922/2687/22 в частині первісних позовних вимог Харківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник-Інвест" 2 439 542,27 грн. передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023, справу №922/2687/22 передано на розгляд судді Рильовій В.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2023 справу № 922/2687/22 прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначено справу № 922/2687/22 до розгляду у підготовчому засіданні на "22" січня 2023 р. об 11:00 годині, встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позов (з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного суду від 21.11.2023 року у даній справі) в порядку статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

05.01.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№322/24 від05.01.24) (Т.5 а.с.1-21). Вказаний відзив обґрунтвано наступним. По-перше, як вказує відповідач, позивач ухилявся від укладення договору оренди земельної ділянки, хоча відповідач з клопотанням про надання земельної ділянки в оренду звертався двічі. По-друге, відповідач вказує на відсутність акту приймання земельної ділянки до земель запасу міста та зазначає, що позивачем не доведено факту що інша посадова особа може замість орендодавця (Харківської міської ради в особі голови) приймати земельні ділянки до земель запасу. По-третє, на думку відповідача, позивач умисно ігнорує звернення відповідача відносно оформлення права користування земельною ділянкою, чим перешкоджає здійсненню господарської діяльності ТОВ "Род-Ник Інвест". По-четверте, відповідачем здійснювалася сплата земельного податку, що підтверджуєтсья платіжними дорученнями та поданими податковими деклараціями з плати за землю, які містяться в матеріалах справи. Крім того, згідно довідки ГУ ДПС у Харківській області №6367/5/20-40-04-13-08 від 01.11.2022 грошові кошти у вигляді земельного податку за земельну ділянку протягом 2021-2022 років задекларовано та сплачено у повному обсязі. На думку відповідача, ним було вчинено всі необхідні дії з метою набуття в оренду земельної ділянки (оплата земельного податку, подача заяви на переоформлення, підписання договору оренди, сплата орендних платежів). Відповідач зазначає, що саме позивачем допущено порушення виконання зобов`язання з укладення ним договору оренди земельної ділянки, що перешкоджало ТОВ "Род-Ник Інвест" здійснювати свою господарську діяльність. Отже, ТОВ "Род-Ник-Інвест" зазначає, що не є стороною договору оренди саме з вини Харківської міської ради, оскільки саме вона не замінила сторону в договорі оренди від 28.12.2019 та не уклала договір оренди з ТОВ "Род-Ник-Інвест" як власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.№322/24 від 05.01.24) та додаткові пояснення (вх.№1793 від 22.01.2024). Підготовче засідання відкладено на 12.02.2024. Вказану ухвалу постановлено судом без виходу до нарадчої кімнати та занесено до протоколу судового засідання від 22.01.2024.

09.02.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№3770 від 09.02.2024) (Т.5 а.с.83-89). Вказану заяву позивач обґрунтовує наступним. З 23.06.2021 по теперішній час право приватної власності на стаціонарну АГЗС, що складається з нежитлової будівлі літ."А-1-виробничий будинок" навіс з резервуаром для зберігання пального літ."Б" загальною площею 56,5 кв.м. за адресою м.Харків, вул. Плиткова, 4-Б зареєстроване за ТОВ "Род-Ник Інвест" на підставі договору кіпівлі - продажу нежитлової будівлі від 23.06.2021 №1095. 29.06.2021 відповідачем повідомлено позивача про перехід права власності на вищезазначене нерухоме майно, у звязку з чим ТОВ "Род-Ник Інвест" просило Харківську міську раду укласти додаткову угоду про заміну сторони до договору оренди земельної ділянки. Разом з цим, позивач посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №904/5968/19 та зазначає, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, тобто особа, яка набула права власності на майно фактично становиться орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. Позивач, посилаючись на пункт 28 договору оренди землі від 28.12.2019 вказує, що орендар зобовязаний щомісячно до 20 числа місяця, що настає за звітним надавати орендодавцю інформацію про здійснені платежі з оредної плати з наданням копій платіжних документів про таку сплату. Проте, як зазначає позивач, в порушення вимог п.28 договору відповідачем не надаютсья копії відповідних платіжних документів. Разом з цим, згідно листа ГУ ДПС у Харківській області №6367/5/20-40-04-13-08 від 01.11.2022 у період з 23.06.2021 по 28.02.2022 відповідачем задекларовано земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:066095:0001 у сумі 97 085,96 грн. Як зазначається позивачем, розмір заборгованості з оредної плати, яку відповідач повинен був сплатити за період з 23.06.2021-28.02.2022 складає 952 268,39 грн. Проте, керуючись положеннями с.т 42,46 ГПК України, ХМР просить суд стягнути заборгованість з відповідача за період з 23.06.2021 по 18.10.2021, яка становить 417 229,62 грн. Крім того, враховуючи що після придбання нерухомого майна ТОВ "Род-Ник Інвест" не сплачувало орендну плату, у відповідача виникло зобов`язання зі сплати неустойки. Разом з тим, користуючись своїм правом щодо зменшення розміру позовних вимог ХМР вважає за можливе зменшити розмір неустойки до розміру заборгованості з орендної плати, а саме до 417 229,62 грн. Щодо правового обґрунтування переходу права оренди до відповідача, позивач просить врахувати його позицію, викладену в заявах по суті спору, у тому числі касаційній скарзі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 (яку постановлено судом без виходу до нарадчої кімнати та занесено до протоколу судового засідання від 12.02.2024) судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№3770 від 09.02.2024), постановлено здійснювати подальший розгляд справи №922/2687/22 з урахуванням вказаної заяви, підготовче засідання відкладено на 04.03.2024.

Крім того, сторонами до суду були подані додаткові пояснення (вх.№1793 від 22.01.2024) (Т.5 а.с.39-41), відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№5366 від 27.02.2024) (Т. 5 а.с.102-105), клопотання про долучення до матеріалів справи адвокатського запиту та відповіді ГУ ДПС України в Харківській області (вх.№5863 від 04.03.2024) (а.с.141-145), клопотання про поновлення строку подання доказів (вх.№7285 від 18.03.2024) (Т.5 а.с.149 ), заява про виправлення описки у тексті заяви про зменшення позовних вимог у справі №922/2687/22 (вх.№7505 від 19.03.2024) (Т.5 а.с.163).

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Розгляд справи № 922/2687/22 неодноразово відкладався задля необхідності забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2024 року позовні вимоги підтримав повністю ( в частині вимог, направлених на новий розгляд, щодо стягнення заборгованості) з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні 13.05.2024 року проти позову заперечували з підстав, наведених у відзиві на позов та просили суд в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив насутпне.

Харківською міською радою відповідно до ч.2 ст.83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

На підставі рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.12.2019р. № 1904/19 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" між Харківською міською радою та Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОГАЗ" укладено договір оренди землі від 28.12.2019 №34958858, відповідно до якого Спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОГАЗ" надано в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, з кадастровим номером 6310138200:06:095:0001, яка розташована за адресою : м. Харків, вул. Плиткова, 4-Б.

Відповідно до п. 8 Договору, такий договір укладено строком до 01.01.2025.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 07.11.2022 №314444558 право оренди земельної ділянки по вул. Плиткова, 4-Б з кадастровим номером 6310138200:06:095:0001 зареєстровано строком до 01.01.2025.

Згідно з інформацією з Реєстру право приватної власності на стаціонарну АГЗС, що складається з нежитлової будівлі літ. "А-1-виробничий будинок", навіс з резервуаром для зберігання пального літ. "Б" загальною площею 56,5 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 4-Б було зареєстроване:

- з 23.08.2016 по 20.05.2021 - за СП ТОВ "ЕКСПОГАЗ" (код ЄДРПОУ: 31438686) на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2016 №1821;

- з 21.05.2021 по 22.06.2021 - за ТОВ "ГАЗТРОН-УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ: 34048506) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.05.2021 № 687;

- з 23.06.2021 по теперішній час - за ТОВ "РОД-НИК ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ: 40455555) на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.06.2021 №1095.

Згідно з пунктами 9,10 договору оренди від 28.12.2019 орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно в грошовій формі на рахунок державного казначейства України у Харківській області. Розмір орендної плати за земельну ділянку становить 12% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У подальшому орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами. У разі зміни нормативної грошової оцінки земель міста Харкова за рішенням міської ради орендар на підставі отриманого витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки самостійно розраховує розмір орендної плати із застосуванням ставки (%), передбаченої пунктом 9 цього договору, без погодження орендодавця та без внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 5 договору оренди від 28.12.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 8276503,00 грн.

Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 затверджена Технічна документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Відповідно до п.2 цього рішення нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.06.2020 № 4310 на земельну ділянку по вул. Плиткова, 4-Б у м.Харкові загальною площею 2472 кв.м з кадастровим номером 6310138200:06:095:0001 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 12393949,00 грн.

Сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками за місцем розташування земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.11 договору).

Пунктами "б", "в" пункту 28 договору оренди землі від 28.12.2019 сторони визначили, що орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у строк та в розмірі, що встановлені цим договором; у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки вчиняти дії, передбачені п. 10 цього договору.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному вебсайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703; 1997 рік - 1,059; 1998 рік - 1,006; 1999 рік - 1,127; 2000 рік - 1,182; 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження); 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06; 2017 рік - 1.

Нормативна грошова оцінка земель за 2018, 2019, 2020 роки не індексувалася.

Пунктом 9 підрозділу 6 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 30.11.2021 №1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень") встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків:

- за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів);

- за 2017-2020 роки - для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення.

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік становить:

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0;

для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення - 1,1.

Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексації, визначеної законодавством, у 2022 році становить 13 633 343,9 грн.

Відповідно до п. 9 договору оренди від 28.12.2019 орендар повинен був сплатити 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1487273,88 грн у 2021 році або 123939,49 грн в місяць та 1636001,27 грн у 2022 році або 136333,44 грн в місяць.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2021 року у справі №922/636/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2021, розірвано договір оренди землі від 28.12.2019 б/н (кадастровий номер земельної ділянки 6310138200:06:095:0001, вул.Плиткова, 4-Б, м.Харків, площа 0,2472 га) зі Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Експогаз". Стягнуто з Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Експогаз" заборгованість по орендній платі за період з 28.12.2019 по 31.12.2020 у розмірі 452544,25 грн, а також 11328,16 грн судового збору.

При цьому позивач зазначає, що на момент ухвалення у справі №922/636/21 рішення судом про розірвання договору оренди , укладеного з Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Експогаз", останній не був вже стороною договору, оскільки з моменту переходу права власності на нерухоме майно, сторонами орендних правовідносин стали Харківська міська та новий власник майна - ТОВ "ГАЗТРОН-УКРАЇНА" (до ухвалення рішення судом першої інстанції), а згодом, ТОВ "РОД-НИК ІНВЕСТ" (до набрання рішенням суду законної сили), а тому рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2021 року не породжує зміну цивільних прав та обов`язків для сторін договору оренди від 28.12.2019.

29.06.2021 ТОВ «РОД-НИК ІНВЕСТ» повідомило Харківську міську раду про перехід права власності на нерухоме майно (нежитлова будівля літ. «А-1») згідно з договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.06.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 1095, у зв`язку з чим просило укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:06:095:0001.

Згідно з умовами пунктів 9,10 договору оренди від 28.12.2019 орендар за період з 23.06.2021 по 28.02.2022 повинен був сплатити таку орендну плату: 1049354,35 грн.

Відповідно до п.28 договору оренди від 28.12.2019 орендар зобов`язаний щомісячно, до 20 числа місяця, що настає за звітним, надавати орендодавцю інформацію про здійснені платежі з орендної плати з наданням копій платіжних документів про таку сплату.

Як зазначає позивач, в порушення вимог п.28 договору оренди землі від 28.12.2019 ТОВ «РОД-НИК ІНВЕСТ» не сплачу в повному обсязі орендну плату та не надає копії платіжних документів про таку сплату.

Згідно з листом ГУ ДПС у Харківській області від 01.11.2022 № 6367/5/20-40-04-13-08 ТОВ «РОД-НИК ІНВЕСТ» задекларовано земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:06:095:0001 у період з 23.06.2021 по 28.02.2022 у сумі 97 085,96 грн. (у тому числі за червень у сумі 4131,32 грн, липень-грудень у сумі 92954,64 грн). Нараховані суми земельного податку з юридичних осіб сплачені у повному обсязі.

Отже, позивач зазначає, що відповідачем за період з 23.06.2021 по 18.10.2021 ( дата набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/636/21 про розірвання договору оренди землі від 28.12.2019 ) фактично сплачено орендної плати: 97 085,96 грн.

За розрахунками позивача, розмір заборгованості зі сплати орендної плати, яку повинно було сплатити ТОВ «РОД-НИК ІНВЕСТ» з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог за відповідний період (за період 23.06.2021- 18.10.2021) складає 417 229, 62 грн.

Крім стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 417 229, 62грн. відповідно до умов договору та з урахуваннм заяви про зменшення позовних вимог. складає 417 229,62 грн. за період 23.06.2021- 18.10.2021 розмір сплаченої орендної плати 97085,96 грн, розмір орендної плати, якунен був сплатити орендар - 1049354,35 грн, отже різниця складає - 952268,39 грн.

Обставини, щодо використання відповідачем протягом тривалого часу спірної земельної ділянки без належної сплати орендної плати, стали підставою для звернення Харківської мської ради до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Правовідносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі"; тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічні положення викладено у частині 1 статті 93 Земельного кодексу України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" установлено права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар, у свою чергу, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Разом з цим, пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Предметом позову у справі № 922/2687/22, що розглядається, є стягнення заборгованості за договором оренди землі у зв`язку з несплатою орендної плати. Отже, спір у справі № 922/2687/22 виник через те, що позивач - Харківська міська рада вважає, що має право на стягнення заборгованості на підставі договору оренди, оскільки до відповідача автоматично перейшли права та обов`язки орендаря як до набувача нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці. Отже, з`ясуванню підлягають обставини щодо наявності чи відсутності між позивачем та відповідачем правовідносин щодо користування земельною ділянкою у спірний період, за який позивач просить стягнути заборгованість.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомості, є сформованою та раніше була надана в оренду попередньому власнику об`єкта нерухомості під розміщення нерухомого майна, придбаного у подальшому відповідачем.

Згідно із частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина другастатті 377 ЦК України).

За змістом цих норм законодавець встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з частиною 3 статті Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

При цьому договір, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, має містити таку істотну умову, як кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку із набуттям права власності на ці об`єкти. Укладенню ж договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, передує виділення цієї частини в окрему земельну ділянку (абзаци перший та другий частини шостої статті 120 ЗК України у чинній редакції).

Отже, законодавством встановлено правило, за яким перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися.

Разом з цим, стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача нерухомого майна, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості зобов`язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Також під час нового розгляду справи судом враховано висновки, наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 листопада 2023 року у даній справі, які є обов`язковими для суду першої інстанції, у відповідності до частини п`ятої статті 310 ГПК України. Верховний суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не було з`ясовано обставин щодо переходу права оренди на земельну ділянку за договором оренди землі від 28.12.2019 у період до набрання рішенням суду законної сили, правових підстав користування земельною ділянкою відповідачем у період до набрання чинності рішенням суду про розірвання договору оренди від 28.12.2019, чи припинився договір оренди землі на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно та чи відбулася заміна сторони орендаря у зобов`язанні з урахуванням доказів, наявних у справі.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що Договір оренди землі на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно (23.06.2021) не припинився, заміна сторони (орендаря) у зобов`язанні відбулася в силу закону, крім того 29.06.2021 відповідачем повідомлено Харківську міську раду про перехід права власності на нерухоме майно (що в свою чергу свідчить про обізнаність відповідача про набуття ним права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідних прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою), тобто до відповідача автоматично перейшли права та обов`язки орендаря як до набувача нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці в силу прямої норми закону.

Суд враховує, що договір, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, має містити таку істотну умову, як кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку із набуттям права власності на ці об`єкти. З наявного в матеріалах справи договорк купівлі-продажу нежтлової будівлі від 23.06.2021 року, відновідно до якого відповідач набув право власності на об`єкт нерухомості, зазначено , що нежитлова будівля розташована на земельній ділянці кадастровий номер 6310138200:06:095:0001, загальною площею 0,2472 га ( том 1, арк. спр. 190).

Посилання відповідача на лист-відповідь ГУ ДПС у Харківській області 39675/6/20-40-04-02-14 від 23.02.2023 стосовно того, що станом на 22.02.2024 у переліку діючих договорів оренди на 2024 рік не має договору оренди зареєстрованого на ТОВ "Род-ник Інвест" не спростовує автоматичного переходу прав та обов`язків орендаря до ТОВ "Род-ник Інвест" як до набувача нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці.

Підсумовуючи викладені вище обставини суд відзначає, що на момент набуття права власності на нерхоме майно відповідачем договір оренди землі №34958858 від 28.12.2019 був чинним, а відповідач став новим власником об`єкта нерухомості на підставі укладеного договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 23.06.2021 №1095 , в якого автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою з кадастровипм номером 6310138200:06:095:0001 площею 0,2472 га за адресою м. Харків, вул. Плиткова, 4- Б, суд дійшов висновку про те, що на відповідача відповідно до п.28 Договору покладено обов`язок зі сплати орендної плати у строк та в розмірі, які встановлені цим Договором.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2021 у справі № 922/636/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2021, розірвано договір оренди землі від 28.12.2019 (кадастровий номер земельної ділянки 6310138200:06:095:0001, вул. Плиткова, 4-Б, м. Харків, площа 0,2472 га) з СП ТОВ "ЕКСПОГАЗ", стягнуто з СП ТОВ "ЕКСПОГАЗ" заборгованість з орендної плати за період з 28.12.2019 до 31.12.2020 у розмірі 452 544,25 грн.

Згідно із статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Пунктом 9 статті 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до частин 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

За змістом частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, відповідно до наведених законодавчих приписів права та обов`язки за договором, який був розірваний у судовому порядку, припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Враховуючи вказане та обставини справи, суд дійшов висновку, що договір оренди землі від 28.12.2019 (кадастровий номер земельної ділянки 6310138200:06:095:0001, вул. Плиткова, 4-Б, м. Харків, площа 0,2472 га) розірвано з 18.10.2021 ( дата набрання рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2021 у справі № 922/636/21 законної сили), а тому права та обов`язки за вказаним договором оренди землі, який був розірваний у судовому порядку, припинилися з моменту набрання рішенням суду законної сили, тобто з 18.10. 2021 року. А тому, у відповідача був наявний обов`язок зі сплати орендної плати у період з 23.06.2021 по 17.10.2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за період 23.06.2021 по 18.10.2021 фактично сплачено податок за землю у сумі 97 085,96 грн., що підтверджується податковою декларацією за 2021 рік від 26.07.2021 та листом ГУ ДПС у Харківській області від 01.11.2022 (том 1, арк. спр. 53).

Як вказуєє позивач, у відповідності до п.9,10 договору оренди землі відмовідач, як орендар мав сплатити за період з 23.06.2021 по 18.10.2021 року орендну плату у розмірі 1 049 354,35 грн.

Отже, за розрахунком позивача на час розгляду справи у відповідача наявний борг зі сплати орендної плати за період з 23.06.2021 по 18.10.2021 в сумі 417 229,62 грн.

З огляду на зобов`язання відповідача вносити плату за користування орендованою земельною ділянкою та встановлення судом порушення відповідачем цього зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимога ХМР про стягнення з відповідача боргу орендної плати за договором оренди землі є обґрунтованою.

Проте, відповідно до розрахунку позивача, доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№3770 від 09.02.2024), з урахуванням якої ведеться розгляд справи №922/2687/22, заборгованість відповідача з орендної плати за період з 23.06.2021 по 18.10.2021 становить 417 229,62 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що він є арифметичіно невірним, з огляду на наступне.

Здійснюючи розрахунок за період 23.06.2021 - 18.10.2021, позивачем помилково включено у цей період 18.10.2021 (день набрання законної сили рішенням у справі №922/636/21, яким договір оренди землі від 28.12.2019 з СП ТОВ "Експогаз" розірвано), оскільки станом на вказану дату - 18.10.2021 договір вже був розірваним.

Отже, суд зазначає, що вірним є розрахунок заборгованості за період з 23.06.2021 - 17.10.2021. Здійснивши власний розрахунок заборгованості, суд вказує на те, що вірною буде сума заборгованості відповідача з орендної плати за період з 23.06.2021 по 17.10.2021 у розмірі 413731,24 грн.

Крім того, на підставі п.14 Договору оренди, у зв`язку з тим, що після придбання нерухомого майна ТОВ "Род-Ник Інвест" жодного разу не сплачувало орендну плату у визначеному договорі розмірі, позивачем заявлено до стягнення неустойку у розмірі 417 229,62 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.)

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).

Штрафними санкціями у відповідності з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п.14 Договору у разі невнесення орендної плати у строк визначений цим договором у десятиденний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим Договором.

У статті 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Правила частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України та статті 233 Господарського Кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника та не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Проте, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Оскільки, позивачем в свою чергу зменшенно розмір позовних вимог щодо нарахування суми неустойки, а відповідач не зверався з клопотанням про зменшення неустойки, суд дійшов висновку про повне задоволення вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 417 229,62 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обствини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переонанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

У світлі доведених фактів та відповідно до чинного законодавства, судом при прийнятті вказаного рішення дотримано вказаних принципів, взято до уваги доводи, аргументи всіх учасників справи та почуто їх, забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, що відповідає як вимогам ст. 7 ГПК України, так і узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

На підставі вказаного вище, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Род -Ник Інвест" 413 731,24 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Плиткова, 4-Б у м.Харкові відповідно до договору оренди від 28.12.2019 № 34958858 за період 23.06.2021 по 17.10.2021 та неустойки у зв`язку з неналежним виконанням умов договору оренди від 28.12.2019 № 34958858 у сумі 417 229,62 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені Харківською міською радою покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест" пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 42, 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест" (місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Євгена Коновальця, 36, прим.31) на користь Харківської міської ради, м.Харків (місцезнаходження: 61003, м.Харків, м-н Конституції,7) 413731,24 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Плиткова, 4-Б у м. Харкові відповідно до Договору оренди від 29.12.2019 №34958858 за період з 23.06.2021 по 18.10.2021 та суму неустойки у розмірі 417229,62 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 12464,41 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову в сумі 3498,38 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" травня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/2687/22