Ухвала

від 03.06.2024 по справі 757/38954/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/38954/23-ц Головуючий у суді І інстанції Литвинова І.В.

Провадження № 22-ц/824/12184/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

03 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Інк» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Азов Інк», про стягнення відшкодування майнової та компенсації моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

16 травня 2024 року безпосереднього до Київського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга ТОВ «Азов Інк» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про призначення автотехнічної експертизи.

Проте зазначена апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом з таких підстав.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У частині першій статті 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

В цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21) зроблено висновок, що «Тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 754/7038/17, зазначено, що: «ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті.»

Отже, ухвала суду першої інстанції щодо відмови у призначенні автотехнічної експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац 5 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17, а також Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2-5151/09.

Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про повернення ТОВ «Азов Інк» апеляційної скарги на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року з підстав, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, оскільки ухвала про відмову у призначенні автотехнічної експертизи не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

На підставі викладеного та керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтями 353, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Інк» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Азов Інк», про стягнення відшкодування майнової та компенсації моральної шкоди повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати скаржнику разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами. Копію апеляційної скарги залишити у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в частині другій статті 389 ЦПК України.

Судді: С.А. Голуб

Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній