Ухвала

від 31.05.2024 по справі 922/1870/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

31 травня 2024 року м. ХарківСправа № 922/1870/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Піддубного Андрія Андрійовича про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №1870 від 29.05.2024) по справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Піддубного Андрія Андрійовича ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення 903465,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець Піддубний Андрій Андрійович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 903465,65 грн., з яких: основний борг у розмірі 853132,08 грн., 3% річних у розмірі 11695,09 грн., інфляційні втрати у розмірі 38638,48 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позики від 17.11.2020 в частині своєчасного повернення суми позики у строки, передбачені умовами договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.05.2024 позовну заяву залишено без руху з огляду на вимоги частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України. Встановлено позивачу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Водночас роз`яснено позивачу, що у разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу з всіма доданими до неї документами на підставі статті 174 ГПК України.

Разом з тим, позивачем було подано разом з позовною заявою заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд вжити у справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця Піддубного Андрія Андрійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що належать ОСОБА_1 . Накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер № 6322057600:00:001:0131, площею 0.0066 га. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна. 2044512863220); земельну ділянку, кадастровий номер № 6322057600:00:001:0130, площею 0.15 га. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2044470363220); житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2044464463220). Крім того, просить суд заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму) тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо вказаних об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову зазначено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від "24" травня 2024 року №380021200, відповідач ОСОБА_1 має на праві приватної власності ряд об`єктів нерухомого майна, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер №6322057600:00:001:0131, площею 0.0066 га. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна. 2044512863220); земельну ділянку, кадастровий номер №6322057600:00:001:0130, площею 0.15 га. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2044470363220); житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна. 2044464463220).

Як стверджує позивач у поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову, відповідачу відомо про наявність у нього заборгованості за договором позики від 17.11.2020, строк виконання якого вже настав, проте позичальник з 01.07.2021 ухиляється від виконання взятих на себе обов`язків з повернення отриманих у позику грошових коштів протягом тривалого часу. Враховуючи суму заявлених позовних вимог - 903465,65 грн., що можуть бути задоволені та стягнуті з відповідача, а також його попередню поведінку з ігнорування та невиконання обов`язку із повернення позики у позивача наявні достатні підстави стверджувати про недобросовісність відповідача та його незацікавленість у належному виконанні грошових зобов`язань перед позивачем. Стверджує, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Приписами статті 136 ГПК України визначені процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову, відповідно до якої, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен не лише обґрунтувати причини звернення з такою заявою, а й надати суду докази існування фактичних обставин, що пов`язані з необхідністю вжиття таких заходів.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього чи вимоги, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду чи вимоги (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без належного обґрунтування та подання доказів на підтвердження таких обставин не свідчить про наявність підстави для задоволення відповідної заяви та забезпечення доказу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен належним чином обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду належні, допустимі, достатні та переконливі докази, що вказують про наявності фактичних обставин, з якими пов`язується важливість та доцільність застосування певного заходу забезпечення позову.

Позивач у поданій заяві висловлює припущення, що як тільки відповідачу стане відомо про заявлення до суду позовних вимог про стягнення з нього заборгованості за договором позики від 17.11.2020, відповідач матиме правові можливості на негайне вчинення дій, спрямованих на відчуження належного йому майна з метою його приховування або вчинення інших дій з метою ускладнення чи унеможливлення фактичного виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. Стверджує, що у разі задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили, виконання рішення є неможливим, з огляду на відсутність у відповідача майна, на яке може бути звернуто стягнення в рахунок виконання зобов`язань.

У даному разі суд зазначає, що оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених прав та інтересів позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, слід враховувати ступінь доведеності позивачем зв`язку між змістом порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову.

Натомість зазначене вище вказує про наявність необґрунтованих припущень та не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а тому суд не може розглядати вказані твердження як безспірні та такі, що належним чином обґрунтовують доцільність вжиття визначеного заходу забезпечення позову.

Водночас стверджуючи про необхідність застосування заходу забезпечення позову, позивачем не надано до заяви жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє дії, які ускладнюють або призведуть до неможливості виконання судового рішення і порушення прав заявника як позивача, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, ймовірністю утруднення виконання або невиконання рішення про задоволення позову про стягнення грошових коштів можуть бути обставини відсутності у відповідача таких коштів. Проте, матеріали заяви не містять доказів відсутності грошових коштів на рахунках відповідача, на які можна було б накласти арешт.

Водночас суд враховує, що відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, також слід враховувати, що обранням заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 14.06.2018 у справі №916/10/18.

Із змісту заявлених позовних вимог слідує, що предметом позову є стягнення коштів у розмірі 903465,65 грн.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Однак у даному разі суд зазначає, що звертаючись з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач з огляду на визначений останнім предмет позову, просить суд накласти арешт на цілу низку об`єктів нерухомого майна: 1) земельну ділянку, кадастровий номер № 6322057600:00:001:0131, площею 0.0066 га. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна. 2044512863220); 2) земельну ділянку, кадастровий номер № 6322057600:00:001:0130, площею 0.15 га. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2044470363220); 3) житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2044464463220), що не відповідає вище вказаним вимогам адекватності та співмірності заходу забезпечення позову із заявленою позовною вимогою.

Водночас з`ясування обставин, що покладені позивачем в обґрунтування поданої заяви та позовної заяви про те, що відповідачу відомо про наявність у нього заборгованості за договором позики від 17.11.2020, строк виконання якого вже настав, проте позичальник ухиляється від виконання взятих на себе обов`язків зі повернення отриманих у позику грошових коштів протягом тривалого часу є предметом розгляду позовних вимог позивача по суті та не розглядаються під час розгляду заяви про забезпечення позову, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 по справі № 910/1200/20.

Отже, позивачем не підтверджено належними, достовірними та достатніми доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому позивачем не доведено зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішенням, а саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання судового рішення у разі не вжиття заходів забезпечення позову не є достатньою та безумовною підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з частинами 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Однак стверджуючи про необхідність застосування заходу забезпечення позову, позивачем не витримано покладений на нього статтями 73-74 ГПК України тягар доказування та не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Тобто, не підтверджено наявність фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність та важливість застосування визначеного заходу забезпечення позову.

Отже, враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку, що наданими в обґрунтування заяви про забезпечення позову доказами, позивачем не підтверджено наявності безумовних підстав для вжиття заходу забезпечення позову. При цьому доводи позивача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, не доведені доказами на підтвердження існуючих обставин, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист прав чи законних інтересів позивача, що у своїй сукупності свідчить про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому у задоволенні поданої заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 42, 136-140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Піддубного Андрія Андрійовича про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №1870 від 29.05.2024) -відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, встановленими статтями 256-257 ГПК України.

Ухвала підписана 31.05.2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова